Активне і жваве літо на свіжому повітрі дасть більше користі дітям, ніж ізоляція вдома

Рік тому доброволець Олександр Чуб розповів "Цензору" про дитячий табір "Строкаті Єноти" як один з організаторів, – нещодавно ми поговорили з ним про "Єнотів" в умовах карантину.

***

Цього року приймати заявки на табір ми почали в лютому – і отримали їх понад 300 ще до карантину. А коли він почався, відмовилось небагато – буквально 20 сімей, на той момент ми вже мали близько 200 попередніх оплат.

Я усвідомлюю, що передусім подбати про безпеку і здоров’я дітей на період табору маю я. Тому ми шукали лабораторії і розмовляли з ними щодо проведення ПЛР-тестів, але постає проблема ціни – це додатково 2 тисячі грн на кожну сім’ю, або нам ставили настільки незручні умови, щоб робити знижки, що я був би змушений зобов’язати 100 родин з усієї України з’явитися в Київ. В результаті від цієї ідеї я відмовився – і ми розробили певний протокол. Вирішили, що максимально дотримаємось вимог щодо запобігання потраплянню вірусу в наш табір. Оскільки Уніж (місце, де проводиться табір) відокремлений, – саме село розташоване в кілометрі від локації і в основному там небагато хат з бабцями, які нікуди не їздять, – небезпеки заразитися на місці немає. Наша задача – привезти туди здорових людей і не допустити потрапляння вірусу в групу.

Щодо дітей, ще в Києві наші медики мірятимуть кожному температуру, обов’язковими є довідки від педіатра 079-У. Плюс буде дезінфекція транспорту, на якому ми поїдемо. Прибувши, усі мають помитися, здати одяг у прання. У нас також буде журнал обліку щоденної температури на кожного учасника табору. Ще ми маємо експрес-тести на виявлення Covid-19. І якщо раптом у когось він буде позитивний, ми відвозимо дитину в інфекційне відділення Івано-Франківська – у нас є домовленість з лікарнею. Ну а батьки інших дітей будуть проінформовані про дотримання самоізоляції.

“Взагалі, я не очікувала, що там буде так круто. Це було взимку, і я думала, що більшість часу ми нудьгуватимемо. Проте у нас був і спорт, і творчість, і дуже цікава робота з психологом Мариною. Коли я поспілкувалися з нею поближче, зрозуміла: якщо щось із тобою трапляється– сто відсотків буде допомога. Наприклад, у однієї моєї нової подруги був непростий період – вона ходила дуже сумна. Коли вони побалакали з психологом – їй стало набагато краще. Марина вміє слухати дітей – це дуже важливо. Хоча, в принципі, це стосується всіх інструкторів. Мене дуже підкупило те, що вони спілкуються з тобою майже на рівних.

Наприклад, Толік Стеліга відповідає за спорт – він дуже яскравий, сонячний. Коли ми усі разом грали в сніжки, здавалося, наче він теж дитина, було дуже весело. Вдома я займаюсь боксом і плаванням – я непосидюча, мені цікаво щось пізнавати. Тому якісь нові види спорту, які я не пробувала, – мені дуже сподобались. Це і альпінізм, і особливо лижі.

А от з нашою ментором рою Оксаною я взагалі проводила чимало часу. І навіть не відчувалося, що вона трохи старша, було враження, що ми знайомі дуже давно.

А ще в “єнотах” я почула стільки компліментів у свій бік і від дітей, і від інструкторів, скільки не чула за все своє життя. Коли приїхала додому, напевне, самооцінка піднялася разів у три. Загалом скажу, що цей табір дуже надихає творити, навіть жити. І цього року мені запропонували поїхати до “Єнотів” помічником – я дуже задоволена, бо буду тепер там не лише як учасник.”

“Коли я вперше туди потрапив, мені сподобалася невимушена і дружня атмосфера. Хоча я був шокований, що у мене забрали телефон і виділили певний час для користування, але потім я зрозумів, що він мені  там і не потрібен.

В “єнотах” час проводиш дуже насичено. Влітку мені найбільше подобаються сплави по Дністру на рафтах – вражень купа. А от взимку гра в сніжки з інструкторами – це щось неймовірне, надзвичайно весело. Взагалі, щодо інструкторів – у них весь час чимало цікавих задумок, думаю, не кожна людина здатна стільки всього придумати.

Ще мені дуже подобається психогра і заняття з Відьмою (Псевдонім інструктора з рукоділля) – з нею ми багато чого робимо руками. Наприклад, справжню снігову кулю, або амулет з ниток “Ловець снів”. Ще у нас були уроки малювання. Інколи ми в такий спосіб розповідали свої проблеми на аркушах паперу, а потім їх спалювали. Тепер вдома, коли мені сумно, я нерідко малюю.

Спілкуємось ми в таборі українською і часто практикуємо англійську. Взагалі, багато в чому наше життя там нагадує добру родину – було б дуже класно, якби таку взаємодію, як у таборі, можна було перенести в школу.

У мене двоє дітей – 13 і 12 років. І до психології я прийшла через власний досвід, мабуть, із запитом як мама, яка хотіла зрозуміти, як краще встановити і налагодити стосунки з дітьми. Вже три роки я займаюсь цим професійно. У “Строкатих Єнотах” я з минулого сезону. І за цей час довелося попрацювати приблизно з п’ятьмастами дітьми.

У таборах дорослий має можливість долюбити свою внутрішню дитину, це дозволяє зробити формат “єнотів” – там інструктори взаємодіють з дітлахами на рівних – і останніх це вражає.

Моя головна задача – спостерігати. Діти всі з різним рівнем адаптації , і якщо комусь складно призвичаїтись чи знайти спільну мову з однолітками – ми говоримо з ними на цю тему. Дітлахів можна адаптувати через гру, мої заняття називаються “Психогра”: і я вибудувала їх так, що контакт я встановлюю вже під час знайомства – і відчуваю, в якому настрої дитина. А деякі батьки самі розповідають про якісь особливості своїх синів та доньок, а я нотую.

Те, що для наших “єнотів” гра, для мене – матеріал для практичного підтвердження того, що я відчуваю по кожній дитині. І найбільше мене здивувало те, що , коли дітей супроводжувати, бути з ними в контакті, просто їх чути – вони відкриваються і відчувають, що їм тут безпечно. І основне, що я маю зробити в таборі – створити таку атмосферу, де їм затишно і спокійно. Проте в грі є чіткі правила, адже діти, вони як річка, якщо без берегів – знесе все на своєму шляху. І правил у нас небагато : повага один до одного; спілкування українською мовою – повага до країни, в якій ми живемо; повага до природи. І ці правила дуже допомагають, вони скеровують.

Перші мої заняття – діагностичні чи на ознайомлення: діти малюють, придумують якусь історію. А на наступні я вже даю їм інструмент, як самим долати ту, чи іншу емоцію. Насправді діти зараз дуже обізнані і дуже гарно розуміють свої стани, тому вони мене вчать не менше, ніж я їх.

У нас є діти учасників бойових дій, діти загиблих, а оскільки групова динаміка дуже терапевтична, вони дозволяють собі поговорити про свій біль. І в той самий час в цих групах є і ті, хто не знають про війну, тому і для перших, і для других – це можливість один одного зрозуміти, підтримати.

А ще у нас є “день навпаки”, коли дітлахи – інструктори, а ми – діти. Це така дуже класна і повчальна гра, де кожен може подивитися на себе з боку.

Я даю зворотний зв’язок, якщо від батьків є запит. А також підтримую контакти потім, тобто комунікація триває – і мені приємно, що батьки мені довіряють. А ще цього року взимку у нас були “Строкаті зустрічі” в Києві – ми збиралися для перегляду фільмів або творчості. Мені дуже хотілося побачити, як діти розвиваються, як змінилися, що у них відбувається в житті. Це те, чого ми прагнемо, щоб не лише провести літо і забути про це, а довго підтримувати цей контакт. Дітям важливо мати авторитетів у житті – вони опираються на це, і за допомогою цього реалізовуються, проявляють свої таланти, здібності.

Нерідко буває, що після таборів “єноти” просяться бути помічниками чи волонтерами на наступні заїзди. Тобто їм цікаво долучитися до проєкту вже в іншій ролі. І це вже щось більше, ніж табір – формування спільноти.

Якщо підсумувати – на кінець табору, я, як правило, спостерігаю разючі зміни в дітях. У мене зберігаються в’язки сердечок, що ми робили разом, де кожна дитина писала, що вона отримала за 10 днів – якісь навички, нові знайомства, враження. І коли я читала їхні записки – плакала від їхньої щирості і від перевтілення деяких дітей. Коли із сором’язливої дівчинки чи хлопчика я бачу впевнену в собі людину – це вражає. А коли така дитина проявляє себе на нашому шоу талантів чи дає зворотний фідбек – тим більше. І це якесь чудо, коли ти бачиш результати не тільки в момент табору, а і потім упродовж року. Мене, як психолога, це дуже тішить і надихає.

Я тренер з фрі-файту. Вже шостий рік веду заняття у спортклубі “Характерник” у Тернополі. Ми займаємося з дітьми, і один з напрямків нашої роботи – організація дитячих літніх таборів.

Якось я познайомився із Сашком Чубом – і він запропонував приєднатися до їхньої команди інструктором, який буде відповідати за спорт. Так і почалася наша співпраця. Мені Чуб дуже зайшов, як організатор і керівник. Він прислухався до того, що я радив. Цікавився моєю думкою. А коли тебе цінують – це важливо. Мені дуже сподобалося, що в таборі у кожного з інструкторів є не просто обов’язок, а і велике бажання займатися з дітьми. Усі викладаються по повній, щоб не залишити “єнотів” байдужими, і щоб усе було на високому рівні.

Олександр Чуб

Щодо мене – начебто з дорослими працювати і простіше, але з дітлахами – захоплююче. До них я ставлюся, як до повноцінно сформованих людей, які вчаться бути дорослими і орієнтуються на певні авторитети. Просто їм треба чіткіше ставити задачі і роз’яснювати все більш детально. З дітьми треба або домовлятися, або заохочувати – не примушувати. Все, що робиться не за бажанням, мені здається, приречене на провал. Щодо дисципліни в групі – це важливо, але вона максимально для того, щоб тримати безпеку і увагу дітей. Мені не подобається, коли це все переходить в абсурд, що дітлахи бояться навіть чхнути. Тобто дисципліна – це лише допоміжний інструмент, а не самоціль.

Щороку я стараюся змінювати і вдосконалювати програму , бо є певний відсоток дітей, які до нас приїжджають регулярно, і хочеться, щоб вони пізнавали щось нове. Тому я стараюся урізноманітнювати заняття, але насправді, фрі-файт дуже різносторонній.

Звісно, є діти не спортивні по натурі. І таких немало. Але у нас можна не сидіти усе заняття, а спробувати лише 15 хвилин , тобто на цей час ти даєш кредит довіри інструктору, а якщо тобі не заходить заняття, ти можеш сказати, що сорі, мені не ок, я йду – і долучитися до якоїсь іншої активності.

Табір, який ми плануємо на червень, буде дуже насичений спортом – і для мене це виклик, в сенсі, щоб не перенавантажити “єнотів”. Я склав програму з різними тренуваннями. Будуть заняття і надворі, і у воді, і в новому спортзалі – усе максимально різноманітне.

Окрім всього, моя головна робота – мотивувати, щоб повернувшись додому діти зацікавились якимось видом спорту і почали відвідувати якісь секції. І як показує практика – мені це вдається.

’явилися в таборі:

“Ми дуже багато вклали у покращення локації : загнали туди бульдозер – зробили конкретний ландшафтний дизайн, газони – територія стала на порядок безпечніша і привабливіша. Тепер ми маємо два сади загальною площею біля двох гектарів. Там будуть ігрові зони, гамаки, щоб у вільну годину наші “єноти” могли відпочивати. Підмарафетили житлові корпуси, плюс ще один добудовується, щоб їх можна було поділити на хлоп’ячий і дівчачий – збільшити простір, так, як вимагає ситуація з вірусом. Ще буде три додаткових приміщення для занять, якщо надворі дощ. Хоча все одно акцент у нас на заняттях на відкритому просторі – і, звісно, такі місця будуть захищені від сонця.

Завдяки підтримці БУРу (Проєкт “Будуємо Україну Разом”) і конкретно програмі BUR.LAB, ми запускаємо дитячу майстерню, де діти зможуть робити якісь поробки на максимально безпечних верстатах. Вже обладнане приміщення, закуплені інструменти . А ще у нас буде критий спортзал з матами, хоча коронавірус нам завадив накрити здоровенний ангар, тому ми його перенесли в інше приміщення.

Для мотузкового парку я закупив 800 метрів якісної мотузки, і за рахунок гранту для ветеранів “МОМ” (Міжнародна організація з міграції), ми купили частину спорядження: каски, системи і зацепи, карабіни – тепер наш мотузковий парк буде крутіший за торішній. Проте деякі суперзадумки, які мали б тягнути інвестиції, ми все ж ще не змогли втілити.

Цього літа буде п’ять таборів, тобто навіть шість, бо два йтимуть паралельно в різних корпусах. Один з них – для найменших. Це наша експериментальна програма “Єноти-малята” – для дітей з шести років. Будемо потихеньку показувати малим, що таке активний спосіб життя.

Ціни на табір – 7,500 ціна для тих, хто вперше

Для бувалих – 15% знижки

Для дітей УБД – 30%”

Сайт:

https://strokatienoty.club/

сторінка в Facebook:

https://www.facebook.com/strokatienoty/

Картка для збору коштів на табори для дітей загиблих і тяжко поранених:

ПриватБанк

Олександр Чуб

5168742717377299

Источник: censor.net.ua
Вам также может понравиться