Доброволець із Білорусі Павло Литвинов: “У мене таке враження, що Лукашенко робить усе, щоб довести нашу країну до найвищої точки кипіння і ввести туди війська РФ”

Спеціально для "Цензор. НЕТ" доброволець із Білорусі, який уже кілька років воює проти російських окупантів, поділився своїми думками з приводу теперішніх подій у його країні.

Попри те, що в Україні війна і теперішня влада нічого не може протиставити окупантам, події в сусідній Білорусі не залишають байдужими. Адже ми таке саме уже пережили 6 років тому, це перше. Якщо російські війська ввійдуть у Білорусь, ми отримаємо ще одну зону московського впливу з півночі – це друге. Поряд з нами воюють білоруси, які кинули виклик російському агресору, і ми зобов’язані їх підтримати та зрозуміти – це третє.

Як почуваються у нашій країні білоруські добровольці, що думають робити далі? На ці та інші запитання відповів Павло Литвинов, хлопець, який покинув свою країну, щоб воювати за нашу.

– Героям Слава!

– Це було в 2016 році, раніше не міг, оскільки існували певні проблеми, пов’язані з виїздом із Білорусі. Хоча давно хотів це зробити, щоб допомогти вашому народові боротися з російським агресором.

– Якщо чесно у 2014 році багато думок розділилися. Хтось перебував під впливом білоруських ЗМІ, які мали відповідно проросійський напрямок, тому вони твердили, що тут “бендери”, нацисти і так далі.

Більш-менш свідомі жителі говорили, що українці молодці, оскільки відстоюють свій суверенітет, вирішили скинути негожого правителя, який щемив їхні права.

Особисто я у 2014 році помічав, що думаю не так радикально, тому деколи вважав, що у вас війна без причини, яка нікому не потрібна. В кінці вищезгаданого року почав досконало вивчати це питання, оскільки бойові дії затягнулися, тоді зрозумів, що Росія окупувала Україну.

– Любив спорт, входив до збірної Білорусі з карате, вивчав юридичну справу в інституті, тобто намагався жити, як і багато молодих людей.

– Так, я повністю усвідомлював. Але з іншого боку розумів, якщо не допомогти Україні, то це може перекинутися на Білорусь, що зараз і відбувається. Російська позиція “мишебратья”, мені ніколи не подобалася, викликала агресію. Тим більше, я вважав, що український народ – справді братній народ, адже в мене є далекі українські коріння.

– На щастя, у мене завжди були притомні друзі, які цілковито розуміли плани Кремля і в них не було ніяких ілюзій щодо Російської Федерації.

– В тому то й річ, що ні – це ще одна причина мого пізнього приїзду в Україну. Лишень згодом я дізнався, що є командир у “Правому секторі” Да Вінчі і мені російські добровольці, які воювали проти путінського режиму, допомогли до нього попасти.

У мене був на той момент невеличкий досвід користування зброєю, але він не давав мені можливості відчувати себе на війні професіоналом. У Білорусі я не мав можливості навчитися навіть елементарних тактичних правил поводження з автоматом, адже там панує “совдепія”. Бійці білоруської армії вистрілюють два магазина за півтора року служби – це взагалі мізер.

– За ці роки я переважно був у Мар’їнці і Авдіївці, саме там тривала моя бойова діяльність. На цих ділянках фронту мені вдалося пережити чимало подій.

– Нелегальному, оскільки термін моїх документів закінчився. Лукашенко подав паспорти всіх добровольців у розшук Інтерполу, тому наші документи тепер вважаються втраченими. Кілька білорусів отримали паспорти, їхні списки передали Зеленському, але більшість тих, хто воювали за Україну – перебувають у нелегальному становищі. Особисто в мене немає потрібних великих знайомих, які б могли допомогти отримати потрібні документи і асимілюватися у вашій країні. Тим більше, я хочу вступити у ЗСУ, щоб продовжувати воювати за Україну. Але для цього теперішня влада має вирішити наше питання, я на це дуже сподіваюся.

– Все в туманному вигляді. Після того, як побачив відео подій, які відбуваються в моєму місті, моїй країні, хочеться просто матюкатися. Проте в мене таке враження, що теперішня білоруська влада намагається затягнути нашу країну на дно, щоб зробити плацдарм для введення російських військ. Мені здається, що Лукашенко робить усе, щоб довести нашу країну до найвищої точки кипіння і ввести туди війська Російської Федерації”.

– Так, майже всі. Багато з них зараз перебувають у розшуку, тому що сидять по різних СІЗО. Багато знайомих відправляють дружин, дітей в Україну, щоб самим продовжити боротися.

– Щоб Лукашенко не був президентом, не було “ментівського” свавілля, вони хочуть – самостійної Білорусі. Лукашенко за роки правління не раз економічно притискав просте населення, руйнував малий бізнес, для нього це якась гра із населенням. Мені здається, в нього не все гаразд із головою, якщо він так чинить, чи ще якась причина. Я не розумію, які моральні складові присутні у бійців ОМОН, коли вони підтримують Лукашенка.

– Ні!

– Не знаю, мені здається, що рано чи пізно Лукашенко накаже силовикам і вони відкриють вогонь по людях, але вже не гумовими патронами, а бойовими. Людям потрібно повставати, їх більше, ніж міліції. Але я в глибині душі вірю, що Лукашенко послухає людей і покине свою посаду.

Источник: censor.net.ua
Вам также может понравиться