“Думаю, київська влада свідомо не хоче проводити комплексний аналіз забруднень повітря і води у столиці. Немає показника – немає проблеми”, – екоактивіст Павло Приходченко

Павло Приходченко – житель Позняків, що на лівому березі столиці. За освітою – хімік. Щільність забудови, брак зелених зон, пилові бурі із золовідвалу Дарницької ТЕЦ та специфічний запах через роботу сміттєспалювального заводу "Енергія" – невеселі візитки цієї частини Києва.

З 2016 року Павло разом з іншими небайдужими мешканцями вимагає встановлення на цих підприємствах сучасних очищувальних технологій.

Частково розголос дав результат. Наприклад, кияни вже не страждають від токсичних пилових вихорів багато разів на рік. Однак загалом, за словами активістів, плани зі встановлення фільтрів та решти обладнання поставлені на паузу. Наслідки можуть бути дуже відчутними у вигляді набору хвороб для місцевих жителів та людей, що живуть зокрема вниз за течією Дніпра.

Приходченко переконує: корінь проблеми в тому, що офіційні експертизи не вимірюють вміст тих токсичних речовин, за якими є вихід за межі норми. “Те, що київське повітря забруднене автомобілями, ми й так знаємо. А ось як забруднює довкілля Дарницька ТЕЦ (як всі ТЕС, що спалюють вугілля без сіркоочищення), і завод “Енергія”, – в офіційних показниках практично не відображено. Тому й проблеми офіційно не існує”. Які показники потрібно моніторити і що дають незалежні експертизи? Чому наявність неприємного запаху від спалювання сміття на заводі краще, ніж його відсутність? Наскільки правда, що головним забрудником на лівому березі є Бортницька станція аерації?

світовому топі міст з перевантаженим автомобільним рухом. Чому в такому разі ми говоримо про небезпеку ТЕЦ й інших забрудників?

– По-перше, викиди від ТЕЦ, які працюють на вугіллі, забруднюють не лише повітря, а й воду та ґрунт, якщо немає сухого золовидалення (а в Україні його немає практично ніде). По-друге, потрібно аналізувати забруднення не лише викидами діоксиду вуглецю, але й усіма шкідливими речовинами. Проекти, які контролюють лише утворення діоксиду вуглецю (утворюються при роботі автомобіля) и двоокису сірки (утворюється найбільшою мірою під час спалювання вугілля) – це недоречні дослідження. Вони говорять лише про те, що у Києві все погано, однак ми і так це знаємо.

Якщо брати викиди, характерні суто для бензину (наприклад, лінійні вуглеводні), то в деяких районах воно може сягати і 97%. Але треба знати за якими показниками міряти. По миш’яку і ртуті машини не є потужними забрудниками. По фенолах – також. Забруднюють, безперечно, і дачники, які спалюють листя. Можна навалити 30-метрову купу мокрого листя, підпалити, і в результаті діоксинів утвориться більше, ніж від роботи заводу “Енергія”. Тому треба владі соромитися говорити, що автомобілі дають 86% усього забруднення.

Треба впливати на причину, тобто на технологічний процес. А якщо не можемо вплинути на причину, то треба встановити фільтри. Необхідно бути чесними і провести всі необхідні дослідження, які виявлять забрудники, і на основі цього відповідним чином розробити план дій.

Я думаю, що київська влада не хоче проводити комплексний аналіз свідомо. Адже якщо люди не знають, то не ставлять вимог покращити ситуацію. А влада своєю чергою ставить галочку, що буцімто проведено дослідження за європейськими стандартами.

– Ми маємо визнати роль фахового інженера, директора “Єврореконструкції” пана Селіванова, який прийшов сюди з Бурштинської ТЕС. Бо, наскільки мені відомо, він встановив єдину в Україні систему знепилення на золовідвалі ТЕЦ, і вона дійсно покращує життя людей. Система знепилює токсичний золовідвал шляхом поливу. Більше того, для цієї технології використовують не лише воду, але й хлорид магнію (бішофіт). Влітку, навесні і восени, коли плюсова температура, вона працює і дійсно зменшує кількість пилу, яка утворюється на поверхні. Було посипано гравієм дороги і схили, що ведуть до власне золовідвалів. Тож можна констатувати, що вжито серйозних заходів стосовно зменшення пиління. Тому пилові бурі є тільки взимку – тоді вода може замерзнути в трубах і її не ризикують пускати. Щоб не знищити систему трубопроводів.

Не змінилося те, що під час навантажування золи з нею працюють без поливу. При цьому є вітер. Золу, що вивозили із золовідвалу, довгий час не прикривали навіть брезентом. Колеса не обмивали. Через це відбувалося додаткове забруднення міста.

Однак окрім проблеми пилу триває забруднення гідросфери і ґрунтового покриву біля озера Нижній Тельбін. Також триває забруднення повітря через відсутність сірко- й азотоочистки.

Фото: з відкритих джерел.

– На сьогодні, як і раніше, з 4 чи 5 фільтрів встановлено тільки один. Однак і без того знепилення – це нейтралізація лише одного шляху забруднення від ТЕЦ. Вплив з точки зору накопичення забрудників у ґрунтах і поверхневих водах триває.

– Забрудники були встановлені, зокрема проєктом “Екодесант” і Інститутом хімії води НАНУ. Це миш’як, сурма, ваннадій та інші важкі метали. Програма “Екодесанту” виявила забруднення ґрунтів миш’яком у 4 рази. Проєкт “Екодесант” робив дослідження води зі золошлаковідвалу. Вміст миш’яку в золошлаковідвалі і вміст у свердловині поруч. Свердловина не має контакту зі золошлаковідвалом, це підтвердили гідрологи. Вміст миш’яку в цих двох джерелах відрізняється в десятки разів не на користь золовідвалу.

Епіцентром забруднення, де зафіксовано найбільші перевищення норми (до 18 по сурмі) – це води золовідвалу. Далі у  міру стікання води через канал до озер і Дніпра ця кратність зменшується. На Гарячці – 18, на озері Сонячному – 7, на озері Качиному – 6, у Дніпрі – 3. По миш’яку аналогічна динаміка.

Забруднена цими сполуками вода далі прямує самотоком без жодного очищення до Дніпра. Шлях прямування: золовідвал – меліоративний канал – озеро Нижній Тельбин – стік у Дніпро біля мосту Кірпи. І це триває. Це є потужним чинником забруднення гідросфери і ґрунту, біля якого живуть десятки тисяч людей. Миш’як – це накопичувальний канцероген, який рано чи пізно призводить до онкологічних захворювань.

– Безперечно, і я про це писав неодноразово. Перевищення по сурмі в Дніпрі – утричі. Сурма за токсичністю близька до миш’яку. Тобто можемо говорити про те, що у Дніпрі забруднення вище тих норм, які визнано умовно безпечними для здоров’я людини.

– Про забруднення атмосфери діоксидом азоту, діоксидом сірки, які надзвичайно шкідливі і призводять до виникнення широкого спектра небезпечних хвороб. Більше того, попередня система, яка включала в себе мокрі скрубери, вони трохи зменшувала викиди діоксиду сірки й діоксиду азоту.

Екологічна інспекція штрафувала “Єврореконструкцію” за те, що у водах золовідвалу міститься їх надзвичайно велика кількість – більша, ніж це передбачено дозволом на спецводокористування – сульфітів і нітритів. А це похідні від діоксиду сірки і діоксиду азоту, і такі сполуки абсолютно не характерні для природних мінералів. Тобто можна переконливо говорити про те, що ці перевищення пов’язані з тим, що стара система з мокрими скруберами частково поглинала, зв’язувала, переводила у сульфіти й нітрити та відправляла у Дніпро. Я не беруся судити, наскільки вона очищувала від діоксидів сірки та азоту, бо вичерпне дослідження займе роки і може лягти в основу кандидатської дисертації. Однак нині через вимкнення цієї системи в конструкції нового фільтру викид SО2 і NO2, безперечно, збільшився.

Більше того, коли було громадське обговорення щодо встановлення першого фільтру, мною було сказано, що без встановлення сірко- й азотоочистки повітря в Києві та навколо Києва погіршиться. За розою вітрів воно піде на межі Києва. На це мені в “Єврореконструкції” було сказано, що планують встановите таке очищення і відповідно до даних, які визначить Кабмін, встановлять терміни на встановлення такої очистки. Строк встановили – 2033 рік. Але в останній місяць роботи ще старого Мінекології надійшла нова інформація, за якою по ряду ТЕС і ТЕЦ, включно з Дарницькою ТЕЦ, ці строки були перенесені або скасовані.

– Тим, що це дорого і треба підготуватися. Були побоювання, що це зробили для того, щоб це обладнання не встановлювати, і я виявився правий. Тобто станом на 2019 рік план початку рекультивації і значного зменшення викиду пилу, а також припинення функціонування золошлаковідвалу повністю зірвано.

– Коли буде встановлено повне очищення від пилу – не відомо. А сірко- та азотоочищення просто не буде. Тобто ми отримали погіршення ситуації по забрудненню повітря діоксидом азоту і діоксидом сірки в Києві і коло Києва.

І зараз за течією річки Дарниця, нижче золовідвалу планується забудова, при тому, що рекультивації землі там не було. На Нижньому Тельбині планують зробити зону відпочинку. При цьому повідомляють про майбутню модернізацію Дарницької ТЕЦ, яка перенесена на невизначений термін. Тобто для людей, які живуть поруч, було зроблено мінімальні поступки. Комплексного вирішення ситуації – так, як це робиться до прикладу в Німеччині, немає.

Мінекології, з київською владою і дирекцією ТЕЦ?

– До Мінекології ми ходили чотири рази. Завжди замість міністра Остапа Семерака нас приймали заступники. Перший раз – Вакараш, три наступні – Петренко. Останній сказав, що все буде опрацьовано, однак в реальності жодних кроків з його боку я не побачив. Вакарашу ми також показували дослідження щодо вмісту миш’яку – з протоколами. Він спрямував листа до Екоінспекції, Держспоживслужбу. На цьому все.

Але після року донесення небезпеки було видано дозвіл на зберігання золи без покривання водою протягом семи років. До цього зола зберігалася тільки під шаром води, інакше вона стає небезпечною. Тобто ту інформацію, яку він отримав щодо забруднення миш’яком, не було враховано. Припускаю, що через заангажованість Мінекології та керівництва станції.

Щодо КМДА, то ми мали зустріч із заступником мера паном Пантєлєєвим. Я знаю, що він впливав на керівництво Дарницької ТЕЦ, щоб було встановлено систему знепилення. За це я йому щиро вдячний. Як не крути, а це частково врятовані життя людей.

– Колишній заступник мера Геннадій Пліс вказав на невідповідність у діях Дарницької адміністрації. Вона доручила повести офіційну експертизу дослідну установу, яка зробила це за суму в понад два рази більшу, ніж пропонувала інша. Є побоювання, що через непрозорість тендерної процедури було спаплюжено дані. Протоколи досліджень Дніпропетровська екологічна академія нам відмовилася надавати.

– Якщо я правильно розумію, це була ініціатива пана Безотосного з Дарницької РДА. Під час дослідження води Інститутом Думанського НАНУ у Києві пробу сурми не брали. Я хотів подивитися, наскільки київська влада й інші виконавці вдадуться до спаплюження результатів за невідомими їм забрудниками. І сурму вони не чіпали, а по ній, нагадаю, перевищення у 18 разів. Однак було по миш’яку – у 15 разів. А Дніпропетровська академія стверджує про перевищення у меншу кількість разів по миш’яку, так і не надавши оригінали протоколів, попри вимоги.

– Раніше я мав побоювання щодо людей, які проживають на вулицях Олени Пчілки, Драгоманова, Здолбунівській. Тепер завдяки знепиленню фокус небезпеки перенесено на території, нижчі за течією. Найбільші ризики я бачу саме для людей, які житимуть у новобудовах довкола. Тому я не схвалюю ці забудови без усунення джерела забруднення і проведення рекультивації. Адже зафіксовано, зокрема, перевищення гранично допустимої норми миш’яку в ґрунті в 4 рази довкола озера, яке буде рекреаційною зоною.

Для мене очевидно, що там в рази будуть збільшені захворювання по раку, алергії. Наскільки значним буде цей вплив, треба проводити дороговартісні дослідження. Взагалі вважається, що якщо гранично допустимі норми перевищено протягом тривалого часу, то людину треба везти в лікарню – принаймні для дослідження стану здоров’я через тривалий небезпечний вплив.

– Це повна нісенітниця, поширення якої схвалене кимось вище. Я вже сказав компліменти в бік директора ТЕЦ, однак такі заяви мене обурюють. Більше того, моя сім’я постраждала через це. Я був змушений забрати дочку з дитячого садочка. У другому садочку її також переслідували. Державна чиновниця, що коментувала переслідування моєї дитини, сказала: “Тут же поруч небезпечний золошлаковідвал, то забирайте звідси свою дитину”.

Я на це не розраховував. Думав, що люди адекватно сприйматимуть інформацію про екологічну небезпеку, бо це їх же убезпечує. Однак зрозумів, що чиниться інформаційний вплив, щоб виставити мене не в хорошому світлі і створити проблеми, щоб я не мав часу займатися екологічними проблемами. Вважаю, в цьому процесі задіяні і районна, і міська влада. Власне, вони свого досягли, тому що довгий час я значною мірою працював для того, щоб забезпечити дитині приватну освіту. Після садочка дитина не пішла в державну школу, а я оплачую приватний заклад. Я працюю на нормальній роботі з білою зарплатою і на свої податки утримую цих паразитів. І тиск на нас триває.

Керівницею садочка № 270 нам було чітко сказано, щоб ми навіть не намагалися йти у державні установи.

– Ми говоримо, що чиниться негативний вплив на здоров’я людей, а ті, хто мають відвагу говорити про це, страждають. Тому для мене очевидно, що ініціатором таких ініціатив є саме ті, хто чинить забруднення. Оскільки директор ТЕЦ близько спілкується з представниками міської влади, то немає сумнівів, що він має якщо не повну, то потужну підтримку, не тільки і суспільно корисних справах.

– Завод “Енергія”, безперечно, забруднює. Відомим є факт, що 30 років тому, коли запускали цей завод, замість трьох стадій очищення було встановлено лише одну, а саме – електрофільтри, які “ловлять” тільки пил. Тоді як забрудники, що несуть токсичний і канцерогенний вплив, переважно є рідкими та леткими, тому ця система їх абсолютно не вловлює.

Більше того, система моніторингу, яка була запущена зараз, та інші дослідження не знайшли жодних перевищень. На мою думку, як людини, що має відношення до хімії, це є повною профанацією. Існують маркери, які відповідають тим чи іншим технологічним процесам. Тобто знаючи процес, ми розуміємо, які забрудники утворюються, а отже моніторити потрібно саме їх. Перелік базових забрудників, який надавався з ЄС, може навіть не вказати на наявність проблеми, бо він не разрахований саме на ці об’єкти, які працюють за технологіями середини минулого століття.

Іван Ковалець, який працював із цими дослідженнями, аналізуючи дані досліджень ЦГО, поінформував, що на лівому березі Києва чи не найбільше забруднення – по фенолах. При порушенні технологічного режиму спалювання сміття відбуваються зміни технологічного процесу, що спричиняє піролізні процеси целюлози, деревини. Саме вони й призводять до формування фенолів, індикатором чого є характерний димний запах. Навіть коли ви купуєте в магазині ковбасу, то найімовірніше, що вона не копчена, а вимочена в розчині з фенолами.

– Це другий клас небезпеки з чотирьох. Речовини такого типу викликають подразнення. По-друге, – отруєння. А при тривалій дії вони стають ще й канцерогенними. А при значній концентрації фенолу він перетворюється на сердечну отруту.

При чому, під час горіння утворюється не звичайний фенол, а заміщені феноли, канцерогенна дія яких ще більша. Тобто з точки зору токсикологів вплив таких речовин є більш потужним, аніж ряд інших хімічних викидів.

При низький температурі спалювання маркерним забрудником для заводу “Енергія” є, зокрема, фенол. А як тільки температура підвищується і перестає пахнути фенол (і ми, жителі, при цьому радіємо), то ці феноли починають конденсуватися у так звані діоксини, що переходять у хлоровані діоксини. А це вже супертоксиканти, будь-який вміст яких у повітрі, ґрунті та воді викликає онкозахворювання. У жодному з відомих мені кількісних досліджень щодо викидів з боку заводу “Енергія”, на які посилається київська влада, вміст діоксинів не аналізувався.

Вчені Київського політехнічного інституту проаналізували ці забрудники. Вказали, що “Енергія” (як і інші сміттєспалювальні заводи, що працюють за такою технологією) надзвичайно потужно забруднює бензолом, толуолом, ацетоном, хлороводнем (з якого утворюють діоксини). Вміст толуолу раніше не вимірювався ні рухомими лабораторіями, ні датчиком на Ревуцького, 35. Тобто офіційний моніторинг є абсолютно не показовим, якщо йдеться про специфічні забрудники. Єдиний маркер забруднення завода “Енергія”, який фіксувала система, є бензол (бензен). Це другий за об’ємом викидів забрудник (відповідно до даних вчених КПІ) – і по ньому…навіть ці датчики фіксували найбільші стійкі забруднення.

– Відбувався ремонт електрофільтрів, що вловлюють пил. Пил також є надзвичайно небезпечним. Але толуол – це рідина. Бензол – це рідина. Діоксини і феноли при наших температурах є леткими. Тому навіть якщо буде встановлено другий ступінь очистки (лугами “ловлять” двоокиси сірки й азоту, хлороводень), то бензол і толуол все одно утворюватимуть леткі суміші, оскільки температура їхнього кипіння (і тим більше – температури кипіння азеотропних їхніх сумішей з водою) дуже часто менша за температуру роботи фільтра. Фільтри так чи інакше їх пропустять. Отже, треба щонайменше три фільтри, з постійним моніторингом саме по цих забрудниках. Але навіть це відповідатиме практиці тридцятирічної давності. А наприклад на сучасному заводі у Копенгагені таких стадій фільтрації – 6. Поки що ж кияни благають, щоб встановили бодай три.

– Це питання всеукраїнського рівня. Ареал впливу викидів від цієї станції охоплює 5 мільйонів мешканців. Плюс президентська траса. Плюс дорога на Бориспіль.

Про забруднення з боку Бортницької станції свідчить зокрема відкрита інформація. Є витяг з проєктного завдання по реконструкції. Відповідно до нього планується в десятки разів зменшити викиди сірководню, метилмеркаптану й етилмеркаптану в межах санітарної зони станції.

Сірководень – це фактично бойова отруйна речовина, яка викликає пошкодження кровотворної системи, сліпоту і смерть. Метилмеркаптан за запахом дуже подібний до сірководню, а за токсичністю – трохи слабший. Це отруйна речовина, для убезпечення від якої вживають протигаз. Датчики його фіксують, коли на них дме вітер. А коли роза вітрів не зумовлює забруднення території, де знаходяться датчики, то й фіксації не буде. Етилмеркаптан – не такий токсичний. Він погано пахне і більше завдає хіба естетичних страждань.

Дві останні речовини станція на Ревуцького також не вимірює. Людина, яка пропагувала ту систему, свого часу говорила: те, що пахне, не є шкідливим. Не знаю, хто його навчав, але ще потрібно років 7 фахово підучитися, щоб мати компетенції стверджувати такі речі.

Фото: з відкритих джерел.

– Кількість вугілля, яке спалюється Трипільською ТЕС, значно більше, ніж те, яке спалюється Дарницькою ТЕЦ. Щоб знати, коли саме викиди йдуть на Київ, – це питання до Гідромедцентру. Однак останні відомі мені дослідження свідчать про те, що об’єкти, які розміщені ближче, і впливають більш потужно.

– Так, коли вони збільшили кількість вугілля, яке вони спалюють. На вугілля було переведено додатковий котел. А Трипільська ТЕС і до того повністю працювала на вугіллі. Однак вона першою в Україні зараз встановила систему сіркоочищення, тобто принаймні якісь кроки вони роблять. А Дарницька ТЕЦ – відмовилася; принаймні, про це красномовно говорять корективи до плану скорочення викидів, де сіркоочистки і азотоочистки – не передбачено.

– Обладнання застаріле, потрібні величезні кошти на встановлення фільтрів. Є громадські організації, які намагаються допомагати розробляти стратегію. Ми з однодумцями зверталися у новостворене Міністерство енергетики і охорони навколишнього середовища. Порушили питання необхідності встановлення блоків по очищенню.

Також я звернув увагу на процес десульфатизації вугілля. Вона передбачає видалення до 90% сірки з вугілля – ще до потрапляння у котел. Це значно рятує від викидів двоокису сірки. Якщо дотримуватися цих технологічних процесів, то зменшується і викид миш’яку. Також ця технологія передбачає вилучення германію, галію. Тобто можна видалити значну частину сірки і миш’яку ще до потрапляння вугілля в котел станції. Звичайно, застосування технології вимагає певних інвестицій. Зараз вона адаптована одеськими вченими. Розробка запатентована і вже апробована на одному з виробництв на Західній Україні, яке займається очищенням вугілля.

– Чинні в Україні норми були ухвалені багато років тому. Коли проводила дослідження Держспоживслужба на вміст важких металів, вона посилалася на все ще чинні норми. Нових ГДК ще немає. Зараз тільки проводиться спроба застосувати оцінку впливу різних техногенних об’єктів.

– Якщо держава прийняла рішення жити за європейськими принципами, а отже треба робити оцінку впливу, то її треба робити фахово. Для цього повинна бути велика вибірка людей, які погодяться на дослідження – якщо говорити про медичний аспект (власне, заради нього і виникла необхідність такої оцінки). Вимірюється вміст кількості мікроелементів та сполук в різних частинах організму цих людей, а також досліджується захворюваність. Я впевнений, що таких досліджень не буде і все відбудеться формалізовано.

– Щодо європейських норм, то справа не у калькуванні, а в наборі показників. До прикладу, коли було встановлено систему моніторингу повітря, зокрема по вул. Ревуцького, 35 на Позняках, то були запевнення, що ці станції відповідають європейським нормам. Це так, однак вони відповідають мінімальним європейським нормам. Тобто вони вимірюють лише ті показники, які не можна не вимірювати. Однак кожен техногенний об’єкт має властиві тільки йому токсичні чинники, які може не враховувати цей мінімальний набір шкідливих речовин.

Наприклад, на золовідвалі є викиди по миш’яку, по сурмі, по міді, по цинку, по ртуті, по бензпірену, що в багато разів вищі від природного фону. У випадку міді й цинку йдеться про рухомі форми. Так ось, з усіх цих показників вимірювалася тільки ртуть. Можу припустити, що те саме буде і з цими європейськими нормами: не буде враховано специфіку техногенних об’єктів і їхні шкідливі викиди.

Источник: censor.net.ua
Вам также может понравиться