Голова Держагентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів: “Чорнобильську зону треба показувати такою, якою вона є, а не влаштовувати атракціони”

Україна і світ перевідкривають і переосмислюють Чорнобильську зону. Частково цьому посприяв міні-серіал "Чорнобиль" від HBO, однак через 35 років, можливо, ми готові подивитися в очі своїм травмам усвідомлено? Зону відчуження трансформували у заповідник та промисловий сектор, все це вабить туристів з усього світу. Що вони звідти виносять? А що ми готові розповісти собі і світу про цю трагедію та висновки, до яких вона підштовхує?

***

Голова Державного агентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів у розмові з Цензор.НЕТ підкреслює, що настав час сформувати історичний контекст Чорнобильської зони: щоб винести уроки з цієї трагедії для себе і нащадків. За її словами, нині до Зони їдуть переважно любителі комп’ютерних ігор та серіалів. Нині ж Україна починає роботу з розширення кола туристів, яким цікава пам’ять та розуміння історичних подій.

– Якщо говорити чесно, то вживати слово “туризм” у контексті Чорнобиля є не зовсім коректним. Саме по собі відвідування певного місця можна вважати туризмом, але у даному разі йдеться ще й про місця пам’яті, а це значно ускладнює подачу історичного контексту.

Близько двох років тому я модерувала одну дискусію в Польщі, учасниками якої були менеджери таких складних історичних локацій, як колишні концентраційні табори “Аушвіц” чи “Дахау”. Там дійсно тонка межа між тим, що називають “зароблянням грошей на трагедії” і тим, що про цю трагедію треба доносити людям. Тому доречніше вести мову про відвідини Чорнобиля, які, перш за все, повинні нести сенси. Люди, які приїздять до Зони відчуження, повинні виходити звідти з певним смисловим навантаженням і висновками.

– Зараз створена робоча група та підписано меморандум між Міністерством культури та інформаційної політики, Держагентством розвитку тризму, Міністерством захистом довкілля і Державним агентством з управління зоною відчуження про те, як ми повинні переосмислити відвідини Зони відчуження та її розвиток, покращити її інфраструктуру, музеєфікації та інше.

– Чорнобиль досі лишається місцем, з яким асоціюють Україну, і довгий час вона була винятково у негативному ключі. З’явилася частина людей, яких вабила небезпека, і для них поїздка в Зону стала свого роду чорним туризмом, але це була доволі вузька категорія людей.

З одного боку, ми маємо відвідування Зони у 2019 році на рівні 124 тисячі людей, і цей показник з року в рік зростав. Однак за той же час одну тільки Чернечу гору в Каневі відвідало 90 тисяч людей. Львів приймав 1,5-2 мільйони туристів. З цієї точки зору 124 тисячі вже не видається такою великою цифрою.

– Звісно, 90% туристів у Зоні – це іноземці. Але якщо ми говоримо про кількість, то це не так і багато. Окрім того, цільовою аудиторією турів до Чорнобиля була молодь, люди, які грали у комп’ютерні ігри “Сталкер” тощо.

Після виходу серіалу “Чорнобиль” виробництва HBO з’явився шанс долучити більше туристів, які цікавляться власне історією. Наприклад, тих, кого цікавить історія холодної війни, вабить радіолокаційна дуга. Про Чорнобиль знову широко заговорили, і сьогодні це є шансом переосмислення. Ми розуміємо, що історія, показана у кіно, не є правдивою на 100%, але в художньому світлі все подано з правильними висновками – про те, наскільки СРСР приховував трагедію, наслідки і використовував людей як біологічних роботів, – особливо солдатів, задіяних під час ліквідації. Їхня кількість досі лишається невідомою. Сьогодні ж ми маємо Росію, що, як і Радянський Союз, хоче нарощувати власну військову силу. Це небезпека тоталітаризму, яка нависає над усім світом.

– Зокрема. У когось виникає ностальгія за радянським морозивом чи “ковбасою за 2,20”. Хоча навіть якщо закрити очі на небажання деяких громадян розуміти, що за тодішніми мірками ковбаса за 2,20 була зовсім недешевим задоволенням, негативних моментів у Радянському Союзі було значно більше, просто це влада приховувала.

Однак пріоритетом має бути розповідь про трагедію і про людей, які її пережили. Говорячи про Чорнобиль, ми повинні акцентувати на тому, яким був би світ, якби цю трагедію не зупинили, і наскільки негативним є тоталітаризм. Це шанс розповісти про Чорнобиль більшій кількості людей, привернути увагу до України та небезпеки, яка нависла над нею. Окрім того, ми повинні говорити про відповідальність людини перед природою, тому що вона все одно сильніша.

– Приватний сектор завжди матиме мету продати якомога більше. У цьому можна йти легким чи простим способом, багато хто йде легким. Тому продають сталкерські тури, наприклад. Для таких відвідувачів, на жаль, це є розвагою. Але у тому і полягає роль держави, щоб туризм не шкодив природі і пам’яті.

Тому буде пошук консенсусу. Якщо туроператори звикли продавати в один спосіб, а доведеться продавати по-іншому, то може виникнути певний супротив. Але ми з усіма ведемо діалог, і багато туроператорів розуміють, що зону треба показувати такою, якою вона є, а не влаштовувати атракціони.

Загалом промоція Чорнобиля має бути в єдиному стилі, навіть якщо ідеться про виставкові стенди. Вона не може полягати в атракціонах і бути тим, що відлякуватиме від України інших відвідувачів. Тому що є туристи, які їдуть до Львова, Трускавця чи Одеси сім’ями. І якщо ми таким людям робитимемо занадто агресивну промоцію турів у Чорнобиль із символами радіації, то такий тип туриста це радше відлякає.

– Власне, нашою метою є привабити різні категорії відвідувачів, а не відлякувати їх. Є місто Чорнобиль, яке розташоване від самої Прип’яті на значній відстані. Там навіть рівень радіації на рівні Києва. У Чорнобилі є сильний музей, присвячений ліквідаторам. Там зокрема експонується книга записів з дня катастрофи і посвідчення ліквідатора під кількашаровим захистом, яке досі є забрудненим радіацією. Є церква і частина хаток ще старого Чорнобиля – дерев’яних і красивих. Це місце також має право на те, щоб бути музеєфікованим і приваблювати аудиторію, яка не хоче йти в ту частину, де вища радіація, але хоче ознайомитися з історією.

– На сьогодні він працює без жодної прив’язки до Зони відчуження. Все це потрібно об’єднувати у ширший сенсовий продукт.

– Логотип Чорнобильської зони вже розроблений. Це чорна пляма у формі реактора, яка з року в рік зменшується.


Фото логотипа: Укрінформ

Розроблено її видозміну на кожен рік. У 2064 році пляма має щезнути, тобто це не вічний логотип. Саме 2064-го Чорнобильську електростанцію буде повністю виведено з експлуатації. Ідея лого в тому, що природа очищується і життя відновлюється.

І сьогодні ми вже її використовуємо. Цьогоріч до 35-ї річниці трагедії відбудеться ряд заходів, присвячених роковинам. Для багатьох українців Зона – це дійсно чорна пляма. Я сама лише нещодавно її відвідала. Після такої поїздки інакше дивишся на життя.

– Дорога, що веде від КПП “Дитятки” до Прип’яті, передана на баланс “Укравтодору”, бо її не ремонтували багато років.

Другим етапом має бути визнання Зони відчуження пам’яткою ЮНЕСКО. Відповідно, необхідно провести консервацію частини пам’яток. Щонайменше потрібно зробити водовідведення від будівель. Потрібно розуміти, що Прип’ять руйнується і через 10 років матиме зовсім інший вигляд. Як логотип змінний, так і сама локація змінюватиметься. І третій елемент – робота з пам’яттю, незалежно від того, чи відвідує людина зону.

– Мають бути визначені ключові будівлі, які підлягатимуть збереженню. Усе зберегти, на жаль, не вдасться. Зараз цей список обговорюється. Зокрема, йдеться про головну площу Прип’яті.

Річ у тім, що ЮНЕСКО у свої списки не бере багато нових об’єктів. Тобто попереду ще важливі переговори з ЮНЕСКО. Для початку необхідно узяти ці споруди під захист на національному рівні.

Чи є розуміння усіх профільних структур, що у разі отримання статусу ЮНЕСКО халявити чи зловживати становищем вже не вийде?

– Власне, тому ми і розуміємо, що не матимемо ресурсу для того, щоб охороняти і зберігати усі тамтешні споруди.

– Асфальтове покриття не є частиною спадщини. Тобто мову ведуть про споруди. Так само раптом через багато років хтось вирішить побудувати у Прип’яті щось, то у частині, яка перебуватиме під охороною, цього робити не можна.

– Їх точно не потрібно і не можна марафетити. Для початку, необхідно, щоб фахівці зробили свою оцінку перед консервацією. Можливо, знадобиться украплення стін, але загалом не йдеться про відбудову чи реставрацію. Ідеться про консервацію на поточному етапі. При тому, в Україні не так багато фахівців, які можуть здійснювати таку роботу.

– Ми консультувалися з Міністерством і ДАЗВом щодо взяття під охорону будівель Музею побуту тамтешніх мешканців, де можна подивитися, як жили на тих територіях до катастрофи. Однак на сьогодні приміщення музею не може вмістити усієї експозиції. Але якщо зробити декілька хатинок музеями, відтворити там побут, демонструвати інтерв’ю із самоселами, то можна орієнтуватися на те, що в самому Чорнобилі можна провести цілий день і не просто поробити селфі, а замислитися, чим жили там люди і зрозуміти, що Чорнобиль – це не про сталкерські ігри.

Однак цей проєкт не розробиться швидко, і зараз ми працюємо командно над цим планом.

– Про це також ведуть мову. Про конкретні плани буде відомо у майбутньому.

– Я вперше чую інформацію про стрільбища. У будь-якому разі, цього не варто робити у Прип’яті. Але там взагалі багато чого нехорошого відбувається: незаконний туризм, пожежі. До слова, є версія, що торішні пожежі почалися з вини сталкерів. Тобто зону потрібно охороняти, і на це потрібен великий ресурс. Великий ресурс йде на перевезення палива, охоронні функції. Тобто трагедія має для нам наслідки в цьому плані. Охорона і підтримання зони потребує постійних витрат, це необхідно розуміти. Для ДАЗВ туризм становить 5-10% від усієї діяльності і є радше клопотом, тому що основне його завдання – це безпека, а саме: невитік радіації, перевезення палива, підтримка саркофагу тощо.

Але збільшення відвідуваності залучить інвестиції на збереження того, що ми маємо, зокрема і в науковій сфері. Адже завдяки тому, що в Зоні немає великого транспортного потоку, а отже і зайвих вібрацій, то в Чорнобилі можуть розташовуватися високоточні виробництва.

– З тих питань ми не спілкувалися спеціально. Версій кілька, включаючи ту, що хтось підпалив поля. Однак знаю, що ДАЗВ вживає багато заходів, щоб уникнути повторення такого.

Увесь комплекс дій наразі в процесі розробки. Сподіваюся, що наступного року, коли відновиться міжнародне сполучення, ми зможемо у зовсім іншому ключі показувати Чорнобиль світу.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться