Керівник аерогрупи “Капітошка” Родомир Степной: “Артилерія плюс професійне корегування – це пекло для ворога”

Родомир – житель Донецької області, волонтер, який із самого початку війни почав підтримувати ЗСУ та добровольців у боротьбі з російським агресором. Рік тому він і кілька наших воїнів створили неформальну групу "Капітошка", яка виконує певні специфічні завдання в зоні бойових дій у східних регіонах України.

Наявність добровольців на фронті, скоріше, можна назвати негативною оцінкою для Збройних сил України. Тому що добровольці, як і волонтери, своєю роботою закривають на теперішній російсько–українській війні певні ділянки і напрямки, яким у ВСУ не приділяється достатньо уваги. Родомир Степной і його аерогрупа “Капітошка”, яскраве тому підтвердження.

– Це неформальне об’єднання людей, які пов’язанні з аеророзвідою і взагалі з БПЛА. Наша мета – ефективна боротьба з ворогом у військовому напрямку, розвиток ударних апаратів, які будуть знешкоджувати ворога. Для мене особисто – це можливість через нашу групу інформувати людей, що війна триває і ми не програємо.

Ми ж бачимо зараз, що відбувається в українському інформаційному просторі? Постійні плачі, зради, що в нас все погано, росіяни атакують, а ми мовчимо. Та ні, дорогі наші, ми теж їх лупимо. Особисто ми коригуємо нашу артилерію, бачимо, як знищуються московські окупанти, згодом я все, що можна, показую нашому народу – це піднімає людський дух.

А виникла група під час роботи і спілкування з окремими бійцями ЗСУ, котрі уже на той час займалися пілотуванням. Вони були значно більш обізнані ніж я, професійніші, але я взяв на себе інформаційний супровід і технічний, тобто допомагав як волонтер: пошук коштів, закупівля потрібних технічних засобів.

Згодом я познайомився з людьми, яких цікавила тема більш глибшого використання дронів, тобто не тільки коригування артилерії, розвідки, але й можливість ударити ними з допомогою різних вибухових сюрпризів. Це чинні бійці нашої армії, волонтери. Зібралася команда з декількох осіб і ми почали працювати з бійцями ЗСУ, які хочуть розвиватися, а не просто сидіти в окопах.

– Били по особовому складу ворога, автівках, хлопці ліквідували склад з пально-мастильними матеріалами у тилу супротивника, плюс розвідка на багатьох ділянках фронту і коригування арти. Більшість реальних заслуг на рахунку побратимів з ЗСУ. Вони – є реальна потужна сила. Артилерія плюс професійне корегування – це пекло для ворога, на відео це видно. На жаль, не все можна показувати та розповідати про нашу роботу. Банальна причина – не знаю, що нам за це буде. Ніхто орденів не просить, лишень, щоб дали спокійно працювати на перемогу – це найкраща винагорода.

Як не дивно, але на фронті є такі місця, де наші хлопці не забезпечені коптерами. Вони просять, щоб ми їм політали і познімали російські укріплення, тому що українські бійці не знають, куди прокопалися росіяни, де їхня техніка? Дуже жаль, що на сьомий рік війни ми маємо такі мінуси в розвідувальній роботі, ось тоді на допомогу приходить частина нашої групи.

В окупантів менше літальних апаратів, проте в них дуже розвинені засоби радіоелектронної боротьби

– Я не буду говорити про всю армію, але в тих підрозділах ЗСУ, які працюють з нами, ситуація більш-менш нормальна. Все залежить від офіцерів, командирів рот, які на лінії вогню. Якщо він більш-менш адекватний, хоче воювати, то в нього завжди знайдеться якийсь “фантік” чи “Мавік”, щоб не бути сліпим на позиції. Якщо ми попадаємо на заробітчанина чи просто недотепу, тоді важко цьому підрозділу буде. В сучасній війні не потрібно чекати, що приїде комбат і “надасть” тобі всю інформацію, тепер виграють сильні і кмітливі.

В окупантів менше літальних апаратів, проте в них дуже розвинені засоби радіоелектронної боротьби. Був випадок, коли я тільки піднявся в небо і мене почали глушити, тобто там працювала їхня техніка. Я бачив, як піднялися два наших літальних апарати, відпрацювали, а коли поверталися, впали обидва, майже одночасно. Точно знаю, що росіяни використовують одну зі своїх відомих розробок – “Ріпілєнт”, який орієнтований саме на невеличкі дрони, на їх пошук та блокування роботи.

Що стосується літальних апаратів, то в них часто можна зустріти БПЛА “Орлан”. Загалом, окупанти не сидять на місці, а розвиваються в цьому напрямку. Проте повторюю, що я говорю тільки про свої ділянки фронту, за всю лінію не казатиму.

– У нас є різного роду такі технічні штуки, але вони застарілі, вороги в цьому напрямку пішли вперед.

– Я звичайний житель Донбасу, тому володію маленькою інформацією. Скажу так: у нашій країні цим займаються ентузіасти, які без підтримки держави намагаються щось побудувати. В Туреччині цим напрямком опікується влада, результати відчутні.

Розвиток ударних дронів – це дороге задоволення. Якщо купити звичайний китайський “Фантом” і прикріпити до нього вибухівку – це матиме один результат, невеликий. Якщо розробити серйозний літальний апарат – це в рази збільшує результативність. Проте в цей апарат потрібно вкласти кошти, аде їх взяти простим технічним розробникам? Тут має бути співпраця науковців і держави, саме останню найбільше має цікавити розвиток малої ударної авіації. Це престиж, безпека і розвиток.

– Звичайно знають, майже всі в темі, хто слідкує за моєю діяльністю, я ж інформую людей про наші здобутки на фронті. Але я став на цей шлях у 2014 році і, маю надію, не зійду з нього.

– Неформальні? Звичайно є, люди працюють в цьому напрямку, багатьом небайдужа доля країни, багато прагнуть перемоги. Але ми їх не будемо називати.

– Треба вдосконалювати ударний БПЛА, точніше він вже є, але є думки про його подальший розвиток. Плюс глибинна розвідка, для цього потрібні специфічні маленькі “літачки”. Робота вночі – дороге задоволення. Чим літати в нас є, але потрібна якісна тепловізійна камера – це великі кошти.

Якби знайшлися спонсори і вклалися у цю літаючу розвідувальну боротьбу – нашому щастю не було б меж. І це б дало набагато більші результати у боротьбі з російським окупантом.

Крім того, недавно збили наш літальний апарат, тепер маємо в ньому потребу. Війна триває, а це завжди жертви, в будь-якому вигляді, але хай краще тільки у техніці, ніж у людському житті.

Источник: censor.net.ua
Вам также может понравиться