Літаючий КамАЗ: чи був в Іловайську Змій, якого затримали під ОП

Історія Влада Сорда (Стафійчука) – яскравий приклад того, як свою репутацію можна зіпсувати на рівному місці та без будь-якої мети.

Після затримання під час протестів під ОП Влада Сорда (Стафійчука), хлопця із позивним Змій, мережею почала швидко ширитися його біографія. Біографія хлопця, який не лише пройшов Майдан, не лише захищав шахту Бутівка, не лише зробив дуже багато для 93 ОМБр, до якої прийшов з добровольців… А і був в Іловайську, де дістав серйозну травму спини, коли “під обстрілом перекинулася вантажівка”. Про це він неодноразово розповідав у інтерв’ю, у тому числі згадував Іловайськ і у розмові з Цензор.НЕТ. А в іншому інтерв’ю Змій поділився і спогадами про те, як отримав орден Богдана Хмельницького – перебуваючи у госпіталі після серпневих боїв.

Саме орден і викликав підозру. Дізнаватися, що відбулося насправді, почали хлопці, які Іловайськ дійсно пройшли. У соцмережах тему порушив Микола Колесник з “Кривбасу” – попросивши Влада Сорда хоча б показати орденську книжку та “засвітити” номер нагороди. А також назвати побратимів, які були разом із ним у оточенні. На жаль, зробити цього боєць не зміг.

Згодом з’явилися також фото з соцмереж – на них у дні, коли він мав би бути у Іловайську та у госпіталі, Влад перебуває, зокрема, на межі Донецької та Дніпропетровської областей.

Повірити в це було тяжко. Але підтвердження факту нагородження Влада орденом – жодного – знайти так і не вдалося. Також не знайшлося жодної людини, яка була б з ним поруч у Іловайську. Сам він назвав лише двох загиблих згодом людей.

“То він взагалі не воював!” – почали обурюватися люди.

На жаль, це не так.

На початку війни, та й пізніше, не бракувало “воїнів”, які їхали на фронт на тиждень-два: пофоткатися десь у відносно безпечному місці, погуляти, повернутися потім додому “героями”, що знищили 100500 ворожих танків, та радісно балотуватися до своєї сільради. Така ситуація всім зрозуміла. І мотивація цих людей також.

Утім, саме Влад Сорд – людина з об’єктивно нормальною бойовою біографією. Просто для того, щоб творити власний міф – що майбутнього політика, якщо йому це потрібно, що письменника-поета-ветерана, що “політв’язня”, будь-який, – йому цілком вистачило б справжньої власної історії.

Це людина, яка була на Майдані, людина, у якої в Донецькому аеропорту загинув близький друг. Людина, яка була у Пісках (звідти є фото, і добре відомі добровольці поруч із ним на цих фото).

Людина, яка тинялася у 2015 році Донбасом, щоб знайти нормальний варіант легалізації і потрапити САМЕ на передову, САМЕ на шахту: шукати можливості та підписувати контракт нам довелося у складі однієї групи добровольців. Це – людина яка гідно виконувала свої обов’язки на шахті Бутівка з листопада 2015 до квітня 2016. Там ми також були разом і, впевнена, будь-яка людина з 1 роти 1 батальйону 93 ОМБр, включно із командиром роти Вітром, Змія чудово пам’ятає. Це людина, яка потім залишилася у 93, яка написала слова гімну бригади, яка боролася за почесне найменування “Холодний Яр”…

Якби Влад Сорд хотів видаватися героєм під час інтерв’ю з журналістами, на бігбордах політичної партії, у суді, де завгодно: це не було б складно. Будь ласка. Розповідай довіку, як ти йшов на війну добровольцем, як воював пліч-о-пліч з Василем Сліпаком (зі Змієм особисто мене познайомив саме Міф), розповідай про зимову Бутівку. Згадуй про бої за Жолобок згодом (туди Змій вже возив журналістів як людина з пресслужби, але це також дуже важлива та важка робота). Розповідай про те, як важливо позбутися радянської спадщини і змінювати гімни бригад, змінювати назви, робити українську армію українською… Розповідай про літературні премії, які отримав, та про номінацію на Книгу року за версією ВВС… Говори, якщо треба, будь ласка. Адже ти дійсно маєш, про що говорити.

Але ні. Змій вирішив додати до цього усього тиждень-два в Іловайську. Я не знаю чому. І найвлучніше ситуацію можна описати словосполученням “іспанський сором”. Але одразу скажу, що лише перед однією категорією людей – перед хлопцями, які у Іловайську дійсно були.

Потенційних “дивідендів” від вигаданої історії Змія – нуль. Натомість вона – просто майстер-клас на тему “Як перекреслити все, що ти зробив, у очах людей, які тебе зовсім не знають особисто”. Тому що брехнею у біографії Змія пересічному читачеві тепер мимоволі здаватиметься все. Не лише те, що дійсно нею є.

Навіщо було так робити? Відповіді на це запитання у мене немає. Мене не бентежить ані історія про самовільне залишення частини (з полігону додому з поверненням, це дуже поширена історія у ЗСУ на чорт знає який рік війни, як і штрафи за це – аби не тікав з передової; я знаю навіть бійців, які тікали з полігону на передову і загинули там, а “переведені” на нуль були лише постфактум). Не лякає й історія про холодну зброю – про ніж, який у Влада знайшли раніше – це також доволі поширено, також життя… Але Іловайськ. Але.

Історія з вантажною машиною, що залетіла в окоп і вбила та травмувала бійців (у тому числі нібито Змія), на сьогоднішній день не знайшла жодного підтвердження загалом.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться