Локдаун в Україні: коли, на який термін, наскільки жорсткий? І хто допоможе малому та середньому бізнесу?

4 важливі запитання від "Цензор.НЕТ". Відповідають депутати "Слуги народу", "ЄС", "Голосу", Батьківщини".

Головна тема будь-якої стрічки новини цими днями – можливий антиковідний локдаун в Україні і все навколо нього. Людей цікавить: коли введуть цей жорсткий карантин? Скільки він триватиме і за яких умов? Чи зупинять роботу громадського транспорту, ресторанів: чи зачинять великі маркети? І як виживатиме малий та середній бізнес?

Відповіді на ці та інші запитання – читайте у матеріалі-опитуванні, яке “Цензор” провів серед українських парламентарів різних фракцій.

1.Чи необхідно, на вашу думку, запроваджувати у країні локдаун, і якщо так, то у який період часу? Чому ви так вважаєте?

, фракція “Слуга народу”, голова комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування:

– На жаль, як би цього не хотілося мені особисто, без переривання ланцюга розповсюдження ми не обійдемося. І єдиним джерелом переривання цього ланцюга є жорсткий карантин (мені дуже не подобається слово “локдаун”; є ж українське слово). Цей жорсткий карантин треба посилювати. На жаль, карантин вихідного дня не виправдав себе. На це у мене є пояснення: не був закритий транспорт. Бо, закриваючи місця скупчення людей, але не закриваючи метро та інші засоби транспорту (крім таксі), карантин не був на 100% виконаний. До того ж, карантин вихідного дня ми вводили під час місцевих виборів, коли багато політиків заради одноденних рейтингів витворювали демарш.

Тому вводити жорсткий карантин, на жаль, треба – мінімум на 21 день – бо інкубаційний період розповсюдження триває від 14 до 21 дня. Тому менше, ніж на 21 день, я б карантин не вводив. А щодо більше – знаєте, як показує досвід інших країн, після 21-денного обмеження кількість захворілих дуже уповільнюється. Тому, я вважаю, що термін більше, ніж 21 день , – нам не дуже підходить.

Коли саме варто запроваджувати карантин? Знаючи нас і навіть почувши вчора пана Садового, який сказав, що для Львова Різдво – то є особливо, – я десь розумію, що люди виконають карантинні обмеження зараз, але дуже важко буде стримувати людей у ті святкові дні, коли ментально ми звикли збиратись або за родинним столом, або на площі. Я би вводив карантинні заходи саме зараз – і на 3 тижні. Домігся би за рахунок цього карантину зменшення захворюваності – а десь на католицьке Різдво десь відкрив би країну, щоб люди відсвяткували.

З іншого боку, тут, можливо, я і не правий, це моя особиста позиція.

– Перш за все, потрібно створити соціально-економічний пакет, обговорити його з підприємцями та з людьми. І тоді локдаун не буде вироком для країни. Бо наразі країна чекає це як якийсь вирок, коли все зачиниться і зупиниться. Крім того, якщо карантин і буде введено, він має бути чітким і зрозумілим для всіх, а також про нього мають попередити мінімум за 7 днів до введення.

– Я не вірю офіційній статистиці хворих на ковід. Вважаю, що їх, на жаль, – набагато більше. Тому що дуже багато людей не можуть собі дозволити зробити ці тести, які коштують півтори тисячі гривень і є недоступними лікарям, вчителям, малому бізнесу (особливо коли йдеться про всю країну).

Я була категорично проти карантину вихідного дня як абсолютно нелогічного безсистемного рішення, яке ніяк не впливає на розірвання ланцюжка інфікування. Але якщо дійсно у нас буде збільшуватися кількість хворих людей, які знаходяться у лікарнях (відповідно до  достовірної статистики) – тоді треба оголошувати локдаун. При цьому радитися треба не з політиками – тому що це – не найкращі експерти в цій царині – а з медиками. І от медики, з якими я спілкуюсь, – інфекціоністи, вірусологи – говорять про 2-3 тижні, які дають стабілізаційний час для можливості перервати ланцюжок інфікування.

Але введення локдауну можливо лише за умови стимулюючих і компенсаційних механізмів для бізнесу. Треба також висновки зі всіх дурниць березня-травня, коли було закрито метро, громадський транспорт. Ми, “Європейська солідарність”, і тоді, і зараз вважаємо, що не можна закривати ніякий громадський транспорт. І ще дуже важливо відділити хворих від здорових…

Коли саме запроваджувати локдаун? Я вважаю, тут не можна малювати у повітрі якихось цифр, як робить наш уряд. Моє прізвище, слава Богу, – Геращенко, а не Зеленський чи Шмигаль. Тут мають говорити вірусологи та інфекціоністи.

– На це питання повинні відповісти фахівці, яким довіряє суспільство. На жаль, ми бачимо, що уряд, вчиняє неправильні, непродумані, часом безглузді дії щодо так званої боротьби з пандемією коронавірусу. І суспільство цьому уряду не довіряє. І що б не сказав уряд, це буде сприйнято в штики.

При цьому, ухвалюючи рішення про локдаун, уряд повинен керуватися двома чинниками: медичним і економічним. На жаль, поки що вся так звана боротьба уряду з пандемією коронавірусу свідчить про те, що уряд не розуміє економічних наслідків того, що він робить.

: Мені подобається бельгійський і німецький варіанти. Це переведення всього, що тільки можна, на дистанційну роботу. Це – закриття всіх розважальних закладів і місць масового скупчення, зупинка транспорту – і, передусім, міжміського транспорту (треба обмежити спілкування між областями, між регіонами). Це – закриття великих торговельних центрів. (Краще, щоб працювали маленькі магазини, які є в покроковій доступності біля житла людей). Це – заборона на великі зібрання навіть вдома (10-15 людей, не більше). І це – 100% виконання заходів безпеки.

Після введення ось таких жорстких заходів найкращий результат показали Бельгія (там на сьогоднішній день кількість захворілих зменшилась вчетверо) і Німеччина.

: Зараз немає країни, яку можемо повністю брати за приклад, бо мало які країни світу провалили підготовку так, як Україна. Але країни Європейського Союзу, такі як Бельгія, Чехія, показують правильні схеми та плани дій – нам треба аналізувати їхні рішення та впроваджувати найвідповідніші в Україні. Крім того, якщо і буде введено локдаун, уряд має використати цей час, щоб оснащити лікарні киснем, а лабораторіі – обладнанням. Адже, виходячи з локдауну, ми повинні будемо контролювати поширення вірусу за допомогою тестування та відстежування контактів. Зараз ми робимо в 6 разів менше тестів, ніж потрібно.

: Спиратися можна, скажімо, на приклад Великої Британії. Вони не закривали громадський транспорт, перевели на онлайн всі офіси, які можуть працювати подібним чином. А на період, коли країна вийшла з локдауну, вони доплачували ресторанам, готельному бізнесу, з бюджетів – аби, наприклад, перекрити ресторану половину чеку – щоб так збільшити кількість людей, які у будні дні приходили до ресторанів, і такими чином підтримати ресторанно-готельний бізнес.

Що стосується інших країн, то у Франції, Німеччині дуже великий акцент було зроблено саме на підтримці бізнесу. А, наприклад, у Іспанії, яка потерпає від пандемії, під час локдауну роблять комбіноване навчання. В основному, діти ходять на навчання – але групи розділили, і при тому зменшили кількість груп, щоб забезпечити дистанціювання.

Всі країни дуже великий акцент роблять на профілактику, масковий режим, дотримання соціальної дистанції. І насамперед, таку просвітницьку роботу робить влада. У нас з цим – теж проблема, немає здравої просвітницької кампанії. “Якби я була директором”, я б не відосики Зеленського писала на цю тему; я б писала заклики лікарів з роз’ясненням. Мені здається, довіра до лікарів сьогодні набагато більше, ніж до влади.

Питання ж не в тому, на яку модель спиратиметься Україна, а в тому, що таку модель треба хоча б обрати. Тому що нас сьогоднішній день уряд шарахається зі сторони у сторону. Мені здається, що уряд не аналізує події, які відбуваються в інших країнах. Уряд не дивиться, що робиться в інших країнах; він ухвалює хаотичні рішення, які ґрунтуються на лише уряду зрозумілих чинниках. А потім ці рішення не мають жодного ефекту. Ба навпаки – лише шкодять ситуації і поглиблюють кризу.

При цьому уряд працює у якомусь щотижневому режимі. У той час як ми давно говоримо про те, що в Україні потрібен штаб боротьби з коронавірусом, який би працював 24 години на добу. У мене стійке враження, що такого штабу немає. Президент займається чимось іншим, уряд займається чимось іншим; а з пандемією на аматорському рівні борються окремі міністри.

: на мою думку, у нас, порівняно з іншими країнами, дуже мало заходів покарання. Тому покарання мають бути всі ті, які передбачаються працюючими в Україні законами. І для керівників підприємств, і для людей (щодо неносіння масок). І ще я дуже радий, що в Україні закінчилися вибори. І сподіваюсь, що особливо мерам міст нині не потрібне підвищення рейтингів, і вони це виконають.

Щодо меж, від яких варто було б утриматися, – я таких не бачу. Комендантська година? Знаєте, мені дуже не подобається, коли на вулицях міста є силовики. Коли країна готувалася до Євро-2012, то на семінарах, які проводила УЄФА, завжди казали, що озброєна людина у формі може, навпаки, викликати агресію. Тому я вважаю, що Україна – достатньо європейська країна, і ми могли б обійтися без комендантської години. До того ж, якщо не будуть працювати транспорт і заклади, я не бачу в цьому потреби.

Ми бачимо, що санкції для бізнесу не працюють. Бо потрібно вести нормальний діалог з бізнесом. А не попереджати про локдаун за два дні, коли ресторани вже закупили продукти. Держава створила таку умову – або плати хабар і працюй, або помри. “Голос” попереджав про це – якщо держава веде себе, як злочинець, бізнес веде себе, як партизан.

Ми вже бачимо, що в Європі зростання епідемії зупинилося, в Україні – ні. Це означає, що ми точно робимо щось не так.

: По-перше, ми все ж таки привели у відповідність до здравого сенсу штрафи, адже там був відвертий перебор. Але штрафи дійсно мають сплачувати – і, насамперед, президент (а не говорити, що соррі, він не несе адміністративної відповідальності). Якби він шанував закон, він би сам сплатив штраф за те, що кілька разів був без маски, порушуючи масковий режим.

І по-друге, на мою думку, зараз мають бути навіть не санкції, а покарання – на базі кримінального розслідування антикорупційними правоохоронними органами справ про те, куди були витрачені “ковідні” кошти. Це є ключовим питанням. 65 мільярдів все-таки би вистачило на багато надважливих речей під час пандемії.

: Знову таки, питання не у самих санкціях. На жаль, ми, українці, не любимо виконувати закон – давайте чесно про це скажемо. Давайте подивимося на те, скільки людей ходить в масках, хто носить рукавички. Ми побачимо, що, на жаль, українці – це не німці (за всієї поваги до українців). Якщо в Німеччині ухвалюється закон, переважна більшість населення його виконує. У нас, на жаль, все інакше. Але знов-таки, всі санкції і будь-які обмеження повинні вводитися із застосуванням принципу здорового глузду – бо інакше це не має жодного сенсу. І по-друге, такі обмеження мають враховувати медичну і економічну ситуацію, яка є в країні.

: Перше: хто не встиг провакцинуватися – швиденько це зробіть (бо не дай Боже, щоб поєдналися ці дві біди, корона і грип). По-друге, старі але важливі рекомендації: більше бувати на свіжому повітрі, носіння маски, обробка рук і дезінфекція приміщень, де ви перебуваєте. І по-третє – уникати місць масового скупчення людей.

:Обов’язково обмежувати свої соціальні контакти, менше пересуватися, старатися менше бути у закритих приміщеннях, більше гуляти на свіжому повітрі та дотримуватися основних заходів безпеки. В такому режимі нам доведеться жити ще мінімум пів року, тому сьогодні кожен має дбати про своє здоров’я. Ковід-19 – це дуже небезпечна хвороба, яка може забирати людські життя, тому важливо самому подбати про себе та про своїх родичів, особливо, якщо вони мають супутні захворювання або є людьми похилого віку.

Ми відповідально ставимося до зустрічей з виборцями. Одягаємо маски, під час виборчої кампанії відмовилися від скупчень і масових акцій. Зустрічалися або на вулиці (якщо 50-100 людей), або у приміщенні – але з дотриманням дистанції.

Звичайно, дуже важливо підписати угоду з сімейним лікарем. Плюс до того я дуже багато спілкуюсь з лікарями, медиками і зараз як політик допомагаю лікарям, які були інфіковані, але не отримали обіцяну страховку. Або навіть родинам загиблих лікарів, які не отримали страховки, я допомагаю пройти бюрократичні препони і отримати законні гроші. Це не порада, а конкретна допомога лікарям, котрі сьогодні тримають на своїх плечах медичну систему в Україні.

Бережіть себе і тих, хто вас оточує. Не цурайтеся носити маску і рукавички, все-таки зберігайте соціальну дистанцію. Я розумію, що це новорічні свята, і хочеться побути в колі родини і друзів, відсвяткувати. Але на жаль, ми мали дуже складний 2020 рік. Я думаю, що 2021 буде теж дуже складним роком. Тому бережіть себе і завжди пам’ятайте: одна людина, яка, навіть не знаючи про це, хворіє на коронавірус, ставить під загрозу життя своє і всіх оточуючих.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться