“Мені нічого боятися, все правда”, – лікар-інфекціоніст Ольга Кобевко про кримінальне провадження, відкрите після її заяви щодо проблем з киснем

Саме Ольга Кобевко була однією з медиків, які не злякалися публічно заявити, що люди задихаються, тому що кисень став дефіцитом. Реакцією на її звернення у соцмережі стало кримінальне провадження, відкрите за заявою заступниці голови Чернівецької обласної державної адміністрації.

З відомою волонтеркою і лікарем-інфекціоністом Чернівецької обласної клінічної лікарні ми познайомилися, коли я займалася дослідженням проблеми з киснем у відділеннях, де лікують пацієнтів з коронавірусом.

Ми писали це інтерв’ю пізно ввечері телефоном, коли у Ольги закінчилася чергова зміна. І говорили не лише про розслідування кримінального провадження та її спілкування з правоохоронцями, а й про умови, в яких нині лікують хворих на коронавірус, та небезпеку, на яку наражаються медики і пацієнти, про те, які ліки вони можуть отримали безкоштовно, а що доводиться купувати, про доплати лікарям, а також чи варто чекати січня, щоб вводити локдаун.

– Спочатку її реакція була емоційною. Вона відреагувала радше як жінка, аніж як чиновник. Звернулася до правоохоронців, щоб вони з’ясували щодо кисневого балону, адже це небезпека для медиків і пацієнтів. Другий пункт в її заяві – перевірити правдивість моїх дописів у “Фейсбуці”, яких того дня було достатньо.

Очевидно, вона вирішила, що такою заявою мене можна налякати. Та мені нічого боятися, все правда. Всі пояснення я надала правоохоронним органам, з них видно, що винні зовсім інші люди, тому далі, як кажуть, буде.

– Так, вона заявляла, що звернулася до обох правоохоронних органів. З СБУ ще не приходили, з Нацполіції вже були.

– Вони були у лікарні, але що саме робили, прокоментувати не можу, не слідкувала за ними. У мене особисто відібрали не свідчення, а пояснення. На основі моїх пояснень вони вже далі працюють.

– Поліція до нас привозить затриманих, яких ми маємо перевіряти і засвідчувати на наявність інфекції, тому вони знають мене, знають і про наше відділення, і про нашу роботу від самого початку. Багато хто з них хворів і був усередині.

– Я до коштів не маю відношення. Ніхто з керівництва практикуючим лікарям про це не звітував.

Якою ще була реакція місцевої влади, окрім цієї заяви? Хтось приїжджав у лікарню, щоб подивитися, яка ситуація насправді?

– Окрім агресії до мене й попередження, що я неправильно вчиняю, що я не патріот свого відділення, іноді перевіряють історії моїх пацієнтів. Для чого – не знаю.

А от щоб щось робилося, то тут реакції жодної. Лише коли була заява і мітинг людей на підтримку, впродовж кількох днів нам поставили кисневу станцію. Її нібито планували поставити ще в липні. Крім того, після 10 листопада збільшилася кількість точок дотації кисню. Тому що у нас у середньому у відділенні було від 60 до 100 пацієнтів, а при цьому лише 4 точки. Решта – кисневі подушки, які привозили волонтери, й кисневі концентратори так само волонтерські.

Перші концентратори з державних закупівель були 27 жовтня. Доти пацієнтам допомагали тільки волонтери й спонсори.

– Не знаю. Ми ще на початку квітня кричали про це криком, і в травні кричали, були пікові моменти і багато пацієнтів, які потребували кисню, та тоді загалом жодних кроків не було зроблено.

Першими, хто нам допоміг, були волонтери, які закупили кисневі подушки. Потім підключилися нотаріуси, у нас в області велика громадська асоціація. Вони зібрали гроші й придбали нам декілька концентраторів. Допомагали також ВООЗ і ЮНІСЕФ.

– Я не знаю, чи дійшли до нас кошти, чи це на місцевому рівні такі недолугі керівники. Знаю єдине: ми вісім місяців просили допомоги для наших пацієнтів. Але ніхто й пальцем не поворушив. Потім пацієнти почали писати скарги щодо ліків, адже чиновники на брифінгах заявляли, що коштів на лікування і самих препаратів достатньо, і що все це безкоштовно. А насправді це не так.

Тому коли у нас в області був з візитом керівник Національної служби здоров’я, на брифінгу журналісти знову спитали про ліки. Вже перехворіло чимало депутатів і їхніх родичів, й вони самі пересвідчилися, що в міських стаціонарах є справді нормальне забезпечення, а по області немає. Неправда, коли вони кажуть, що лікування повністю безкоштовне.

Він запитав про це у чиновників, які були присутні на цьому брифінгу. Вони сказали, що це ініціатива лікарів – писати на листочку призначення препаратів, які треба купувати. Я побачила це у прямому ефірі і мусила шукати цього керівника НСЗУ. Одразу після брифінгу написала йому у месенджер, що це брехня. Жоден лікар не призначав препарати тому, що нам так хочеться. У нас немає іншого виходу. Цих ліків просто в стаціонарах не існує.

– Дуже гарно. Продивився мою сторінку у соціальних мережах, ми поспілкувались по телефону, попросив через деякий час повідомити, чи змінилось щось по ліках. На жаль, нічого не змінилося.

– Я не можу вам нічого сказати про це, практикуючі лікарі до грошей не мають жодного відношення. Наше завдання – провести діагностику й призначити лікування. Виписуючи пацієнта, всі процедури, які ми призначали, вводимо у програму НСЗУ. І вони вже роблять якісь підрахунки.

– По-перше, список препаратів може змінюватися.

– Від закупівель, які здійснює лікарня. Кроворозріджувальні препарати, наприклад, які обов’язково призначаються у разі коронавірусу, надходять з перебоями. Тиждень є, два – немає. Буває, що призначаєш пацієнту один антибіотик, він закінчується, переводиш на другий безкоштовний.

До обов’язкових також належать гормони, яких немає, але я призначаю пацієнтам, адже це люди, у яких середньо-важкий або важкий перебіг хвороби. Вони потребують спеціалізованої медичної допомоги і наявності інтенсивної терапії.

Тому все, чого немає, людям, на жаль, доводиться купувати.

– Це все індивідуально й залежить від того, яка у людини супутня патологія, якого віку пацієнт, якого рівня ураження легень. Серед препаратів є й такі, які безкоштовно не передбачено, хоч у протоколах їх прописано. Наприклад, людям доводилося купувати препарат, один флакон якого в середньому коштує 11-12 тисяч. А їх потрібно мінімум чотири.

– У нас був випадок, коли родичі пацієнта зверталися до головного лікаря. Їх запевняли, що він такого лікування не потребує, а потім людина померла.

– Ми не знаємо, чи допоміг би йому цей препарат, і чи вони встигли б його знайти, зараз він у дефіциті. У нас був навіть такий період, коли в аптечних мережах зовсім не було препаратів, які розріджують кров.

– Найкращий варіант – закупівлі за списками тих потреб, які подають лікарі. Так спрацювало у міській лікарні, де я також працюю. Ще в березні ми подали списки препаратів, які потрібні, і вони періодично їх докуповують. І перебоїв немає.

А в обласній лікарні ситуація інша. У нас усі лікарі лікувалися своїм коштом. Були такі ситуації, коли заходиш у палату, а тобі показують статтю в газеті про те, що в ОДА сказали, що лікування безкоштовне. І людина питає, чому в неї такий дорогий список ліків. Я мушу сідати і пояснювати: “Цих ліків немає, не закупили, а якщо впродовж цієї доби я вам не допоможу, може бути погіршення”.

– У мене було чергування вночі, коли не могли знайти жодного препарата, який розріджує кров. При цьому одночасно поступило 6 пацієнтів. Родич одного з них поїхав по аптеках, і я попросила, щоб він одразу мене набрав, якщо десь знайде. Він знайшов, дав трубку аптекарю – і я забронювала все, що в них було. Потім ще один з родичів поїхав і викупив на всіх. Жахлива ніч була.

– Переймалися лікарі. Ще в 2016 році в мене був величезний скандал з обласною адміністрацією – їхнім департаментом охорони здоров’я. Ми 2009 року працювали під час епідемії пташиного грипу, а в 2016 році до нас із Румунії йшла друга хвиля. Я прийшла на пресконференцію, яку проводили представники департаменту, і ще тоді вимагала від них розв’язання проблеми з киснем. Проігнорували.

До речі, в 2009 році через епідемію грипу було виділено значні кошти, ще тоді потрібно було розв’язувати проблеми з забезпеченням киснем, а не чекати.

– Загалом слід уже відходити від концентраторів, вони рятують до середньої важкості, далі пацієнтам потрібен чистий кисень, і в Україні була можливість його виробляти. Наскільки я розумію, підприємствам, які можуть його виробляти, не вдається отримати ліцензії. Але я не інженер, інформацією щодо проблем, пов’язаних із виробництвом, достовірно не володію.

На своїй ФБ-сторінці ви написали, що голова облдержадміністрації і його заступниця вас заблокували, тому ви просите передати їм, що вже були перебої в електромережі, і потрібно терміново збирати комісію, щоб вирішила це питання. Наступним постом ви повідомили, що комісію сформували, і лікарню вона відвідала. Щось намагалася ця комісія зробити?

– Знайти винних намагалися. Але нічого не зробили, щоб упоратися з проблемою. Поки що рухів для створення альтернативного чи додаткового джерела електропостачання не робиться.

– Так воно і є. На жаль, люди для них – це лише статистика. Вони живуть звітами. Хоча б проблему з медикаментами розв’язали. У міській лікарні ж вдалося організувати так усі процеси, щоб не було перебоїв.

– У нас були люди, які розповідали, що продали корову, бо не було грошей. Жінка була з чоловіком, казала, що продала всі свої золоті прикраси. Вона повернулася з Італії, у чоловіка перед тим був інсульт, то вона казала, що багато там витратила на лікування і реабілітацію.

– Кожне ліжко, яке пов’язано навіть віддалено з лікуванням органів дихальної системи, має бути обладнано точкою доступу до чистого кисню, який подається під тиском, і повинна бути спеціальна апаратура, яка його зволожує. У нас таких точок було 4, хоч мало бути від 60 до 104. Саме стільки пацієнтів ми мали в квітні-травні. Пам’ятаю один день, коли було 96 пацієнтів, з яких близько 30 потребували масивної дотації кисню.

– У нас були кисневі подушки, які привезли волонтери. Санітарки їх заповнювали безперебійно киснем. Однієї подушки вистачає в середньому на 15-30 хвилин. Отак ми й рятували людей.

– Важко. Коли нам привезли концентратори, стало трохи легше.

– Страшно не було, а розпач був… Були такі моменти, коли потрібно було вийти з палати, тому що розуміла, що пацієнту вже не допомогти. Важко про це говорити…

– Коли помирає один пацієнт, це для мене вже велика смертність як для медика і людини. Ми щодня бачимо цифри інфікованих, вилікуваних, тих, хто помер. А що за ними? Наприклад, цифри за сьогодні. Померла лише одна людина. Але це лікарка, яка лікувала пацієнтів з коронавірусом.

– У нас були родинні зв’язки, й ми працювали разом з першого дня в міській лікарні.

– Там так само складно було. Але коли привозили пораненого, там не було байдужих. А тут ти рятуєш людину у важкому стані й розумієш, що десь там за стіною є байдужі чиновники. Вони б могли допомогти, але не хочуть.

– Потрібно звертатися до сімейного лікаря і вирішувати з ним, де можна зробити тест. Не так швидко це відбувається, як хотілося б, але це безкоштовно.

– Панікувати точно не потрібно. Для нас не температура є критичним показником, а сатурація, тобто насиченість киснем крові і показники, які відповідають за тромбоутворення. Це те, що може призвести до летальності. Збити температуру – це не проблема, а от повернути функцію легень, функцію крові у плані згущення – це дуже важко.

Тому звертайтеся до сімейного лікаря, щоб вчасно призначали лікування.

– За період пандемії я проходила тестування двічі, будучи постійно в контакті з пацієнтами. Один раз перед відпусткою, а вдруге – коли мала певні симптоми. Обидва рази не підтвердилися.

– Ні, взагалі не потрібно впадати в крайнощі, тому що ми маємо дуже велику проблему з тим, коли люди вичитують про діагностику і одразу, навіть не маючи симптомів, біжать робити КТ. А КТ – це сильне опромінювання, і його часто робити не можна. Одне таке обстеження дає опромінення людині, яке вона може отримати більше, ніж за рік. А вона отримує лише за одну процедуру.

Окрім того, є терміни, коли потрібно проводити певну діагностику. Якщо їх порушити, результати будуть сумнівними. У мене був пацієнт, який за чотири дні зробив два КТ, не маючи ніякої симптоматики.

А через два тижні він захворів.

Це дурниці, які люди не повинні робити без поради лікаря. Усі рухи навколо коронавірусу повинні керуватися тільки лікарем.

Covid повторно?

– Понад 10 осіб.

– По-різному. Є такі, хто перший раз захворів ще у квітні й захворіли повторно лише зараз. Є й ті, хто перехворів у квітні-травні, а вдруге – в серпні чи вересні.

– Так само по-різному. В когось важче, в когось легше.

– Так. До того ж, у кожної людини по-своєму. Є люди, які безсимптомно перенесли, але в них високий рівень антитіл і гарний імунітет залишається. А є й такі, хто важко перехворів перший раз, а в них уже нульові показники імуноглобулінів.

– Мені самій цікаво, адже кожна вакцина має свій період формування імунітету в організмі. І, наприклад, якщо дорослі від дифтерії вакцинуються раз на десять років, а від гепатиту В ми загалом робимо щеплення раз у житті, то від грипу потрібно робити щороку.

Covid?

– Вакцинуватися потрібно від усіх інфекційних хвороб. Тому що кожна вакцина, створена від інфекції, перетворює її на керовану. Я за будь-які вакцинації, якщо вони ліцензовані. Керована інфекція – це набагато краще, ніж те, що ми маємо зараз.

Якщо це буде вакцина, яка ліцензована у всьому світі, то проблеми, думаю, не буде. А якщо ж це знову буде розмова про російську вакцину “Спутник”, яку хотіли нам нав’язати окремі депутати Верховної Ради, тоді, звичайно, питання є.

У нас ще в середині жовтня під час виборів тут виступали депутати з такими пропозиціями. Депутатам, які агітували за російську вакцину, запропонувала, щоб вони привселюдно зробили щеплення собі і своїй родині. Охочих не знайшлося.

Так, отримуємо. Мало тих, хто хоче працювати у відділенні, перепрофільованому під коронавірус, нас бояться втратити.

Але це невеликі доплати. Оклад лікаря з багаторічним стажем роботи в середньому 5 тисяч гривень. От і порахуйте ці 300% відсотків доплати за мінусом податків.

У нас є університет із фізичним факультетом, багато технічних вузів і кафедр, але поки що нікого не підключено до цього в сенсі наукових розробок. Вирішується тільки точково. Так, сьогодні було падіння тиску, і реанімаційне відділення перейшло на балони. Тобто клали балон біля пацієнтів, щоб вони не задихнулися.

Ми пояснювали нашому керівництву, що це дуже небезпечно. До речі, щоб ви розуміли, згідно з законом і посадовими інструкціями, якщо станеться вибух, то винним залишиться черговий лікар. Навіть якщо помре разом із пацієнтом. Це посадові інструкції, продумані ще за радянських часів.

Я від самого початку пандемії говорила про те, що це робота правоохоронних органів. Вони вже з зими повинні були працювати в напрямі фільтрування і безпеки інформації. Тому що багато фейкових новин, які зайшли в медійний простір і соцмережі, призвели до того, що люди не вірили в існування коронавірусу. У мене є друзі, які знають, де працюю, і продовжують не вірити.

Більшість наших журналістів дуже правильно подавали інформацію. Я їм вдячна, аби не вони, ситуація могла бути гіршою. Тому що, по-перше, оприлюднювалася та інформація, яка могла бути прикрита владою. По-друге, так отримувався досвід, можна було дізнатися, як справляються з цією бідою в інших областях. Лікарі, коли читали інтерв’ю, репортажі, шукали один одного в соцмережах, щоб поділитися досвідом.

Інформацію закривати не можна. Нам Чорнобиль уже довів, що закриття інформації призводить до непоправних наслідків і не одного покоління. Чим більше буде правди, тим більше люди в неї будуть вірити. Чому люди не вірять в локдауни і не хочуть сидіти вдома? Тому що не довіряють владі і її рішенням. Десь рішення мінялися, десь були брехливі чи закинуті з інших країн.

Має бути повна безпека інформації, контрольована правоохоронними органами. А нашим журналістам треба подавати її такою, як є. Завжди говорити правду. Тоді люди почнуть довіряти, і буде геть інша ситуація.

Коли людина обіймає якусь посаду, вона вважає, що її крісло вище над іншими. Це дурний симптом, коли люди намагаються робити з себе гетьманів, при тому, що не вийшли ще з кріпаків.

Такі, як я, вказують їм на проблему і розповідають, як розв’язати. Але це для чиновників зайві рухи й дії. Навіщо їм до нас прислухатися?

Коли мене питають, що потрібно зробити, щоб змінити ситуацію з коронавірусом в Україні, відповідаю, що найперше треба замінити керівників, починаючи від завідуючих відділень й закінчуючи начальниками департаментів, які десятиліттями сидять на посадах. Їхня мета – залишитися на посаді, нічого не роблячи.

Ні, є багато класних, небайдужих людей, які навіть у сільських амбулаторіях намагаються робити все, щоб приймати людей у комфортних умовах і там були всі засоби допомоги. А бездіяльних і байдужих треба міняти – тоді зміниться все.

Якщо його буде нарешті продумано, тому що весь цей період, скільки коронавірус є в Україні, у нас не було правильного карантинного заходу. У нас був просто вибірковий карантин, коли працює церква, переповнена прихожанами без засобів захисту, і при цьому закрито школи й університети.

Так само у нас зараз відкрито ресторани й закрито дитячі садочки. Принаймні в області.

У нас працює Калинівській ринок, другий за величиною в Україні.

Якщо закривати, то все. При цьому обов’язково продумати суто медичний транспорт. Бо я чула, що хочуть залишити громадський транспорт. Я тоді загалом не розумію, в чому сенс локдауну.

Вибіркові карантини – це ненормально і неприпустимо у цей час. Це злочин.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться