“Ми самі так чекаємо посадок, не повірите!” – заступниця голови фракції “Слуга народу” Євгенія Кравчук

Про "вірусну" істерію в Нових Санжарах і не тільки, падіння рейтингу "Слуг народу", відсутність чіткої ідеології, підготовку до місцевих виборів, децентралізацію та багато іншого – у великому інтерв’ю для "Цензора".

“З ідеологією ми фактично повернулися до президентських виборів, коли кожний виборець побачив у кандидаті Володимирі Зеленському, щось своє”, – каже нардеп Євгенія Кравчук про нещодавно заявлену “Слугами народу” чергову ідеологічну платформу: “український центризм”.

І додає: “Вже півроку минуло, а ми вирішили, що в принципі наша ідеологія – вона така, помірність в усьому…Ми не хочемо кидатися в якісь крайнощі. Не треба радикальності”.

Пані Кравчук добре знається на питаннях ідеології; як заступниця голови фракції вона відповідає за комунікації і є однією із тих, хто формує тези народним депутатам для преси. На нещодавньому з’їзді “Слуг народу” її було офіційно обрано у Вищу раду партії відповідальною саме за комунікації та ідеологічний напрямок.

До того ж, за плечима у Євгенії – неабиякий досвід у журналістиці, продюсуванні та політичних комунікаціях. Зокрема, Кравчук була керівницею прес-служби партії “УКРОП” і прес-секретаркою партії “Сильна Україна” та екснардепа “Партії регіонів” Сергія Тігіпка під час виборів у 2014 році. Ще раніше – помічницею нардепа Тігіпка у Раді 7-го скликання.

Розмову з Кравчук ведемо наступного дня після “гарячого” прийому евакуйованих із Китаю у Нових Санжарах. І перше питання – про те, чому так сталося.

– Я хочу відштовхнутися від першої твоєї тези, що це повністю на совісті протестувальників. Тут треба зрозуміти, яким чином ці протестувальники до такого стану дійшли.

– Були доведені. Бо я навіть буквально по своїй стрічці у соцмережах, не проводячи дуже глибокий моніторинг (хоча ми уже замовили моніторинг спеціальний), постійно натрапляла на такі дуже прості картинки. А найпростіше має по 10 тисяч поширень. Наприклад, картинка із написом : “інфа 100%, везуть у Винники”. І такі публікації були постійно. Потім ще треба розуміти роль телебачення, медіа впродовж місяців цієї всієї історії.

– Китайці падають на вулицях ледь не мертві. Поширювались відоси, де на каталці людина, і у неї трясучка. Тобто така істерія в медіа була досить довгий час. Я, до речі, теж нещодавно натрапила на пост журналістки одного з каналів, яка попросила вибачення і звернулася до журналістів з тим, щоб проаналізували медіаполе. Бо частина цієї істерії є, в тому числі, через те, що медіа це зробили топтемою. Я не кажу, що це погано. Взагалі, на яку новину швидше клікнуть: що на вулицях Китаю падають люди чи на те, що 2 українців на Diamond Princess вилікувались? Я умовно кажу. Тобто загальний фон був доволі тривожний.

– Що стосується комунікацій. Прицільні комунікації саме по цій темі розпочалися понад тиждень тому, коли міністр в ефірі одного з каналів оголосила дату вильоту і прильоту літака. Після цього був ряд брифінгів і прямих ефірів, де це було топовою темою. Я сама, хоча не є фахівцем в медицині, а дочкою лікарів, спікером фракції, – тричі була в ефірах і пояснювала про 37,2 температуру, про те, як їх допускають, кого допускають, яким чином буде літак розмежований різними відсіками – і тому подібне. Тому, насправді, якщо захотіти, інформацію можна було знайти. Я не знаю, чи були ви на якихось брифінгах, але впродовж тижня МОЗ точно робило їх тричі. Якщо не більше. Інше питання – наскільки доступною мовою це подавалось.

– Ну, ви погоджуєтесь, що, напевно, все-таки організація цього процесу – і евакуації, і, в принципі, комунікації – це в основному завдання виконавчої гілки влади? Тобто Кабінету Міністрів. Можливо, ще Національна служба здоров’я якось могла підключитися.

– Було ухвалено рішення, не знаю, чому, – не давати до часу приземлення літака місце, куди повезуть на обсервацію людей. Воно було ухвалене? Було.

– Переміщення було через те, що в Харкові була погана погода, туман. І вони просто не могли отримати дозвіл на посадку. Відповідно, вони приземлилися у Борисполі, дозаправилися – і тоді полетіли у Харків.

Facebook.

– Я б не хотіла, щоб ми зациклювались тільки на Facebook і тому, що там пишуть. Я, до речі, теж задумувалась, яким чином комунікувати, умовно, з Новими Санжарами, і як швидко вони можуть отримувати інформацію. Очевидно ж, що там працюють тільки загальнонаціональні канали. До речі, я перевірила, що там немає покриття Т2. Це дійсно проблема, там “Зеонбуд” (цифрове телебачення. – Ред.) не покриває простір своїми передатчиками. Тобто люди хіба що супутник мають купувати. І після кодування супутникових каналів минув уже місяць, вони не мали доступу до основних українських каналів.

У нас, до речі, буде засідання комітету в понеділок, 2 березня. Ми якраз викликаємо представників медійних груп, які закодували супутникові канали, і представників “Зеонбуду”. Бо виявилося, що трошки інша картинка, ніж та, про яку вони заявляли. Говорили, що “у нас є покриття – там, там, там”, а насправді його немає. Просто приходять до мене кожен день по кілька мажоритарників і говорять, що немає покриття Т2 (бо всі кажуть: перевірте Т2, це безкоштовно, особливо для пенсіонерів, інвалідів). Є питання тоді навіть до виконання умов ліцензії “Зеонбудом”. А “Зеонбуд” – монополіст, нагадаю.

– Не знаю. Ви – журналісти, я – фахівець у комунікаціях, не маю відношення ні до медичної якоїсь сфери, чи національної безпеки. Тому я дійсно не маю, що сказати, чому вибрано саме там. Знаю, що був довгий список із 16 місць. І коротший список – із чотирьох, серед яких цей госпіталь. Очевидно, що вибрали тому, що він військовий і входить до структури Національної гвардії. Все-таки по вертикалі більше підконтрольний.

– Так. Тобто там це швидше можна організувати. Відповідно, були фейки, що там всі позвільнялись. Неправда – їх просто вивезли і завезли тих лікарів, які супроводжували людей під час поїздки із Китаю. До речі, і лікарі, і екіпаж були добровольцями. Тобто ніхто нікого туди насильно не заганяв. Тим більше, ви ж пам’ятаєте ті кадри із літака. Люди дивувалися, бо вони не могли якось співставити: поїхали добровільно, а тут – такий прийом. І дійсно це було спровоковано інформаційно. І уже порушені кримінальні провадження щодо тих, які проявляли агресію, кидали цеглу.

– Знаєте, не вивезли раніше – зрада. Вивезли трошки пізніше – теж зрада. Не знаю, чому не вивезли. Міністр це комунікувала таким чином, що потрібна підготовка: знайти всі ці костюми біозахисту, щоб усе було на місці. Тобто просили більше часу на підготовку. Це питання оговорювалось протягом мінімум двох тижнів. А чому багато комунікує міністр Аваков? Бо це: а) госпіталь Національної гвардії; б) саме Нацгвардія забезпечувала безпеку. Вони супроводжували автобуси і перебувають там на місці. Що ще цікаво. Сьогодні (21 лютого. – Ред.) – абсолютно спокійно. Жодної там людини. Тільки журналісти біля пансіонату. Тобто це все було вчора. І закінчилося вночі, пізно ввечері.

– Мені здається, тут кілька чинників. Не можна сказати, що це якась одна політична сила. Не мені, а правоохоронцям, давати оцінку – хто винен, хто дійсно з цим пов’язаний. Але те, що стосується Західної України, – це одні політичні сили. А те, що стосується Полтави – інші. Тобто різні табори можуть бути причетні. І, однозначно так видається, що така картинка дуже вигідна і Росії. Бо одразу це відео з’явилося на федеральних каналах. Причому там це чітко пов’язували зі словом “майдан”. Коронавірусний майдан. Тобто, щоб навіть у пошуку в YouTube ця вся історія знаходилась за іншим теговим словом.

– Я не можу називати політичні сили. Там є уже якісь і пости, я читала, про колишнього представника Соціалістичної партії, з ким він працює з відомих політиків, які навіть зараз є у Верховній Раді. Це завдання правоохоронців. Я як народний депутат написала звернення до СБУ. Підписала. Для того, щоб вони розслідували, кому це було вигідно. В тому числі, до речі, треба інформаційно якось розібратися. Я знаю, що у Бородянського в міністерстві є ідея, і вони це будуть впроваджувати через кілька місяців, – створення моніторингового аналітичного центру, цивільного. Щоб такий центр міг відслідковувати певні наративи, які штучно закидаються в інформаційний простір. Я допускаю, що щось схоже мало б бути в РНБО. Я просто не відчула якогось аналізу, чи попередження, що таке можливо, саме у форматі таких жорстких провокацій.

Бо тут треба зрозуміти, що ми ще дуже поганий маємо вигляд у світових медіа. Я подивилась моніторинг: це просто дуже сумно, дуже соромно. Навіть, по-моєму, ООН зробила заяву із засудженням. І важливо зараз прокомунікувати. Я навіть написала всім, хто зараз за кордоном (у нас зараз є місія, яка працює в представництві ОБСЄ), про те, що це не можна асоціювати з усіма українцями, щоб це не було якоюсь візитною карткою України. Тому однозначно має бути після цього публічний звіт правоохоронців: чи знайшли вони винних, хто підбурював.

У мене знайомий, сьогодні навіть пост хороший написав. Каже: я людина, яка сама ходить на мітинги і сама їх організовує. І я вам кажу, що якщо більше ніж 10 людей і менше ніж 2 години на підготовку, то точно абсолютно спланована акція.

– Краще говорити не кому соромно, а що з цим робити тепер.

– І про це теж. Можна констатувати, що соромно. Хоча, народні депутати могли, насправді, лише повторювати офіційні повідомлення міністерства.

– Ми теж дізналися з новин. Троє наших депутатів одразу поїхали туди прямо з зали Верховної Ради: мажоритарник Костянтин Касай, комунікаційник Таня Циба (вона включалась звідти, коментувала, пояснювала, якісь пости робила) і Максим Перебийніс ( лікар і член профільного комітету з охорони здоров’я). Перебийніс принаймні міг як лікар також там пояснити людям. Вони там перебували до ночі, разом з оперативним штабом засідали.

У принципі, що ми могли – зробили. У нас там партійна структура поки ще тільки починає формуватися. Ми не маємо 100 членів “Слуги народу” в Нових Санжарах, щоб вони там виходили і по якихось меседжах розповідали. Хоча було б дуже корисно, якби підняти цей місцевий актив.

– Ми не ставили собі таке завдання.

– У “Партії регіонів” пам’ятаєш, скільки було членів? 300 тисяч.

– Ми просто з самого початку вирішили дати можливість людям вибрати: вони хочуть будувати політичну кар’єру, чи вони хочуть бути прихильниками і якимось чином бути залученими. Якщо ти будуєш політичну кар’єру, то береш на себе більше зобов’язань бути кандидатом. Членство в партії ближче навіть зв’язано з тим, що ти хочеш представляти цю партію в органах місцевого самоврядування. До речі, з депутатами так не вийшло, бо коли ми балотувались, то понад половину кандидатів не були членами партії. В той час, коли відбувалася парламентська кампанія.

– Думаю, десь більше половини. Вони дуже активно почали подавати заяви, якраз коли перший етап з’їзду був. Я одна з перших вступила – при тому, що на час балотування не була членом партії. І, в принципі, щоб щось змінилося, чи мене осінило якесь благословення – ні.

Другий рівень – це якщо ти хочеш допомагати. Ми тут зробили громадський хаб. І ми хочемо зробити близько 200 громадських хабів по всій Україні. Є люди, які, наприклад, не хочуть погружатися в партійну номенклатуру, якесь там будівництво. Але при цьому вони хочуть долучатися до якоїсь ком’юніті, організовувати якісь зустрічі, можуть бути волонтерами в поширенні якоїсь інформації. Грубо кажучи, навіть якусь отримати кепку, чашку чи ще щось – але без особливих зобов’язань. І це нормальний прийом, до речі, в світі. Навіть, і демократи, і республіканці всі ці – вони ж не вступають в партію. Я просто там жила і бачила, як це відбувається. Вони не вступають – але вони підтримують і прапорці там ставлять всі ці. It’s ok. Тобто немає такого, що всі мають стати якимось партійними лідерами.

– Вже пів року минуло, а ми вирішили, що в принципі наша ідеологія – вона така, помірність в усьому. Цей центризм. З ідеологією ми фактично повернулись до виборів президентських, коли кожний виборець побачив у кандидаті Володимирі Зеленському, щось своє. Ми не хочемо кидатися в якісь крайнощі. Не треба радикальності.

– …так сказав Руслан Стефанчук у своєму інтерв’ю.

казав лідер партії Корнієнко. Так от – багато хто сміявся.

– Бачите, колеги цікавляться різницями між ідеологіями. Якщо в Нових Санжарах запитати людей про ідеологію: мовляв, ви хочете, щоб ваша партія була лібертаріанцями чи соціал-лібералами? Що б сказали вони? Вони би сказали: я хочу мати роботу; хочу, щоб у мене було не дві платіжки, а одна, і вона була меншою. І так далі, і тому подібне.

– І що в цьому поганого?

roadmap на майбутнє.

– Кому?

.

– А може, вони не хочуть вступати? Може, вони хочуть її просто підтримати і щоб ця партія у вигляді мене, як депутата; президента як лідера цього всього політичного руху; Кабміну, який вибраний цією партією – просто працювала.

– Я, до речі, представник ПАРЄ, можу розказати (посміхається, – ред.). Ми вступили в усі 4 партії: ЄНП (EPP, Європейська народна партія. – Ред.), в АЛДЄ (Альянс лібералів і демократів за Європу. – Ред.). Я особисто вступила в АЛДЄ. Також ми приєднались до соціалістів і консерваторів. Не вступили тільки в оці крайні ліві, які взагалі вважаються такими напівізгоями. Туди якраз російська делегація масово вступає.

І у мене така точно була розмова з запитаннями з представниками бюро АЛДЄ. Вони запитували: як так? Ми їм чесно сказали, що ми поки як партія вирішили взяти паузу. Ми не готові приєднуватися до якихось політичних груп. І що це не означає, що ми з ними не будемо працювати. Більше того, у березні приїжджає президент АЛДЄ, щоб зустрітися, переговорити. Із ними уже були якісь комунікації і перемовини. Тому ми можемо працювати у плані якихось тренінгів, переймати досвід – але це не означає, що ми через місяць чи два вступимо конкретно в якусь родину. Можливо, вступимо, але через рік.

– Я теж їжджу за кордон, зустрічаюсь. І ми одна з небагатьох країн, де монобільшість сформована однією партією. І ця партія настільки різна, настільки велика і складається з представників усіх регіонів. Усі вікові групи, усі групи за статтю та майновими станами проголосували за “Слугу народу”. Десь у світі таке є?

– У нас поки такі всі партії. Будь-які партії візьми, – вони всі лідерського типу.

– Я не виключаю, що у нас будуть ще якісь втрати серед членів фракції. Навіть не можу прогнозувати, коли і через що.

– Очевидно, в якийсь момент можуть бути рішення, які віддалятимуть якусь частину. Якась частина буде за одне, а інша частина може бути постійно проти. У мене, наприклад, запитували: ви будете виганяти за те, що не проголосують за земельну реформу? Відповіла: ми, звичайно, будемо дуже засмучені. І президент, я думаю, засмутиться, коли побачить, що частина фракції не проголосувала за земельну реформу, яку він обіцяв, яку партія обіцяла. Це ж обіцянка всіх програм. Але, очевидно, це не може бути єдиною причиною виключення із фракції.

– У нас проблема в тому, що у фракції немає якогось прописаного статуту чи етичного кодексу…

– Обіцяли – але поки немає. Якось зависло. Думаю, що ми все-таки прийдемо до того, що через кілька місяців щось такого плану маємо ухвалити. Бо зараз немає критеріїв, за якими ці штрафні попередження можна видавати. У нас були два випадки кнопкодавства, всі були в перший тиждень. Після того жоден наш депутат не кнопкодавив. Але є депутати, які систематично пропускають голосування, не голосують.

– Через сайт вже багато анкет прийшло. Ми зараз працюємо над тим, щоб зробити електронний реєстр. Це ж треба зв’язуватися, щоб підписала людина цю електронну (анкету. – Ред). Це такий досить забюрократизований процес, навіть під час вступу в партію. Для чого він нам потрібен? Бо у нас під час виборів була проблема, коли самовисуванці подавали свої документи в ЦВК і писали “член партії Слуга народу”. Ми тоді писали ЦВК, що це ніякий не член партії “Слуга народу” і щоб прибрали це з бюлетенів. А вони запитували, на підставі чого вони мають це робити; і де подивитися, що кандидат не є членом. Ми йшли в суди. Кількох, по-моєму, навіть примушували це прибрати.

– Більше того. Точно така сама була ситуація, коли писали: ой, там кум когось пожертвував на партію 200 тисяч гривень. А ми про це навіть і не знали! Тобто може партія повертати ці кошти, але треба перевірити, знайти. А так – це ж добровільні пожертви. Ідеш в касу, вказуєш там партійний рахунок – і переводиш гроші. Це заборонено, чи що?

– Там насправді, якщо лімітувати, то йдеться не тільки про членство. Це і участь у місцевих конференціях, обрання керівників.

– Так, це робота. Якщо роздути кількість членів, таким чином хтось зможе завести 100 своїх людей в осередок Конотопа і поставити свого голову. Тому якраз тут, на рівні прийняття якихось кадрових рішень, щоб просто не рейдернули на якомусь рівні, ми і статут змінили, і певні речі, які б могли бути ризикованими. Змінили те, що все одно має узгодити обласного голову Вища рада партії. Не просто його обрали – і він одразу побіг в Мінюст. Все одно має бути верифікація вищого партійного органу. А просто важливо розуміти: членство – що воно людині дає? Я член для того, щоб що?

– Ми як партія можемо якісь конкретні вимоги виставляти до кандидатів. Є взагалі українське законодавство, закон про партії, який регулює порядок набуття членства. Насправді ми не можемо якось перешкоджати людині, якщо вона хоче вступити. Це має бути обґрунтована вимога.

– Ні, немає.

– Чим саме – не великий секрет. Написано у всіх Фейсбуках, усіх новинах – комунікаціями. Займалася цим і раніше, але без особливої посади…Тепер щодо принципу формування. Ми, по-перше, збільшили кількість членів Вищої ради. До цього було 4, зараз – 8. Плюс Корнієнко як голова Вищої ради входить туди за посадою… І кожен з членів Вищої ради займається якоюсь своєю темою.

– Минуло більше, ніж півроку з часу, коли закінчилися вибори. За цей час у регіонах відбувалися різні броунівські рухи. Хтось намагався прилипнути до партії. Хтось відвалився вже за ці 6 місяців. Хтось – навпаки. Ширяться  якісь чутки, що комусь пропонуються місця. Точно можу сказати, що якщо хтось розподіляє місця і каже, що ти точно будеш у списку, то це якийсь самозванець. Або він просто не розуміє, що цього не може і не має права робити.

Відповідно, який вигляд має зараз типова область? Є мажоритарники. Є люди, які працювали на президентських виборах – умовно, Зе-команда. Є люди, які хочуть приєднатися на рівні місцевих виборів. Вони розуміли, що не можуть піти у Верховну Раду, бо їм не вистачає кваліфікації, не пройшли відбір. Окей, але вони підходять на місцевих кандидатів. Відповідно, зараз треба якимось чином провести певний аудит і пропрацювати з усіма цими стейкхолдерами, щоб був якийсь результат. Бо хтось має бути медіатором цих всіх процесів. Цей медіатор і є уповноважений від партії. Це не означає, що він матиме офіційний статус. Якщо ця людина захоче, переконає наших місцевих представників, щоб її обрали головою обласної організації – будь ласка, вона має обратися на обласній партійній конференції і стати офіційним представником партії. З частиною цих людей так і буде. Їх не так багато, але вони переоберуться. Це Павло Сушко в Харківській області, Павло Халімон в Чернігівській (якщо він захоче претендувати).

– Навмисно. Вони коли заходять на цю область, у них немає жодних зобов’язань, знайомих. Просто заходиш як менеджер. Кризовий менеджер. Ти можеш об’єктивно оцінювати людину, бо не знаєш її з дитячого садка, з інституту. Ці люди насправді підбиралися за таким принципом, за яким відбирали заступників голови фракції. Тобто люди, яким довіряють президент, команда президента, яка рекомендувала. Це як довірені особи.

– Я дуже сподіваюсь, що ми уже в червні зможемо розпочати якусь агітаційну інформаційну кампанію, бо дуже мало часу.

– Це ще до дискусії, яким чином. Може, якісь праймеріз організувати саме для міських голів. Принаймні обласних центрів. Десь, я підозрюю, може буде дійсно кілька варіантів. А десь треба ще нормального одного, якого не було б соромно висунути. Ми би дуже хотіли вийти на червень на якийсь публічний форум, захід, щоб був медійний старт. Це теж важливо для презентації, картинки, для висвітлення у медіа. Щоб був якийсь медійний старт. І після того у них, фактично, може починатися не офіційна кампанія, але принаймні якась передофіційна кампанія. В тому числі агітаційна, медійна.

– Сьогодні мій колега поїхав у типографію. Нарешті.

– Зараз ми перший випуск даємо суто на райцентри. До речі, це пробний тираж – 500 тисяч. Він невеликий. Я вважаю, що він має бути 3-4 мільйони, щоб покрити нормально. І ми ще подивимося, що скажуть мажоритарники. Бо вони мають приймальні на місцях. Якщо вони нам замовлять збільшення якогось тиражу, ми його збільшимо. Якщо ми відчуємо готовність, що вони не будуть розпалювати ними печі…

– Вона у будь-якому випадку продумана, щоб це було просто читати. Старший чи молодший – воно не має бути цеглою тексту з такою фотографією. Треба, щоб воно якось сприймалося, цей контент. Тому, звичайно, у газет є своя аудиторія. Тут мені навіть мажоритарники Києва сказали: ми прекрасно на своїх виборах роздавали газету! Я до того, що, очевидно, це не тільки райцентри будуть. Потім соцмережі ніхто не закриває, не скасовує. Але навіть для соцмереж має бути якийсь унікальний цікавий контент. Ми дійсно плануємо запустити інтернет-телебачення, але це інтернет-телебачення не буде заміняти повністю взаємодію з традиційними медіа. Ми будемо тільки раді, якщо наші стріми будуть брати канали собі в ефір і використовувати, особливо, якщо це буде ексклюзив. А ми будемо намагатися, щоб депутат так поводився, як би він не наважився поводитися на якомусь традиційному каналі. Більш відкрито.

– Звичайно. Хтось уже має якісь до цього задатки.

– Чому б ні? Ми сьогодні з Миколою про це говорили. Він каже: я готовий. Розумієте, у нього впізнаваність дуже висока. До мене приїхав мій брат – дев’ятикласник. На питання з ким хочеш сфотографуватись із наших, він каже: “З Миколою Тищенком я би сфоткався”. Тобто його знають. Він теж має свою аудиторію, Скічко – свою аудиторію, Рома Грищук – свою, Качура – свою. А коли є певні люди, які починають і це виходить, інші депутати теж можуть на це звернути увагу. Спочатку вони потренуються на телефоні, просто познімають. Не святі ж горщики ліплять.

ХТО З ФРАКЦІЇ МОЖЕ ПРОГОЛОСУВАТИ ПРОТИ РИНКУ ЗЕМЛІ? ПЕРЕВАЖНО МАЖОРИТАРНИКИ З ЦЕНТРАЛЬНИХ РЕГІОНІВ, ЯКІ ПРОСТО КАЖУТЬ: “Я ПЕРЕЖИВАЮ ЗА СВОЮ БЕЗПЕКУ””.

– Я цю ідею закинула у дискусію, скажу чесно.

– Це принаймні до дискусії. У нас була робоча група, яка займалася змінами до регламенту.

– Чекайте. Є юристи, які можуть це виписати. Якісь попередні проєкти є. Якщо є політична воля, написати законопроєкт – не питання.

– У нас за законодавством, за регламентом блокувати трибуну чи місце роботи спікера заборонено в принципі. Але народному депутату ніхто не може перешкодити туди прийти. Тільки інший народний депутат. Що нам і довелось робити, коли розпочався розгляд землі. Ви ж пам’ятаєте ці блокування… Я якраз почала цю дискусію саме в той день. Ми просто витрачали час – день, фактично, пішов. Ми за день прийняли тоді 50 поправок чи 70 – якусь дуже смішну кількість. І навіть Разумков не міг працювати. Вів засідання Стефанчук…Якщо взяти собі за мету блокувати роботу Ради, то маленька навіть фракція може це постійно робити. Чи кілька фракцій. І тут інше питання, наскільки вони хочуть виглядати таким чином недобре.

– Ми ж не зареєстрували поки цей законопроєкт. Ми дискутуємо. От я зараз якраз отримала від вас певний фідбек. І так само можна отримати фідбек від інших фракцій. Ми ж не побігли одразу реєструвати законопроєкт про приставів.

– Ми сьогодні пройшли 1508 правок. Їх всього 4018. З них 3,5 тисячі – ОПЗЖ. Тому, я думаю, якщо ми в такому темпі хоча б будемо працювати, ми вже в березні зможемо ухвалити.

– Ні, у нас уже є кількість голосів.

– Я сподіваюсь, що це не буде більше, ніж 20 людей.

– Як голосували під час першого читання.

– Я можу по своїй групі сказати. Не хочу прізвищ називати, це некоректно буде. Але це переважно мажоритарники з центральних регіонів, які просто кажуть: “Я переживаю за свою безпеку”. Знаю, хтось розказує, що це група такого, чи сякого. Ні, вони ні до кого не належать, але вони просто працюють на дуже консервативних сільських округах, де, можливо, є ці фермери, що з самого початку накачали ситуацію.

– Під ворота хати.

– Так. Думаю, що будуть знову “спортивні агрономи” під Радою в день голосування.

– Я, чесно, в таке не вірю. Насправді формат реформи з цими правками – не можна сказати, що ліберальний. Там просто уже такі компроміси, що він не викликає якогось панічного страху. Хоча людей, звичайно, зомбували по 15 років. Навіть, згідно з соціологією, коли ти людей запитуєш, чи мають право власники земельних паїв розпоряджатися своєю власність, 70% кажуть, що мають. А коли ти запитуєш, чи ви за ринок, продаж землі – там інша картинка. Тобто тут як подивитися.

– Складно сказати, як буде працювати те, що ніколи не працювало в Україні фактично. У нас тільки сірий ринок. OLX забитий оголошеннями, там теж можна знайти тих, хто скуповує. Але, згідно з тим, що мені розповідали люди, що показує соціологія і як це було у інших країнах, коли відкривали ринок землі, – то в перші два роки не дуже велика кількість людей захоче продавати землю.

Мої родичі говорять, наприклад, що спершу люди хочуть подивитися, як воно піде. Фактично, може бути лише 5% від усіх, хто захоче продати в перші роки. Знову ж таки, має бути велика кількість запобіжників. По-перше, там є мінімальна оціночна вартість: на рівні близько 27 тисяч гривень. Це для того, щоб не було продажу за безцінь. Також це має бути тільки безготівковий розрахунок – щоб не було цих чемоданів. І, знову ж таки, через нотаріуса. Ще купа має бути цих фільтрів. Це є в законі все, яким чином продавати.

– У нас там цілий план з різними інклюзіями, медіаціями і фасилітаціями. 25 лютого у КВЦ “Парковий” буде великий форум. Запрошуємо, до речі. Якраз на нього приїдуть представники оцієї асоціації місць, селищ, ОТГ, депутати – всі-всі-всі. Ми хочемо таким чином зробити цей форум. Потім 6 схожих заходів в регіонах і на початку березня – ще один, уже підсумовуючий. І десь, я думаю, в другій половині березня президент може перевнести законопроєкт.

– Він є і не буде сильно змінений. Було найбільше питань до префектів. І якраз ідеться про те, яким чином зменшити ці повноваження префекта. Цікава деталь, що “Європейська солідарність” зараз розказує про узурпацію. А насправді ж цей законопроєкт на 90% повторює усі норми того, який був проголосований у 2015 році! Пам’ятаєте? 31 серпня, нацгвардійці… ( йдеться про сутички під ВР через зміни до Конституції у частині децентралізації 31 серпня 2015 року, коли загинули 4 нацгвардійці. – Ред.). Цей законопроєкт з єдиною відмінністю.

– Крім межі областей.

– Думаю, так. Чому б і ні? У нас була дуже смішна історія: є село Рачки, а місцеві жителі хотіли змінити на РачкИ. Як зараз відбувається перейменування будь-якого села? Громада має зібратися декілька разів, звернутися до ОДА, адміністрація надсилає подання в Комітет з питань державної влади, вони теж мають обговорити це з експертами і вже потім Верховна Рада має проголосувати.

– Я не думаю, що люди захочуть, якось називати себе дуже вже по-дивному. Подивимось. Думаю, якісь запобіжники будуть. Важлива сама суть. Уже 40% громадян живуть в громадах, а 60% – ні. У нас різна термінологія. В Конституції немає слова “громада”. Відповідно, треба змінити ці дефініції в основному законі. Бо тоді найменший осередок буде не село, а громада.

– Це зміни до Конституції. Якщо у першому читанні голосується, воно точно в такому самому читанні проходить. Тому і зараз такий довгий проект, процес обговорення. Бо потім, якщо Конституційний суд схвалює, і на початку вересня голосується 300 голосами у Верховній Раді, – то все.

– Фактично префекти – це також представники виконавчої влади. Просто вони будуть мати значно менші офіси, ніж мають райдержадміністрації і обласні адміністрації. РДА зараз, фактично, уже не потрібні. Особливо в тих регіонах, де, наприклад, уже громада працює. Тобто ці райдержадміністрації – надбудови. Гроші вони не розподіляють, вони там уже як інородне тіло. Представництво виконавчої влади буде у вигляді префекта області. Він, по суті, не керує, а координує роботу префектів районів. Районів стане менше. Було 475 районів – стане 100.

– Окей. Хай буде керує. Наприклад, він є префектом Тернополя і Тернопільської ОТГ. І кожен в своєму окрузі працює, має невеликий офіс. Це вже не буде якесь відділення, буде набагато менше чиновників. Я сподіваюсь, що залишиться норма, яка унеможливлює перебування на посаді більше, ніж 3 роки. Ти можеш бути префектом, але в іншому районі. Щоб не було зрощення з місцевими елітами. Щоб ця людина завжди була рівновіддалена. І тут була найбільша дискусія, чи має префект, наприклад, зупиняти рішення місцевої влади в якихось екстраординарних випадках. Якщо якесь Берегове захоче кудись через кордон. Якраз, власне, не може зупинити, бо лише за рішенням суду. Тому виникла ідея такої французької моделі.Щоб він мав право ознайомлюватися з цими рішеннями до їхнього прийняття. І якимось чином публічно на них реагувати.

– Я розкажу, як це виглядатиме людям, які не сильно ознайомлені з регламентом Верховної Ради. Оскільки це зміни до Конституції, там інший формат. Вносить, наприклад, в березні Президент законопроект в Верховну Раду. Ми маємо проголосувати за те, щоб відправити в Конституційний суд для отримання висновку. Конституційний суд розглядає і повертає в Верховну Раду. Припускаємо, що висновок позитивний і на цій же сесії, яка у закінчується в середині липня, маємо проголосувати в першому читанні 226-ма голосами. І на наступній сесії, яка розпочинається на початку вересня, треба проголосувати конституційною більшості (300 голосів. – Ред.). Виборчий процес розпочинається 5 вересня. Відповідно, у нас є кілька днів на початку вересня, щоб проголосувати в другому читанні.

– Так. Це дуже різкий і чіткий дедлайн, але це реалістично зробити до старту виборчої кампанії.

– Він такого не казав ніколи.

– Як він казав: “Украинцы должны обрасти жирком”.

– Ми самі їх так чекаємо, не повірите!

– Це логічно. Ключі – там.

– Але ж спробувати він має.

– Ми ж прекрасно розуміли, що рейтинг в будь-якому випадку падатиме.

– Неминуча. Тут питання, наскільки швидко. І це якраз питання. Дійсно, серед депутатів (я можу говорити за депутатів) є невдоволення відсутністю дійсно вагомих економічних результатів. Може, нам теж, як і людям, хочеться, щоб це було швидше. Але так, як ми представляємо людей, то у нас така сама думка. Бо коли приїжджає на округ депутат, спілкується, йому хочеться пред’явити якісь результати. Бо депутати, що від них залежить – роблять. Оці урядові закони проголосували, і свої, і анбандлінг – все, що завгодно. І дійсно хочеться показати ці результати (а не чекати цих сприятливих умов на ринку, цієї приватизації, якихось заходів інвесторів) дуже швидко. До речі, нам дійсно треба імідж поправити. Особливо після цих подій навколо коронавіруса. Бо я собі уявляю, що подумали інвестори… Тому якраз Зеленський це питання на особистий контроль взяв, він готовий зустрічатися із всіма крупними інвесторами, які би заходили. Я знаю, що такі зустрічі плануються.

Про посадки – аналогічна ситуація. Депутати дійсно фрустровані через відсутність правосуддя, принаймні якихось кількох важливих кейсів. Тому я не знаю, як ще можна вплинути на пришвидшення цього всього.

– Річ у тому, що будь-які наші рішення зачіпають інтереси. Тут якраз питання в тому, що в якийсь момент просто проти нас можуть об’єднатися і політичні опоненти, і великий бізнес.

– Тут просто насправді різна мотивація в цих двох випадках. На верхньому рівні зникла корупція. На верхньому рівні – маю на увазі Офіс Президента, Кабінет міністрів, міністрів – там немає. Сказати, що хтось бере якісь хабарі – нема їх.

– Але людям легше не стало. Бо правоохоронна система не запрацювала, і на місцях оці феодали просто дивляться і чекають, поки ми дамо слабину.

– Я більше звернула увагу на цифри по довірі до уряду. Але скажімо так – довіра до Зеленського і його рейтинг падає набагато повільніше, ніж може упасти довіра до Кабінету Міністрів і Верховної Ради. Чому? Ми теж робили соціологію. Наприклад, як бачать люди ситуацію із платіжками: хто винен у цій ситуації? – Прем’єр. А хто має врятувати? – Президент.

– Так. Але з огляду на те, що у нас монобільшість, одна команда – воно все одно тягне. Всіх може затягнути. Тому – так, будем вимагати від Кабміну результатів.

– Ну, під час Майдану, скажімо так, я мала певні питання особистого характеру. Я не була на Майдані через те, що була на останньому місяці вагітності. І народила 30 січня.

– Звичайно. Більше того, не думаю, що якби я балотувалась у наступну Раду, ще раз пішла б з іншою партією. Але ми б дуже хотіли, щоб ми закінчили цю каденцію, і нам люди в спину не говорили якісь нехороші слова. І президент цього не хоче. Все-таки люди хочуть запам’ятатися в історії чимось хорошим, а не якимись невиправданими надіями. І депутати теж, повірте.

Источник: censor.net.ua
Вам также может понравиться