Міністерська драма у Раді: Вітренко – без шансів, Грищенко – із запасом, Шкарлету пощастило

Три важливі кадрові голосування відбулися сьогодні у Верховній Раді. Депутати мали визначитися щодо призначення Романа Лещенка на посаду міністра аграрної політики і продовольства України, Юрія Вітренка – на посаду першого віцепрем'єр-міністра – міністра енергетики та Сергія Шкарлета – міністра освіти і науки.

І якщо для Лещенка процедура голосування минула більш-менш безболісно, то у двох інших випадках не обійшлося без драми.

Навколо кандидатури Юрія Вітренка на посаду першого віцепрем’єр-міністра – міністра енергетики – вже кілька днів не стихали гарячі баталії.

По-перше, всі останні дні ексвиконавчому директору НАК “Нафтогаз” України пригадували його геть зіпсовані стосунки з чинним головою правління “Нафтогазу” Андрієм Коболєвим (з очевидним конфліктом обох у разі призначення Вітренка).

По-друге, деякі ЗМІ та блогери звинуватили Вітренка у співробітництві з Ігорем Коломойським. Подейкували про те, що маршрут Юрія Юрійовича часто пролягає повз бізнес-центр Ігоря Валерійовича; нагадували у зв’язку з цим, що на посаді міністра енергетики він має змінити людину Ахметова – Ольгу Буславець. Принагідно робили політичні висновки: мовляв, цю посаду забрали у Ахметова і віддали його супернику в енергетичному полі України – Коломойському.

(Вітренко яскраво-публіцистично відповідав у себе в Фейсбуці – але критичних публікацій менше не ставало).

По-третє, важким ударом по шансах Юрія Юрійовича обійняти посаду стала історія з можливою виплатою йому 170 млн грн премії за отримання НАК прибутку від перемоги у Стокгольмському арбітражі. Цю ситуацію детально проаналізував у своїй статті Юрій Бутусов, – зазначивши, що премію для Вітренка, як і його кандидатуру на пост першого віцепрем’єра, просувають Володимир Зеленський та Андрій Єрмак.

Сам Вітренко у відповідь на розмаїття закидів на свою адресу так висловився у Фейсбуці:

Як результат, станом на ранок профільний комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг не підтримав кандидатуру Вітренка. А про те, як цю ситуацію сприймають у “Слуг народу”, співрозмовник “Цензора” у фракції висловився так:

– Ми у фракційному чаті обговорювали, що нам потім аж ніяк не пояснить суспільству, чому Вітренко з чотирма мільйонами доларів – ще й отримав посаду першого віцепрем’єра! Тобто людям – тарифи, а йому – 170 тисяч гривень? Якщо ми це зробимо – це буде дуже великий удар! Ви питаєте, чи вважаю я Вітренка пов’язаним з Коломойським? Можу тільки сказати, що люди, які орієнтуються на дану персону, є спокійними щодо Вітренка: не критикують, готові проголосувати.

Інша “слуга” – нардеп Ірина Верещук – висловилася у схожих виразах:

– Звичайно, у нас була велика фракція, він був по скайпу, ми погано чули. Але тим не менше, він сказав таке: ми знайшли варіант, як вийти із цього становища. І потім ми з прикрістю дізнались, що цей варіант – ОВГЗ. Це для нього варіант, для мене він не варіант. ОВГЗ – це що йому дадуть цю премію у вигляді акцій внутрішньої позики, на яку ще будуть відсотки нараховані. Держава дасть у вигляді акцій? А в чому він тоді втратив, чи якось відмовився? Це ж ті самі державні кошти.

… Обговорення кандидата Вітренка у сесійній залі спочатку відбувалося досить спокійно. Презентував його прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Голова фракцї “СН” Давид Арахамія закликав депутатів підтримати кандидата: мовляв, важкі часи, потрібні досвід і політична воля, які у Юрія Вітренка – є.

Однак, депутати Зеленському, Єрмаку, Шмигалю, та Арахамії – не повірили. Вітренко отримав лише 186 голосів “за”. Почувши це, від підвівся зі свого місця – і стримано вклонився. За антиковідною маскою на його обличчі було не зрозуміти, що це – подяка тим, хто підтримав, чи іронія на адресу опонентів.

Скоріше – перше, бо цей свій досвід Вітренко у ФБ прокоментував так:

Втім, остаточно гру для Юрія ще не програно: Давид Арахамія вже пообіцяв, що в січні Вітренка знову висунуть на ту ж посаду.

А цього разу журналістам та всім іншим “у темі” залишається міркувати, чого більше у цій невдачі – відрази частини парламентаріїв до фігури Вітренка та його союзників – чи вміння Ріната Ахметова знайти переконливі аргументи?

До голосування по кандидатурі Сергія Шкарлета на посаду міністра освіти, науки та інновацій Верховна Рада підійшла за наступних позицій.

По-перше, активізувалася опозиція пану Шкарлету в освітньо-науковій спільноті. От який емоційний пост написала попередниця пана Шкарлета у кріслі голови МОН Ганна Новосад. Приводом до написання посту стала “Відкрита заява спільноти НаУКМА проти призначення на посаду Міністра освіти Сергія Шкарлета”.

По-друге, ще вчора профільний комітет не підтримав кандидатуру Шкарлета, – натомість рекомендувавши депутатам визначитися безпосередньо у залі.

По-третє, станом на вечір середи було враження, що голоси на підтримку Шкарлета Офіс Президента (який ще влітку лобіював його кандидатуру) може знайти за рахунок дружніх ОП угруповань у Верховній Раді. Так, ексзаступник міністра освіти і науки (а нині депутат фракції “Голос”) Інна Совсун спрогнозувала “Цензору” такий сценарій розвитку подій:

– Питання є вкрай непевним. Тому що велика частина фракції “Слуга народу” зараз не готова голосувати за Шкарлета, вони відмовляються голосувати за нього. Теоретично, частину голосів планує дати “Батьківщина”, “За майбутнє”, “Довіра” та, мабуть, частина ОПЗЖ. Мене дуже насторожує такий підбір партій, які потенційно готові підтримувати. Думаю, це має також насторожити інших людей, які зараз вагаються. Теоретично, цих голосів може вистачити, щоб призначити Шкарлета, а може і не вистачити. Зараз підрахунки дуже на межі.

У “Слуг” відносно кандидатури Шкарлета дійсно точилися бої. Джерело “Цензора” у фракції так описало ситуацію:

– За Шкарлета у фракції немає навіть 170 голосів; ситуація важка, і це розуміє той самий Корнієнко (заступник голови фракції, – ред.); він якось не дуже б’ється за цю кандидатуру. У кожного з тих, хто не хоче голосувати, – свої мотиви; є такі, що персонально його не сприймають: скажімо, Ольга Коваль або Георгій Мазурашу, який на фракції розповідав, як Шкарлет їх не підтримав зі спортивним ліцеєм (Мазурашу – член комітету з питань молоді і спорту, – ред.)…А є колеги, яких турбують репутаційні ризики; є депутати, які просто вважають, що кандидатуру Шкарлета не варто вносити у зал – бо нас “прокатять” з голосуванням. Дивіться, навіть якщо весь ОПЗЖ проголосує, разом з “Довірою” і “За майбутнє” – ну, то ледь-ледь вийде 226. “Батьківщина”? Так, може увійти до гри; певні домовленості є; я бачив, як вони голосують за бюджет.

Якщо у фракції “СН” стосовно Шкарлета є такі розбіжності – тоді хто з президентського оточення настільки наполегливо лобіює його кандидатуру? На думку ще одного депутата-“слуги”, ця людина – сам президент Зеленський:

– Шкарлет – спокійний, стриманий, вміє розмовляти з керівництвом, що було помітно навіть на засіданні фракції, де був присутній Зеленський. Розумієте, Шкарлет, не якийсь лідер, яким можуть захоплюватися інші люди. Тим він подобається Президентові. Шкарлет президента не дратує і взагалі йому комфортний.

…Справді, запитання від депутатів у сесійній залі пан Шкарлет витримав досить спокійно; навіть за дошкульні звинувачення – дякував; на закид депутата від “ЄС” В’ятровича щодо колишньої нагороди від Януковича – не без отрути відповів, що і від Петра Олексійовича отримував відзнаки, причому двічі.

І хоча під час виступів від фракцій Шкарлету пригадали і плагіат, і підтримку Януковича, і ще багато чого – результат голосування на табло виявився драматичним, а для когось – і трагічним. 226 голосів “за”, “мінімальний прохідний бал” у Верховній Раді.

Після цього новоспечений міністр у гарному настрої фотографувався зі своїми фанами-нардепами просто перед трибуною. А тим часом інші депутати з надривом кричали йому: “Ганьба!”

У перерві засідання кореспондентка “Цензора” спитала про керівника української освіти і науки нардепа “Батьківщини” Альону Шкрум:

– Щодо пана Шкарлета в мене персональна позиція. Я категорично проти його призначення, я голосували проти його призначення, критикувала його, у мене є звернення від 300 діячів культури і освіти, які просили не підтримувати його призначення. Я знаю, що те, що він робив в освіті, не сприймається більшістю інноваційних людей в цій країні. Але вирішили, як вирішили. 226 голосів – це така доля, фатум, випадковість. Тому що один голос реально вирішив все. І зазвичай такі випадковості нічим хорошим не завершуються. Але тепер “Слуга народу” і особисто пан президент бере відповідальність щодо Шкарлета”.

Президента Зеленського у зоні досяжності Цензор.НЕТ не було, тому ми попросили назвати переваги Шкарлета голову фракції “Слуга народу” Давида Арахамію.

– Він вже фактично міністр, керує цією індустрією, – каже Арахамія. – Пана Шкарлета не виносили би (на голосування. – Ред.) зараз взагалі. Але ми прийняли законопроєкт, згідно з яким через 30 днів після того, як т. в. о. працює, якщо він не проголосований міністром, то фактично стає весільним генералом і нічого не може робити, як міністр. Тому ми були вимушені винести до зали і зібрати під це голоси. Він каже, що його влаштувала ця посада в статусі т.в.о, але завдяки тому, що Верховна Рада змінила правила гри, треба було рухатись далі.

– Мене влаштовувало, тому що, фактично, є міністром і був. Тому ця приставка, чи її відсутність ніяким чином мені не заважала ні як громадянину, ні як депутату.

– На нього була досить велика брудна кампанія і в цій кампанії були тільки два зауваження. Перше – про плагіат, щодо якого він має конкретну відповідь, і яка влаштувала переважну більшість людей на депутатській фракції, коли пана Шкарлета тільки представляли. А друге – те, що він працював у часи Януковича. Ну якщо ми будемо казати, хто коли працював, то державних службовців вищого рангу не так багато, як ми думаємо. Всі при комусь працювали. Треба дивитись на його професійні якості і рішення, які він приймає.

– Давайте подивимось, яке буде судове рішення – відповів Арахамія. Він має право судитись.

– А проти кожного міністра… Візьміть міністра енергетики – проти нього якийсь там профсоюз атомщиків може бастувати. Це нормальний процес. Якщо людина щось робить – завжди є прихильники, і є люди, які не люблять цю людину.

– Про це вже кажуть, але він вже працює 4 чи 5 місяців, не повернулись же схеми.

– Тому що він вже міністр, він досвідчений міністр, його підтримують більшість наукового середовища, більшість ректорів відкриті листи пишуть на його підтримку. Я не спеціаліст в галузі освіти, тому я не можу так професійного його оцінювати. Але якщо бачу, що всі ректори його підтримують, то ця людина гідна…

…АПДЕЙТ: Дещо пізніше з’ясувалося, що за Шкарлета начебто проголосувала карточка Григорія Суркіса, якого в Раді цього дня начебто не було взагалі…

Тобто пану Шкарлету справді пощастило? Чи соратники по боротьбі за українську освіту допомогли?

Міністра екології Романа Абрамовського останніми днями то звільняли з посади, то милували – причому рахунок у зміні розкладу сил йшов на години. 15 грудня прохання про відставку від Абрамовского надійшло до голови Верховної Ради (і той передав заяву на розгляд профільного комітету). А 16 грудня заступниця голови фракції “СН” Євгенія Кравчук сказала журналістам про Абрамовського таке:

– Він продовжує поки працювати. Буде продовжена дискусія, співпраця з ним. Принаймні, зараз пан Абрамовський не йтиме у відставку. Можливо, він взагалі продовжить свою роботу на посаді профільного міністра, але це має бути результат певного діалогу з прем’єром, президентом, з комітетом за необхідності”, – додала “слуга народу”.

Євгенія Кравчук – людина не тільки досвідчена, але й вихована. Її колега по фракції Олександр Дубінський приблизно у той же час висловився у геть іншій стилістиці:

Не викликає сумнівів одне: навколо цієї людини і цієї посади триває напружена боротьба різних політичних угруповань. Наразі цю боротьбу буде продовжено. Втім, рішення поставити ситуацію “на паузу” джерело “Цензора” у фракції “СН” вважає правильним:

– Бо дійсно зробили неправильно: про цю відставку вони навіть комітет не повідомили (і навіть не намагалися це зробити!). Комітет образився: видається так, що ми –ніхто і звати нас ніяк?! Тож нехай все буде у повній відповідності з регламентом і парламентською практикою.

…На відміну від Шкарлета, Вітренка та Абрамовського, кандидатура Романа Лещенка на посаду міністра аграрної політики і продовольства України особливих суперечок у фракції “Слуги народу” не викликала. Хіба що невгамовний Гео Лерос спитав у кандидата:

– Пане Лещенку, скажіть, будь ласка, що вас пов’язує з Олександром Єфимовичем Луцьким? Коли ви востаннє з ним бачилися? Що спільного маєте?

Лещенко відповів:

– Я нічого спільного не маю з Олександром Єфимовичем Луцьким. Я знаю дану особу, як і багато інших громадян нашої держави. Але ніякого спільного…те, що ви задаєте мені питання…я не маю по відношенню до цієї людини.

Після чого камера телеканалу “Рада” показала глузливу посмішку пана Лероса.

(NB: Інформацію про пана Луцького можна подивитися тут ).

Так чи інакше, Роман Лещенко комфортними 242 голосами “за” був призначений міністром аграрної політики і продовольства України.

Фото на головній: Укрінформ

Источник: censor.net
Вам также может понравиться