“Наполегливо просимо” або умовний локдаун: суд за відсутність маски у парку та можливість посидіти у кав’ярні

У Києві не можуть обрати між "забороною" та "наполегливим проханням", у Чернівецькій області поліція найактивніше складає протоколи про порушення карантину, а зробити щеплення залишковими дозами стало дещо складніше, хоча безпосередньо "залишків" вакцини і далі не бракує.

Під час локдауну минулої весни поліція не шкодувала ані часу, ані паперу на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Щоправда, з сотень осіб, дії яких здалися правоохоронцям протиправними, за підрахунками Цензор.НЕТ суди тоді дійсно штрафували лише близько 8,5%.

У реаліях сьогодення протоколів за 44-3 КупАП складається незрівнянно менше. Так, наприклад, 5 квітня суди по всій Україні розглянули 14 таких протоколів та прийняли, відповідно, 14 постанов, вже оприлюднених у Єдиному реєстрі судових рішень. З 14 осіб оштрафували двох (на 17 тисяч гривень), на доопрацювання відправили 3 протоколи, 6 справ закрили, у двох випадках осіб визнали винними, але звільнили від відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення.

Протоколи були складені за, наприклад, перебування на вулиці без документів, перебування у магазині без маски, порушення правил пасажирських перевезень, продаж товарів “без маркувальної плівки розмежування”. Було і перебування у парку без маски (відповідного порушника у місті Радомишль на Житомирщині визнали винним, але звільнили від відповідальності з огляду на “малозначність правопорушення”).

Цікаво, що всі згадані справи були розглянуті у 4 регіонах країни. Найактивнішою була Чернівецька область (6 протоколів), далі йдуть Житомирська (5), Рівненська (2) та Черкаська (1 засідання).

Загалом, навіть якби на другий рік пандемії поліція зберігала натхнення складати протоколи і таким чином “заохочувати” людей дотримуватися встановлених правил – стати на заваді цьому могло б банально недосконале законодавче підґрунтя обмежень. Побачити його можна на прикладі дитячих майданчиків, які зокрема у Києві почали обтягувати біло-червоною стрічкою ще 3 квітня.

Але, по перше, навіть у межах одного-єдиного міста – майданчики огородили не всі. По друге, на тих, на які стрічки все ж таки вистачило, розмістили оголошення доволі несподіваного змісту: “наполегливо просимо не користуватися ігровими майданчиками на період локдауну”.


Різниця між “проханням”, навіть наполегливим, та забороною – нібито очевидна. Ми поцікавилися тим, чи має огородження майданчиків за собою якесь рішення місцевої влади на прикладі конкретного майданчика у Печерському районі столиці. Однак протягом 6 днів – ані Печерська РДА, ані місцевий ЖЕД взагалі ніякої відповіді дати так і не спромоглися.

Як нам вдалося з’ясувати іншим шляхом, комунальники отримали від київських райдержадміністрацій листи із вимогою вжити заходів по “обмеженню доступу до дитячих і спортивних майданчиків”. Із уточненням: “обклеїти попереджувальною стрічкою та розмістити об’яву про заборону користуватись”.


Заборона, згідно з такими листами, стає можливою завдяки пунктам 5 та 7 Протоколу №8 від 02.04.2021 Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

І все було б добре – однак згаданий протокол це дуже слабкий аргумент. Жодної конкретної інформації щодо майданчиків не містить, лише посилається на постановку Кабміну №1236 від 9.12.2020. У постанові ж слів “ігровий майданчик”, “дитячий майданчик”, “спортивний майданчик” немає взагалі, і саме слово “майданчик” зустрічається лише один раз – коли йдеться про “знімальні майданчики”.

І чим би не була попереджувальна стрічка навколо гойдалок – “наполегливим проханням” комунальників чи “забороною” РДА – насправді це лише умовність. Про що красномовно говорять не лише десятки дітей за попереджувальними стрічками, а й просто безліч “відкритих” майданчиків, які комунальники чомусь оминули.

Не зовсім зрозумілою є і ситуація з літними майданчиками кафе та ресторанів, відкриття яких не передбачене поточними нормами карантину. Попри заяви влади про те, що заклади громадського харчування можуть працювати лише на винос та здійснювати адресну доставку і про те, що “питання про роботу літніх майданчиків не розглядається взагалі” – за бажання у Києві завжди можна знайти, де присісти. Столики та стільчики на вулиці розміщає насамперед безліч кав’ярень – які, без сумніву, також є закладами громадського харчування, навіть якщо асортимент “харчування” там невеликий. І питання, яке постає, знову доволі банальне – чому одним можна, а іншим – ні? Якби йшлося про легальну роботу літніх майданчиків у тих закладах, де здійснюється самообслуговування (а саме так нам пояснили наявність майданчика у одній з кав’ярень у центрі міста) – імовірно, без проблем працювали б і літні майданчики у, наприклад, McDonalds.

Єдиний можливий вихід з пандемії – це, звичайно, масова вакцинація. Але просувається вона, на жаль, не надто швидко: на сьогоднішній день першу дозу щеплення отримали менш ніж 400 тис осіб (тобто, менше 1% загального населення).

В умовах жорстко прописаного порядку вакцинації, як не дивно, залишалося та залишається дійсно чимало залишкових доз вакцини – доз з вже відкритих для людей з пріоритетних груп флаконів. Так, наприклад, саме ними тільки у Києві з початку вакцинації від COVID-19 в України вже щепили понад 500 людей лише з однієї з категорій, яка залишкові дози за наявності може отримати: це учасники АТО/ООС, у тому числі й інваліди війни.

Схема вакцинації залишками, звичайно, доволі специфічна, і погоджуючись на неї потрібно бути готовим фактично у будь-який час за телефонним дзвінком прибути у будь-який медичний заклад міста. Можливо, він буде за рогом. А можливо – у 20 кілометрах. На сьогоднішній день – коли немає неможливості користуватися громадським транспортом, а ціни на таксі захмарні – приїхати та зробити щеплення в результаті можуть далеко не всі ветерани. Хочеться сподіватися, що залишкові дози, на які їх при цьому продовжують запрошувати, лікарі все одно знаходять можливість оперативно використати – однак це, звісно, не факт…

“З зареєстрованих у нас у чергу на вакцинацію залишковими дозами 550 осіб отримали щеплення десь 520 осіб – і це показник лише за два тижні. Працювати доводилося і вночі, і рано вранці, і на вихідних, – розповідає Наталія Прилуцька з Київського міського центру допомоги учасникам АТО (ООС). – На останніх вихідних хотілося, щоб побільше людей встигли вакцинуватися до локдауну – і ми дійсно зробили щеплення багатьом, три точки приймали у вихідні дні бійців. А зараз стало менше бійців реєструватися, деякі хлопці не можуть приїхати, запитують, як можна дістатися… А деякі – вже хворіють. Та все одно – бажаючі і далі реєструються, процес триває”.

“Київський міський центр допомоги, певна річ, не проводить вакцинацію – ми лише посередники, ми даємо направлення. Співпрацюємо з Департаментом охорони здоров’я, і вони ідуть нам назустріч, – додає Наталія Прилуцька. – Медики можуть у будь-який момент зателефонувати, сказати, що у них аврал, що хтось не прийшов – чи можуть наші приїхати?.. Ми насправді дуже вдячні і Департаменту, і медичним бригадам, які працюють по місту, за дуже якісну роботу. Вони швидко нам надають інформацію, і навіть буває, що надають її трішечки раніше, ніж зазвичай – коли вже знають, хто не прийде на вакцинацію, і дають можливість ветеранам зробити щеплення”.

З моменту початку пандемії минуло вже більше року і, звичайно, хотілося б, щоб дії влади під час локдаунів були вже більш продуманими, аргументованими, та – у випадку наявності інформації про реальне поширення вірусу тим чи іншим чином, наприклад через дитячі майданчики – передбачали цілком реальну відповідальність. Натомість у ситуації, коли захворюваність та смертність зростає, ми спостерігаємо за дуже умовними у всіх сферах заходами: від “наполегливих прохань” до працюючих нібито лише на видачу замовлень непродуктових магазинів. Від неймовірно повільних темпів вакцинації населення до ігнорування досвіду європейських держав у боротьбі з поширенням захворювання.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться