“Наші юристи спокійні. Жодних порушень у проплатах не може бути”, – директор Музею Майдану Ігор Пошивайло

Напередодні річниці Євромайдану в центрі скандалу опинилася інституція, яка покликана зберігати пам’ять про ті події та спонукати суспільство осмислювати пережите, – Музей Майдану. Якщо офіційно, то Національний Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні-Музей Революції Гідності.

19 листопада в Офісі музею Майдану відбувся обшук. Паралельно його провели вдома у директора установи Ігоря Пошивайла та фірми-генерального підрядника спорудження Меморіалу Небесної Сотні. Слідчі Національної поліції у супроводі СБУ проводили обшук у зв’язку з кримінальним провадженням щодо буцімто розкрадання коштів, виділених на спорудження меморіалу. Скандал сягає корінням казусу дворічної давнини, коли за умовами тендеру на будівництво меморіалу Музей переказав генпідряднику 111 мільйонів гривень, однак ГПУ наклала на ділянку арешт, заборонивши будівництво. Тепер слідчі запитують, чому робота не виконана, тобто чому немає меморіалу.

Цензор.НЕТ поцікавився у пана Пошивайла, чому досі цей казус не вирішений, і чи можна його владнати. Як сталося, що така ситуація взагалі виникла: тобто чому проводили тендер, який наклав на музей зобов’язання, і чому ГПУ не арештувала ділянку до його проведення? На що пішли переказані кошти і наскільки Музей контролює їхній рух? Як сьогодні складається спілкування з ГПУ і коли очікувати початку будівництва? А також про сьогоднішній стан місця доленосних подій Майдану і про перспективи реалізації більш масштабного проєкту – власне будівлі Музею.

– Вони продемонстрували ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва. Причому, як стало відомо, ухвалила рішення суддя Тетяна Шевченко, яка свого часу засуджувала активістів Майдану. У рішенні є посилання на кримінальну справу, відкриту за результатами аудиту, що стало для нас повною несподіванкою.

 і які його результати?

– Два місяці на початку 2020 року ревізію проводив Північний офіс Держаудитслужби. Ми відчували, що це була замовна акція, тому що аудитори поводилися досить дивно – не так, як зазвичай, намагаючись глибоко вникнути у стан наших справ і обставини нашої діяльності, поставити уточнюючі запитання чи пояснення. Були мовчазні і люб’язні – “у вас все добре”. А потім “обдарували” несподіваним висновком про порушення. Ми їх оскаржуємо в суді. А провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб Музею на підставі протоколів Держаудитслужби закриті за відсутністю події і складу правопорушення без права оскарження.

– Оплата товарів та послуг за відсутності затверджених бюджетних асигнувань або з їхнім перевищенням. Суд встановив, що протиправної, винної дії чи бездіяльності у нас не було.

– Так. Ревізія стосувалася нашої фінансово-господарської діяльності. Питання, яке виникло зараз, стосується будівництва меморіалу. Аудитори якраз зазначили в акті ревізії, що не можуть зробити висновки щодо спорудження меморіалу, оскільки ще немає авансового звіту від генпідрядника.

і на кримінальне провадження, відкрите на його основі.

– Зокрема посилаються на аудит. Також є відомості, що якісь “активісти” і політики писали “кляузи” з прохання перевірити Музей на якісь зловживання. Ймовірно, Нацполіція реагує на них. Про кримінальне провадження, відкрите у липні, ми не знали. Дізналися тільки в день обшуків. Ми не знаємо, чого воно стосується, але судячи з усього, – коштів, які отримав генпідрядник і які перебувають на його рахунку і які вже витрачено на закупівлю матеріалів для Меморіалу.

Ми музей, державний заклад. Маємо свої чітко визначені компетенції та межі повноважень. У жовтні 2018 року на електронному майданчику “Prozorro” було оголошено публічну закупівлю, яка відбулася з другого разу, бо на перший тендер документи подала всього одна компанія. Так, згідно з чинним законодавством і було визначено генпідрядника.

Хтось за пів року рік після цього почав дорікати, що генпідрядник, мовляв, “мутний”. Але ми не маємо вибору. Не ми визначаємо, хто подався на конкурс і хто перемагає у ньому. Визначає Закон України “Про публічні закупівлі”. Є процедура державних закупівель. Коли повторно оголосили аукціон, на нього подалося чотири учасники. У кінцевому варіанті переможцем було визначено учасника торгів, який посів не перше місце, а друге. Бо пропозиція компанії, яка отримала перше місце (“Північно-український будівельний альянс”, наближений до Максима Микитася. – Ред.) і пропонувала виконати проєкт за 143 млн грн, об’єктивно не відповідала умовам тендерної документації, а саме основних елементів гранітної стели. Тому їхня пропозиція була відхилена нашим тендерним комітетом порядком Закону України “Про публічні закупівлі”. Наше рішення було оскаржене “Північно-українським будівельним альянсом” до Антимонопольного комітету України. Проте, Антимонопольний комітет відмовив їм у задоволенні скарги. Так право на виконання проєкту отримала компанія, яка посіла друге місце і запропонувала виконання робіт за 148 млн – “Спеціальна науково-реставраційна проєктно-будівельно-виробнича майстерня “Україна-Реставрація” (програма “Схеми” пов’язує цю компанію із “завгоспом Януковича” Андрієм Кравцем. – Ред.).

У грудні 2018 року Музей уклав з ними договір генпідряду на будівельні роботи з реалізації Меморіалу. Коли проводяться публічні закупівлі, у їхній документації визначено чіткі умови і терміни, за якими учасники торгів мають укласти договір. Тож, відповідно до нього, Музей того ж місяця мав заплатити кошти на виконання робіт. Тобто, попередня оплата була передбачена умовами договору. Право на здійснення такої попередньої оплати (навіть 100%) передбачене було Постановою КМУ №117 від 23.04.2014р. Потреба у такій сплаті була обумовлена необхідністю закупівлі матеріалів, зокрема дерев та граніту. А всі статті витрат були попередньо затверджені державною експертизою, тут претензій і спекуляцій що саме закуповується і за яку вартість, бути не може – все це перевірялося державними контролюючими органами тисячу разів. Роботи планували завершити у лютому 2019 року на 5-ту річницю розстрілів на Майдані, до Дня Героїв Небесної Сотні. Отже, ми зробили все, щоб виконати покладені на нас функції зі спорудження Меморіалу, переказали кошти, а потім виявилося, що за поданням Генпрокуратури земельну ділянку заарештовано.

– Коли ми проводили публічну закупівлю, не було жодного арешту. Відповідно, як уже йшлося вище, за результатами тендеру ми мали зобов’язання укласти угоду з генпідрядником. Арешт було накладено після тендеру. Якби ділянку заарештували раніше, то вочевидь ми б не проводили тендер, а відповідно і оплату.

Нас із липня 2018 року постійно переконували і керівник Управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк, і керівництво самої Генпрокуратуру, і політичне керівництво держави, що ми все узгодимо, що будуть вчасно завершені всі необхідні слідчі дії і ми маємо зробити все, щоб вчасно спорудити Меморіал.

Насправді для нас це було дуже складно – у такі стислі терміни фахово підготувати і провести відкриті закупівлі, пройти оскарження процедур в Антимонопольному комітеті та ще й переказати кошти напередодні нового року. Інакше виділені кошти “згоріли” б, вони не були передбачені на наступний рік, а нас би звинуватили у службовому недбальстві. Тож, вважали себе ледь не героями, раділи, що все вдалося і нарешті зможемо рухатися вперед, утім потім почалися основні перипетії з усім цим.

Як хронологічно розгорталися події? Арешти накладали і знімали. Чи мали ви час і можливість будувати?

– У грудні на нашу інформацію і запит до ГПУ щодо строків закінчення слідчих дій, сприяння зняття арешту та погодження схеми виконання будівельних робіт, там відповіли, що прокурор скасовує арешт майна одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження, інших підстав для скасування арешту не передбачено. І повідомили про можливість звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту. Також запевнили, що проведення слідчих дій в нижній частині алеї Героїв Небесної Сотні буде закінчено “найближчим часом”. (Частину листування між Музеєм та ГПУ Цензор.НЕТ раніше вже публікував). Ще тривало інтенсивне листування і зустрічі, аж допоки Печерським районним судом на наше клопотання арешт був знятий у лютому 2019 року – саме тоді, коли за державним планом меморіал вже мав бути готовий. Тому ми дістали змогу розпочати підготовку до будівельних робіт. Витрати на них входять у зазначену суму.

Однак Управління спецрозслідувань ГПУ і деякі адвокати родин Небесної Сотні наполягали на своєму – що поки не можна будувати меморіал, слідчі експерименти проведено не у повному обсязі, знищиться доказова база на території і можливість проводити додаткові експерименти. Водночас прокурор Горбатюк на це реагував неоднозначно – мовляв, так місце злочину поки треба зберегти, але і  регулярно надавав нам листи з відписками, що за два місяці слідчі дії завершать і можна будувати. Було проведено багато нарад і в Генпрокуратурі, і в Адміністрації Президента, і в Кабміні. Працював оргкомітет з розвитку меморіально-музейного комплексу, міжвідомча група, щоб будівництво відбулося якісно і вчасно відповідно до графіку.

Невід’ємною складовою договору із генпідрядником є план і графік проведення робіт. Авансовий платіж здійснено на певний термін – до 8 місяців. У ньому розписано, що виконується щомісяця. Генпідрядник був готовий будувати. Ці два місяці, поки завершувалися слідчі дії, як нас запевняли в ГПУ, тривали підготовчі роботи до будівництва, зареєстровані у Державній архітектурній будівельній інспекції – все як має бути. Генпідрядник спорудив будівельний паркан та облаштував побутове містечко, почав завозити техніку. Нашу готовність розпочати будівництво ми оголосили публічно 13 травня на брифінгу на місці будівництва з участю міністра культури Євгена Нищука, представників Українського інституту національної пам’яті, родин Героїв Небесної Сотні та поранених на Майдані.

Після початку робіт з демонтажу бруківки в нижній частині алеї отримано листа від Горбатюка з інформацією про заборону виконувати підготовчі роботи, та про строки виконання слідчих експериментів в нижній частині до 17 травня 2019 року, і на всій території до 29 травня. За кілька днів – новий лист, де термін проведення слідчих термін проведення експериментів продовжили ще на місяць. А 18 травня, у Міжнародний день музеїв, на нас очікував “сюрприз”. Деякими громадськими активістами було знищено будівельну огорожу, встановлену в рамках виконання підготовчих робіт генеральним підрядником. На спроби прибирання будівельниками залишків зруйнованого паркану для забезпечення безпеки руху пішоходів та відновлення благоустрою, від активістів лунали погрози.

Думаю, усі пам’ятають той скандал.

Так постійно відтерміновувався початок будівництва, допоки 20 червня остаточно судом не був накладений арешт за поданням прокуратури на невизначений строк “до закінчення слідчих дій”.

перед Кабміном питання про вирішення цієї ситуації?

– Про стан справ ми постійно інформували усі вищі інстанції – наш орган управління – Український інститут національної пам’яті, Міністерство культури. Зверталися до Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента, персонально обох президентів і прем’єр-міністрів, попереджали Генпрокуратуру про ситуацію щодо зриву будівництва. Намагалися всіляко врегулювати цю ситуацію, маємо документальні підтвердження. Зі свого боку ми зробили те, що було в наших обов’язках і компетенціях: на законних підставах переказали гроші й були готові реалізовувати проєкт у встановлені терміни.

Звісно, нас самих турбувала ситуація з авансом, це був один із головних наших аргументів до можновладців. Ми здійснили попередню оплату товарів, робіт і послуг на певний термін і мали отримати після завершення робіт звіт від генпідрядника. Оскільки всі розуміють, що на заарештованій території ми не можемо робити жодних дій, то дивно нині чути звинувачення з боку високопосадовців чи слідчих органів у тому, що ми нічого не зробили і не побудували. За той короткий час у кілька місяців, коли арешту не було і генпідрядник був готовий до виконання робіт. Коли минув термін авансового платежу, а роботи не були виконані через арешт, Постановою Кабміну від серпня 2019 року було відтерміновано ці строки, зважаючи на складність ситуації у зв’язку з арештом землі та необхідністю завершення слідчих дій. Це було за каденції прем’єра Володимира Гройсмана.

– Після реформування Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та створення підрозділу Державного бюро розслідувань України, який займається справами Майдану, Музей регулярно надсилає листи запити на Офіс Генерального прокурора та Державне бюро розслідувань стосовно термінів проведення слідчих дій. В отриманих відповідях відсутня інформація стосовно графіку та термінів слідчих дій. Разом з тим вони наголошують на арешті земельних ділянок, на тому що слідчі дії тривають і що окремі слідчі експерименти потребують відповідних погодних умов максимально наближених до часових параметрів подій Революції Гідності. Попереджають про нашу кримінальну відповідальність за вчинення будь-яких змін цієї території, оскільки вона під арештом. Вказують різні причини, чому слідчі дії не можуть тривати. Зокрема, посилалися у тому числі на сумнозвісний обмін беркутівців “чорної роти”.

Так може тривати 10 і 20 років. Навряд чи підрядник стільки чекатиме і зберігатиме матеріали.

– Про це говорили багато, наводили приклади Литви, де вироку радянському керівництву щодо штурму вільнюської телевежі в 1991-му чекали 28 років, тому ми просили замовника проєкту спорудження Меморіалу і Музею, тобто Кабінет Міністрів, або створити умови для будівництва або скасувати його. Іншого варіанту немає. Підвисити це неможливо. Але ні того, ні іншого не було вчинено, ми опинилися заручниками ситуації. Тобто, нам не дали можливості будувати Меморіал, а тепер звинувачують, що він не побудований, а кошти “розікрали”.

– Це одна серед інших думок. Багато хто навпаки запитує: чому досі немає меморіалу, гідного увічнення пам’яті загиблих? Щодня на Алею приходять люди, її відвідують під час офіційних візитів високі міжнародні делегації. І керівництво держави запитують, знаю точно, бо мені переповідали: і це меморіал, так Україна вшановує пам’ять загиблих і подію світового масштабу? З іншого боку, сподіваюся, що і опоненти цього меморіалу мають почути аргументи інших і збагнути, що територію Алеї Героїв Небесної Сотні (деякі опоненти ігнорують цю назву і ратують за збереження Інститутської) неможливо зберегти як таку. Вона вже змінена і буде змінюватися. Допоки не буде на ній сучасного меморіального простору, який захистить і її пам’яткоохоронний і пішохідний статуси. Спорудження меморіалу дозволило б запровадити постійну та ефективну охорону його території.

нт спорожнився на пам’ятні ряди з фото загиблих. Тобто ви не маєте компетенції виставити там охорону?

– Ситуація двояка. З одного боку, нам передали ділянку в центрі міста у користування з тим, щоб ми там спорудили меморіал. Його б взяли на баланс, ввели б в експлуатацію і несли повну відповідальність. А наразі – територія для суспільства – наша, тож маємо нести повну відповідальність за неї, але ж нам не передавали в користування цю територію у теперішньому вигляді. Нам ніхто не передавав  на баланс об’єкти комунальної власності, які належать іншим юридичним особам. Наприклад, дерева (не маємо права їх навіть торкатися), опори і мережі електроосвітлення, за які відповідає “Київсвітло”, проїжджу частину. Тобто ми в очах суспільства відповідаємо за все, але законодавство, у тому числі про використання коштів державного бюджету, дуже обмежує наші можливості.

Тому й трапляються акти вандалізму на Алеї, бо на них компетентні органи не реагують належним чином, виявляють неспроможність давати рішучий опір. Проїжджа частина Алеї формально пішохідна, але ми не можемо самостійно регулювати на ній рух і зокрема офіційно впливати на паркування, бо за це відповідає КП “Центр організації дорожнього руху”, КП “Управління з паркування”, Нацполіція. Скільки на тему незаконного паркування було емоцій і пропозицій від окремих політиків, радників мера і активістів, але слова залишилися словами. Скільки ми, активісти і небайдужі громадяни не викликали працівників Нацполіції, скільки не зверталися про збільшення постів патрулювання на Алеї, вони не могли дієво протистояти порушникам ПДР. Самі поліцейські говорили нам, що лише механічні перешкоди можуть допомогти вирішити справу. Тож, за сприяння КП “Зеленбуд” вдалося встановити механічні перешкоди – клумби, які часткового вирішили проблему. Але проблема залишається – треба забезпечити під’їзд до готелю “Україна” і до Міжнародного центру культури та мистецтв. І вирішити його в інший спосіб, аніж він є зараз, аби зберегти більшу частину Алеї пішохідною меморіальною зоною. Саме проєкти Меморіалу і Музею передбачали за рішеннями фахівців дорожнього руху, це, зокрема контролювання під’їздів до готелю з Хрещатика через болларди або шлагбаум, а до Жовтневого – новим проїздом уздовж теперішнього котловану.

генпідряднику?

– Вартість попередньої оплати товарів, робіт і послуг – 111,5 млн.

витрачено на підготовчі роботи?

– Згідно з листом генпідрядника – близько 6 мільйонів. Це облаштування побутового містечка, яке кілька разів переносилось за дорученням ГПУ, будівельний паркан який був зруйнований, сплата за охорону та комунальні послуги тощо. Також ним була надана довідка про відсутність депозитних рахунків. Генпідрядник також інформував Музей про те, що закуплені матеріали потребують великих площ складування, а дерева, доставлені з Нідерландів та висаджені в Україні, потребували коштів на висадку та утримання. Зазначені витрати не були передбачені проєктом, оскільки їхня поява викликана накладеним арештом та забороною вчиняти будь-які зміни рель’єфу місцевості на невизначений термін.

– Ні, генпідрядник не зобов’язаний нас інформувати про своїх субпідрядників. У травні 2020 року ми надіслали запит щодо звітності про закуплені матеріали та зазнані витрати. Була отримана інформація з переліком та цінами закуплених матеріалів. На всі основні позиції нам надавалися протоколи договірних цін на перевірку їхньої вартості.

Ви знаєте, що сталося з грішми? Якщо 6 мільйонів пішли на підготовчі роботи. Зараз, за словами слідчих, на тому рахунку лишилося кілька мільйонів. Де решта?

– Найвитратніші статті – це придбання дерев та каміння. Вони закуплені, ми переконалися на власні очі в їхньому існуванні. Архітекторки- переможниці конкурсу довго переконували державну експертизу, що потрібен саме такий граніт, відповідний суті Меморіалу і зафіксований у їхній проєктній пропозиції, затвердженій Кабміно, – не радянський сірий, а унікальний, білий, якісний граніт з кар’єру в Північній Кароліні. Державна експертиза це дозволила, що відображено в їхньому експертному звіті.

Проєкт меморіалу Героям Небесної Сотні. Такий вигляд матимуть білі стели

Так само і дерева – особлива порода лип, закуплених у нідерландському розпліднику, – відповідного сорту, висоти й діаметру. Усвідомлюючи важливість проєкту (що задокументовано в листах), вони цілий рік утримували дерева власним коштом, але попередили, що з нового року змушені виставляти рахунки вже нам. Тож, наприкінці 2019-го дерева були перевезені у розплідник під Києвом, а влітку під час їх цвітіння музей зняв відеоролик, у якому не лише йшлося про красу їхнього цвітіння, а й про проблему їхнього висадження.

Відповідно до договору, закуплені матеріали разом з роботами мають бути прийняті актами, а оскільки змоги виконати роботи не було, то і звіту за них немає. Музей звертався до Мінекономіки, Мінрегіонбуду, Кабміну із запитом стосовно надання роз’яснень, яким чином у разі невиконання будівельних робіт можна прозвітувати за сплачений аванс у випадку відтермінування робіт на невизначений час, але відповіді так і не отримано.

облаштування меморіалу відбуватиметься за ті кілька мільйонів, які лишилися на рахунку і за ті 30%, які ви ще повинні доплатити?

– Першопочаткова вартість реалізації проєкту згідно з висновками держекспертизи становить 154 мільйони, після відкритих торгів сума зменшилася на 5 мільйонів. У кошторис закладено матеріали, роботи і послуги. Залишки на казначейському рахунку генпідрядника і наші доплати в 30% мають піти на завершення робіт.

Загалом кошти були проплачені одним платежем майже два роки тому. Нас цікавить, чому ці питання виникли саме сьогодні?

заплатили велику суму, 70%.

– Таке рішення було прийняте через терміни виконання робіт і це типова практика у сфері державного будівництва. Це був кінець року, і ми могли б втратити ці кошти і не отримати їх наступного року для реалізації проєкту у чітко встановлені строки. Постанови Кабінету Міністрів 117 і 1764 дозволяли нам, як і більшості інших об’єктів державного будівництва, здійснити попередню оплату товарів, робіт і послуг у розмірі 100%. Влітку 2019 внесенням змін до Постанови було продовжено термін дії авансового звіту до 36 місяців.

Була інформація про вилучення особистого жорсткого диску.

– Вдома хотіли вилучити комп’ютер, але я переконав слідчих, що це заблокує мою роботу. Вони й самі бачили, що там нічого немає. Вилучили тільки переносний жорсткий диск. Шукали паперові документи і файли, пов’язані з означеними в ухвалі на обшук фірмами. Зокрема документацію, пов’язану з тендерами. Однак цими питаннями безпосередньо займаюся не я, а наша Служба замовника – будівельний відділ, це її компетенція.

В офісі вилучили договори, платіжку, проєктно-кошторисну документацію, експертний звіт Української державної будівельної експертизи.

Чи коректно поводилися правоохоронці під час обшуку?

– Так. Єдине, що я телефонував юристу, адвокатам, одному, другому. Ніхто не брав слухавку через ранній час. Але не стали чекати, поки я заручуся адвокатом, а напористо почали обшук. Мої рідні хотіли знімати обшук на свої телефони, але їм заборонили, сказали, що самі ведуть відеофіксацію. Але загалом поводження було чемним. Єдина засторога в мене була, щоб не підкинули мені чогось свого, як це часто буває.

оворять ваші юристи?

– Наші юристи спокійні. Над кожним нашим фінансовим кроком стоїть стільки фільтрів, що жодних порушень у проплатах не може бути. Ми зробили правильно те, що могли у тій ситуації. Те, що далі намагаються знайти кримінальні справи у генпідрядника, то це до музею не має прямого відношення.

Проєкт меморіалу. Пам’ятна алея.

– Ми уклали угоду, вона чинна. Служба замовника комунікує з підрядником. Будівельний майданчик досі облаштований і охорона там є. Підрядник час від часу інформує нас про те, що несе збитки у зв’язку з необхідністю утримувати майданчик, будматеріали і витрачати кошти на охорону.

НІМЕЦЬКІ АРХІТЕКТОРИ НЕ МОЖУТЬ БРАТИ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ТАКІЙ НЕСТАБІЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ

Зараз правоохоронці активізувалися щодо проєкту Меморіалу Небесній Сотні. Є ще значно масштабніший проєкт будівлі Музею Революції Гідності. У червні 2018 року було оголошено результати конкурсу, переміг проєкт німецьких архітекторів. Він поки відкладений?

– Ми вже другий рік намагаємося активно визначити генерального підрядника на розробку проєктно-кошторисної документації на будівлю Музею, оскільки німці відмовилися брати на себе такі повноваження, бо бачать багато загроз в Україні. Їм за півтора року ледь виплатили премію, до того ж, за нашими державними будівельними нормами, вартість проєктування у нас у декілька разів нижча за європейські стандарти.

– Вони пояснюють, що не можуть якісно підготувати німецький проєкт за українськими розцінками. А передати ці повноваження українському архітектурному бюро також не можуть, оскільки згідно з із законодавством щодо проведення міжнародних конкурсів, ми як замовник повинні укласти угоду лише з переможцем.

До того ж, вони слідкують за нашою внутрішньою ситуацією, бачать скандали, які відбуваються, зокрема теперішній. Бачать складнощі з реалізацією проєкту Меморіалу. Тому перший їхній аргумент був, що вони не можуть взяти на себе відповідальність у такому і нестабільному і невідомому для них середовищі. Україна для них є непередбачуваною.

Тож зараз ми знайшли інше рішення і сподіваємося, що невдовзі визначимо українського генерального проєктувальника пропозиції німецьких архітекторів – переможців міжнародного конкурсу.

– Так, премію отримали усі призери. До речі, це одна з причин, чому так довго тривають переговори, бо їм держава не виплачувала премію аж до початку 2020 року.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться