Омбудсмен Людмила Денісова: Платные камеры в СИЗО – это дискриминация

Вже цього тижня Конституційний Суд має вирішити, в якій формі розглядатиме справу за поданням омбудсмена щодо окремих положень законів, які стосуються медичної реформи.

Вже цього тижня Конституційний Суд має вирішити, в якій формі розглядатиме справу за поданням омбудсмена щодо окремих положень законів, які стосуються медичної реформи. Якщо це відбуватиметься у відкритому режимі і усній формі, суспільство почує більше аргументів, які стали приводом для звернення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, яка запевняє, що вони ґрунтуються, насамперед, на конкретних випадках, коли люди не змогли отримати допомогу лікарів. А поки що ми запитали у омбудсмена, чи дійсно вона прагне зупинення медичної реформи та з яких приводів до неї зверталися люди в період пандемії.

Також в інтерв’ю “Цензор.НЕТ” Людмила Денісова анонсувала ще один резонансний судовий розгляд. Він пов’язаний з оскарженням платної послуги, яка надається нині в слідчих ізоляторах.

– Ми побачили, як діє медична система в умовах пандемії і які проблеми наразі існують, звернули увагу, що в деяких регіонах смертність суттєво виросла порівняно з народжуваністю. Наприклад, у Дніпропетровській області народилося 19 тисяч немовлят, а 45 тисяч людей померло. Схожі показники на Полтавщині, де смертність втричі перевищує народжуваність. Не краща ситуація в Черкаській і Чернігівській областях. І такі приклади можна продовжувати. Ми проаналізували причини, через які це сталося. І основна проблема полягає в тому, що під час медичної реформи скорочувалася кількість лікувальних закладів. Тому нині, аби отримати медичні послуги, людям, які проживають у сільській місцевості, потрібно проїхати в середньому 50-80 км.

До того ж, зменшення мережі медичних закладів потягнуло за собою і скорочення кількості лікарів. Лише торік було заявлено на звільнення 70 тисяч лікарів. Це втричі більше, ніж у 2019 році.

При тому, що країна не лише намагається подолати пандемію, а й проводить одразу три реформи: медичну, адміністративно-територіальну і створення об’єднаних територіальних громад. Торік депутати підтримали законодавчі зміни щодо укрупнення районів і з 490 стало 136, через що вся інфраструктура, яка надає населенню послуги, зменшилася.

Тому в конституційному поданні я не вимагаю скасувати медичну реформу, а вказую на звуження прав громадян, гарантованих Конституцією, які через зменшення медичних закладів не можуть отримати допомогу лікарів.

– Можу сказати вам, скільки ліквідовано останніми роками. З 2010 по 2019 рік майже на 40% скоротили кількість медзакладів. Було 2763, а стало 1640. Лікарів було 224 тисячі, залишилося 184, тобто менше на 20%.

Усе це призводить до того, що ті принципи, які було закладено в основу медреформи, не працюють. Із них можна виокремити два основні: гроші ходять за людиною і людина може обирати вільно лікаря. Де вона його зможе обрати, якщо закладу не існує і якщо кількість лікарів скорочено? Зі звернень громадян ми дізналися, що навантаження на сімейних лікарів перевищує передбачені норми. Наприклад, в с.Лімани на Миколаївщині на одного лікаря припадає 3 695 декларацій. А має бути не більше 2 тисяч. В Одеській області – 3 534 за норми 1 800. У Дніпропетровській області – 3 238 декларацій за норми 1 800.

Загалом в Україні нині декларації підписали 31 мільйон громадян. А ще 25% не підписали. Моя представниця, наприклад, не підписала декларацію, тому що в районній поліклініці вже немає змоги це зробити. Також перебрали норму.

Я, до речі, теж не можу підписати декларацію, тому що Державне управління справами і їхня лікарня – це бюджетна установа. А в бюджетній установі такі декларації не підписуються.

Тому ми оскаржили саме звуження програми медичних гарантій і ще й через те, що в законі про медичну реформу в частині державних фінансових гарантій медичного обслуговування чітко написано, що виділяється 5% ВВП. Ми проаналізували дані щодо цього і побачили таку картину. В 2018 році, коли не було програми таких державних фінансових гарантій, тому що цю норму введено з 2020-го, було 3,5% ВВП на медицину, в 2019 – 3,1%. А торік саме на програму державних фінансових гарантій на медичне обслуговування виділено 1,94%.

– На 2021-ий передбачено 2,7% ВВП. Тобто, ми констатуємо, що відбувається звуження програми медичних гарантій через те, що замало грошей, скорочується мережа медичних закладів і кількість лікарів не відповідає тим параметрам, які дали б нам з вами змогу вчасно отримати медичну послугу.

Ще один важливий момент. Розрахунок оплати за єдиними національними тарифами не враховує комунальних платежів установи, де працює лікар. Така оплата має здійснюватися, згідно з Бюджетним кодексом, за рахунок місцевих бюджетів. Місцеві бюджети їх не планують, через це теж виникають проблеми.

Скорочується не лише первинна ланка, але й вторинна. Скорочено туберкульозні диспансери, психіатричні інтернати. Це теж порушує конституційні права наших громадян. Наведу як приклад одне зі звернень. Громадянин, який проживає у Дрогобицькому районі Львівської області, звернувся до нас у грудні 2020 року. Він пише, що з хірургічного відділення районної лікарні зробили травмпункт, дитяче відділення приєднали до терапії, а пологове взагалі ліквідували. Тобто, на сьогоднішній день – при тому, що ми маємо на 100 померлих тільки 49 народжених, – скорочуються пологові відділення. Громадянин вважає, що скорочення таких відділень є звуженням його права, гарантованого статтею 49 Конституції. Люди постійно до нас звертаються.

– Так. Ми констатували, що перша причина високої смертності – не ковід. Це хвороби системи кровообігу.Через це загинуло 365,5 тисячі наших громадян. Комусь вчасно не зробили шунтування, комусь ще якісь не зробили маніпуляції.

Ми всі пам’ятаємо випадок, коли жінка народила немовля на землі під зачиненими на замок дверима лікарні. Ще до нас надійшло звернення колективу науковців Львівського національного університету імені Івана Франка про обмеження конституційних прав людини, а також гарантій у сфері охорони здоров’я у зв’язку з внесенням змін до деяких законодавчих актів. Ми разом з ними підготували і подали таке конституційне подання.

– Мені невідома його реакція, з цього питання ми не спілкувалися. Ми спілкувалися щодо прав громадян під час введення обмежувальних заходів у зв’язку з карантином.

– Будемо про це писати в щорічній доповіді, яку готуємо саме зараз, робити рекомендації, щоб усунути порушення прав. Тим паче, що завдяки змінам до закону про уповноваженого ми робимо окремий розділ про те, які рекомендації за попередній рік були виконані та враховані, а що не виконано. Звичайно, головна оцінка – за парламентом.

– Будемо розглядати кожну окрему ситуацію, жоден випадок не залишиться без уваги.

– Кількість звернень за 2020 рік щодо порушення прав громадян збільшилася на третину порівняно з 2019 роком. Було чимало й звернень, пов’язаних з ковідом. Вони стосувалися питань вільного пересування, закриття магазинів, обмеження можливості купити якісь товари чи отримати послуги. Кабінет Міністрів дослуховувався до нашої думки і вносив зміни в окремі постанови для того, щоб поновити права людей.

– Ми здійснюємо парламентський контроль за дотриманням прав і свобод людини. І виступаєм іноді, як допоміжний орган.

– Наприклад, звертаємося до ВООЗ, щоб вони надали змогу отримати тести. От наприкінці минулого року зустрічалися з директоркою департаменту, яка опікується в’язницями, я її дуже просила, щоб нам надали тести, які б дали змогу перевірити ув’язнених.

– Йшлося про те, щоб, наприклад, зробити скринінг якоїсь однієї установи. Щоб зробити тести зокрема й на антитіла. Тому що всім відомо, що тестування в закладах пенітенціарної системи майже не проводилося. Ми думаємо, що інформація, яку нам дають щодо захворюваності на  коронавірус у місцях несвободи, не відповідає дійсності.

– З 2 квітня 2020 року я запровадила систему звітування всіх органів державної влади, які мають у своєму підпорядкуванні місця несвободи, про випадки коронавірусної хвороби в утримуваних осіб, підопічних і персоналу. Таку інформацію отримуємо досі. Це стосується також і всіх військових, правоохоронців, зокрема поліцейських.

Ми знаємо й скільки у нас перехворіло людей у судовій системі, тому що це пов’язані речі. Якщо ув’язненого привезуть на засідання, а він хворий на ковід, то може заразити інших учасників процесу чи суддів.

За весь період пандемії ув’язненим і засудженим зробили лише 434 тести.

– Так. Можете уявити, наскільки це об’єктивно, якщо там 50 тисяч утримуваних і ще 30 тисяч персоналу?

Випадків захворювання всього зафіксовано в 2020 році 1114. Із них 31 ув’язнений – це в слідчих ізоляторах і 37 – засуджених, які перебувають у виправних колоніях. Ви можете в це повірити? Я – ні.

– Ця статистика включає ще 919 працівників ДКВС і 131 працівника центру охорони здоров’я ДКВС.

– На сьогодні у нас такої статистики немає, та ми її запросили. Ми провели близько 700 візитів, присвячених коронавірусу і проблемним питанням, які з цим пов’язані.

Ми перевіряли, як виконуються накази МОЗ, чи проводиться вчасно дезінфекція, чи забезпечено людей засобами індивідуального захисту, чи є температурний скринінг. Підготували також окрему спеціальну доповідь “Реалізація національного превентивного механізму в умовах COVID-19”. Вона скоро буде у вільному доступі на сайті. І там ви побачите, яких прав не дотримувалися саме в цій системі. Та ми перевіряли не лише СІЗО і колонії. До місць несвободи належать і психіатричні лікарні, й геріатричні інтернати, й інші заклади.

– Були випадки, коли наші працівники приходили з перевіркою і бачили, як людина з температурою 39,5 лежить – і їй ніхто не допомагає.

– Викликали швидку. Були ще випадки, що люди помирали від того, що вчасно деякі працівники установ не звернули увагу на те, що людина хвора саме на ковід.

Траплялося, що й працівники закладу, і їхні підопічні масово хворіли. До речі, у в’язницях є випадки, коли людині, яка померла, пишуть, що причина – запалення легень. Просто ніхто навіть не з’ясовував, чи був у неї ковід.

– Поки що рішення не прийнято, чекаємо відповіді.

– Люди не звертаються, та ми бачимо статистику, що цифри справді зменшуються. Якщо раніше доходило до 75 тисяч тестів на добу, то зараз 12-14 тисяч.

– Ні. Та якщо буде звернення від людини, що їй не дали зробити такий тест, будемо це з’ясовувати. Якщо її права порушено, робитимемо все, щоб їх поновити.

– Ми кілька разів зверталися до Міністерства охорони здоров’я щодо конкретних звернень громадян про те, що хтось помер, оскільки кисень забрали іншій людині. Відповіді приблизно такі: лікарні всім забезпечено, немає жодного ризику того, що комусь бракує кисню, а людина померла від наслідків хвороби.

– Мої представники одразу виїхали у Харків, коли там горів приватний будинок для людей похилого віку, нині слідкуємо за тим, щоб винних було встановлено й покарано. І щоб було вжито профілактичних заходів. Міністерство соцполітики повинно встановити усі такі заклади, щоб вони були у реєстрі. Раніше ж нічого не робилося. Ми тиснемо на них, щоб вони виконували свої повноваження.

По Запоріжжю ми також усі звернення зробили і зараз очікуємо, хто нам і що напише, починаючи від МОЗ і закінчуючи місцевою владою.

– Комісія ще працює.

– Після того, як отримаємо висновки комісії, яка відпрацьовує ситуацію по Запоріжжю, будемо обов’язково звертатися до міністра внутрішніх справ, щоб він поставив завдання перевірити заходи, що вживаються з протипожежної безпеки. А також писати подання на міністра охорони здоров’я, щоб вони перевірили умови утримання всіх цих закладів і убезпечення пацієнтів.

– Судді палати звертаються до голови суду, щоб він призначив засідання. Зараз із головою суду, як ви знаєте, є проблема.

– Так. 11 лютого розглядатиметься питання щодо форми розгляду, тобто, в усному чи письмовому порядку.

– Визнання неконституційними законодавчих норм, згідно з якими скорочуються медичні заклади. Щоб органи місцевої влади не приймали таких рішень безпідставно. І щоб держава повернулася до надання субвенції тим регіонам, які за власний рахунок не можуть утримувати лікарні. Щоб усе ж таки забезпечити доступ до медичних послуг і незворотність статті 49 Конституції.

– Як розповідають представники Червоного Хреста, туди передають гуманітарну допомогу, зокрема і ліки ув’язненим.

– Я не входжу до Тристоронньої контактної групи, краще їх про це розпитати. З того, що ми бачимо на Донбасі, безумовно, загострення відбувається. Я читаю щоденні звіти ОБСЄ і бачу, що кількість порушень режиму тиші збільшується.

– Я досі вважаю, що це дискримінація. Починаючи з першого рішення, яке було прийнято Міністерством юстиції торік у травні, ми воюємо за те, що потрібно всім такі гарні умови, які вони роблять у платних камерах. Цього тижня плануємо звернутися з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, щоб оскаржити наказ Мін’юсту, яким введено дискримінацію прав людей за майновою ознакою. Ми хочемо, щоб вони його скасували і створили всім ув’язненим нормальні умови.

– Треба рухатися у цьому напрямку, а не тільки робити те, що роблять. Вони повинні дотримуватися Конституції.

– Ми постійно це робимо. Торік у січні повернули з Малайзії людину, за яку боролися два роки. Її засудили до страти за злочин, якого вона не вчиняла. Апеляційний суд скасував смертну кару – і нам вдалося її повернути додому.

– Так. Зараз у нас схожа ситуація в Таїланді. Ми там дуже гарно співпрацюємо з омбудсменом. Він зробив мені протекцію до короля. Я була у Таїланді, мене допустили до всіх в’язниць. Ми написали клопотання до короля про помилування наших громадян. Двох дівчат і хлопця нам вдалося повернути. Ще частині ув’язнених зменшили строки відбування покарань. Там залишилось двоє хлопців, засуджених до 25 років за перевезення наркотиків, їм скоротили термін до 12 років.

П’ятсот днів тривала боротьба за наших громадян, які були в Лаосі і яких повернули восени й на початку зими минулого року.

Така робота постійно ведеться. Просто справа Марківа – це була боротьба України з Росією. Це ніяк інакше не можна було розглядати.

– Це було очікувано. Але головне, що Віталій вдома.

– Після координаційної наради, яка була торік в Офісі генпрокурора з участю керівників усіх правоохоронних органів, ми підписали з Іриною Венедіктовою меморандум про співпрацю. Нашими офісами напрацьовано план заходів. Вони будуть брати участь у наших моніторингових візитах до в’язниць. Напрацьовуємо рекомендації щодо того, як районним прокуратурам співпрацювати з нашими регіональними представниками. Тобто, якими мають бути заходи з превенції катувань.

Разом з департаментом, який ви назвали, ми відкрили навіть ті справи, які було закрито, і зараз у цих справах проводиться слідство.

Завдяки нашій співпраці до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 65 кримінальних проваджень. Нині це відбувається таким чином: якщо під час моніторингового візиту у в’язниці ми дізнаємося про факти катувань, одразу повідомляємо цей департамент Офісу генпрокурора, і приїжджає група, щоб усе це зафіксувати. Раніше був просто “футбол” від одного відомства до іншого.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться