Реформу старшої школи треба відкласти, бо нині просто закривають десяті класи, – співголова “Батьки SOS” Олена Бондаренко

Останніми тижнями учні 9-х класів, як і їхні батьки, відчувають шок і паніку, оскільки в публічність випливла інформація про закриття у деяких школах 10-х класів.

Такий процес дійсно відповідає освітній реформі, за якою старша школа має переформатуватися у академічні або професійні навчальні заклади. Академічні – це з профільним вивченням певних предметів. Професійні – коли дитина разом із середньою освітою отримує професію. Так, як це є у розвинених країнах. За такою системою вчитимуться діти, які пішли в “нову українську школу” і з першого класу здобувають знання по кардинально реформованих підходах. До 10 класу вони дійдуть аж у 2027 році, отже тоді і має відбутися скорочення 10-х класів. Тож чому проблем постала зараз?

Про це говоримо зі співголовою громадського об’єднання “Батьки SOS” Оленою Бондаренко. Вона пропонує зробити паузу в цьому етапі реформи і пояснює конфуз законодавчими суперечностями.

– Реформа – тривала в часі, і зміни у старшій школі є одним з її етапів. У цьому немає нічого страшного, старша школа має змінитися. Відповідно до законів “Про освіту” та “Про загальну середню освіту” мета реформи – покращити якість навчання. І дорогою реформування важливо про цю мету не забувати.

Що зараз не задовольняє у старших класах? Є близько 20 предметів. При цьому до ЗНО школа не готує, діти ходять до репетиторів. Останні пів року шкільного навчання діти переважно не ходять у школу – їм просто на неї бракує часу за курсами, репетиторами і самостійною підготовкою.

– Теоретично ми переходимо на модель, коли загальна освіта буде поділена на три типи: початкова, базова – тобто гімназія з 5 по 9 клас, і профільна школа – 10-12 клас. Профільна школа – це академічні ліцеї, які існують окремо, або під одним дахом з гімназіями. У ліцеях можна буде поглиблено вивчати окремі предмети – профіль, який учню потрібен для майбутнього навчання у закладі вищої освіти.

Якщо ж дитина у старших класах вчить шкільні предмети і отримує професією, то це є професійною освітою – у сучасному розумінні це коледжі, професійні, професійно-технічні училища.

Суть реформи в тому, щоб діти закінчили 9 класів, а потім обрали, що вони хочуть: йти в ліцей з націленням далі здобувати вищу освіту, чи одразу отримувати професійну освіту. Тобто середня освіта в нас обов’язкова і усі мають завершити 10-12 клас. Інша річ, де вони це зроблять: в академічному ліцеї чи у професійному закладі.

– Є порядок зарахування, відрахування і переведення, який визначає, як діти переходять з класу в клас. І в цьому документі прописано, що у школі, де є 10 клас, діти після 9 класу автоматично переводяться. Якщо у школі немає 10 класу, то діти мають вступити в інший заклад.

І тепер у деяких школах просто закривають 10 класи. У Кременчуці і Кривому Розі вже позакривали (у Кременчуці залишили в 10 школах з 30). Чернігів з наступного року поступово закриває. Київ задумався. Депутати написали законопроект, щоб відстрочити цю частину реформи.

Тому що діти опиняються в нерівних умовах. Частина дітей просто переведеться в 10 клас – це ті, кому пощастило отримувати освіту в тих школах, де лишили старші класи. Частина ж дітей шукатиме, куди подітися просто тому, що вони опинилися не в тій школі. І учні, які зараз у 9 класі, дізналися про це от щойно.

– Проте місцевій владі довелося думати зараз про те, в яких школах лишити старші класи, а в яких – прибрати. Є дві законодавчі норми, які між собою певною мірою конфліктують. Одна змушує місцеву владу визначитися з типами закладів: розібратися, де початкова школа, де гімназії, де ліцеї. На це вони мають 5 років з моменту ухвалення Закону “Про освіту” – тобто до 2022 року вони повинні це завершити. І місцева влада робить, що вимагає закон.

Але згідно з освітньою реформою, діти, що вчаться у “новій українській школі”, переходять з класу в клас і разом з ними просувається реформа. Поступово змінюються освітні програми, відбувається підготовка вчителів. І в 10 класі “нушівські”діти опиняться аж у 2027 році. Тобто, якщо ми повертаємося до того, що робимо реформу для покращення освіти, то діти повинні прийти вже в оновлений ліцей – з вибором профілю, оновленою освітньою програмою, на хорошу матеріальну базу і три роки навчання. Та зараз цього всього немає. А закриття 10 класів у частині шкіл вже є.

– Так. Тобто зміни для десятикласників робляться невчасно. Загалом реформування старшої школи потрібне. Але питання, чи потрібно саме зараз робити зміни, і чи варто їх починати саме із закриття старших класів у частині шкіл.

– Місцева влада виконує законодавство. Тобто це суто нормотворчий “прокол”. Не могли врахувати в законі, який писали на багато років наперед, де і що піде не так. Реформа – це великі зміни, і нормально, що в якийсь момент щось може не скластися. Але для того у нас і є Міністерство. Щоб вчасно реагувати, надавати роз’яснення, ініціювати зміни до законів. Звісно, якщо міністерство зацікавлене у тому, щоб проблеми вирішувати і реформу продовжувати.

Наприклад, у законі прописано, що якщо в населеному пункті проживає менше 50 тисяч населення, то місцева влада не має права засновувати ліцей. Ці повноваження покладаються вже на обласну владу. З кількох причин. Перша – потрібні великі кошти, щоб забезпечити матеріальну базу. Потрібні вчителі, які зможуть поглиблено викладати предмети. І ще, відповідно до закону, в ліцеї має бути не менше 4-х класів на паралелі – щоб діти могли обрати профіль. Ці вимоги не кожна громада села зможе виконати.

Але немає механізмів, як обласна адміністрація ліцеї засновуватиме і фінансуватиме, немає комунікації з батьками. Бо батьки вже зараз кажуть: ми не хочемо віддавати свою дитину, щоб вона десь їхала у свої 15 років. Як вона буде їздити, де дороги? Де вона житиме? Хто платитиме за житло? Тобто спершу варто було би роз’яснити, навіщо це все робиться, з’ясувати, з якими проблемами зіткнуться батьки і діти, а розв’язавши і роз’яснивши – починати впроваджувати.

– Розвитком мережі займається місцева влада. І вона повинна вивчити, скільки їм потрібно ліцеїв, яких профілів. Те саме стосується профтехосвіти: які спеціальності популярні, які затребувані. За каденції Лілії Гриневич почали вкладати гроші в реформування профтехосвіти. Але це був лише початок, суттєвих змін, які б переконали батьків, що профтехосвіта варта уваги – ще не відбулося. І що відбувається зараз у цій сфері – невідомо.

– Так, фактично комунальна влада має зрозуміти: які спеціальності діти хочуть вивчати і як забезпечені навчальні заклади. Зараз ще тільки передають коледжі на баланс, і це триватиме ще кілька років. Тож сьогодні вони не можуть їх враховувати в системі розподілу. До того ж, профтехосвіта потребує більше коштів, оскільки там мають бути цілі виробничі бази. Причому, бази сучасні. Тому що нині ми бачимо ситуацію, коли фермери, купуючи новий дорогий трактор, самі сідають за кермо, бо не можуть знайти тракториста, який вміє працювати на сучасній техніці. Хоча навколо купа ПТУ, вони навчають трактористів на техніці радянського виробництва. Та про що говорити, якщо ще рік тому в ПТУ існувала спеціальність “оператор комп’ютерного набору” – і вони 3 роки вчили дітей набирати текст? Зараз цю спеціальність об’єднали з іншою…

– Міністерство робить заяву, що все нормально і що всі охочі підуть в 10 клас. Знаєте, це як сказати, що всі пообідають, ніхто не залишиться голодним. Просто одні їстимуть ікру, а інші – полову. Звісно, діти десь отримають середню освіту. Якщо комусь не вистачить профільного класу, то дитина піде в ПТУ, чи на загальний профіль, бо закон зобов’язує дитину отримати середню освіту. Але, схоже, що якість тієї освіти – буде проблема батьків і дітей, а не МОН.

– Відкласти цей етап реформи, чи хоча б його розтягнути на більший проміжок часу.

– Так, не хотілося б, щоб про реформу забули, а потім сказали: не вийшло тоді, не вийде і зараз. З одного боку, міністерство буде щасливе, що нічого не потрібно робити. Місцеві влади – також. З іншого – хочеться, щоб процеси реформування рухалися.

Наразі місцеві влади виконують норму закону і якусь економію вони справді отримають. Тому що дійсно немає сенсу набирати в кожній школі один 10 клас, у якому може бути 10 дітей, і тримати спеціально для цього штат працівників. І клас цей буде мультипрофільний – тобто, ні про що. Для дітей у цьому користі жодної.

Тобто під час реалізації реформи вилізли проблеми, які можуть зашкодити дітям і якості освіти. Потрібно думати, як ці проблемні моменти вирішити. Зокрема, що робити з малими містами, як розбудовувати інфраструктуру, які умови для дітей з особливими освітніми потребами. Інша справа, що міністерство не рветься ці проблеми вирішувати.

– Я не знаю, у кого взагалі складається комунікація з МОН. На озвучені проблеми ми не отримуємо пропозицій щодо вирішення. От як щодо скорочення 10-х класів – заява “все буде добре”. Мене не залишає враження, що проблеми умисно не вирішують, щоб отримати спротив населення реформі і сказати, що “все, дивіться, “попередники” запустили нікчемну реформу, згортаємось”. Ви ж вже чули заяви, що і 10-ти класів достатньо, що вагу атестату при вступі треба збільшити… це ж все про повернення до минулого.

Врешті, у міністерстві вже практично не залишилося людей, котрі реформу рухали: когось звільнили, хтось сам пішов.

– З відставкою Лілії Гриневич поступово почала припинятися. Раніше ми були в колегії міністерства, зараз – вже ні. Ми були у робочих групах з написання законів і підзаконних актів. Зараз комунікація звелася виключно до публічних заяв і офіційного листування.

З іншого боку, здавалося б, сама місцева влада повинна пояснювати батькам, що ось у цій школі не буде 10 класу, але ви матимете такий і такий вибір. Однак проблему визнали тільки після того, коли батьки здійняли галас. Людям потрібно пояснити, чому і як стане краще після змін. Але зараз, я так розумію – сказати нічого. Якщо реформу старшої школи зробити зараз і зробити погано, то буде тільки на гірше – ми втратимо у якості освіти, втратимо довіру до реформи.

Адже коли учні ПТУ почали складати ЗНО, то ми всі побачили результати, значно нижчі, аніж у школах. Тому батьки не хочуть віддавати туди своїх дітей. Звісно, вони триматимуться за школи. А профтехосвіті тим часом потрібно оновлюватися і нарощувати базу.

Люди важко сприймають зміни, коли щось хочуть перетасувати. Одна знайома мені сказала: “Я не хочу, щоб моя дитина змушена була переходити в іншу школу, бо у неї тут друзі, а у новому колективі буде важко”.

– Я їй і відповіла, що будуть нові друзі. Легко вчитися не там, де друзі, а там, де вчитель присікає булінг, де вміє налагодити роботу в класі, де збираються діти однакового рівня знань і мотивації. Однак у нас люди переважно хочуть віддати дитину у один заклад в 6 років і забрати вже у 18.

Місцевій владі і школам також вигідно все лишити, як було. Найпростіше зараз – це у деяких школах закрити 10-і класи, що і відбувається. І це призведе до нового виду корупції. Бо частина дітей у ліцеї автоматично переводиться з 9 класу, а частина – вступає, бо з інших шкіл. Якщо дитина не вступить до ліцею, то це зменшує її шанси отримати вищу освіту. Адже в професійних закладах результати навчання з основних предметів нижчі. Уявляєте, на що будуть готові батьки, щоб дитина потрапила до ліцею? Це буде десь той самий рівень корупції, що був під час вступу до вишів. Ту корупцію викорінили завдяки ЗНО, а тут кожна школа влаштовуватиме свої іспити.

І уявіть рівень навантаження на дітей, яким доведеться складати обов’язкову ДПА після 9 класу, а потім ще скласти іспити для вступу у кілька ліцеїв, бо ж ніхто не обмежиться одним, щоб не ризикувати.

Хоча вже у 2027 році планується ДПА для дев’ятикласників у формі ЗНО, і це ще один аргумент зачекати. Адже тоді ці результати ДПА можна використати і для вступу до ліцеїв, що значно полегшить життя дітей.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться