Російське вторгнення. Частина 1

Факт російського вторгнення не викликає у жодної адекватної людини зайвих питань. Нам відомо, що це сталося. Ми знаємо, що російські військові брали участь в обстрілі українських підрозділів на кордоні з РФ та у боях, рятуючи проєкт "Новоросія" в серпні 14-го, а також у січні-лютому 15-го.

 Цей матеріал відкриває серію матеріалів про ЗС РФ на Донбасі. Зазначу, що це оглядові статті та компіляція власних досліджень і даних, котрі збирає впродовж всієї війни дослідник ЗС РФ на Донбасі Askai.

Хто атакував українські підрозділи в прикордонній смузі в першій половині серпня 14-го та безпосередньо в боях за Іловайськ? Хронологія буде дещо порушена, адже паралельно з боями в Донецькій області відбувався наступ російської армії в Луганській. Операції по суті своїй однакові, але реалізація абсолютно різна. Якщо ж дотримуватися хронології, то:

  • Вторгнення 11-12 серпня в районі Маринівки Донецької області і бої за комунікації до 17 серпня;
  • Вторгнення 19-20 серпня в Луганській області та бій за н.п. Георгіївка;
  • Вторгнення 23-24 серпня в Донецькій та Луганській областях і бої до 5 вересня включно.

Розглянемо перший пункт та вторгнення у Донецькій обл 23-24 серпня.

На мою думку, вторгнення, звісно ж, планувалося довго і розглядалося керівництвом РФ як найреалістичніший варіант. Тим не менше, з огляду на те, як певні процеси зі сторони росіян були (не)організовані, можна дійти до суб’єктивного висновку, що дещо росіянам доводилося робити значно оперативніше, ніж вони планували. Це було зумовлено тим, що українські військові, котрим довелося докласти багато зусиль, змогли вийти на комунікації, по котрим відбувалося постачання техніки та боєприпасів до бойовиків (район Красного Луча). Саме в цьому трикутнику, Маринівка-Сніжне-Красний Луч, українські військові вперше зіштовхнулися з російськими кадровими військовими (ще 9 серпня з бійцями розвідувального батальйону однієї з мотострілецьких бригад ЗС РФ). І саме в цьому районі відбулося перше вторгнення росіян у вигляді батальйонних груп, сумарна чисельність котрих налічувала близько 2 000 бійців та офіцерів.

Силами 30 ОМБр та 95 ОАЕМБр ЗС України проводився рейд з метою успішної евакуації деморалізованих військ на кордоні, котрі перебували під постійним обстрілом зі сторони бойовиків та росіян понад місяць, їхньої заміни та зайняття нових рубежів. Що було доволі амбітною ідеєю, адже з даним завданням не впоралися зведені батальйонні групи, котрі прибули туди ще в червні. Тим не менше, 30 ОМБр продовжувала звільняти територію та зайшла в Міусинськ і зайняла оборону неподалік від Красного Луча, що стало тим тріггером, котрий спонукав росіян ввести війська. Спочатку це були представники раніше згаданого розвідувального батальйону, що виїхали на БП 30 ОМБр на своїх броньованих КамАЗах та були розстріляні з українського танку 9 серпня 2014 року (детальніше про це буде розказано в статті про втрати росіян). Першим етапом російського масштабного вторгнення слід вважати 11-12 серпня. Саме тоді батальйонні групи перетнули кордон з Україною. Станом на 2020 достеменно відомий склад груп, озброєння та техніка, котрі брали участь в операції:

  • БТГр 18 ОМСБр на 40 БТР-80/2АМ, більше 10 Т-72Б, 6 САУ 2С3 “Акація” та 1В14 до них, 6 2Б26 (“Град”), броньовані КамАЗи та “Урали”, мінімум дві розвідувальні роти;
  • БТГр 17 ОМСБр на 35-40 МТ-ЛБ різних модифікацій, 10-12 танків Т-72Б3, броньовані КамАЗи, розвідувальна рота;
  • БТГр 8 ОМСБр(г) на 30-35 МТЛБ різних модифікацій, 4-6 БМ-21, броньованих “Уралах” та КамАЗах, розвідувальна рота;
  • РТГр 137 ПДП ПДВ Росії на 8-12 БМД;
  • Розвідувальні групи 22 та 24 ОБрСпП (мали декілька БТР-80, котрі “світилися” в подальшому під Іловайськом).

Це вже не кажучи про постійну артилерійську підтримку зі сторони Росії силами 2С19 17 ОМСБр, Мста-Б та БМ-27 “Ураган” 291-ї артилерійської бригади, 2С3 138 ОМСБр, САУ 2С9 десантників тощо. Також потрібно розуміти, що у районі “входу” росіян, у названому вище трикутнику, були сконцетровані великі сили бойовиків з двома танковими рота та своєю артилерією. Тобто на відносно невеликій ділянці фронту у росіян було повне домінування в танках та артилерії. Українські сили були розтягнуті, десь деморалізовані, десь було відсутнє адекватне командування на рівні середньої ланки тощо. Ідеального варіанту для атаки годі було й шукати. Чим росіяни і скористалися. Потрібно зазначити, що перші три військові частини зі списку дислокуються на Кавказі, де Росія тримає одні з найбоєздатніших своїх підрозділів.

Досі не зрозуміло чому офіційне керівництво (це при тому, що воно змінилося) замовчує даний факт. Тобто стає очевидним колективна безпорадність, халатність чи ще якась причина. І українське командування знало про вторгнення росіян 11-12 серпня і завдало ракетного удару ОТРК “Точка-У” та БМ-30 “Смерч” по базі росіян, котрі розташувалися в Сніжному. І росіяни там зазнали втрат. 

Саме підрозділи 17 та 18 ОМСБр були помічені у боях за Маринівку, Степанівку та Розсипне, де також мали втрати в людях та техніці. Було втрачено два танки, декілька бронемашин.

“Зачистивши” район 17 серпня від наших військових у секторі, росіяни мали невеличку паузу перед боями за Іловайськ.

Детальніше про командира БТГр 18 ОМСБр в матеріалі Аская. Також тред у твітері про 137 ПДП, котрий діяв разом з “чеченським” бронетанковим кулаком в районі Степанівки).

Цікаво те, що в районі Степанівка-Сніжне-Красний Луч в противника (росіян та бойовиків) було сумарно близько 40 танків, реактивний дивізіон “Градів” та інша артилерія. Це ще задовго до Іловайська.

Характерно те, що всі згадані військові частини поїхали під Іловайськ. Окрім 17 ОМСБр. Згідно з деякими даними, їх вивели з України приблизно 29-30 серпня. Цілком можливо, що вони могли залишатися і на території України, але в тому районі, в котрий вони вторглися, і під Іловайськ не поїхали. Зате там активно діяли 8 та 18 ОМСБр. Загальновідомо, що вторгнення почалося в ніч з 23 на 24 серпня (принаймі нам про це розповідають з року в рік, але написаний вище текст доводить зовсім інше). Як відреагувало українське командування, котре точно знало, що росіяни вже тут, в Україні? І це не розвідувальні групи, а ударні батальйони. Судячи з того, чим усе це закінчилося – ніяк.

Події навколо Іловайська дають нам чітко зрозуміти, що це була, здебільшого, наземна десантна операція зі сторони росіян, де вони задіювали нову тактику – прикомандирування танків до десантних частин, щоб підвищити їхню ефективність та живучість на полі бою. Більше того, був задіяний 45-й полк (вже бригада) спеціального призначення ПДВ РФ. Тобто росіянами був обраний та розвіданий вдалий район “висадки” і відбулося вторгнення в тил українським військам паралельно з атакою з півночі (Степанівка). Далеко неповний(!) список військових частин, котрі брали участь в Іловайській операції з боку росіян (лише ті, котрі точно були та по котрим є фото та відео з тих місць. По факту та згідно з даними, в тому числі фото, їх було більше, але де саме та якими силами вони діяли – невідомо). Сили були вражаючими:

  • БТГр 31 ОДШБр з >30 БМД-2/БТР-Д;
  • Р/БТГр 247 ДШП;
  • БТГр 331 ПДП з >30 БМД-2/БТР-Д;
  • РТГр 51 ПДП;
  • 1065 артилерійський полк на Д-30;
  • 1141 артилерійський полк на Д-30;
  • БТГр 21 ОМСБр на танках Т-72БА, БМП-2, МТ-ЛБ та, можливо, 2С19;
  • РТГр 6 ОТБр на >12 Т-72Б3 та розвідувальний взвод;
  • РТГр 19 ОМСБр на танках Т-90А, БМ-21, 2С19 та, можливо, БМП-3;
  • Артилерійський підрозділ 32 ОМСБр, частини 74 ОМСБр (мабуть, розвідувальний взвод чи рота) та названі раніше бригади з Чечні та 137 ПДП;
  • Частини ОБрСпП та артилерійські підрозділи (в тому числі і батареї САУ 2С9 з Р/БТГр ПДВ згаданих вище).

Більш детальний список тут.

В цілому російське угруповання під Іловайськом можна оцінити приблизно так:

  • 30-40 танків (10 Т-72БА з 21 ОМСБр, 13 Т-72Б3 з 6 ОТБр, близько 10 Т-72Б з 18 ОМСБр та, можливо, Т-90А з 19 ОМСБр);
  • 20-30 МТ-ЛБ з 8 ОМСБр та 21 ОМСБр;
  • Близько 10 БМП-2 з 21 ОМСБр, БТР-80 з ОБрСпП та, можливо, з 18 ОМСБр;
  • 50-65 БМД-2/БТР-Д з різних десантних батальйонів;
  • 4-6 БМ-21 з 19 ОМСБр, 5 БМ-21 з 8 ОМСБр та 6 2Б26 з 18 ОМСБр (орієнтовно – 15 реактивних систем лише з тих, про кого відомо);
  • 6-12 2С19 з 19 ОМСБр та 21 ОМСБр, 12 2С9 з десантних частин;
  • 12-18 гаубиць Д-30 з артилерійських полків ПДД.

Це мінімальна оцінка, котра, на мою думку, не кардинально відрізняється від того, що було, і дає зрозуміти, чим росіяни оперували (не кажучи про підтримку артилерії з території РФ). Наскільки це великі (чи ні) сили – сказати складно. Ситуацію потрібно оцінювати в цілому та включати сюди аналіз, як діяла українська армія, як на це реагувала російська та навпаки. Також у кінці серпня відбувся наступ росіян під Новоазовськом, котрий був детально мною описаний.

У наступних матеріалах розглянемо:

  • ЗС РФ в Луганській області влітку 14-го;
  • ЗС РФ в Донецькій області влітку 14-го;
  • ЗС РФ в період зимової кампанії;
  • Втрати особового складу ЗС РФ у період літньої та зимової кампаній;
  • Втрати броне- та автомобільної техніки ЗС РФ у період літньої та зимової кампаній.
Источник: censor.net
Вам также может понравиться