“Скоро настане вирішальний момент, коли буде зрозуміло, чи триватиме реформа судового виконання, чи її згорнуть”, – приватний судовий виконавець Анатолій Телявський

Приватні виконавці – відносно новий інститут в Україні. Реформа запущена 2016 року. Відтоді поруч з близько п’ятьма тисячами державних виконавців в Україні вже діють майже 250 приватних.

Про нюанси роботи і реформи Цензор.НЕТ поспілкувався з київським приватним виконавцем Анатолієм Телявським. Про те, наскільки приватні виконавці ефективні поруч з Державною виконавчою службою, як українці реагують на новації, чому плутають новий інститут з колекторами та як формується спільнота приватних виконавців.

– Минуло вже 4 роки. Але, з огляду на швидкість реформ в Україні, – це на моїй пам’яті певне найшвидша реформа, яка сьогодні у процесі капітального становлення, – говорить він. – Це реформа, вектор руху якої чітко визначений, і, що найголовніше – є політична воля для її здійснення.

– Наразі реформа триває. Скоро настане вирішальний момент, коли буде зрозуміло, чи вона триватиме і надалі. Зараз ми спостерігаємо рубікон, коли вирішується питання з приводу прийняття законопроєкту щодо подальшого реформування системи примусового виконання в Україні. Сьогодні щодо виконання судових рішень в Україні є два ключових законопроєкти. Один – від Міністерства юстиції, який виступає головним регулятором правовідносин у примусовому виконанні. Як державні, так і приватні виконавці є підзвітними Мінюсту, і мандат їм надає саме Міністерство юстиції. Інший проєкт закону пропонує спільнота приватних виконавців у співавторстві з нашими міжнародними партнерами, міжнародними експертами, які займаються саме цим питанням в Україні.

Другий проєкт, альтернативний мінюстівському, є більш прогресивним і більш спрямованим на покращення результативності реформи, на розширення прав і повноважень приватних виконавців, на формування повноцінної змішаної системи примусового виконання рішень. На жаль, Міністерство юстиції у своїй звичній манері відстоює свій законопроєкт. Однак, я б його назвав законопроєктом, який спрямований на посилення і встановлення контролю за приватними виконавцями. Він заточений саме на це. Вони намагаються вибудувати систему, за якої зможуть моніторити діяльність приватних виконавців у ручному режимі.

– Приватний виконавець – це особа, яка здійснює примусове виконання рішень, а сама концепція примусового виконання рішень передбачає незалежність цієї процесуальної особи, оскільки вона не може залежати від волі однієї із сторін – тобто боржника чи стягувача за рішенням суду. Вона не повинна піддаватися зовнішньому впливу з боку регулятора. Так, мають бути правила, за якими діє приватний виконавець, виконує рішення суду. Вони мають бути чітко прописаними. Однак вплив, який може бути здійснений на приватного виконавця, може відобразитися на результаті його діяльності і на міру виконання рішення суду.

– Те, що пропонує Мінюст, – це цілодобовий контроль за діяльністю приватного виконавця через засоби електронних реєстрів, в яких працює приватний виконавець, вільного моніторингу його діяльності, без особливих на те підстав. Зараз, щоб проконтролювати діяльність приватного виконавця, навіть з чинним не зовсім досконалим законом, мають бути якісь підстави: звернення котроїсь зі сторін виконавчого провадження, скарга про неправомірні дії. Тобто для того, щоб потрапити у поле перевірки з боку Мінюсту, виконавець має порушити правила гри. А тепер Міністерство пропонує здійснення контролю з власної ініціативи, без причин.

– Якогось логічного пояснення цьому я не бачу ні в позиції Мінюсту, ні у тексті запропонованого ним законопроєкту. Я за часи діяльності приватних виконавців не пам’ятаю жодного кричущого факту, який би міг вказати на те, що професія приватних виконавців себе дискредитувала. На всю Україну немає жодного випадку, коли приватний виконавець своїми неправомірними діями чи бездіяльністю допустив колосальні збитки чи неправомірне відчуження якогось майна. Таких фактів, думаю, Державна виконавча служба має набагато більше. Навіть за цей короткий період діяльності приватних виконавців.

– Проєкт поданий новим Кабміном. Звісно, були комунікації з Міністерством юстиції, але вони говорять так: є ваш законопроєкт, а ми пропонуємо свій. Спільнота їм говорить про ризики встановлення диктатури Мінюсту. Вони відповідають: це ваша позиція, а у нас позиція інша. Є також позиція міжнародних донорів, які допомагають Україні, і вона, як правило, збігається з думкою нашої професійної спільноти. Нещодавно Міжнародний валютний фонд вирішив надати Україні допомогу. Одне з ключових питань надання – якраз продовження судової реформи і побудова нової системи примусового виконання рішень. Однією з підстав надання цієї допомоги є розширення прав приватних виконавців. Цей пункт якраз є в законопроєкті, який пропонує спільнота приватних виконавців і міжнародні партнери. Ми пропонуємо повне розширення функціоналу приватних виконавців і приведення їх у відповідність до державних виконавців.

На сьогодні ми, приватні виконавці, хоч і маємо кращі показники коефіцієнту корисної дії, ніж державні виконавці, однак маємо різність у повноваженнях не на свою користь. Є досить значна категорія справ, яку ми не можемо приймати на виконання. Це найбільш турбує.

– Стягнення з державних органів, державних підприємств. Це ключове, як на мене, питання в розширенні повноважень приватних виконавців. До речі, це прописано в Меморандумі взаємодії з Міжнародним валютним фондом. На сьогодні нам заборонено законом виконувати рішення щодо державних чи муніципальних органів і підприємств. З підприємств, де 25% частка держави, також не маємо права стягувати. Коли запроваджували інститут приватних виконавців, то була нова професія в Україні. Автори того законопроєкту прийняли такий ценз, побоюючись, що новий інститут не одразу ефективно запрацює. Також побоювалися якихось зловживань і рейдерських захоплень з боку приватних осіб – що з молотка підуть державні підприємства. Але реальна діяльність приватних виконавців показала, що по факту цього швидше можна чекати від державних виконавців, оскільки вони мають колегіальну відповідальність. Тобто всі відповідають за все і не відповідають ні за що одночасно. До того ж, у державному секторі весь час змінюються кадри. Ніхто ні за що не несе конкретну відповідальність, тому когось притягнути за неправомірні дії, умисні чи неумисні, дуже важко. А приватний виконавець керується не тільки Законом України “Про виконавче провадження”, а і персонально відповідає згідно з кримінальним кодексом, несе матеріальну відповідальність за вчинені дії. Якщо він вчинить неправомірні дії, його переслідуватиме держава. Тому і не сталося за цей час якогось кричущого порушення. Я не бачу різниці в тому, хто саме стягне борг з державного підприємства – державний виконавець чи приватний. Проте приватні вже довели, що вони ефективніші, і це багато про що свідчить.

– Я не бачу такої небезпеки. Мінюст не може повністю відмовити нам, адже продовження реформи є однією з головних вимог Міжнародного валютного фонду, і вони мають іти на поступки в цьому. Тому Мінюст пропонує компроміс. На першому етапі надати приватним виконавцям право стягувати з державних підприємств суму боргу до 100 тис. грн. Зараз нам обіцяють розробити дорожню карту на майбутнє до 2024 року чи ще далі щодо подальшого розширення наших повноважень. Однак час від часу з’являються якісь нові умови у Міністерства в наданні права на таке розширення. Наприклад, нещодавня позиція Мінюсту з’явилася: вони, начебто, і не проти, але пропонують надати нам право виконувати стягнення до 100 тис. лише тоді, коли приватних виконавців назбирається тисяча на всю Україну.

– Зараз майже 250 чинних. Така кількість набралася з 2017 до 2020 року. Якщо ми такими темпами будемо збільшувати кількість приватних виконавців, то тисяча ніколи не настане.

– У тому числі і від регулятора. Тому що регулятор (Міністерство юстиції) встановлює порядок допуску до професії, складання кваліфікаційного іспиту, наповнення його (тести, і завдання, які проходить особа, яка бажає здійснювати діяльність приватного виконавця). Вони залучали міжнародних експертів, які намагалися зробити ці завдання об’єктивними. Також тут вагомий вплив має Асоціація приватних виконавців України, як професійне об’єднання. Cаме АПВУ делегує своїх представників разом з Міністерством юстиції до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців, яка відповідає за доступ до цієї професії нових осіб.

– Частина охочих відпала за цей час, оскільки стало зрозуміло, що процес відбору до професії є не зовсім чесним. Зберігся притаманний українським відборам на посади третій етап, який завжди є суб’єктивним. Першим і другим етапом відбору є тести і ситуативні задачі, де є лише варіанти відповідей і машина, яка визначає, правильно-неправильно. У цей процес важко втрутитися, та і втручання в результат тестування є саме по собі злочином. Але третій етап – це практичне завдання, яке потім оцінюють не комп’ютери, а представники з Кваліфікаційної комісії приватних виконавців. Якщо результати перших двох етапів ти отримуєш моментально, то результат третього завдання – на наступний день, майже через добу. Зрозуміло всім, що тут є ризик. Я припускаю, що можуть бути якісь нюанси при об’єктивності визначення конкретного завдання. Знаю багато випадків, коли особи, які мають дуже великий стаж роботи в органах примусового виконання, проходили перший і другий етапи майже на відмінно, а на третьому етапі не добирають балів. Хоча саме цей останній етап передбачає якраз навики роботи, яку вони роблять упродовж своєї діяльності щодня. Тому процедура відбору залишає бажати кращого.

– Статистика за минулий рік вказує, що вся Державна виконавча служба України стягнула 16,5 млрд грн загальної суми боргу, а приватні виконавці – 4,2 млрд. грн. Однак хочу звернути увагу на те, що армія державних виконавців по всій Україні налічує близько 5 тис. осіб, у той час, як приватних, які діють на сьогодні та внесені до реєстру, – лише близько 250. Шляхом нескладної арифметичної дії можна порахувати, що більше, ніж у 5 разів один приватний виконавець ефективніший за свого колегу з Державної виконавчої служби. Виходить, що один державний виконавець повертає 3,3 млн грн, а один приватний – 17,5 млн грн на рік.

Звісно, Державна виконавча служба щодо мотивації має великі недоліки. Люди не йдуть туди на роботу або швидко її залишають в зв’язку з недостатньою мотивацією і надзвичайною бюрократизацією процесу. Я пішов з Державної виконавчої служби, оскільки не міг дозволити жити своїй сім’ї на той дохід. Я вдячний цьому періоду свого життя. Я отримав досвід, отримав можливість і доступ до такої професії, як приватний виконавець, і жалкую, що не пішов раніше в цю професію. Якщо державний службовець із заробітною платою 300 доларів в еквіваленті має на виконанні рішення суду про стягнення боргу в 30 тис. доларів, то виникає корупційний ризик, еквівалентний його річній зарплаті. Звісно, він не може об’єктивно займатися такими справами. А у приватного виконавця є мотивація. Приватний виконавець не отримує заробітну плату. Він отримує згідно із законом про виконавче провадження платню у вигляді проценту від стягнення. Зазвичай це 10% – загальне правило. Стягнув 1 млн, отримав 100 тис. грн. Стягнув 10 млн – отримав мільйон. Ти зацікавлений в якомога кращих і швидших результатах. Тому державі слід зосередитися на реформуванні приватних виконавців, на розширенні їхніх повноважень і на покращенні умов їхньої роботи. Якщо вона не може організувати нормальну діяльність органів державних виконавців, на яку йдуть колосальні затрати щороку, то приватний виконавець сам організовує свій офіс, як приватний нотаріус чи адвокат. Він за власний кошт проходить спеціальне навчання, складає іспити. Якщо успішно склав іспити, то за власний кошт організовує офіс, організовує роботу. Держава в цьому випадку, не вкладаючи жодної гривні, потім отримує від кожного приватного виконавця надходження у вигляді податків. Оскільки ми, як самозайняті особи, з кожного прибутку сплачуємо податки, і досить значні. Я за минулий рік як приватний виконавець сплатив до державного бюджету понад мільйон доларів податків (близько 27 млн грн податків).

– Це велика соціальна місія, тому що ми виконуємо рішення швидко і ефективно. Рішення суд виносить іменем України, і ми їх втілюємо в життя. Потім ще і сплачуємо державі податок. Це, до речі, дуже дискусійне питання з приводу зменшення податкової ставки. Я на сьогодні не чув жодного випадку, щоб приватний виконавець, почавши свою діяльність, закрив свій офіс, оскільки це невигідно. Вони сплачують зависокі, на мою думку, податки і далі працюють.

– Найчастіше – стягнення кредитних коштів. Розуміємо, що не все так добре в нашому домі і ще тягнеться шлейф кредитного буму 2007-2008 років, валютних іпотек, валютних кредитів на рухоме майно, на транспортні засоби. Тоді їх, як на мене, бездумно роздавали банківські установи, а наші громадяни, у свою чергу, бездумно їх брали.

– Особисто у мене це переважно системні стягувачі, тобто кілька крупних банків у країні. Також є значний відсоток приватних стягнень. Це несистемні справи. Наприклад, майнова шкода по дорожньо-транспортній пригоді або якийсь корпоративний спір. Характер клієнтури залежить від самого приватного виконавця, який режим він на початку своєї діяльності набрав.

– Добре, що ви це питання зачепили. Це недолік того, як запроваджувалася професія приватного виконавця в Україні. Ми були на початковому етапі кинуті напризволяще у популяризації професії. Більшість країн Європи мають змішану систему виконання, де діють і приватні виконавці, і державні. А деякі країни мають тільки приватних виконавців, не маючи державних органів примусового виконання взагалі. При чому, це справа не останнього часу, така практика в них існує вже сотні років. Є країни, де ще за часів феодалізму були приватні особи, які забезпечували виконання рішення суду. В Україні держава абсолютно не підготувала суспільство до появи інституту приватних виконавців, як незалежної професії. Не проводилося належної комунікаційної кампанії для нашого суспільства. Як це було в сусідній Болгарії, наприклад. Там за кілька років поступово соціум ознайомлювався з ідеєю, що буде введений такий інститут, що це уповноважені державою особи. Тобто люди розуміли, що приватні виконавці – це не колектори, а офіційно уповноважені державою особи, які діють виключно на підставі закону.

– Не існує законодавчого акту, який регулює діяльність так званих колекторів. Це досить широке і невизначене поняття. Ми собі уявляємо, що це особа, яка займається вибиванням грошей у будь-який спосіб. А приватний виконавець – це уповноважена державою особа, яка постійно під контролем і несе повну відповідальність за свої дії.

– В основному до колекторів звертаються якісь фінансові установи, менші за банки, які роздають на малі потреби.

– На кшталт. А приватний виконавець діє винятково в межах закону, який регулює його діяльність. Цей самий закон регулює діяльність і Державної виконавчої служби. У нас є наслідки, які наступають для приватного виконавця, якщо він порушить норми закону. Колектори діють за відсутності закону, тобто, що хочуть, те і роблять. Ми регулюємося виключно законом.

– Особа, отримавши рішення суду, має право вибору: йти до державного виконавця або до приватного. Виключно за наявності рішення суду, яке набрало законної сили. Приватні виконавці, як і державні, можуть виконувати виконавчі написи нотаріусів, які прирівнюють до виконавчих документів, ухвали суду, накази господарських судів і так далі. Однак суть зводиться до того, що вже було здійснено саме правосуддя, особі видано рішення суду. Тільки потім приватний виконавець починає працювати зі справою і відкриває виконавче провадження.

– Тільки за 2019 рік надійшло виконавчих документів (рішення судів, або виконавчі написи нотаріусів) у примусове виконання – 2 млн 830 тис. на загальну суму понад 558 млрд грн.

– Один і той самий боржник може виступати у кількох кредитних установах, кількох банках.

– Надійшло 2 млн 830 тис. справ, а виконано з них 1 млн 89 тис. Набагато менше половини рішень, які надійшли. Виконано всього-на-всього на 15 млрд грн з того обсягу, з 558 млрд.

– Так, тут змішана статистика. Є свіжа статистика за перше півріччя 2020 року. Якщо за 2020 рік до Державної виконавчої служби надійшло понаде 1 млн  400 тис. виконавчих документів на загальну суму понад 143 млрд грн, то виконано лише на 6 млрд грн Державною виконавчою службою. До приватних виконавців за цей термін надійшло 79 тис. 528 виконавчих документів на загальну суму понад 39 млрд грн і усього було виконано впродовж цього звітного періоду 182 тис. (з тими виконавчими документами, які раніше надійшли на виконання). Завершено протягом 2020 року 22 тис. виконавчих документів на загальну суму понад 1 млрд грн. Тобто 240 приватних виконавців виконали на 1 млрд грн.

Торік моя особиста статистика була приблизно така, що за весь минулий рік до мене надійшло 875 виконавчих документів. З них я виконав понад 220. У рамках одного окремого приватного виконавця, може, це і невисокий показник. Але я один виконав на суму 1 млрд 367млн за цей період. Ось і ефективність приватних виконавців.

– Звісно, є українські особливості. Є часткове несприйняття професії приватного виконавця, як у принципі і державного виконавця. Однак, мабуть, коли боржник чує словосполучення “приватний виконавець”, це більше насторожує. Одразу думають, що це колектор, який прийшов вибити борг. Це, мабуть, ментальні особливості пострадянської країни і недостатня інформаційна політика з боку держави, щодо популяризації. Спільнота приватних виконавців своїми силами намагається популяризувати цю професію. Головна мета, головний меседж, який я хочу донести – що насправді виконавець судового рішення, приватний чи державний, не несе негативу. Він позбавляє людину боргу і від негативних наслідків. Бо якщо є рішення суду про стягнення боргу з однієї особи, вона отримує обмеження – арешти майна, можливо обмеження у праві виїзду за кордон. Приватного виконавця слід сприймати як менеджера, який здатний вирішити питання боргу і позбавити особу проблеми.

На жаль, ми стикаємось з нерозумінням і з боку державних органів. Часто є непорозуміння з правоохоронними органами у практичній діяльності, зокрема з патрульною поліцією. Наскільки я розумію, під час підготовки патрульних поліцейських не вчать розділу права про судове виконання. Ми час від часу здійснюємо виконавчі дії, описуємо майно, вилучаємо його – це моя робота. Якщо у особи немає коштів на рахунках, на які накладається арешт, то далі я переходжу до реалізації його майна. Спочатку рухомого, потім нерухомого, щоб погасити суму боргу. Мені треба розшукати рухоме майно (автомобіль боржника, наприклад), його вилучити, оцінити, реалізувати на спеціальному електронному майданчику державного підприємства СЕТАМ. Зазвичай, у такій роботі ми стикаємося з банальним незнанням і непоінформованістю з боку поліцейських, хто такий приватний виконавець.

Я в своїй діяльності залучаю поліцію, коли починається якийсь конфлікт, оскільки ми не є правоохоронним органом. Ми є самозайняті особи, звичайні юристи. І досі є непоодинокі випадки, що ти кожному наряду поліції, який приїжджає на місце здійснення виконавчих дій, починаєш роз’яснювати про реформу примусового виконання: хто такі приватні виконавці, що вони мають той самий функціонал, що і державні виконавці. А на початку діяльності приватних виконавців це було тотальною проблемою, тому що про державних виконавців поліцейські хоч якось чули, а про приватних – взагалі ні.

Бувають випадки, коли ми в рамках своєї діяльності маємо доступ до будь-якої інформації про боржника, в тому числі конфіденційної. Так прописано в нашому законі про виконавче провадження. Для виконання рішення суду потрібна інформація про майно, що належить боржнику на праві власності, про доходи, що він отримує. Ми маємо право витребувати від усіх органів та установ України незалежно від форми власності будь-яку інформацію, яка нам необхідна для виконання рішення суду. Іноді ми стикаємося з фактом відмови у наданні такої інформації, абсолютно з надуманих підстав.

– Приватний виконавець наділений повноваженнями притягнення до відповідальності (адміністративної і кримінальної) осіб, які заважають здійсненню виконавчих дій або бездіють – не надають інформацію, здійснюють дії, які перешкоджають виконанню виконавчих дій. Ми наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності, складаємо відповідний акт, протокол і притягуємо через суд цю особу до відповідальності. В іншому випадку ми звертаємося до правоохоронних органів з повідомленням, що конкретна особа, на мою думку, вчинила дії, які перешкоджали проведенню виконавчих дій і виконанню рішення суду. Це вже підпадає під дію Кримінального кодексу. Звісно, насамперед намагаємося вирішити цей конфлікт шляхом переговорів, роз’яснюємо, що ви не маєте права не давати таку інформацію, чим порушуєте закон. Потім, якщо треба, відбувається притягнення цієї особи до відповідальності.

– Так. У нас є Асоціація приватних виконавців України (АПВУ) – некомерційна професійна організація, яка займається питанням самоврядування і регулювання діяльності приватних виконавців. До цієї асоціації входять всі абсолютно приватні виконавці України. Вони туди включаються автоматично, після внесення їх до Державного реєстру приватних виконавців. Також в Асоціації є органи самоуправління на місцях. Це Ради приватних виконавців у регіонах. Розпочинаючи свою діяльність, приватний виконавець повинен вказати, в якому регіоні він починає працювати і, відповідно, потрапляє до свого виконавчого округу. В Україні діяльність по округах поділена у відповідності до адміністративного поділу. Кожна область має свій виконавчий округ. Тільки м. Київ окремо має свій виконавчий округ. У подальшому приватний виконавець, відкривши в своєму окрузі виконавче провадження, може по всій Україні здійснювати діяльність, шукати майно і вилучати його. Він цим вигідно відрізняється від державного виконавця, оскільки той виключно обмежений своєю територіальною одиницею – районом.

Найнижчою ланкою самоврядування приватних виконавців є Ради приватних виконавців у регіонах. Така рада складається з трьох осіб: голова, заступник і секретар Ради приватних виконавців. Потім ці три особи входять до З’їзду приватних виконавців всієї України. Це вже найбільший орган самоврядування. Він приймає засадничі рішення про життєдіяльність інституту приватних виконавців. До його складу входять всі члени Рад регіонів приватних виконавців. Вони мають право голосу на виборах усіх ключових посад Асоціації. Ось чому тема виборів делегатів від регіональних Рад приватних виконавців настільки актуальна. Кожен регіон, обираючи таких трьох представників від кожної Ради, делегує їм свої повноваження. Найбільше приватних виконавців у Києві. Там 94 чинних приватних виконавців на сьогодні. Далі йдуть Одеська, Харківська, Дніпропетровська області.

– Але там набагато менше спеціалістів – по 13-15-17 приватних виконавців. Є регіони, де взагалі неможливо сформувати раду, бо немає і трьох приватних виконавців.
Взагалі, тема самоврядування приватних виконавців і формування регіональних Рад постійно викликає багато запитань. Наприклад, цього місяця Рада приватних виконавців України несподівано прийняла рішення збільшити кількість членів Рад приватних виконавців з 3 до 7 осіб у певних виконавчих округах – міста Києва, Одеської, Харківської і Дніпропетровської областях. Проте логіка такого рішення залишилася не до кінця зрозумілою для мене і багатьох моїх колег по виконавчому округу. Звісно, що не можуть регіон, в якому 94 приватні виконавці представляти лише 3 виконавці, і регіон, в якому 3 приватні виконавці, представляти ті ж 3 людини. Проте тут явно грубо порушено принцип пропорційності.

– Річ у тому, що у Києві 94 приватні виконавці. Це більше, ніж третина від кількості приватних виконавців усієї України. Водночас, у зазначених трьох виконавчих округах Одеської, Харківської і Дніпропетровської областей – лише 13-17 виконавців. Тобто це у 6-7 разів менше, ніж у Києві. І попри це, керівництво АПВУ чомусь надає округу м. Києва таку саму кількість делегатів, як і в інших 3 округах. Чому Асоціація не застосувала простий принцип пропорційності – незрозуміло. Логічно, що округ міста Києва мав би бути представлений набагато більшою кількістю делегатів – як мінімум, 30 особами. Сподіваюся, спільнота це рішення перегляне. Окрім того, залишилися без уваги інші регіони. Наприклад, Львівська область, де зараз працюють близько 10 приватних виконавців, також мала бути представлена більшою кількістю осіб.

2 жовтня 2020 року матимемо З’їзд приватних виконавців м. Києва, де буде проводитися голосування за органи самоврядування мого виконавчого округу. Пізніше на нас чекають вибори Голови Асоціації приватних виконавців. Сподіваюся побачити там солідарну позицію колег щодо розвитку спільноти.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться