“Слуга народу” Ліза Ясько: “Фракція “Слуга народу” не реагує на санкції США проти Дубінського, тому що за ним стоїть відома нам людина. Тому що бояться”

Про скандальну відставку з посади голови делегації Верховної Ради в ПАРЄ, антизахідний тренд у фракції "Слуга народу", санкції проти Дубінського, можливі зміни у відносинах України зі США і Німеччиною, спроби допомогти понівеченій Білорусі і окупованому Криму. А також про спілкування із Саакашвілі і свій телевізійний проєкт на каналі Ахметова.

***

Коли у вересні 2019 року 28-річна депутатка Ліза Ясько очолила делегацію Верховної Ради у Парламентській асамблеї Ради Європи, проукраїнська опозиція дорікала їй гламурною недосвідченістю; колеги ж з фракції “Слуга народу” впевнено казали пресі: “От побачите, Ліза себе покаже з найкращого боку!”

Минуло майже півтора роки – і на 4-годинному засіданні Ясько зняли з посади, замінивши іншою “слугою” Марією Мезенцевою. При цьому ситуація майже дзеркально змінилася: тепер проти Лізи проголосували кілька колег по фракції; натомість делегати з лав опозиції впевнені, що дійсно значущих причин відставки Ясько її ініціатори навести не спромоглися.

Що ж змінилося за цей час? Чому колишня протеже фракції впала у немилість як в Офісі Президента, так і у частини “слуг”? І що сама Ліза думає про звинувачення її у “зірковій хворобі”, надмірній амбіційності і невмінні побудувати онлайн-процеси всередині делегації?

У великому інтерв’ю Ясько для “Цензор.НЕТ” ми обговорили підкилимні нюанси її звільнення, торкнулися важких тем низької професійності українського дипломатичного і частини депутатського корпусів. А ще серед цікавих поворотів нашої бесіди – українсько-американські відносини за президента Джо Байдена, можливі сумні наслідки відходу від великої політики Ангели Меркель, нерішучість української влади в діях щодо диктаторського свавілля Олександра Лукашенка, спілкування Лізи Ясько з Михеілом Саакашвілі, її культурно-мистецька програма на каналі Ріната Ахметова – та ще багато чого цікавого.

– Я вважаю, що це була каральна операція за мою принциповість і незалежність стосовно ряду питань. Це було не про посаду, а про боротьбу різних груп впливу. Про моє зняття домовились, бо так їм було вигідніше. Я там незручна…

-Розумієте, я не хочу змінювати фокус нашої розмови в “междусобойчик” між прізвищами. Моя мета говорити про те, що відбувається зараз у владі аби допомогти моїм колегам та суспільству бачити правду і об’єднуватись за Україну, а не організовувати війни прізвищ.

Можу сказати, що в нашій фракцій присутні різні групи. Наприклад група олігарха Коломойського. Справа Дубінського зараз дуже добре показує, чому зараз ніяк не чіпають Дубінського. За ним стоїть досить серйозна група впливу. Інші групи – це різні лобі державних підприємств, які мають своїх людей. І це, зокрема, лобі груп митниці. Ці люди, я точно знаю, є в нашій делегації також.

– Мені це невідомо.

– Я можу робити якісь припущення. Але, думаю, це залежатиме від того, що буде відбуватись в нашому парламенті, комітеті наступні тижні і місяці. Які рішення будуть – в тому числі по Росії. Що буде в інформаційному полі, в ПАРЄ.

Розумієте, у цих домовленостях важливу участь взяла ОПЗЖ. А коли вони за щось вже беруться, то в них є якийсь серйозний інтерес. Можливо, це про переділ посад або також пов’язано з чутками про обмін полонених, яких передадуть Медведчуку. Не знаю, чи це відбудеться. Зараз у нас комунікацій по цих питаннях немає ані з Офісом президента, ані з групою в ТКГ.

– …І керівництво Верховної Ради.

– Дмитро Разумков досить відкрито не підтримує більшість моїх ініціатив.

– Дзвонили, і у мене також була зустріч, щоправда – не з Андрієм Єрмаком. На цій зустрічі ми розмовляли про те, якими є мої плани на ПАРЄ. Мене питали, чому я не хочу підписувати цей листочок на Мережка (йдеться про лист на ім’я генерального секретаря ПАРЄ Войцеха Савіцького, де має бути зазначено прізвище людини, яку українська делегація номінує на посаду віцепрезидента ПАРЄ; лист направляється за підписом голови делегації, якою на день розмови з високопосадовцем ОПУ була Єлизавета Ясько; у 2020 році посаду віцепрезидента ПАРЄ від України обіймав Олександр Мережко – ред.) .Що було неправдою, бо я сказала, що це питання ми з делегацією взагалі повинні проговорити, і що сама я не буду це вирішувати.

– Я вирішила, що не буду автоматично щось підписувати. Сказала: будь ласка, колеги, вирішуйте. Ну, і вони вчепилися в мою відмову – і почали казати про мої амбіції.

І пан Мережко раптом вперше за рік зайняв якусь позицію. Бо, на жаль, він у нас в комітеті зберігає нейтралітет, не відстоює державних інтересів. Його улюблена фраза: “я зараз пораджусь із секретаріатом”…А тут він запропонував у чаті нашої делегації: мовляв, давайте поговоримо про нову голову делегації. На що одразу злагоджено відреагувало ОПЗЖ – там, у чаті. А вже у понеділок, коли у нас була внутрішня зустріч із головою Верховної Ради, членів “Слуги народу”, нашої делегації, почався такий фарс серйозний. І вже через дві години після цього це було театральне таке видовище, від якого, насправді, стало досить страшно. Тому що виявилося, що ці люди, які займають тиху позицію, насправді вміють щось проводити, коли треба. Хотілося б, щоб вони так працювали на державу…як вони вислуживались перед “заказчиками”.

– Ми зараз говоримо про політику, де я даю оцінку його політичній діяльності, а не йому як людині чи науковцю. Діяльність комітету – це не сфера наукових інтересів. Це діяльність на благо держави. І коли людина заявляє, що у нас немає актуальних питань для розгляду, тижнями не проводить комітет, коли важливі постанови (наприклад, по Криму, по Другій світовій війні, над якими ми працювали), він або не підтримує, або вносить свої якісь дуже, м’яко кажучи, не проукраїнські правки, нівелюючи боротьбу України з агресором– як ще нам на це реагувати?

– Слухайте, а що це за градація? Тобто, якщо ми активні, то це зірка, і це погано, а якщо ті, хто “тише воды, ниже травы”, – вони не зірка, і вони хороші? Так я можу сказати, що якраз такі тихі, як правило, і є дуже небезпечними, бо якраз погані справи робляться, як правило, тихо. Це взагалі не про таку градацію, це про відповідальність. Більше того, давати оцінку хто відповідальний, активний і служить інтересам України – точно будуть не вони, а виборці. А причину можна знайти будь-яку – коли є замовлення. Їм же треба було хоч якусь формальну причину, яку вони могли озвучити та використати проти мене. Так, я принципова і впевнена у тому, що я вірю і в чому розбираюсь. Так, я вважаю, що якщо за щось берусь, мені треба нести відповідальність. І мені потрібен доступ до інформації, до роботи. Люди, які зараз є в делегації, половина з них в онлайн-комітетах не брала участь. Напевно в них інші інтереси важливіші, аніж державні.

-Щодо Наталухи – часто незрозуміло, як він буде себе поводити, бо не він це вирішує. Ця людина, на жаль, не була присутня на більшості наших зустрічей діяльності делегації, бо напевно мала більш важливіші справи в системі його координат ніж ПАРЄ – як, наприклад, лобіювання законопроєкту 3739 про локалізацію, який суперечить Угоді про Асоціацію з ЄС, правилам СОТ і в разі ухвалення призведе до зростання державних витрат на обслуговування корупційних схем діяльності підприємств різних груп впливу.

Щодо засідання делегації, то він з’явився там, бо, напевно, вирішив вислужився перед своїм “заказчиком”. Тому так себе і вів. Дуже зневажливо на засіданні він раптом почав казати про те, що зараз перехопить засідання і буде його вести, бо, мовляв, я не можу поставити на голосування питання щодо своєї відставки та призначення нової голови. Я сказала: окей, давайте проголосуємо питання, але щоб це було правильно по процедурі. Але вони зривали процедуру і хотіли фарс. Тому засідання тривало 4 години. Це було жахливо.

– Я можу сказати, що, на жаль, ця ситуація відповідає ситуації у фракції. Є досить значна частина людей делегації та у фракції – яким все одно, який “наказ” отримують, головне для них це – вислужитись. Тому важко шукати щось спільне з тими, у кого немає своїх поглядів та відповідальності перед виборцями, а є бажання “догодити комусь в обмін на якісь там дрібні свої інтереси”.

За рік діяльності делегації у нас була організована робота з громадським сектором, правозахисниками; була безліч різних обговорень щодо ініціатив, нашої проактивної позиції. Але за рік бувало так, що з усіх цих людей на зустрічі приходили лише двоє-троє… Але я не хочу переводити стрілки лише в цю ситуацію. Для мене це дуже показовий випадок, який загалом свідчить про ситуацію у фракції і в парламенті. Про те, що у нас дійсно відрізняються інтереси і пріоритети.

– Я згодна з тим, що Марія зараз є одним з проактивних членів делегації. Одна з небагатьох, хто має досвід. Зараз кажуть про те, що у неї був дуже хороший виступ, коли вона оскаржувала повноваження російської делегації. Я можу розказати, як це відбулося. Ми оскаржували повноваження російської делегації разом з нашими колегами з “Балтік плюс”. І ми вели перемовини, щоб це озвучили (бо в ПАРЄ важливо, хто озвучує) наші друзі. Але через те, що деякі делегати з інших країн посварилися один з одним, вони сказали: ні, давайте краще ви все-таки це зробите. І я просто за 5 хвилин до цього моменту підійшла до Маші – бо не хотіла, щоб це робила лише я. До того ж, я знала, що у Маші прекрасна англійська, вона вміє формулювати. Я підійшла і кажу: “Ти зможеш це озвучити?” – “Так, звичайно, зможу”. І вона озвучила таке оскарження. Я вважаю, що вона це зробила добре. І я щиро сподіваюсь, що робота делегації і Марії буде проукраїнською, хорошою. Особисто у мене претензій до Марії нема. Хоча вона стала, на мою думку, заручницею не дуже хорошої ситуації.

– Мінімум – рік.

– Звичайно. А зараз особливі складнощі створює неможливість зустрітися офлайн. Тут ти вже не можеш з ними наочно познайомитися, переговорити, зустрітися на каву між перервами засідань. Це насправді нелегко. А тут ще й були вибори в парламентах різних країн, змінилися люди, треба всі зв’язки заново налагоджувати.

– Наприклад, головою делегації Британії раніше був Роджер Гейл, дуже хороший друг України. Але він вже поважного віку, тому вирішив скласти повноваження. В своїй діяльності в ПАРЄ він був дуже активним…

Це означає, що все треба перезапускати. І шо навіть на рівні телефону ти не можеш набрати і сказати: слухай, там якась резолюція чи ініціатива, можете підтримати? Чи подивіться, будь ласка, що там відбувається? Чи яка ваша позиція? Ти вже так не зробиш.

– Скажімо, те, що ми сформували групу Балтік-плюс і не один раз зустрічалися як онлайн, так і офлайн. Те, що ми координували нашу діяльність, і наша делегація в ПАРЄ зареєструвала ряд моушенів ( ініціативи майбутніх резолюцій). Тут і по правах жінок була ініціатива, і по екології.

Я нещодавно також зареєструвала дві ініціативи; перша – стосовно того, як в європейських країнах зараз знищується культурна спадщина. В тому числі – під впливом агресора. Для нас це актуально з боку Криму. Друга ініціатива – про перенаселення народів; вона також стосується Криму. Взагалі я вже кілька років займаюсь питанням Криму; мені хочеться, щоб ми рухали тему кримської платформи по деокупації Криму. До нас приїжджав Бьорн Бертч, це важлива людина в системі Ради Європи, він зараз може стати другою людиною після Генсеку. Він зустрічався з нашою делегацією. І ми проговорювали, що він і Асамблея Ради Європи можуть зробити для України з важливих для нас питань.

Окрім цього, у січневій сесії 2020 року ми провели більше 20 зустрічей з різними делегаціями, посадовими особами у Раді Європи. Налагодили контакт з представницею Дунею Міятович, як є спецпредставником по правам людини.

Отримавши листа з ПАРЄ, що в кінці 2021 року закінчуються повноваження представника України в Європейському комітеті з протидії катувань Миколи Гнатовського, я запустила процес національного відбору кандидатів на цю посаду. Організацією повністю займався Мін’юст, але я також була членом комісії з відбору – такі вимоги ПАРЄ. Все було зроблено відповідно до процедури; три кандидатури відібрано, я надіслала їх до Страсбурга, далі буде голосування.

Що ще? Коли почалася війна в Нагірному Карабаху, я одразу переговорила з Єреваном та Баку. По-перше, завжди важливо мати інформацію з перших рук. По-друге, важливо демонструвати активність України в таких питаннях. По-третє, завжди важливо пам’ятати про повагу до прав людини – це найвища цінність для Ради Європи. Згодом я також спілкувалася з головою турецької делегації, зокрема й про ці події. Це важливо для розуміння процесів. Водночас я на 100% згодна з позицією України, яку озвучили президент і міністр закордонних справ.

Ще одна надважливе для мене питання – події в Білорусі. Я виступила ініціатором документа, який має назву Білоруська декларація. Його підписало понад 30 делегатів ПАРЄ з великої кількості країн. Там дана чітка оцінка брудній виборчій кампанії, сфальсифікованим результатам виборів та побиттю протестувальників. Зрозуміло, що після видачі вагнерівців Росії, продовженню терору, таємної інавгурації ми перейшли до жорсткіших оцінок. Але важливо, що у серпні, коли зазвичай в політичному сезоні відбувається перерва, ми швидко зорганізувалися і заявили, що стоїмо разом з білоруським народом, а не з узурпатором. Я опікуюся білоруським питанням і зараз, у мене є законодавчі ініціативи.

Коли в комітеті з рівності та недискримінації ПАРЄ слухалася доповідь “Становище кримських татар”, я вийшла на контакт з доповідачкою і добилася, щоб на онлайн-засідання запросили представників Меджлісу кримськотатарського народу, які володіють повною інформацією про злочини, які чинить окупаційна адміністрація. Росію представляла омбудсман, зрозуміло, що вона була б зацікавлена залучити до дискусії прокремлівські організації кримських татар, але ці плани було зірвано

Це все – безперервний процес. Контакт був встановлений, зараз цим буде займатися вже Марія. Я щиро бажаю їй успіхів.

– Я працюю і служу Україні, а не колегам.

– Ох (зітхає)…

– Думаю, нам можна цього боятися. Ще й тому, що зараз через коронавірус, через ситуацію у Сполучених Штатах, всі зайняті собою. Ідея про те, що нам хтось буде допомагати, – погана. Тому що вона вихолощує нас, нашу здатність добиватися всього самим. Так, звичайно, за допомогою партнерів – але ми не повинні очікувати що Німеччина, Франція, Сполучені Штати щось за нас зроблять.

Я щиро переживаю за те, що, дійсно, у Німеччині є такі зміни. Вважаю, що там і відносно питання Північного потоку, щодо безлічі інших питань –якщо у нас буде менше контактів, менше розуміння з Німеччиною, звичайно, це погано. Бо тоді посилюється позиція Російської Федерації.

– Наразі я не відчуваю, щоб щось дуже сильно змінилося. Я думаю, ми можемо очікувати це вже в найближчий час після інаугурації. Я дуже позитивно оцінюю його кадрові рішення і по Держсекретарю, і по голові ЦРУ.

– Тому що ці люди дуже добре знають цей регіон – Україну, Росію. І сам Байден не має ілюзій щодо Путіна. Ми бачимо, наскільки за останній рік чи більше нас хотіли залучити в цю суперечку між різними партіями Сполучених Штатів. Але я щиро рада, що ми все-таки вистояли і нас не використали, як могли б використати. Але я думаю, що треба перезавантажити ці відносини після того, як Байден офіційно вже стане президентом (розмова відбулася до інавгурації, – Є.К.). У нас є дуже багато питань, по яких було б добре вести співпрацю. В тому числі і по парламентському співробітництву. А наш комітет, за моєю інформацією, ще не мав контактів зі Сполученими Штатами.

Пріоритетами для України у співробітництві зі США зараз є: залучення США в процес переговорів для важливих для України питань (Донбас та Крим), військова допомога (військові навчання, постачання озброєнь, кораблі для флоту, обмін розвідданими тощо) та протидія російській пропаганді та проросійським політикам в Україні (майбутній директор ЦРУ чудово розуміє цю загрозу).

– Ні, не погоджуюсь. Тому що я дійсно вважаю, що нам важливо було займати помірковану позицію, не бути дуже проактивними у співпраці з однією партією чи з іншою, з Трампом чи не з Трампом. Тому що через ту історію, яка сталася, куди нас хотіли втягнути, нам би це все не пішло на користь.

Якщо ж говорити про кадровий склад людей, які займаються зовнішньою політикою, я вважаю, що професіоналів у нас дуже мало. Є серйозні проблеми з українською дипломатією. Тут причини треба шукати в нашій системі, у тому, як ми готуємо дипломатів.

– Знаєте, є безліч дипломатів, які за кордоном, наприклад, не знають мови країни, де вони знаходяться. Чи, наприклад, у нас є цілі регіони в Африці, де працюють дуже багато корумпованих українських дипломатів, які продають паспорти, дозволи…

– У мене є джерела, які про це говорять. І це одна з причин, чому, я сподіваюсь, цього року ми зможемо зайнятися питанням торгових представництв України. Я ще не знаю точно, у якому форматі – але в нових для України напрямках у Африці, Азії, Латинській Америці. Нам взагалі треба переосмислити, як представляти Україну. Чи достатньо, коли є посольство і у ньому людина, яка не говорить тією мовою? Чи, можливо, щось треба змінювати?

– Я взагалі вважаю, що у нашої влади є серйозні кадрові проблеми, не тільки по зовнішній політиці. І мені дуже хочеться, щоб з нами працювали найкращі професіонали. І щоб ми заохочували працювати професіоналів, а не людей, які знають щось лише наполовину.

– Звертала, але не всерйоз. Ось ви будете звертати увагу на тих хто скажуть, що у вас, наприклад, фіолетове волосся? Ну, напевно, звернете, але не всерйоз, бо це точно не про вас. Ейджизму і сексизму у нас дуже багато. А ще більше абсурду, мови ненависті та фейків. І той булінг, який я зараз бачу щодо мене, говорить про низьку та абсурдну культуру тих, хто це створює.

– Подивимось. Але це не жарт. Якщо дійсно правда, що ці особи, в тому числі Дубінський, по суті підігрували проросійському порядку денному, хотіли втягнути Україну в цю скандальну історію, – тоді це дуже погано, що так відбувається. І виникає питання: чим вони керуються? Напевно, не державними українськими, а корупційними інтересами своїх груп впливу.

– Тому що за Дубінським стоїть відома нам людина. Тому що бояться. Тому що чіпати сильних не треба. А тому чому б не поговорити зараз про Ясько, коли можна цю тему якось розвивати? За нею ніхто не стоїть. І тим більше увагу від теми Дубінського можна перевести у щось інше. Чому б ні?

– Планується наступного тижня. Але так, як у нас фракція відбувається, – приходять далеко не всі…

– Було занепокоєння. Занепокоєння, яке часто озвучується нашими друзями і недругами з Заходу.

– Такі фрази звучали, але не по цій темі.

– По боротьбі з корупцією. САП, різні кадрові призначення… На жаль, в моїй фракції якось так сталось, що десь з весни того року наратив про соросят і про те, що контакти з Заходом – це погано, почав закріплюватися. Я знаю досить колег у моїй фракції, які раптом казали: отам якийсь посол, навіщо з ним розмовляти? Вони там прийшли, щось від нас хочуть?

Але ж це є нормальна практика!

– Звичайно. Але мене називали і агентом Кремля, і агентом Єрмака, і агентом Богдана, і соросьонком. Я вже заплуталася.

– (Посміхається) Так, не голосувала за призначення на посади Ірини Венедіктової, Олега Уруського, Сергія Шкарлета. Також я виступала проти атак на наші антикорупційні органи, що передбачали різні схеми звільнення Артема Ситника, не підтримувала різні склади комісії з відбору директора ДБР, керівника САП, голови АРМА, де були люди з сумнівною репутацією. Я виступала проти антиконституційних ініціатив. Не голосувала за висловлення недовіри Руслану Рябошапці.

– Не сподобались також мої ініціативи по Білорусі та Грузії з засудженням сфальсифікованих виборів та актів насильства з боку влади, критика ініціативи зі створення так званої “консультативної ради” в ТКГ, справедлива оцінка антиукраїнських заяв Вітольда Фокіна. Нагадую, що Фокін заявив, що не бачить війни між Росією та Україною, закликав до загальної амністії (отже і для бойовиків, що скоїли тяжкі злочини), пропонував поширити “особливий статус” на всю територію Донецької та Луганської областей. Ці заяви повністю відповідають наративу російської пропаганди про війну на Донбасі, для мене це неприйнятно.

– Друзям Медведчука, які є в лавах нашої фракції та всієї владної структури, яким вигідна співпраця з ним та РФ для реалізації своїх корупційних антидержавних інтересів.

– Дуже хороше питання. У мене тут є серйозні розбіжності – в тому числі і з Мережком, і з керівництвом.

– З будь-яким керівництвом – з Офісом Президента, керівництвом фракції, Верховної Ради, Разумковим. Я вважаю, що ми повинні дотримуватися того, що декларував Зеленський, декларували ми. Що Україна має бути хабом вільних людей; що ми повинні запрошувати тих, хто в інших країнах страждає від політичних переслідувань. Їм треба дати можливість приїжджати в Україну, допомагати розвиватися демократичним суспільствам, самій Україні. Ми повинні мислити, заохочувати розвиток кваліфікованих технологій з найкращими кадрами.

– Люди переводять бізнеси. Я пропонувала запровадити таку собі білоруську декларацію, Акт Свободи, де б запроваджувалися спрощені умови працевлаштування, переведення бізнесу і отримання тут документів для того, щоб білоруси могли сюди приїжджати. Звичайно, включно із засудженими режимом Лукашенка.

Те, що зараз відбувається з правами людини в Білорусі, це дуже-дуже погано і дуже сумно. На жаль, моя позиція не має підтримки.

– Ми повинні товаришувати з нашими сусідами…

– Ні-ні, так і говорять: навіщо нам створювати конфлікт? Ти створюєш конфлікт? Ну, але ж ми повинні бути проактивними у нашій зовнішній політиці. Треба вчитися це робити. І зараз у мене вже є готовий законопроєкт по цих спрощених – для білорусів – умовах переведення бізнесу і отримання документів. І мені хочеться вірити, що буде підтримка. Але подивимось…

– Я би змінила… горизонтальну ланку тих людей, які ухвалюють рішення в українській зовнішній політиці. Я тут кажу і про тих людей, які працюють в Офісі Президента, і про багато кого в Міністерстві закордонних справ. Я б залучила найкращих фахівців, різні громадські організації – аби провести аудит наших напрямків діяльності на різних континентах. І я би займалася пошуком інвестицій в Україну. Тому що я вважаю, що цим повинна займатися зовнішня політика.

– І не тільки. Тут є боротьба між Міністерством економіки і Міністерством закордонних справ стосовно того, хто повинен цим займатися. Обидва міністерства хочуть взяти цей напрямок, але через те, що не можуть домовитися, цим в результаті займається Міністерство економіки. А я вважаю, що без Міністерства закордонних справ це неможливо.

І ще я щиро вірю, що нам потрібна стратегія зовнішньої політики, white paper в усьому.

– Давайте так. У нас є цілі напрямки, де я не знаю, що відбувається. Це погано. Я як депутат і член комітету з питань зовнішньої політики – повинна знати про таке. Я знаю, що по парламентським групам дружби ми в комітеті прийняли зміни, визначили порядок пріоритетів діяльності для парламенту. Депутати повинні знати, які у нас пріоритети, навіщо ми комунікуємо.

– Я думаю, що тут ситуація, аналогічна з Білоруссю. Вважаю, що Навальний є опозиційним лідером, який виступає за демократичний розвиток Росії.

– На даний момент він – єдиний, хто може протистояти Путіну.

– Мене обрали у фракції “Слуги народу”. Тому зараз це моє місце – бути депутатом у фракції “Слуга народу”. Якщо ні – ти тоді просто невідповідальна людина. Більше того, я переконана, що ті, хто зрадив ті цінності і принципи, які були декларовані на початку, – це вони повинні виходити, а не я.

– Я вважаю, що у нас є люди у фракції, які недостатньо сильні інформаційно. З одного боку, вони з хорошими проукраїнськими поглядами; але їм не завжди вистачає знань якоїсь діяльності. І вони відчувають себе у меншості. Їм дуже потрібно, щоб хтось міг озвучити це все. Цією людиною стала я.

– А що вам не подобається? У політиці правда і відчуття себе на своєму місці є дуже важливими. Якщо ти не впевнений і не віриш у себе, люди за тобою не підуть.

– Думаю, таких людей – мінімум 50-60. Мінімум. Але вони перевіряються часом.

– (Дещо розгублено сміється. – Є.К.) Що ж ви мене питаєте таке? Давайте я відповім так: нам у фракції дуже не вистачає професійності і розуміння що таке взагалі політика та державотворення.

– (З відчутною образою, помітно згрупувавшись. – Є.К.). Ну, по- перше, давайте так: а які великі канали сьогодні не належать олігархам? У мене є свої принципи щодо цього. Якщо я бачу, що канали проводять конкретну антиукраїнську діяльність – як, наприклад, канали Медведчука – я на них не ходжу. Більше того можу сказати, наприклад і про канал Прямий – я критично ставлюсь до його власника Порошенка – але сам канал не вважаю антиукраїнським. Телебачення є трибуною для політиків – тому чому на нього не ходити? Щодо діяльності Україна24 – я не бачу антиукраїнської діяльності цього каналу. Якщо раптом з’явиться – перестану ходити. В мене були бесіди з продюсерами каналу – і вони поділяють мою концепцію зшиття країни через комунікацію різних регіонів України. Тому я з превеликим задоволенням організовувала проєкт. Більше того, зараз я веду перемовини щодо інших авторських медіапроєктів, які відповідають місії зшиття країни через налагодження комунікації регіонів.

А по друге – “Як звучить Україна” – це не телевізійний співочий проєект. Це проєкт, який дуже потрібний Україні. Він – про українську ідентичність; нам дуже не вистачає, щоб ми про це говорили. І я щиро вірю, що мистецтво дозволяє нам переосмислити ті речі, про які ми сперечаємось.

– У політиці дуже легко популістично щось казати – і при тому реально забувати про те, що таке Донбас, Львів, Одеса, Дніпро, Харків. Забувати про те, якими цінностями живуть там люди; якою культурою; що вони співають, чим дихають; які у них професії, зарплата. Розумієте, якщо ми не будемо чути те, як звучить Україна, ми багато чого втратимо. Для мене це важливо: я все-таки маю частину свого життя, яка пов’язана з культурою, мистецтвом. І вважаю, що це дуже важливий інструмент, який допоможе нам бути об’єднаними. Тому що ми дуже різні.

– Почнемо з того, що я з мистецької родини. Але десь у 14 років я вирішила, що мені треба йти навчатися на політолога або на філософський факультет, займатися суспільними справами. Тому що мені не подобається, що люди мистецтва не мають всіх ресурсів змінити країну.

– Знаєте, одна з причин, чому я повірила Зеленському, був якраз його зв’язок із мистецтвом. Тому що я вважаю, що він за своєю натурою, природою, – дуже багато відчуває.

– Він вміє грати – але він і багато відчуває. Чи достатньо цього, щоб провести людей, за яких ти можеш відповідати, які повинні бути професіоналами та не тільки? Вони повинні бути проактивними і думати в інтересах країни. Дивлячись на склад моєї фракції, я, на жаль, мушу знову повторити, що мені страшно. Тому що таких людей небагато. Небагато.

– …Тому зараз я розумію, що країна дуже поляризована. І якщо ми не будемо говорити про різноманіття нашої країни і вчитись жити разом, нам буде дуже важко. І тут, на мою думку, мистецтво дуже сильно допомагає. У мене є реалізовані проєкти і в музичному просторі, і в кінематографії. Я знімала документальні фільми про Крим, про історію КДБ – аби розказати світові, що у нас відбувалося; як страждали наші дисиденти. Я вважаю, що це – інструмент, завдяки якому можна розказати, показати, щоб люди це почули. Тому “Як звучить Україна”, можна сказати, – крик моєї душі. На якомусь етапі я зрозуміла: окей, мені недостатньо тих політичних інструментів, які у мене зараз є. Мені треба ще використовувати те, що у мене добре виходить. Це – мистецькі проєкти. І тут я не кажу про себе як виконавицю. Ні, я – організатор цього. Продюсер і, по суті, режисер цих дійств. От ви бачили номер, присвячений Донбасу?

– Я знаю людей з Донбасу, які подзвонили після того, як подивилися, і сказали: що ви робите? Ми просто розбиті. Зараз підемо пити, бо це дуже сильно торкнулося нашого серця.

Я допомагала проводити перший концерт на підтримку політичних в’язнів України, який ми робили у дворику МЗС. В Оксфорді організовувала івенти про Україну, використовуючи і українську поезію, і мистецтво – щоб більше людей прийшло, щоб було більше цікаво і щоб можна було закохати іноземців в культуру українців. Бо коли ти говориш лише про політику, інколи це не допомагає. Тому я впевнена, що “Як звучить Україна” – це дуже потрібний Україні проєкт.

– Я знайома з багатьма людьми в політиці і бізнесі світового рівня. Я дуже люблю спілкуватися і вчитися від, як казав Стів Джобс, людей A-class player, найкращими. Такою людиною я вважаю Міхеіла Саакашвілі. Він такий. І ми, українці, цього не цінуємо…

– Я не хочу зараз коментувати якийсь політичний шлях. Я кажу про рівень людей, знань, розуміння процесів. Я знайома з нобелівськими лауреатами. Я навчалася в Оксфорді, де у мене були топові викладачі, які працювали міністрами в різних країнах, проводили реформи у Малайзії, у Британії. Я дуже люблю вчитися від найкращих і від найкращого – тому що тільки тоді я розумію, що буде найкраще для України.

– У мене лежить величезна ініціатива по санкційній політиці України. Це великий законопроєкт, щодо  якого ми провели слухання у грудні і який треба допрацювати разом з МЗС, РНБО та іншими органами. Зробити компромісний варіант, зареєструвати і провести. Цю ініціативу підтримують вже посольства та ми співрацюємо з експертами з різних країн для написання такого закону.

Ми постійно – і Зеленський найпершим – говоримо про те, що світ повинен посилювати санкції проти Росії. Але самі цього не робимо. Я знаю, що є серйозна зацікавленість у цьому законопроєкті з багатьох сторін (лише, напевно, окрім тих, хто може від цього постраждати).

– Так, тому що там запроваджувалася кримінальна відповідальність за такі вислови, як “Крим наш” і тому подібне – за співпрацю з агресором, поїздки до Москви, незаконне використання українських надр зараз у Криму. Це все відбувається – та ми мовчимо про це. Я буду продовжувати публічно про це говорити. Я відчуваю, що зараз є серйозна потреба у людях в політиці, які вже мають досвід. Вони молоді і можуть об’єднувати, слухати. Бо країна дуже роз’єднана. Дуже. І, на жаль, моя фракція сприяє цьому всьому. Тому що йде співпраця з тими силами, які діють не в інтересах України.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться