Сьогодні ринок електричної енергії – це головний інструмент країни-агресора для гібридної війни проти нас, – депутат “Слуги народу” Людмила Буймістер

Про поточну загрозливу ситуацію, що склалася на ринку електроенергетики, Цензор.НЕТ поспілкувався з Головою парламентського підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Людмилою Буймістр.

– Я не знаю, що саме стало причиною цієї переписки. Можу тільки спекулювати, що, можливо, це наше перше провалене голосування за перехід одного з наших колег до комітету. Але найголовніша проблема – це демонстрація, по-перше, відношення до інвесторів в зеленій енергетиці. А по-друге, сама суть обговорюваного – по суті, “мочити” інвесторів, які вклали гроші. У нас ситуація в зеленій енергетиці і без того дуже складна. Перемовини вкрай складні з інвесторами. Держава де-факто просить інвесторів відмовитися від грошей добровільно, не йти в арбітражі і знизити власні прибутки. Це показує, чому у нас це питання так давно не вирішується. Тому що є групи, які вважають за потрібне не вирішувати проблему, а вбивати цілу галузь.

– Енергетичний ринок – дуже складний. На ринку електроенергії є 2 константи, які ми не можемо змінити, – це фізика і математика. Якщо говорити про фізику, то ми повинні знайти ідеальний баланс між різними видами генерації, які у нас більше, ніж споживання. У нас це виникає через те, що споживання впало суттєво. Через те, що економіка стагнує. Коли падає споживання, звичайно, що між різними видами генерації виникає нездорова конкуренція. Її підживлюють споживачі, які використовуючи спекулятивні схеми, заходять на ринок і обвалюють ціни.

Людмила Буймистер

– Ситуація, яку ми бачимо на ринку – це наслідок так званої “торгівлі повітрям”. Це наслідок того, що певні трейдери приходять на ринок з пропозицією, значно нижчою за ринкову – тобто, яка значно нижче за регульовану ціну “Енергоатому”. Умовно, по 55 копійок. І скидають обсяг, який вони самі не виробляють, за цією ціною. А далі скуповують його з балансуючого ринку в “Енергоатому” і поставляють своїм клієнтам. Тобто, вони продають дешевше тільки для того, щоб викинути “Енергоатом” з РДМа на балансуючий ринок.

– Жоден меморандум не буде розв’язувати проблеми енергетичного ринку, тому що він стосується тільки маленького сегменту у 10%. На превеликий жаль, ця торгівля повітрям відбувається дійсно через прогалини в регулюванні. Тому що закон має більш рамковий характер. А в правилах ринку, які встановлені НКРЕКП, якраз є прогалини, що дозволяють маніпуляції. Зараз регулятор уже почав їх виправляти. Прийняли постанову, що такі маніпулятивні продажі будуть викидати з ринку недобросовісних трейдерів на 7 днів. Чому 7 днів – незрозуміло. Тому що, якщо говоримо про 1,3 млн. доларів надприбутків на день, то можна і назавжди недобросовісного трейдера викидати з ринку, як на мене.

А по-друге, регулятору про цю ситуацію і оператор ринку, і оператор системи передачі сигналізували протягом останніх декількох місяців. І необхідно було реагувати миттєво. Ми повинні були одразу змінити правила ринку, дозволити на ринок виходити винятково генеруючим компаніям, щоб унеможливити спекуляції з боку третіх осіб, трейдерів і так далі. Але поки не пройшла нарада в РНБО, на цю ситуацію заплющували очі. Зараз вже заплющувати очі ніхто не може, тому що у публічній площині з’явилися інформація про цю торгівлю повітрям.

А що стосується виправлення ситуації, то ви абсолютно праві в тому, що якщо ми не зупинимо кровотечу у пораненого, то опинимося в тій самій ситуації через півроку-рік знову. Так само, як у нас було з “Енергоринком”, який мав 30 млрд боргів. Ми його відправили спочивати, не розруливши до кінця питання боргів. І створили “Гарантованого покупця”. Тепер у нього 30 млрд. І щоб вийти на нормальну роботу і створити нарешті нормальний ринок, нам потрібно зробити кілька стратегічних речей. Перша з них – забезпечити вільний доступ до всіх сегментів ринку усіх генеруючих компаній. Включаючи “Енергоатом”, “зелених”. Нехай продають на ринку. Тоді у нас буде та конкуренція, яка потрібна для того, щоб подивитися, а де ж та реальна ціна електроенергії в країні, за яку мають продавати. Друга величезна проблема – кроссубсидіювання, тобто, перехресне субсидіювання з дуже складними підрахунками, хто скільки за яку електроенергію має заплатити, а хто кому ще доплатити повинен. Наприклад, якщо казати про Донецьку область, то тариф для населення зелених тарифів не покриває навіть повних витрат на передачу і розподіл.

– Щоб цю маніпуляцію успішно провести, вони повинні бути пов’язані як з певною генеруючою компанією, так і з кінцевим споживачем. Адже що відбувається на ринку? Для того, щоб продав “Енергоатом” на балансуючому ринку і це дійшло до кінцевого споживача, то хтось має розвантажити це. Це робить Центренерго. Тобто, Центренерго купує задешево електроенергію, що виробляє “Енергоатом” зі знижкою 45% від уже демпінгованої ціни на РДМі і продає своїм же кінцевим споживачам.

ПОВЕРНЕННЯ ДО СТАРОЇ МОДЕЛІ ОЗНАЧАТИМЕ КРАХ НАШОЇ ЕНЕРГОСИСТЕМИ

– Це буде повний крах нашої енергосистеми, якщо таке політичне рішення буде прийняте. Ми довго намагалися побудувати вільний ринок. Це все одно, що нам зараз повернутися до планової економіки радянських часів. Нам треба нормалізувати цей ринок, і ми знаємо, як це зробити. Треба врегулювати механізми PSO, врегулювати нормальний доступ всіх гравців ринку до всіх сегментів ринку і працювати, щоби все ж таки збільшувати споживання. А для цього треба економіку розвивати, а не говорити, що ми зараз до регуляторної моделі повинні повернутися. Фактично ми не маємо вільного ринку і не маємо вільної конкуренції на цьому ринку. Тому що у нас один монополіст виходить з обсягами більше за 50% – державне підприємство. І другий монополіст, у якого дуже висока собівартість вугільної генерації. Де тут конкуренція? А от якби з реальною собівартістю вийшов би напряму “Енергоатом”, який зацікавлений продати, “зелені” будуть намагатися продати також за найвищими цінам, то ми побачимо конкуренцію попиту. Але вони повинні будуть падати в ціні у будь-якому разі, тому що попиту у нас не вистачає. Так встановлюється справедлива ціна на електроенергію, а найголовніше – вона не буде так сильно стрибати.

– У нас 30 років падала економіка. А в радянський час Україну розбудовували як енергетично-промисловий хаб всієї Східної Європи, частини Варшавського договору. Коли у нас потім випали цілі галузі з економіки, то, звісно, і споживання електроенергії поступово зменшувалося.

– Потужності генерації збільшилися. У нас було встановленої потужності більше, ніж попиту. Плюс додалося додатково зеленої генерації багато. Особливо сонячної багато додалось. І це ще більше конкуренції додало на ринок генерації. Бо встановленої потужності стало ще на 10% більше. А попит впав, навпаки. Такі ножиці вийшли. Пропозиція виросла, а попит знизився.

– Ринок експорту ми просто зобов’язані розвивати. У нас з цим є тільки одна проблема. Ми не пройшли ще досі сертифікацію європейської енергосистеми. Треба її закінчити якомога швидше. Бо на сьогодні у нас система сполучена технологічно і технічно тільки з Білоруссю і Росією. Тільки Бурштинський енергоострів має вихід на експорт, у них частоти збігаються з європейськими. Як тільки ми пройдемо сертифікацію, то одразу зможемо працювати на експорт. Щоправда, тут є один технічний момент. Якщо у нас буде такий технічний баланс, як той, що ми бачимо зараз, то ми будемо отримувати величезні штрафи. Тож маємо стабілізувати свою систему і тоді виходити на експорт, щоб нам не нараховували штрафи і пені. Ми зобов’язані бути експортером, тому що у нас багато відносно дешевої відносно чистої атомної енергії. Інша справа, що нам треба порахувати витрати “Енергоатому”. Тому що сьогоднішній цінник “Енергоатому” включає в себе тільки операційні витрати самого “Енергоатому”. Він не включає витрати на консервацію атомних блоків, на утилізацію ядерного палива. Я вже мовчу про заміщення існуючих блоків новими. Тому що існуючі вже відпрацьовані.

– 10 уже подовжені. Залишилося лише 5, термін експлуатації яких теоретично можна подовжити. Але навіть подовжені блоки вже починають виходити з експлуатації.

П’ЯТА КОЛОНА КРАЇНИ-АГРЕСОРА ПРОШТОВХУЄ РІШЕННЯ, ЯКІ ВБИВАЮТЬ НАШУ ГАЛУЗЬ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

– По-перше, найбільша проблема в тому, що єдиного майданчика з єдиним центром прийняття рішення у нас досі не було. У жовтні минулого року точилися розмови на рівні міністерства, намагалися проводити якісь перемовини з “зеленими”, підключили експертний комітет Європейського співтовариства у форматі медіації. Епізодично підключався до цього питання Офіс Президента. Але системності в цьому процесі не було. Є Антикризовий енергетичний штаб Кабінету міністрів. Це, в принципі, той механізм, який би мав давати позитивні зрушення. Він працює вже місяць. За цей час пройшло два засідання антикризового штабу. Це точкові рішення були розроблені, ухвалені, прийняті вже, треба віддати належне. Але повноцінного комплексного підходу до вирішення усіх питань галузі поки не було представлено.

Ми зібралися в понеділок. Я вважаю, що дуже ефективно пройшла зустріч на рівні експертної групи з енергетики у складі РНБО. Уже після цієї зустрічі, принаймні, з боку регулятора, ми побачили дуже оперативну реакцію на ті зауваження і проблеми, які називалися в останні місяці, і реакції не було. Оскільки це питання на сьогодні вже переходить в площину національної безпеки. А ще не забуваймо, що після того, як наш північно-східний сусід втратив контроль над газовою сферою, то ринок електричної енергії – це головний інструмент для країни-агресора по веденню гібридної війни проти нас.

– І за рахунок імпорту. Але в першу чергу, за рахунок тієї п’ятої колони, яка всередині України нав’язує ті рішення, які дедалі вбивають нашу галузь електроенергії. Причому, всі сегменти цієї галузі.

– Це лобісти груп, які просувають ті рішення, які сьогодні ставлять під загрозу існування галузі взагалі. І дають можливість заробляти на повітрі, відкривають імпорт – все робиться для того, щоби довести до банкрутства галузі. А банкрутство галузі, в якій 15 атомних блоків… я думаю, що не допустить цього ані російська сторона, ані наші західні партнери.

– Не в цьому основна проблема. ГарПок – це пустишка, де 70 людей працюють і паперово оформляють операції. Проблема в тому, що борги, які акумулюються в системі, кінцево перекладаються на два сегменти ринку – на зелену генерацію, якій не платять ні копійки останні кілька місяців, і на “Енергоатом”.

– Зниження потужностей до менше ніж половини номінальної потужності атомного енергоблоку є загрозою, знижує безпечність роботи блоку. А відключення або переведення в резерв атомних блоків – це наслідок того, що за останні 8 місяців атомні блоки працювали менше, ніж половина номінальної потужності. Тому що саме це створювало загрозу безпеки блоків. Тож їх відключення, переведення в режим stand by – це є наслідок їх неправильного використання до цього.

ПРОБЛЕМА НЕ В ТАРИФІ ЗЕЛЕНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ, А У СПЕКУЛЯНТАХ

– По-перше, основною проблемою є те, що в публічній площині в останні 8 місяців–рік було настільки багато популістичних маніпуляцій, що “зелені”, буцімто, дорогі, тому треба їм на 15-20% урізати зелений тариф. Насправді цей відсоток принципового значення в масштабах світової революції абсолютно не має. Тому що відсоток зниження 5–10 чи 70 – це ми говоримо про 50 млн.

– На рік. Тобто, смішно. Точиться дискусія навколо мізерних економічних показників, коли насправді в системі на день, як я вже казала 1,3 млн доларів заробляють спекулянти. А у нас дефіцит по галузі, навіть Міністерство підтверджує, – 30 млрд в ринку електричної енергій і 20 – у вугільній галузі. Тобто, загальний дефіцит енергетичного сектору – 50 млрд. А ми говоримо про якісь абсолютно несуттєві цифри. Про що ми повинні говорити, яке питання повинні дійсно собі ставити – що робити при зниженні попиту? Тому з точки зору системи, чи буде 15% знижки, чи 20% – значення принципового немає. Але питання було настільки політизовано, що це зараз вважається головним наріжним каменем усієї історії. А за великим рахунком, як ви помітили, як зупинити кровотечу в системі. Щоб ми за рік не сиділи і знову не розмовляли про те саме.

– Тому що маніпулювати цифрами дуже легко. Вони просто взяли різницю між середньою ціною взимку і зеленим тарифом, помножили на кількість мегаватт, які постачає зелена генерація, і вивели цю цифру. Компенсація з боку держави – це абсолютно нормально. Це ті умови, які ми інвесторам запропонували, щоб хоч якісь генеруючі потужності за роки незалежності України у нас все-таки побудували. Єдині, які побудували, – це “зелені”. За винятком 90-х років, коли 1 атомний реактор побудували. Інших нових генеруючих потужностей не будували 30 років.

– Я маю на увазі суттєві обсяги… Суттєвої роботи щодо оновлення наших генеруючих потужностей не проводилось. У нас стара вугільна генерація, у нас стара атомна генерація, яку скоро треба виводити з експлуатації. І у нас старі великі гідроелектростанції. Тобто, ми в цьому секторі ще використовуємо, довиснажуємо ресурс, який отримали у спадок з радянських часі. Із нового ми побудували тільки альтернативну енергетику. Звичайно, що з нашими ризиками держави інвестор в Україну не розраховує вкладати гроші із строками повернення 30-40 років, як це робиться в інших країнах. Але там і ставка фінансування 2-3%, й інвестор може собі дозволити потихеньку виплачувати кредит. А під 15-17% річних інвестор повинен якомога швидше повернути ці кредитні кошти. Знову ж таки, треба не забувати, що у нас високий зелений тариф до 2030 року. А після 2030-го в нас зелена енергетика стане майже безкоштовною. Тому що в неї операційні трати найнижчі, набагато нижче, ніж у атомної.

– Ні. В Європі на сьогодні набагато більший відсоток зеленої генерації в енергетичному балансі. І працює система так званих аукціонів на будівництво потужностей. Але в Європі в тому числі держава забезпечує підключення зеленої генерації і стабільність роботи системи. І робить багато інвестицій саме в систему передачі, щоб в себе можливо було прийняти багато цієї зеленої генерації, яка не є стабільною фізично за своїми властивостями. У нас же компанії, які будують ці електростанції, самі будують і трансформацію, і мережі підключення. Тобто, це все лежить на інвесторі. Плюс, погляньмо на ставки за ОВДП – вони у нас теж найвищі в Європі, дорівнюють вартості капіталу.

– На згоді вже та пропозиція, яка є від інвесторів. Її економічний ефект – близько 8 млрд. грн. Тобто, це вже допоможе зекономити порядка 8 млрд.грн. Якщо ми ще на 1–2% чи 3–4% посунемо зелену генерацію – ну, окей, ми ще 100-200 млн. вижмемо. Але наскільки це суттєво при дефіциті в 50 млрд? Для мене це велике питання. За законом 100% компенсації за небаланс, за відключення обмеження потужностей “зелених” ми повинні сплачувати. Я б на місці уряду говорила навколо цього показника, а не навколо показника, на скільки знизити тариф. З точки зору державницької позиції. Я просто розумію, що відбувається у нашій економіці. Тому для мене з боку держави було б найбільш ризикованим, якби в нас знову впало промислове виробництво ще на кілька відсотків, то обмежувати генерацію – уже просто виходу не буде іншого. А за ці обмеження ми будемо платити 100% зеленому тарифу. Я би більше стимулювала інвесторів будувати зберігаючі потужності й продавати згідно з графіком в ті години, коли диспетчер готовий буде в систему цю енергію прийняти, а не говорити, що ми ще на кілька відсотків посунемо інвестора, який потім точно образиться.

– Дуже великий відсоток іноземних інвестицій, тому що навіть в українських компаній залучено фінансування ЄБРР, який надавав фінансування українським державним банкам, є компанії з іноземним капіталом, є OPIC, який теж гарантував інвестиції. У ДТЕКу в ринку “зелених” десь 25%. Вони не є найбільшим гравцем. Вони є номінально найбільшим гравцем на цьому ринку. Але вони не мають такої частки, як, наприклад, у вугільній генерації. Тому я і кажу, що це сегмент, де найбільша конкуренція і найменша монополізація. Ще один дуже важливий момент – банківська система. Якщо у нас поваляться і будуть банкрутувати “зелені”, то це просто обвалить банківську систему. Тому що кредитів, виданих на будівництво електростанцій, сонячних і вітрових, більше, ніж власного капіталу.

20% ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ СПОЖИВАЄ 1% СПОЖИВАЧІВ – УМОВНІ ВІЛЛИ В КОНЧІ-ЗАСПІ, АЛЕ СПЛАЧУЮТЬ ЗА ПІЛЬГОВИМ ТАРИФОМ, ЩО І РЕШТА НАСЕЛЕННЯ

– Комітет свою позицію дуже чітко висловив у листуванні, з якого ми починали. Чим він займається – є дуже-дуже багато питань. Тому що замість того, щоб давним-давно розробити і винести законопроєкт на обговорення, вони, по-перше, зарубали мій законопроєкт ще на початку грудня минулого року. Я подавала законопроєкт про реструктуризацію зеленого тарифу ще на початку грудня. Якби тоді його швидко прийняли, то вже системі 4 млрд. грн приблизно зекономили б. А хто з комітету зробив хоч одну альтернативну пропозицію? Голова комітету ніяких розрахунків не показував, ніяких пропозицій не висував. Тому тут, як на мене, очевидно, що робиться все з боку голови комітету, щоби цю галузь добити. І нещодавня переписка просто це підтвердила.

– Якщо прослідкувати заяви Лероса за останній рік, вони всі були направлені на те, щоби шукати винних, а не шукати вихід. Всі вони показували, що винна зелена генерація, тому що вона найдорожча. Це найліпший меседж для сприйняття суспільством, але це абсолютно не відповідає дійсності. При цьому проблема системно не вирішувалась.

– Я з пані Ольгою знайома особисто. Знаю її позицію не тільки із засобів масової інформації, але й особисто з наших розмов. Вона абсолютно чітко розуміє цю галузь і абсолютно чітко розуміє, що потрібно робити. На жаль, позиція виконуючого обов’язки міністра не дає усіх необхідних засобів впливу і повноважень, які б дозволяли виводити галузь з такої кризової ситуації. Тому що всі ці рішення все одно потрапляють на Кабінет Міністрів, на затвердження Кабміну. При цьому втрачається оперативність. І в публічній площині, звичайно, йде дуже масована атака, що теж робить складнішим прийняття радикальних рішень. Тому я не можу судити про заангажованість, але діяти потрібно вже в сьогоднішній ситуації більш рішучими кроками, вирішувати ситуації, ніж на сьогодні це робить Кабінет Міністрів. Наскільки в цьому єдина провина пані Ольги – у мене велике питання. Тому що, за великим рахунком, не маючи постійно діючого міністру, це відповідальність Кабміну.

– Тут є питання особистості. Ми розуміємо, що Супрун була виконуючою обов’язки тільки тому, що там з громадянством були питання. А тут питання політичної волі.

– Я думаю, що на сьогодні немає повного розуміння критичності ситуації, в яку ми потрапили.

– Радикальні дії, які можуть змінити ситуацію, – це підвищення тарифів для олігархів. Тому що на сьогодні у нас т. зв. субсидію отримують всі незалежно від того, чи це вілла у Кончі-Заспі, чи це маленька квартирка у хрущовці. З чим я не погоджуюсь у позиції міністерства – що треба відміняти пільгу до 100 кВт/годин на місяць. Тому що якраз ця категорія і є найменш соціально захищеною. Тому що найменше споживають пенсіонери, ті, у кого немає великої кількості електронних дорогих приладів, і так далі. А на сьогодні, якщо подивитися по балансу споживання, у нас 20% відсотків побутової електроенергії споживає 1% населення. Саме вілли у Кончі-Заспі, умовно, які споживають величезну кількість електроенергії. Вони сплачують за таким пільговим тарифом, як і решта країни. Це викривлення потрібно виправляти. Тому що на сьогодні за ті ціни, які є у найбільших побутових споживачів, сплачує малий і середній бізнес.

– Менше споживають пенсіонери, умовно кажучи. Їх багато. А тих, що споживають, наприклад, більше 400–500 кВт/годин на місяць, кількісно набагато менше, але в загальному обсязі вони споживають набагато більше.

– Ми не обійдемо цього в будь-якому разі. Питання лише в тому, що якщо ми приймемо політичне рішення не підвищувати тарифи, давайте компенсувати це з державного бюджету, а не покладати на інші сегменти споживання. Тому що за політичні рішення повинен сплачувати бюджет, а не ринок. Якщо ми кажемо про те, які тарифи підвищувати в першу чергу, це питання було озвучене на засіданні РНБО, то потрібно розглядати в першу чергу підвищення тарифів для великих побутових споживачів, більше 500 кВт/годин в місяць, а не для найменших.

– Треба рахувати пооб’єктно. Є об’єкти, які споживають більше 400–500 кВт/годин.

– Це зміни до закону. Перше – це зміни до правил ринку. А друге – це зміни до закону про ринок електричної енергії. І третє – переглянути розподіл суспільних обов’язків так званих. Якщо ці три речі зробимо, то побачимо, який реально обсяг субсидій для населення. І будемо приймати політичне рішення – хочемо залишати такий обсяг субсидій для населення, тоді нехай “Енергоатом”, який зараз це все компенсує, покаже це в своєму фінплані. Затвердимо фінплан і компенсуємо це або через статутний капітал, або через фінансування державних банків, або в будь-який інший спосіб. Але це прозорий і чесний механізм.

– По газу неможливість втілення була, тому що у нас рівень добування менший, ніж рівень побутового споживання. Проблеми іншого ґатунку. А з того, що виробляє “Енергоатом”, тільки половину споживає населення. Тому в деяких областях “Гарантований покупець” повинен ще доплачувати постачальнику універсальних послуг за ту електроенергію, яку він купує у нього. Навіщо там посередники? “Енергоатом” так само може постачати напряму постачальникам універсальних послуг.

– Я тут сперечаюся з моїми більш консервативними колегами-енергетиками, які кажуть, що ми вже пройшли точку неповернення. Я все ж таки хочу сподіватися, що ми її ще не пройшли, що якимось титанічними зусилля виправимо це, керуючись принципом, що ми, українці, завжди реагуємо в останній момент. Якщо казати, наприклад, про зелену генерацію. Вони вже виходять в дефолти по кредитах, бо перед ними 14 млрд. боргів. Вже півроку ми живемо в ситуації, коли перший, у кого здають нерви, може зараз похитнути всю систему. Цього не відбувається тільки тому, що всі гравці ринку достатньо відповідальні люди, вони розуміють, наскільки це буде загрозливо для країни. На цьому втратять всі. Але я вважаю, що якщо ми за наступні кілька місяців, причому це 1–2 місяці, не приймемо відповідні рішення і не втілимо їх у життя, то це колапс. Більше того скажу. Якщо ми підемо на парламентські канікули, а про це зараз йде мова поки що, то для змін у закон про ринок електричної енергії у нас залишається ще менше часу – до кінця червня ми повинні вже всі зміни прийняти.

– Я ще 2 квітня цього року направила до Кабінету Міністрів депутатське звернення, але насправді це була пропозиція виходу з економічної кризи, яка передбачає емісію. Там є декілька напрямків, куди треба направити ці кошти. Тому що це і стимулювання споживання, і стимулювання попиту, точніше, енергетичного, і робочі місця, утримання існуючих, і, зокрема, велика частина – це стабілізація енергетичної галузі. Причому емісію ми вже приховану робимо. На жаль. А насправді її треба запускати в іншій формі, користуватися західним досвідом, тим, що роблять Сполучені Штати, Великобританія, Угорщина.

Источник: censor.net.ua
Вам также может понравиться