Свободівець Руслан Кошулинський: “Вибори на 87 окрузі можна було б назвати “вкрали накрадене””

28 березня на 87 окрузі в Івано-Франківській області відбулися проміжні вибори до Верховної Ради. Однак народні депутати досі не можуть прийняти до своїх лав "новобранця". "Цензор.НЕТ" запитав у одного із лідерів виборчих перегонів – свободівця Руслана Кошулинського про можливий подальший сценарій розвитку подій, а також як відбувався виборчий процес.

Попри те, що Центральна Виборча Комісія оголосила представника “Слуги народу” Василя Вірастюка народним депутатом, він досі не склав присягу у сесійній залі Верховної Ради. Причина – судова тяганина. У суботу ввечері Велика Палата Верховного Суду скасувала протокол ЦВК, за яким володар титулу “Найсильніша людина світу” (2004) виграв на 87 виборчому окрузі на Прикарпатті. Таким чином, частково була задоволена апеляційна скарга ще одного кандидата у нардепи Олександра Шевченка. Він був обурений підрахунком голосів та офіційними результатами виборів. У трійку лідерів виборчих “змагань”, окрім Вірастюка та Шевченка, входив і Руслан Кошулинський від “Свободи”. “Цензор.НЕТ” поспілкувався із ним про події навколо цих виборів.

– Для початку розберемося, що ж це сталося. У влади щось не склеїлося – схема із фальсифікацією виборів не спрацювала, відповідно, зараз вони не можуть її реалізувати до кінця. Фактично, переможець виборів був призначений. Можемо подивитися, коли ж це Верховний Суд хоча б частково скасовував ухвалу Центральної виборчої комісії, де працюють люди, теж не далекі від юриспруденції, і які розуміють: їхнє рішення оскаржуватиметься. Так от навіть за часів Януковича Ківалов (голова Центрвиборчкому у 2004 році під час президентських виборів. – О.М.) хоч якимось чином намагався через ЦВК відтворити хоч якісь обриси юридичної складової. Це рішення Верховного Суду означає те, що влада намагалася дуже у швидкий та некомпетентний спосіб “підрихтувати” вибори під свій результат.

– Так працюють же “піонери” Партії регіонів! Вони навіть нездатні до кінця відпрацювати схему, як “регіонали”. Чому? Не вміють, не хочуть, не можуть. ЦВК ж практично їхня. Було ж зрозуміло, що буде оскарження їхніх дій, але все одно пішли на це. Значить, розум не треба.

– Так “Свобода” одразу зробила заяву: “Ми ці вибори не визнаємо, мають бути перевибори”. Тут була неймовірна кількість порушень, як свого часу на парламентських виборах у Мукачево.

– Це такі забаганки найвищих осіб. От сказав Зеленський: Хочу Вірастюка! То і почали виконувати. Вони вже настільки почали “літати в космосі”, що зірвалися. Ось і все!

– Як кажуть: “Можна увійти в історію, а можна вляпатися”. Тобто можна увійти в історію як чемпіон світу, а можна вляпатися як народний депутат, якого “затягли за вуха” тільки через те, що він перебуває у коліжанських стосунках із президентом. Кожен обирає свій шлях (посміхається. – О.М.).

– (Сміється. – О.М.) Олю, не пхайте свою голову на чужі плечі. Що він там хоче чи може розуміти, це його питання.

Поговорімо про те, що відбувалося на окрузі. Чи було тут протистояння фінансово-олігархічних кланів всередині області? Так. Чи зіграли амбіції? Так. Чи Шевченко and company контролюють тут, наприклад, будівництво та ремонт доріг? Так. Чи є бажання їх посунути? Так. Чи йдеться чисто про політику? Ні. Політичного та ідеологічного змагання фактично не було. Це була боротьба амбіцій, інтересів та грошей. Для України ця ситуація довго відгукуватиметься. Єдине “щастя” для влади, що під час карантину не було міжнародних спостерігачів. Якби були присутні представники ОБСЄ чи інших іноземних структур, які, як правило, приїжджають на вибори, навряд чи хтось так би ризикував. Але вийшло ось таким чином. Насправді, ці вибори можна було б назвати “вкрали накрадене”. Один із кандидатів практично купив собі більшість в області, починаючи від силових структур. Адже керівник обласного управління Нацполіції вже стільки років на посаді й “закриває очі” на кричущі порушення. Наприклад, за два дні до завершення кампанії змінюють місце голосування чи прописують по 150-200 людей у недобудованих будинках тільки для того, щоб вони проголосували. Чи коли оприлюднюють записи розмов, де обговорюється схема підкупів виборців і говориться: “Із поліцією усе вирішено”, а правоохоронці мовчать. У день виборів зафільмовують, як із мікроавтобуса виходять люди та отримують гроші від водія, а поліцейські кажуть: “Так це ж він решту за проїзд віддавав!” А спецпідрозділ “Альфа” навіть не із Франківської області якимось дивом з’являється на окрузі, забігає у будівлю, де працює окружна комісія. У них взагалі немає повноважень на такі дії! Я уже не говорю про чисті підкупи та схеми. Це ж невеликий округ. Тут усе видно. Усі один одного знають. Було таке, що так звані “вербувальники за матеріальні цінності” приходили до моєї тещі. У неї ж інше прізвище, аніж у мене. От є схема: обійти людей, які отримують соціальну допомогу. Ходять та вербують таких. Ще один момент: на Західній Україні, як правило, йдуть голосувати після церкви. А тут у день виборів після 18.00, коли стає темно, раптом у сільській місцевості збільшується кількість голосувальників. То усе ж зрозуміло! І таких проблем, як я назвав, величезна кількість. Тому ці вибори взагалі не можна було визнавати. Однак влада пішла на це, як я говорив, через амбіції, гроші, інтереси та особисті зобов’язання перед президентом.

В одному із нещодавніх інтерв’ю ви говорили, що ці вибори нагадували ті, що були за часів Віктора Януковича. Сьогодні ми з вами теж згадали Партію регіонів. Про що свідчить така поведінка нинішньої влади? Там же є чимало розумних людей, які мають усвідомлювати можливі наслідки таких дій.

– (Зітхає. – О.М.) Умовно кажучи, вони “зазвизділися”. Вважають себе дуже величними. Місце сидіння спотворює спосіб мислення. Ясно, що у них є достатня кількість депутатів для більшості у парламенті. Але захотіли показати свою силу, що вони можуть.

Можливо, там і багато розумних, але мудрих мало. Вибори – це не тільки процес і результат, а й свідчення демократичних державницьких форм існування країни. Зараз влада практично нівелювала демократичний принцип обрання депутатів. Ми матимемо величезний відголос, насамперед, від “москалів”. Вони розказуватимуть на усіх європейських і світових рівнях, що Україна – недокраїна, адже представник влади навіть не може чесно виграти. Через один мандат влада матиме на міжнародному рівні чимало негативу. А вони цього не розуміють, тому що не державники за своєю суттю.

– Тут змішалося багато усього – особистісних, державних та містечкових проблем. Шевченко, як представник олігархічної групи, залишиться на території Івано-Франківської області. Чи матиме він вплив? Напевно, так. Але ця “вага” послабиться через те, що немає підтримки влади. Тому буде змушений ще більше домовлятися. Там же ще Коломойський позаду “маячить”. А зараз вигідно показати, що він не впливає на процеси. Це такі “внутрішньодвірцеві перегони”. Один сказав: я вкладу сюди стільки грошей, що куплю перемогу. А йому у відповідь: якщо так, то ми тобі зараз покажемо. Однак це не різні за ідеологією, світосприйняттям та цінностями люди, а навпаки близькі. Не можна казати, що вони якось кардинально відрізняються один від одного. Ця ситуація лише послабить бізнесову групу, яку представляє Шевченко.

– (Сміється. – О.М.) Це із точки зору гумору. Насправді, “гроші не пахнуть”, а президенту ніхто не відмовить у відпочинку: чи на президентській дачі в Гуті, яка на території виборчого округу, чи в Поляниці Буковелі, яке також тут. Думаю, погані взаємини із Коломойським – це умовність. Наскільки я пам’ятаю, свій день народження президент святкував на території, яка у власності Коломойського. Можна сваритися “на телевізорі”, навіть підписувати якісь укази, але я не бачу активності в діях Зеленського щодо Коломойського. Це люди бізнесу та домовленостей. Посварилися, пограли м’язами. Один сказав: Сьогодні я переміг. Інший відповів: Добре, значить, завтра я. На тому уся їхня державна політика закінчується.

Поговорімо про вашу виборчу кампанію. Мені в інтерв’ю народний депутат зі “Слуги народу” Олег Дунда сказав, що зняття з виборів кандидата від “Європейської Солідарності” Марусі Звіробій на вашу користь не лише не додало вам голосів, а навпаки – не виключено, що й зменшило їхню кількість. Ви заміряли соціологію, як насправді?

– Я не знаю цього пана. Можливо, він має якесь соціологічне дослідження? Навряд. Але з точку зору зусиль мені ця підтримка була в плюс. Мені було комфортно працювати зі Звіробій. Ми обоє воювали. У нас не було якихось особистісних конфліктів. Ми ніколи у своїх агітаційних матеріалах чи промовах один одного не поборювали. Навпаки – завжди позитивно відгукувалися і я про неї, і вона про мене. Ще до зняття Звіробій тим виборцям, які воювали, було некомфортно обирати між нами. Тому коли ця проблематика зникла, це дало змогу такій категорії людей спокійніше визначатися у виборі. Так, на цій території у ЄС немає потужної структури, але все-таки Звіробій – людина відома та медійна. У нас із Вірастюком та Шевченком була різниця у один-два відсотки. Тому кожна підтримка була вагомою.

А от “Батьківщина”, до речі, не зняла на підтримку Кошулинського свого висуванця, який завідома був непрохідним. Хоча це взагалі був не їхній кандидат, а із іншої політичної партії. Така от дивна позиція Тимошенко. Хоча на місцях їхні структури мене не публічно підтримували.

– Ні. Це б нічого не дало, тому що вони вже тоді оголосили своє рішення. А воно як раз пройшло дуже тихо. Ну, підтримала Тимошенко кандидата від партії “Платформа громад”. Певне, у них були мотивації, щоб це зробити.

Так от, повертаючись до Звіробій, навряд чи її підтримка забирала голоси. Взагалі “Свобода” має найвищий рейтинг в цьому окрузі. Відповідно, і Кошулинський. На президентській кампанії я тут набирав вдвічі більше голосів, аніж Шевченко.

– Ми зі Звіробій ухвалили рішення дуже швидко та чітко. До речі, це показові моменти. Думаю, чим більше тих, хто воювали, буде при владі, тим скоріше ухвалюватимуться прагматичні рішення без якоїсь політичної діалектики (посміхається. – О.М.). Так от ми побачили зрізи, у кого більше підтримки. Є спільний ворог. Давай разом. От і вся розмова. Потиснули руки та пішли працювати.

– (Сміється. – О.М.) “Свободі” подібні речі не пропонують. Бо за таке можна ще й “на горіхи” отримати.

– Тут треба повернутися до розмови про схему підкупу та залякування. Що уже рахувати, коли підготовка була відпрацьована й так усе було зрозуміло?! Стоїть біля дільниці автобус, з якого скуповуються голоси, що фіксується на відео. Ще приклад розкажу. Прийшов чоловік напідпитку, проголосував і стоїть біля дільниці. Його запитують, що він тут робить? Каже: “Взяв ще гроші за жінку, то маю і за неї проголосувати”. Усі знали, що один голос коштував 500 гривень. Схема відпрацьована: першу частину отримуєш до голосування, другу – після. Тут головне було довезти людей після 18.00. Для прикладу, у Надвірній відсоток тих, хто проголосував, був 33, а по селах – 50 %. Так не буває! Якщо говорити про відсотки, то Кошулинський виграв усі міста по округу, а програв у маленьких селах. Тобто там, де легше було підкупити або залякати. Люди самі розказували: “500 гривень “гріють кишеню”” або “Я взяв гроші. Якщо не проголосую, як їм треба, зі мною щось зроблять”.

– (Зітхає. – О.М.) У тому й річ, що важко не брати. Якщо ти не працюєш у лісовій чи нафтогазовій галузі (а не усюди є така можливість), значить, без роботи. А тут прийшли, дали 500 гривен і сказали: “Якщо не проголосуєш, тобі буде капець”. Така у людей ситуація. До речі, думаю, за такою схемою проходитимуть вибори й у Черкаській області (31 жовтня 2021 року. – О.М.). Вони її випробували і надалі втілюватимуть у життя. У них є списки соціально незахищених громадян. Знають, де фінансові проблеми. Туди й “битимуть”.

– Тут, як я вам раніше сказав: “вкрали накрадене” (сміється. – О.М.).

– Уявіть собі: під час виборчого процесу ловлять схему людей, які працюють на Шевченка, й скуповують голоси. Поліція каже, що все нормально, ніяких проблем немає. А після цього з’являється “Альфа” і раптом з’ясовується, що не вистачає бюлетенів. То хто у кого вкрав?! (посміхається. – О.М.).

– Це такий стиль 1990-х років: “Мы – бригада! Приехали за своего!”. Це, як мінімум, дивно. Слухайте, ви ж не є учасниками виборчого процесу! Якщо посилаєтеся на те, що народний депутат може перебувати будь-де, то треба було привести усіх 250 “слуг”. Але що б це мало дати для об’єктивності виборчого процесу, коли ви – представники влади?! Якби ще це зробила опозиція, то було б зрозуміло: хочуть подивитися, щоб не “хімічили”. А тут… То ж треба було ще себе так виставити на посміховисько, бо не знаєш, куди ти приїхав – на Закарпаття чи Прикарпаття.

Взагалі виборчий процес повинен бути усвідомленням суспільством поняття справедливості. Влада тут має бути державотворцем. От ви, як представники влади, що своїми кроками додали цього відчуття? Ні. Навпаки. Це тимчасові люди. Їм не треба забувати, що немає вічних депутатів. Сьогодні ти у парламенті, завтра – ні. Та й жодна дитина ще не народилася із татуюванням на грудях: “Я – вічний депутат” чи “Я – вічний президент”. Але існує механізм державних інституцій. Одна із базових тут – виборчий процес. Якби там були мудрі, то ніколи собі подібних речей не дозволили б. Бо подумали заздалегідь: а що буде післязавтра? Який осуд ми отримаємо від суспільства? Але ми маємо при владі таких, як я казав, “новітніх піонерів” Партії регіонів. От що додав той приїзд Тищенка? Тільки шоу. Причому воно мало негативні наслідки.

– Та ні, вони так не мислять. Для них це занадто. Ви знову перекладаєте свою голову на чужі плечі (сміється. – О.М.). Я ж кажу, там одне: “Мы – бригада!” Були впевнені, що вони усіх “зроблять”.

От дивіться: під час підрахунку голосів ОВК збираються спортсмени із обох сторін. Це при тому, що в регіоні – “червона зона”, лікарні в областях переповнені хворими на COVID-19, люди помирають. А вони підтягують таку “підтримку” і “грають м’язами” один перед одним. Чи вартує той мандат, якщо хоч один із присутніх людей захворів та помер?! Знаєте, у нас із ними різні способи оцінки ситуації та мислення.

– Тут треба дивитися на те, які підрахунки вважати офіційними. Зараз навіть ЦВК таких не має. Якби не було фальсифікацій, звісна річ, виграв би кандидат від “Свободи” Кошулинський. Але говорити про об’єктивність наразі не приходиться.

– Ймовірність дуже мала з огляду на те, що влада робить усе, щоб виграв їхній представник. То навіщо їм зараз на це йти?! Бо це ж треба визнати: вибори проходили несправедливо, є порушення, а за це ж ще треба карати, відповідно, хтось має злетіти з посади та отримати падіння рейтингу і втрати іміджу. Та й навіщо тоді було рішення ЦВК? Тут може спрацювати лише міжнародна спільнота. Хоча зараз це питання не в тих можливостях.

сценарій розвитку подій?

– У рішенні Верховного Суду сказано, що ЦВК не забезпечила перевірку всіх порушень. От тепер комісія, так би мовити, врахує усі моменти і знову ухвалить відповідне рішення. Вони уже самі собі не “обрізатимуть крила”. Бо якщо визнавати усе, що наробили, то комусь потрібно прийти до президента і сказати: “У нас трохи не вийшло” (посміхається. – О.М.). А хто ж захоче нести іміджеві та фінансові втрати?! Тому робитимуть усе, щоб продовжувати свою лінію. Їм байдуже на державницькі позиції. Своя сорочка, як відомо, ближче до тіла.

затягнуть у Верховну Раду?

– Так, “затягуватимуть”. Хоча в історії не так багато таких скандальних виборів, коли б другий місяць не могли ухвалити рішення. Але маємо таку-от ситуацію.

– Я не є прихильником таких оцінок. Кому це треба? Навіщо дочасні вибори?

– Але у наступній Раді у президента не буде такої монобільшості, як зараз. Єдиний варіант, коли можливі дострокові вибори, якщо у них не буде більшості, тому що “відтягнуть” групу Коломойського. Американці скажуть: Дотискай Коломойського, інакше не отримаєш грошей та підтримки. Але все одно, навіщо президенту таке робити, коли легше ж домовитися? Довибори – дуже важкий процес. Тим більше, коли є велика ймовірність не отримати у майбутньому більшості.

– Можлива втрата мандата одразу усіх об’єднує. Тим більше, у президента є хороша “палиця”, яка називається Всеукраїнський референдум. Він завжди може їх шантажувати такими речами. Тому я вважаю, що ймовірність дочасних виборів дуже невелика. Депутати на таких сценарій йдуть дуже рідко. Причому швидше через ідеологічні розбіжності, аніж домовленості. Якщо стоятиме питання: довибори чи якесь рішення, оберуть другий варіант. А є принципи. От мені у 2014 році требу було обирати: голосувати спільно із “регіоналами” та комуністами чи йти на дочасні вибори. Ми пішли на них. А у нинішніх депутатів принципів немає. Їм байдуже, з ким та за що голосувати. Вони швидше домовляться і вбережуть себе на посадах.

“Цензор.НЕТ”

Источник: censor.net
Вам также может понравиться