“У березні ситуація з коронавірусом в Україні стає драматичною”, – член групи з моделювання проблем, пов’язаних з ковід в Україні, Ігор Іванов

Майже рік діє створена наказом Президії НАНУ робоча група з моделювання проблем, пов’язаних з поширенням SARS Cov-2 в Україні. Днями вона презентувала великий звіт з аналізом ситуації від початку пандемії.

 З нього випливає, що торік Україна втратила через ковід від 40 до 60 тисяч людей – цифри приголомшливі, тому що фактично дають вдвічі вищу кількість, ніж офіційна статистика. Пік припав на грудень, коли Україна перевершила всі інші країни по кількості смертей на 1 млн жителів. Тоді в нас щодня помирало майже на пів тисячі більше, ніж в середньому за попередні 5 років.

Науковий співробітник Інституту механіки ім. Тимошенка Ігор Іванов входить до складу групи від липня. Також він на волонтерських засадах веде групу у Фейсбуку “Covid-19 в Україні. Аналіз статистичних даних”. Цензор.НЕТ поставив йому запитання про специфіку й методику підрахунку, великий діапазон в результатах, піки спалахів і доречність запроваджень локдаунів.

– На добровільних, державою це не оплачується. Керівник групи Ігор Бровченко подавав наш проєкт на грант Національного фонду досліджень, але він не пройшов. У четвертому кварталі нашу роботу підтримувала UNICEF.

– В основному ми є математиками. Можливо, нам не вистачає у складі епідеміологів та інших фахівців, і ми відкриті до такого розширення.

– Представники влади більше взаємодіють з Центром здоров’я Київської школи економіки. Ми час від часу також надаємо консультації, зокрема у питанні надлишкової смертності. Ми показали, що у перші місяці пандемії число смертей внаслідок ковіду імовірно було недооцінене утричі. Про це свідчать статистичні методи дослідження смертності з усіх причин. За основу ми беремо дані від Державної служби статистики та Міністерства юстиції.

– Статистика – це одне, а оцінки, які ми отримуємо, – це більш глибока інформація. Статистику вже не скоригувати, хіба що можна додавати, що справжня кількість захворюваності і смертності є вищою.

– Ці дані важко інтерпретувати точно. У січні-лютому завжди був вплив епідемій грипу та респіраторних захворювань, які давали ускладнення. У ці періоди надсмертність також вимірювалася тисячами, але на це раніше уваги не звертали, тому що процес був щосезонним. А цьогоріч усі респіраторні захворювання, окрім коронавірусу, фактично зникли – загальні обмеження їх нівелювали. У США визначають детально, за допомогою лабораторного тестування діагноз, і вони підтверджують, що майже усі респіраторні віруси перебувають на рівнях, близьких до нульових.

І на місце попередніх звичних показників по надсмертності прийшов ковід-19. Тому надсмертність за січень-лютий 2021 року перебуває на рівні попередніх років.

– Так, ми вже бачимо, що у березні ситуація стає драматичною. У березні зазвичай нема мінливої ситуації зі смертністю, вона є приблизно однаковою по роках.

– Судячи з даних по госпіталізації, ситуація із заповненістю лікарень у даний момент гірше, ніж була на піку восени. Захворюваність ще зростатиме принаймні тиждень або два, смертність також може перевищити значення, які були восени. В останні дні бачимо по 250 летальних випадків на день та більше – стільки не було вже кілька місяців. Що буде у квітні – поки важко сказати. Можливо, впровадять жорсткіший карантин, а можливо і без нього відбудеться спад.

– Йдеться про різні методики підрахунку. За весь 2020 рік смертей було на 37,3 тис. більше, ніж в середньому за 2015-2019 роки, і це становить нижню оцінку. Інший підхід – рахувати лише місяці 2020 року, коли було перевищення над середнім рівнем 2015-2019 років (досить загальноприйнятий підхід у міжнародній практиці), і він дає надлишкову смертність у 50,6 тис. випадків. Ну і підхід, за яким рахується надсмертність як різниця між 2020 роком та середнім за попередні 5 років у ті місяці, де вона добре проявляється (вересень-грудень), а у ті, де погано, за знайденим коефіцієнтом недооцінки, дає 59 тис.

У вересні, жовтні, листопаді й грудні стало помітне явне перевищення надсмертності порівняно з рівнем попередніх п’яти років. Цю різницю ми рахували як число смертей, асоційованих з коронавірусом.

– Ми рахували як число смертей від коронавірусу і множили на нашу оцінку щодо того, у скільки разів була недооцінена кількість смертей, пов’язаних з коронавірусом – на момент до вересня це число становило трохи менше 10 тисяч. Це та смертність, яку не було видно на тлі середнього показника смертності у попередні 5 років, але була оцінена на основі методу лінійної регресії за регіонами між числом смертей від вірусу та числом смертей з усіх причин.

– Окрім сказаного, варто звернути увагу на два моменти. По-перше, має місце тенденція, що ці дві смертності, як правило, добре збігаються у розвинутих країнах, де можна очікувати кращу діагностику, у той час як у країнах, що розвиваються, надлишкова смертність може бути у декілька разів вищою. Детальніше про це, наприклад, можна дізнатись з відповідної сторінки видання “The Economist” та проведеної нами візуалізації їхньої  роботи (рис. 12 з “Прогнозу РГ-34”). По-друге, серед регіонів РФ є тенденція – у Москві та Санкт-Петербурзі надлишкова смертність досить точно збігається зі смертністю, спричиненою COVID-19 тією чи іншою мірою, за даними Росстату про причини смерті (дане відомство виділяє 4 типи причин, пов’язаних з новим коронавірусом), у той час як загалом по РФ різниця складає 2-3 рази, а у деяких регііонах доходить до 5-6 разів. При цьому, статистика Росстату про причини смерті показує у 2-3 рази вище число смертей, пов’язаних з коронавірусом, ніж щоденна російська статистика про COVID-19, тож остання занижує ймовірне число смертей віід вірусу, знайдене на основі дослідження надлишкової смертності, приблизно у 6 разів, що є своєрідним рекордом серед країн світу.

-Відповідно до підходів оцінки, це смертність, яка виникає у ситуації великої смертності від коронавірусу. До неї, з одного боку, можна віднести недіагностовані випадки смертей, спричинених інфікуванням коронавірусом, та можливі випадки смертей з підтвердженим коронавірусом, але не зазначеним як причина смерті у відповідності до підходів визначення причин смерті, прийнятих відповідними фахівцями. А з іншого, це може бути збільшення смертності без інфікування коронавірусом, але за умов обмеженої медичної допомоги через погану епідемічну ситуацію.

Водночас, приклади розвинутих країн світу показують типову картину, за якої майже вся надлишкова смертність ідентифікується як смертність від коронавірусу у щоденній статистиці. Це дає підстави припускати аналогічну картину і для України, якщо тільки медична система в Україні не настільки слабка, щоб, на відміну від інших країн, при навантаженні на неї, яке спостерігалось за осінньої хвилі, масово гинули люди з усіх інших причин. Крім того, таке пояснення не охоплює той факт, що коефіцієнт недооцінки смертності в Україні, асоційованої з COVID-19, був таким самим іще до настання осінньої хвилі.

– Сказати важко. Державна статистична служба звітувала про те, що недостатньо даних, і пізніше вони їх корегували. Окрім того, складна ситуація була в Донецькій та Луганські областях, де виникла певна аномалія. У квітні й травні там кількість смертей знизилася ще глибше, ніж в інших регіонах, на 20-30%. У цих двох областях, ймовірно, відбувався обмін інформацією з окупованими територіями, і, можливо, у зв’язку з карантином цей обмін був ускладнений. Однак на підконтрольній частині цих областей також відбувалося зменшення. Потрібне глибше дослідження проблеми, щоб розібратись у ній.

– По Криму за попередні 5 років дані Держстату відсутні, відтак ми це також не могли врахувати. По Донецькій і Луганській областях ми брали дані, починаючи з 2015 року. Там неочевидна демографічна динаміка, вони не в тренді інших областей.

– Це суб’єктивне тлумачення й термінологічна проблема, щоб ми усі розуміли один одного, називаючи номер хвилі. Умовно виділяють першу хвилю навесні, головним чином через те, що в Європі тоді була велика захворюваність. Але дійсно по суті в Україні першої хвилі не було завдяки тому, що вчасно запровадили локдаун. Це дійсно був обережний виправданий крок, бо, наприклад, у Росії запровадження затримали на два тижні, і там перша хвиля дійсно була – ми це можемо сказати навіть незважаючи на те, що російські статистичні дані щодо захворюваності на ковід є одними з найбільш сумнівних серед усіх країн світу. Уже з весни в Росії спостерігалася значна надлишкова смертність. Ходять цілі легенди про їхні “полички” – це коли вписується одна й та сама кількість хворих і смертей довгий час. Так, по Москві кілька тижнів підряд кількість смертей офіційно становила від 70 до 75, без жодної динаміки.

– Так, починаючи з вересня. Хоча інколи її називають першою хвилею, тому треба чітко визначитися з термінологією.

– Ми робили графік накладання обмежень і кількості тестувань. На мою думку, якийсь слабкий ефект від посилення обмежень восени і взимку був. Якби обмежень не було, то ситуація була б гіршою.

– Порівнянням з іншими країнами детальніше займається Київська школа економіки. За їхніми даними, локдауни є ефективними і впливають на кількість хворих. У Польщі, як і в Румунії, динаміка дійсно схожа на нашу. Там також наразі вже немає надлишкової смертності, зокрема завдяки впровадженню жорсткого локдауну.

Також доречно сказати, що навряд чи українці особливо нехтують обмеженнями, порівняно з ншими європейцями. Думаю, що локдауни працюють тією самою мірою, що в Європі, що в нас. Однак є чинник взаємної довіри між громадянами і органами влади, бо за відсутності такої довіри навіть доречні рекомендації з боку влади сприйматимуться скептично.

– Вони були різні, і не так багато з них виявилися точними. Класичні моделі прогнозування засновані на понятті репродуктивного числа, і одразу припускали, що зростання випадків захворюваності й смерті відбуватиметься у геометричній прогресії, і у короткий час має перехворіти значна кількість людей з досягненням за пару місяців колективного імунітету. Але цього не сталось, а у різних країнах розвиток епідемії відбувався по-різному з огляду на різницю у вжитих заходах та на культурні особливості цих країн.

Також була помітна залежність відносних темпів зростання епідемії від кількості інфікованих. Виявилася загальна тенденція, що епідемії рости простіше, якщо інфікованих мало. З іншого боку, мав місце спротив епідемії з боку урядів країн світу, результат якого був різноманітним. Проте зачавити її до нуля змогли лише одиниці країн світу. Влітку по Європі ситуація була під контролем, але все одно фіксувалося по 50, по 100 випадків ураження коронавірусом.

– Є графік щодо позитивності тестів. Одна крива – ми ділимо кількість хворих на кількість тестів, інша – кількість позитивних результатів тестування на кількість усіх тестів. Зрозуміло, це не на 100% точно, бо інколи на одного виявленого хворого доводиться ще кілька додаткових тестів, які потрібні під час лікування і виписки.

Дійсно, обсяги тестування впливають на те, чи повну картину ми бачимо щодо смертності від коронавірусу. Інтенсивність тестувань по регіонах приблизно однакова, за винятком Києва. Тут тестують на 100 тисяч осіб удвічі а то й утричі більше, тому в Києві, певне, трохи краще виявляється смертність від коронавірусу. Але з недооцінкою смертності від коронавірусу ситуація у Києві не набагато краща, ніж загалом по Україні. Наприклад, у грудні в Києві зареєстрованої смертності від коронавірусу у 2,4 рази менше, ніж надлишкової смертності, у той час, як загалом по Україні – десь утричі.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться