Вбивство Василя Сергієнка. 7 років потому: судити не можна відпустити?

Здавалося, що цю справу за кілька років доведуть до вироку. Адже слідство спрацювало напрочуд добре, як для розслідування замовного вбивства. Усі докази були зібрані по гарячих слідах, оперативно вийшли на вірогідних кілерів та організатора. Навіть вголос називають потенційного замовника вбивства. Однак в реальності через майже 7 років справа тупцяє на місці, процес обійшов 12 суддійських колегій Черкаської області, ключовий свідок померла, а усіх обвинувачених випустили з СІЗО.

2 грудня з СІЗО випустили Володимира Воронкова, обвинуваченого у вбивстві журналіста Василя Сергієнка, – єдиного, хто з усіх обвинувачених лишався за ґратами. Йому запобіжний захід змінили на цілодобовий домашній арешт. Це настільки вразило близьких вбитого і людей, які знають нюанси справи, що знову нагадали про зізнання, яке зробив Воронков на відео під час слідчого експерименту, проведеного влітку 2015 року.

Ще раніше з СІЗО вийшли обвинувачений в організації цього вбивства Вадим Мельник, та обвинувачені у співучасті в скоєнні злочину і викраденні Сергієнка Роман Недибалюк, Валентин Завражин і Віктор Горбенко. 2 грудня Мельнику суд пом’якшив умови домашнього арешту, замінивши цілодобовий нічним.

Шостий вірогідно причетний, керівник групи викрадачів Андрій Іносов ховається в США. Місяць тому американська сторона остаточно відмовила у його видачі Україні.

Вбивство Сергієнка його побратими пов’язують з професійною і громадською діяльністю. Він зокрема збирав матеріали про махінації з землею в області. Був активним під час Майдану, і в Києві, і на рідній Корсуньщині – керував блокпостом на виїзді з міста.

Журналіста-майданівця Василя Сергієнка викрали з дому в Корсунь-Шевченківському пізнього вечера 4 квітня 2014 року. Як встановило слідство, викрадачі передали його власне кілерам і ті нанесли смертельні удари. Тіло закопали у Виграївському лісі, замаскувавши сміттям. У тому смітті кинули і чек з київського супермаркету, в якому купували знаряддя вбивста. Це дало слідчим зачіпки і дозволило за камерами огляду створити портрети вбивці. Серед інших доказів – ДНК-експертиза, яка підтвердила сліди крові Сергієнка у машині викрадачів.

Детальніше про обставини скоєння злочину і розслідування читайте тут. Про хід справи на ранній стадії – тут.

До суду справа потрапила оперативно. З того часу вона пройшла цілу епопею в судах Черкаської області. Змінилося 12 суддівських колегій. У Черкасах та в більшості інших районів закінчилися колегії, які могли слухати дану справу – усі судді або брали участь у розгляді запобіжних заходів, або затверджувала певні слідчі дії, або брали самовідводи. Далася в знаки і кадрова криза через нестачу суддів.

Інфографіка Адвокатської дорадчої групи. Рух справи станом на 2019 рік.

Наприкінці 2019 року її по новому почала розглядати колегія Городищенського районного суду у складі суддів Черненко, Подороги і Синиці. Тільки нещодавно там завершилися попередні засідання.

За час перипетій основний свідок – 93-літня мама вбитого Ніна Нища – померла від старості. Вона єдина була очевидцем злочину – на її очах сина викрадачі витягнули з подвір’я до автівки. Її свідчення так і не долучені до справи, бо у новому розгляді справи її так і не допитали. Близькі Сергієнка переповідають її розпачливі слова: “Невже вони чекають, поки я вмру?”.

Адвокат потерпілих Євгенія Закревська нагадує, що Нищу не раз просили допитати поза чергою і навіть зверталися з цього приводу до Європейського суду з прав людини:

“Ми просили це зробити і тоді коли справу слухали в Сосновському районному суді, і тепер, коли її слухають у Городищенському районному суді. На першому колі розгляду, яке завершилося у Сосновському районному суді, її таки допитали. Але потім, коли сталася зміна колегії і розгляд справи пішов на друге коло, то захист зривав засідання. Коли суд призначив допит по відеоконференції, ми зорганізували все, але захист заявив відвід судді. Тоді в обвинувачених адвокатом був Шадрін з колегами.

І коли в Городищенському суді визначали порядок дослідження, ми просили змінити порядок дослідження доказів і допитати її в першу чергу. Прокуратура також це просила. Коли стан здоров’я пані Нищої погіршився, ми окремо просили про це. Ми навіть писали скаргу в ЄСПЛ. Однак допитати таки не встигли…”.

Адвокати ж в обвинувачених з того часу змінилися. У коментарі Цензор.НЕТ нові захисники розводять руками, мовляв, також мали до Нищої питання. Вони заперечують те, що саме їхня сторона фактично унеможливила вчасний допит свідка, хоча клопотання про відвід судді просто перед допитом свідчить про потилежне.

Навесні 2020-го під час слухань у Городищенському суді стався ще один скандал.

Головуюча суддя Синиця розголосила таємницю слідства просто в залі суду. Вона викрила свідка Горбенка – одного з обвинувачених, – який погодився співпрацювати зі слідством. Як наслідок, Горбенко відмовився від своїх слів та від готовності співпраці.

Як видно з відео, присутні попереджали суддю не зачитувати деталі й не розкривати свідка:

Нині щодо таких дій судді тривають слухання у Печерському районному суді Києва. Однак вірогідно, що суд зважить на позицію Вищої ради правосуддя. А ВРП стала на бік судді, не відсторонивши її від посади чи від розгляду даної справи. Окрім того, ВРП у своєму рішенні написали, що бачать тиск на суддю з боку прокуратури.

На запит Цензор.НЕТ з проханням пояснити таке своє рішення ВРП не відповіла.

“Тобто за час поки слухається справа у Городищі, у руху справи самі втрати – померла ключовий свідок, а свідка, який погодився на співпрацю зі слідством, фактично здала сама суддя, – обурюється друг вбитого Олег Собченко, який проходить по справі свідком обвинувачення.

– Свідок після того, коли його особу розголосили, одразу відмовився від співпраці. Але ситуація глибша. Там сама система зробила все можливе, щоб свідок відмовився від співпраці, – від начальника СІЗО до обласного прокурора. Є законна процедура, за якою прокурори беруть на себе відповідальність і передають свідка до іншого СІЗО, оскільки йому потрібні гарантії безпеки у разі співпраці зі слідством. Однак начальник СІЗО відмовився це зробити. Є інформація, що буцімто це не дозволив прокурор області, хоча він взагалі не мав і не повинен мати стосунку до цього процесу. А суддя просто в залі суду свідка підняла, щоб запитати, чи він справді погодився на співпрацю. Якби свідок заговорив, то справа зрушила б з місця, тому що він знає все”.

Зараз справа на етапі дослідження доказів. На думку вдови Сергієнка Валентини і його друзів, у Городищі очікувати на правосуддя марно, оскільки ситуація там триває вже рік. Вдова Сергієнка написала відкритого листа Президенту Володимиру Зеленському. З Офісу Президента прийшла формальна відповідь, справу звідти перекинули ОГП.

“У Городищенському районному суді рік не могли призначити підготовче судове засідання. Воно відбулося тільки у другій половині 2019 року. Зараз триває судовий розгляд. На моє глибоке переконання, сказати, що він триває, можна з великою натяжкою. Оскільки судові засідання призначаються від дати продовження запобіжного заходу, що діє відносно одного з організаторів, і тому з урахуванням часу на продовження запобіжних заходів часу на реальне судове засідання не лишається. Судовий розгляд має бути наповнений, зокрема щодо дослідження доказів й допиту свідків. Більше того, була втрачена можливість допитати очевидицю злочину пані Нищу”, – вважає начальник відділу Офісу Генпрокурора Юлія Малашич.

На думку Мелашич, ті процесуальні порушення, які були допущені при судовому розгляді у Городищі, є кричущими:

“Я з цього приводу заявляла відводи. Один спромоглися розглянути. Інші – або ми в силу об’єктивних обставин були змушені їх відкликати, бо їх розгляд відтягувався, або ж вони були нівельовані, бо представники потерпілих їх заявляли раніше. Дивною є реакція самої колегії, тому що на будь-який відвід у даному провадженні вони реагують заявами до Вищої Ради Правосуддя, що на них буцімто намагаються впливати. Хоча з нашого боку це пряма реалізація процесуального права. І чомусь коли цій колегії заявляли про відвід в інших справах, то відносно жодного прокурора ці судді не зверталися до ВРП. У мене таке враження, що для тієї колегії існує окремий процесуальний закон”.

На її думку, з урахуванням усіх кричущих порушень немає надії, що апеляція лишить це рішення в силі, навіть якщо вирок буде виправдувальним – тобто буде прийнятий на користь обвинувачених:

“Апеляційний розгляд по даній справі є очевидним. Питання у тому, хто виступатиме апелянтом. Так само питання, через скільки років це відбудеться. Я не здивуюся, якщо дружині Сергієнка доведеться чекати правосуддя ще 5 років – з таким повільним рухом в даному провадженні”.

Зважаючи на буксування розгляду, логічно постає питання, чому таку скандальну справу не передали до Києва. Такі спроби становлять не менш складну, хоча більш невидиму епопею. Про такі поривання за минулих форматів ГПУ лише відомо, що вони були доволі кволими. У нинішньому ж витку цей шанс вже втрачено.

“Попри бажання на здійснення правосуддя є інша обставина. Закон говорить, що змінити підсудність кримінального провадження з будь-яких підстав, зокрема з виключних, як у даному разі, можливо винятково до початку судового розгляду кримінального провадження. Однак це питання не ініціювали за ті роки, поки провадження кочувало між районними судами Черкаської області. Тобто процесуальна можливість висмикнути справу з області наразі втрачена”, – пояснює Малашич.

Щодо двох фігурантів – Горбенка і Завражина – із загальної справи виокремили іншу. Прокуратура домоглася її слухань у столиці, у Дарницькому районному суді Києва.

“Щодо встановлення замовника вбивства слідство триває у межах фактового провадження, – уточнює Малашич. – У січні цього року було скероване провадження відносно двох учасників злочину, але по статтях, які були встановлені за результатами досудового розслідування. Зокрема був встановлений факт вчинення ними злочинів, зокрема участь у злочинному угрупуванні, а також виконавцю було вмінено вбивство через отримання нових доказів. Дані особи є обвинуваченими і в Городищі”.

Вирішення справи у Києві може стати певним прецедентом і для справи, яка слухається на Черкащині. Адже по провадженню, яке слухається у Дарницькому суді Києва, є шанс отримати вирок вже наступного року.

Вочевидь, це розуміють і адвокати обвинувачених. Вони висловлюють нерозуміння, чому фактове слідство веде ДБР (як справу Майдану).

“Справу не затягують з боку обвинувачених. Затягує прокуратура та орган досудового розслідування. Справа неодноразово множиться. Зародилася у 2014, і на сьогодні немає достатньо доказів, щоб встановити вину обвинувачених. У подальшому сторона обвинувачення фабрикує нову справу, з неї – ще одну. І так ми слухаємо справу по різних судах в різних інстанціях. На всі засідання ми з’являємося.

Усі докази базуються на показах інших осіб, фігурантів, яких не визнали винними. Наприклад, кричать, що Мельник – організатор. Але вироку щодо цього нема”, – говорить адвокат Валерій Добраниця.

Його колега Володимир Романченко додає: “Є багато чого, але суд не прийняв по них рішення. А вони просто копіюють справи. Ми вже маємо чотири кримінальних провадження. Три вже в суді, одне ще на слідстві. Цих справ взагалі не має бути. Не дочекавшись вироку (у Городищенському суді. – Ред.), слідство скопіювало матеріали, і наразі маємо засідання у Дарницькому районному суді. Тобто ті самі обвинувачені, ті самі потерпілі, той самий злочин”.

Представниця потерпілих адвокат Євгенія Закревська не бачить проблеми, якщо нова справа розглядатиме ті самі докази:

“Перша справа була одна, і протокол огляду був один. Матеріали цієї справи скопіювали у порядку тимчасового доступу і використовують їх у київській справі. Сторона захисту вважають, що це недопустимо. Я не бачу в цьому неприпустимості. Докази були зібрані в належному порядку, використовуються в іншій справі, мають значення тут, тому вони використовуються і тут”.

Адвокати заявляють про упереджене слідство та фабрикування доказів, та підтримують версію про тиск на суддів.

На питання, у чому саме полягає фабрикування злочинів, адже навіть експертиза ДНК показує причетність обвинувачених, відповідають, що не можуть це розголошувати, оскільки суд ще не дійшов до відповідної стадії.

Як випливає з заяв сторони захисту в суді, їхнє заперечення викликає те, що докази були зібрані у першу добу після викрадення і вбивства Сергієнка, зокрема в нічний час (Сергієнка викрали з дому пізно увечері). На їхню думку, цей випадок не був невідкладним, тому докази повинні були збирати згодом.

Позицію сторони обвинувачення щодо цих заяви саркастично описала Євгенія Закревська:

“І то правда, попридумували оце “по гарячіх слідах” і всякі невідкладні слідчі дії… ще чого, вночі огляд проводити, кров, знаходити, не через день, не через тиждень і два дощі як це традиційно відбуваєтсья у порядних мусорів… а в ніч після викрадення… чисте порушення прав підзахисних… Людину викрали, вбили… оглянути калюжу крові на трасі – хіба ж це невідкладний випадок??”

Очевидна недопустимість протоколу огляду місця події (закинутої заправки, де ще живого Сергієнка перевантажували з одного автомобіля в інший, там знайшли сліди води і крові), на думку захисту, також полягає і в тому, що цю слідчу дію проводили вночі.

А це начебто суперечить ч. 4 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу. Тому що начебто це не був невідкладний випадок і затримка в проведенні слідчої дії нічим не загрожувала.

Ч. 4. ст. 223 КПК: Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, ЗА ВИНЯТКОМ невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного”.

Обвинувачені по максимуму списують свою причетність на ще одного фігуранта, що був безпосереднім кілером Сергієнка – рецидивіста Федорова. Слідство припускає, він вже є мертвим. Наприклад, Воронков, який разом з ним вивозив Сергієнка з його дому, на відеовідтворенні заявив, що він не вбивав, а лише допомагав.

Є докази того, що фігуранти наперед знали, що Сергієнка вбиватимуть. І саме ці докази пред’являють у київському суді.

Що ж до встановлення замовника вбивства, то з перших днів оточення Сергієнка вказувало на вже колишнього нардепа Геннадія Бобова. Після позачергових виборів до Верховної Ради, на яких Бобова не переобрали, голова Департаменту спецрозлідувань ГПУ Сергій Горбатюк оптимістично заявив, що тепер у цьому напрямку справи рухатимуться швидше. Влітку 2020-го було проведено ряд обшуків у Бобова. При цьому виявили гроші і порушили справу про приховування майна. Зараз для пред’явлення йому звинувачень недостатньо доказів – така позиція слідства.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться