Хода ветеранів 2020: справа Шеремета, дощ та жіноча “коробочка”

Центром Києва пройшов Марш захисників України, в якому взяли участь ветерани війни з Росією та родичі загиблих за Україну героїв.

Ще немає 9 ранку, але у парку Шевченка, звідки незабаром вирушатимуть містом колони ветеранів, вже повно людей.

Це і одягнені у абсолютно уставну піксельку бійці з безліччю нагород на грудях, і більш “польові” воїни у шортах та патріотичних футболках, і ветерани у цивільному. “Я не збираюсь іти в жодній із “коробочок”, просто прийшов обійняти друзів”, – зауважує ветеран-донеччанин, який щойно остаточно перебрався до столиці.

Вперше цього року на марші (який, втім, у своїй поточній “редакції” проходить лише вдруге) буде “коробочка” суто дівоча – це Жіночий ветеранський рух. У припаркованій біля парку машині дівчата поспіхом переодягаються у чорні футболки з емблемою руху, вдивляються у люстерця, поправляючи волосся під чорними беретами. “Нервуємо, як перед шкільним святом, – сміється одна з них, аеророзвідниця із позивним Перлинка. З армії вона звільнилася кілька років тому, після загибелі свого батька. – Вчора цілий вечір “відбивали” берети”.

“Після закінчення служби багато з нас не знали куди себе прикинути, що робити. І саме посестри стали для кожної з нас підтримкою – фінансовою, психологічною, будь-якою, – пояснює рішення йти разом Ляна, колишній боєць НГУ. – У нас був вибір, кожна з нас могла йти зі своїм підрозділом. Але ми вирішили крокувати разом”.



9:00 – офіційний час початку ходи. Однак, за старою армійською традицією, у цей час ніхто навіть і не думає шикуватися і, тим більше, кудись вирушати. Всі тримаються групками, теревенять між собою, переповідають побратимам останні роки свого життя, і просто насолоджуються не дуже спекотним ранком. О 9:40 ранку нічого не змінюється, як і о 9:50… Однак вже о 10 колона починає повільно формуватися. З колонок у парку грає “Тінь Сонця”. Над першими лавами ходи – прапори з портретами обвинувачених у справі Шеремета – #FreeDrKuzmenko, #FreeDugar, #FreeRiff.

О 10:30 ми вже також шикуємося – але вирушимо насправді не раніше, ніж за дві години. До ходи приєдналося дуже багато людей.


На початку ідуть “збірні” усіх областей України – Київськa, Волинськa, Миколаївськa… Крим. Окремо йде “Муніципальна варта”, що складається здебільшого з ветеранів війни. “Легіон Свободи”. “Сокіл”. “Рух ветеранів України”. “Ветеранське братерство”.



На узбіччі дороги, як і минулого року, стоять люди, вони аплодують та скандують “Дякуємо!”

Хтось плаче. Хтось дарує захисникам квіти, хтось – співає гімн. На марші багато дітей – як у колоні, на плечах бійців, так і серед тих, хто прийшов підтримати військових.


“Айдар”. “Азов”. 54-а ОМБр…


О 12 в місті починається дощ. У час, коли ми лише вирушаємо з парку, на Майдані вже горять фаєри – на підтримку обвинувачених Яни Дугарь, Андрія Антоненко, Юлії Кузьменко.

Незважаючи на те, що чекати на “хвіст” колони людям доводиться не одну годину, ніхто не розходиться.

На Майдані коробочки військових одна за іншою розсипаються, вливаючись у людське море кольору “піксельки” та білих вишиванок.


Єдине, мабуть, що відрізняє цей марш від минулорічного – це маски на обличчях людей. Будучи лише даниною карантину, вони все одно нібито десь на рівні підсвідомості натякають на можливий розвиток подій – так само, як і поки що поодиноке скандування “Зелю геть!” у натовпі. Так само, як і сама необхідність знову підіймати на площі тему правосуддя та справедливості – цього року у справі Шеремета.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться