Хто тут у мери? Частина перша. Захід України

Поточні новини передвиборчої кампанії. Львів, Ужгород, Чернівці, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ, Луцьк, Хмельницький.

***

У найзахіднішому обласному центрі України – Ужгороді – інтрига щодо того, хто обійме крісло міського голови, здається, зберігатиметься до кінця виборчої кампанії. Чинний міський голова Богдан Андріїв, який на минулих виборах висувався за підтримки партії “Відродження” і несподівано для багатьох переміг, нині, за непідтвердженою поки офіційно інформацією, балотуватиметься від “Батьківщини”. Однак цьому не варто дивуватися – згідно з інформацією зсередини обласного штабу “Батьківщини”, останнім часом величезний вплив на партійну організацію Юлії Тимошенко (дехто каже: тотальний контроль) має екс-нардеп і керівник “Відродження” на Закарпатті Михайло Ланьо (вчергове став широко відомим після знаменитої мукачівської стрілянини 2015 року). Основним суперником пана Андріїва стане Віктор Щадей – відносно молодий “вічний опозиціонер”, який кілька разів був депутатом Ужгородської міської ради (в тому числі – від тої ж таки “Батьківщини”), але тепер вирішив балотуватися від пропрезидентської “Слуги народу”.


uzhgorod.net, zak.depo.ua

Водночас багаторічний “господар” Закарпаття Віктор Балога, який кожних виборів безуспішно намагався взяти контроль над обласним центром, цього разу, очевидно, зробив ставку не на здобуття мерського крісла, а на заведення в міськраду чим більшої кількості своїх людей. Наразі Віктор Іванович заморозив свій партійний проєкт “Єдиний центр”, натомість активно розкручує (в тому числі в Ужгороді) проєкт свого сина, мера Мукачевого — “Команду Андрія Балоги”. Також його люди є і в інших політичних проєктах: зокрема серед активних діячів суто місцевого політпроєкту “Альтернатива”, що намагається позиціонуватися як “партія ветеранів – учасників АТО”, присутній багаторічний помічник на платній основі колишнього нардепа, брата Віктора Балоги Павла – доброволець Максим Шелепець. Наразі достеменно невідомо, чи спонсорує Віктор Балога “Альтернативу” в Ужгороді, однак, судячи з великої кількості бордів та газет цієї партії в місті, великі гроші на агітацію у ветеранів точно є.

Цікаво спостерігати і за Чернівцями, де боротьбу за крісло міського голови поведе трійка лідерів місцевих симпатій. Це, перш за все, наразі відсторонений від виконання обов’язків мер Олексій Каспрук (який, провоювавши свою каденцію з міськрадою і, вочевидь, не заспокоївши свій бойовий дух, цього разу висувається партією “Пропозиція” Філатова-Корбана). Його головний, ще з минулих виборів, конкурент Віталій Михайлишин має всі шанси вийти у другий тур і нав’язати Каспруку важку боротьбу з непередбачуваним результатом. Боротьбу за право висувати Михайлішина ведуть між собою місцеві осередки “Рідного міста” і ОПЗЖ. Проте самому Віталію, вочевидь, перспективніше було б іти самовисуванцем, щоб мінімізувати у головах виборців будь-які свої асоціації з Партією регіонів.

Третім важливим учасником передвиборчої інтриги має стати очільник обласного осередку “Слуги народу” Віталій Другановський. Саме його, а не чинного голову Чернівецької ОДА Сергія Осадчука, висунув на посаду міського голови нещодавній з’їзд “СН”. У області це сприйняли як певну сатисфакцію для Іллі Павлюка, люди якого на торішніх парламентських виборах виграли у області аж на чотирьох округах – але губернаторську посаду отримала людина Дмитра Фірташа…

Отже, майбутнього мера Чернівців визначить другий тур, у якому на Каспрука чекатиме запекла дуель з Михайлишиним (більш імовірний варіант) або Другановським.



У місті Лева – своє тріо фаворитів, і, на відміну від Чернівців, ці люди відомі всій країні. Йдеться про міського голову Андрія Садового, очільника львівської міської організації ВО “Свобода” Руслана Кошулинського і висуванця “Європейської солідарності”, народного депутата, ексголову ОДА часів Петра Порошенка Олега Синютку.

Поки беззаперечним лідером перегонів видається Андрій Садовий (липневе соцопитування “Рейтингу”дає Садовому 38,1% опитаних львів’ян, Кошулинському – 17,9%, Синютці – 13,8%). Втім, другий тур є неминучим. І тут постає питання: хто стане більш незручним супротивником для чинного мера? Багато хто вважає, що Синютка – попри те, що особистий рейтинг нардепа наразі є вдвічі менший за рейтинги ЄС. Але у разі виходу у другий тур і особистого протистояння з Садовим, до свого неабиякого досвіду господарника (хай там як, є кількарічний досвід роботи першим заступником того ж Садового) Синютка отримає чималий резерв за рахунок голосів ідеологічно згуртованого навколо “Євросолідарності” електорату. З огляду на те, що “ЄС” у місті має чудові позиції і, скоріше за все, отримає у новій міськраді найбільшу фракцію, – у пана Синютки є непоганий шанс наростити свій рейтинг.

І навпаки, особиста популярність Кошулинського у місті значно перевищує партійну. Але вирватися за межі свого (і “Свободи”) рейтингового “гетто” йому навряд чи вдасться. Тож у місті багато хто вважає, що пан Андрій волів би мати суперником у другому турі пана Руслана. Злі язики навіть подейкують, що частина бігбордів Кошулинського у Львові з’явилися за сприяння чинного міського голови…

Садовий оголосив про те, що знову балотуватиметься на посаду міського голови, у серпні цього року (попри те, що у березні 2019 року запевняв, що більше не балотуватиметься). Причину зміни рішення Андрій Іванович пояснив так: “Ти не можеш бути одночасно і президентом, і керівником міста. Я тоді балотувався на посаду президента країни. По-друге, початок цього року був таким шоком для всіх нас. Тому що коронавірус попутав усі карти. Я побачив, що ті люди, які, на мою думку, мали би потенцію піти, вирішили відмовитись від кандидування, тому треба знову брати всю відповідальність і йти перемагати. І для країни робити цей стандарт успішного міста. Це дуже важливо”.

Після того як президентом став Зеленський, Садовий не надто критикував його на посаді. Не перепало критики і “слугам народу”. Втім, відповідаючи на запитання “Цензора” про те, чи не збирається він створювати коаліцію із представниками “Слуги народу” в міськраді, Садовий відповів різко: “Та вони мене ненавидять, ви що. Вони мені постійно створюють якісь труднощі і перепони. Просто я, можливо, не сильно на це звертаю увагу, тому що зайнятий роботою. Але коаліцію я буду створювати виключно із львів’янами. Із тими, хто має чітку проукраїнську позицію. А хто переможе – будемо садити всіх за круглий стіл і працювати разом”.

Як приклад перепон Садовий наводить судову тяганину в Антикорупційному суді восени 2019 року щодо справи про продаж землі. “Абсурдальні звинувачення, білими нитками шиті справи, стидоба на весь світ. Як це назвати?” – обурюється львівський мер.

Хай там як, у Садового восени є добрі шанси вкотре стати львівським міським головою.

А от правлячій партії у Львові нічого шукати. Цей регіон не підтримав ні Зеленського на президентських виборах, ні його партію на парламентських. Схожу ситуацію слід очікувати і на місцевих виборах. Зрештою, і самі “слуги” зізнаються, що не розраховують на Львів та не вважають його своїм базовим містом.

Йдемо далі. У Хмельницькому склалася досить прогнозована ситуація,  про яку навіть наближене до керівництва партії “Слуга народу” джерело Цензор.НЕТ висловилось так:

“Де, зрозуміло, що шансів немає – це Хмельницький. Там у чинного мера практично 93% підтримки…”.

Чинний мер Хмельницького Олександр Симчишин дійсно має чудові шанси бути переобраним. Як і у 2015 він, скоріше за все, піде на вибори від ВО “Свобода”. І це попри те, що у пана Олександра є і власний проєкт – політична партія “Команда Симчишина”. Втім, ця партія зареєструвала обласну регіональну партійну організацію лише у серпні, та й сам мер каже, що “фамільний” проєкт – неполітична історія. “Туди входять і “свободівці”, і активісти, і волонтери, бізнесмени і прості містяни. Всі вони надалі змінюватимуть Хмельницький і район” – цитує Симчишина “Незалежний громадський портал”.  

Взагалі-то у політичних кулуарах Хмельниччина вважається вотчиною сім’ї Герег. Чи висунуть вони і “Батьківщина” (яка, подейкують, у області зараз є своєрідним дахом для політичних, і не тільки, амбіцій Герег) свого кандидата? Скоро дізнаємося – як і про імена інших кандидатів (вони якось не поспішають заявляти про себе). Одне начебто зрозуміло: серйозних конкурентів у Симчишина на цих виборах не буде.

Як, схоже, і у мера Тернополя – свободівця Сергія Надала. Навіть у “Слуг народа” розуміють, що, згідно з рейтингами, шансів перемогти чинного міського голову – практично немає.

А тому висунення на посаду шоумена Віктора Гевка у партії розглядається здебільшого як аванс на майбутнє.

– Він є рідним братом депутата Володимира Гевка, голови обласної організації партії, – розповідає “Цензору” джерело у “СН”. – У Віктора велика пізнаваність у місті, плюс позитивний імідж; за освітою він менеджер і тривалий час працював у Тернополі керуючим великих компаній. Тобто в місті його знають не тільки як актора. Є розуміння, що він може зробити цю кампанію цікавою і збільшити шанси по фракції у міській та обласній радах.

А чи є у місті хтось, здатний кинути виклик Надалу? Звісно, “ніколи не кажи ніколи” – але ж серпневі результати досліджень, проведених у місті Центром з інформаційних проблем територій, дещо навіть фантасмагоричні: чинний міський голова має 78,3% підтримки мешканців міста; на другій позиції – Михайло Ратушняк (3,4%), на третій – Віктор Овчарук з 3,1%…

Здається, чинний тернопільський мер може спати спокійно: наразі потужних конкурентів на горизонті не видно.

Схожа ситуація на ще одній “вотчині” об’єднання “Свобода” – Івано-Франківську. Чинний мер Руслан Марцинків має високу довіру місцевих мешканців і з великою ймовірністю виграє у першому турі. Опитування “Рейтингу” демонструють рівень популярності Марцинківа за 70%. Сам він в інтерв’ю УП так говорить про свій рейтинг: “Станом на сьогодні в місті підтримка у мене відсотків десь 70-75%. Це не означає, що треба розслабитися і нічого не робити, тому що насправді рейтинги – це дуже мінливо”.

Чи є конкуренти у Марцинківа? Ну, принаймні, є ще два заявлені кандидати на посаду міського голови. Від “Української галицької партії” побореться із Марцинківим за мерське крісло 34-річна Наталія Сербин. Вона є заступницею голови “УГП”, волонтеркою, блогеркою та журналісткою. Сербин уже почала робити перші “наступи” на чинного мера і анонсувала обговорення його діяльності за 5 років. “Мер багато робив, але не те, що обіцяв і це вкрадені можливості у франківців, знівельована довіра, не оправданий піар”, – написала вона у Facebook.

Третій кандидат на посаду мера Івано-Франківська – представник “Слуги народу”, юрист-консультант та директор приватних компаній Олександр Богачов. Він почав вести свою кампанію (хоч і насправді не надто активну) після оголошення його кандидатом від “слуг” на з’їзді 31 серпня. Сам Богачов пояснює причину свого балотування десь так: “Моя мета – зробити Івано-Франківськ успішним, багатим, відкритим, креативним, інвестиційно привабливим”.

Рухаємось далі на Волинь. У Луцьку ситуація із кандидатами більше схожа на вигоріле поле. Цей регіон називають вотчиною Ігоря Палиці (бізнес-партнер Коломойського, очільник партії “За майбутнє” та нардеп відповідної фракції у парламенті). Від нього тут балотуватиметься радник міського голови Ігор Поліщук, якого називають ключовим кандидатом на мерське крісло. Та говорити однозначно, чи зможе він отримати посаду в першому турі, ще рано. Адже наразі тут не висунули своїх представників ні “Батьківщина”, ні “Європейська солідарність”, ні “Свобода”, ні “Голос”, ні “Слуга народу”.

Наразі ж окрім Поліщука про своє балотування в Луцьку заявили лише Алла Надточій (місцева партія “Свідомі”) та Віктор Гресюк (громадський діяч, самовисуванець). Хоч і навряд чи вони становитимуть серйозну конкуренцію кандидату від “За майбутнє”.

Та навіть попри відсутність інших кандидатів, ці троє не надто активно ведуть кампанію. “Вони не активні ні в зовнішній рекламі, ні публічно. Принаймні як кандидати вони зараз себе не позиціонують взагалі”, – розповіла Цензор.НЕТ координаторка спостереження за виборами у Волинській області від мережі “ОПОРА” Катерина Шарпата. За її словами, поки не висунуті всі кандидати – складно робити якісь прогнози, чи оцінювати кампанії.

“Ми щодня моніторимо, спілкуємось із представниками виборчих комісій. Знаємо, що партії мають повідомляти територіальну виборчу комісію про проведення цієї партконференції з висування кандидатів. Поки що жодних таких заяв від партій не надходило”, – каже Катерина.

Поки у Луцьку затишшя – у сусідньому Рівному в повному розпалі боротьба і суцільні сюрпризи. Несподівано для багатьох рівнян симпатії виборців тут очолив Віктор Шакирзян – забудовник і очільник новоствореної ГО “Рівне разом”.

“Це людина, яка була, фактично, без імені і повністю стартувала у зовнішній медійній кампанії в травні”, – розповідає Цензор.НЕТ рівнянка, нардеп “Голосу” Соломія Бобровська. Його феномен успіху нардепка пояснює так:

“За 12 років повної стагнації і законсервованості міста Рівного, і з величезним антирейтингом мера, який вже добуває свою каденцію, поле було занадто вільним. І в травні, коли ми виходили з карантину, людина почала активно працювати: починаючи з бордів і соціальної реклами, яка таргетувалася фактично на всіх рівнян… Новизна, пропозиція, за ним стоїть бізнес, правоохоронні органи, забудовники – це така суміш. У нього навіть не характерне прізвище для міста Рівного. В перший місяць це було смішно, ніхто навіть не надавав аж такої уваги, що він займе це поле. Оскільки був високий антирейтинг чинного мера Хомка і багато тих, хто не визначився, – вони почали помаленьку перетікати до Шакирзяна”.

Основна боротьба за посаду мера тут може розгорнутись у другому турі. Шакирзяну приписують підтримку на рівні 20%, у той час коли рейтинг його трьох головних конкурентів коливається у межах 9-11%. Йдеться про чинного голову Рівненської ОДА Віталія Коваля (балотується від “Слуги народу”), представника “За майбутнє” Юрія Вознюка і кандидата від ВО “Свобода” Олега Осуховського.

Ще одним неочікуваним кандидатом для Рівного став заступник чинного мера Віталій Герман. Але, радше, став сюрпризом не він, а партія, від якої балотується – проросійська “Перемога Пальчевського”. Бобровська вважає, що це “абсолютний нонсенс і абсурд в західноукраїнській області, яка колись була колискою повстанської армії і опору”. “Шансів немає в нього. Але він буде качати, і поведе партію в міську раду”, – додає нардепка.

А як справи у представника “Голосу”, бізнесмена Романа Денисюка? Зараз він, за словами Бобровської, працює над своєю кампанією і нарощенням впізнаваності.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться