Ярослав Юрчишин: Керівництво партії “Голос” відмовляється виносити на обговорення питання домовленостей з Банковою, зміни статуту та витрат

Вже кілька діб одна з українських парламентських партій знаходиться у епіцентрі гучного скандалу. Стало відомо, що аж шість депутатів фракції "Голос" у Верховній Раді знаходяться на межі виключення з партії. Причина – волюнтаристські, з точки зору політради партії, дії Соломії Бобровської, Романа Лозинського, Ольги Стефанішиної, Олександри Устінової, Володимира Цабаля й Ярослава Юрчишина.

Що саме не сподобалося керівному органу партії, можна дізнатися з офіційного релізу прес-служби “Голосу”, який з’явився одразу після перших інформаційних зливів з повідомленням про існуючий конфлікт. А також – з офіційного протоколу засідання політради, що його виклала у своєму Facebook нардеп Олександра Устінова.

Що ж до деталей протистояння, то тут радимо читачам подивитися стрім на facebook-сторінці нардепа Ярослава Юрчишина, де презентується точка зору іншої сторони суперечки.

Втім пана Юрчишина цікавлять одні нюанси цієї ситуації, а “Цензор.НЕТ” – дещо інші. Які саме – читач може дізнатися з цього інтерв’ю.

– Жодного зворотного зв’язку від керівництва партії не отримав. Натомість отримав запити від багатьох членів партії на прохання пояснити, що відбувається. Звісно, на відміну від Кіри Рудик і Ярослава Железняка, я чітко наголошую, що це моя позиція. Вона може бути неповна, часткова. Завжди треба слухати другу сторону.


Ярослав Юрчишин

– Всередині партії є офіційна розсилка, яка, власне, повторює офіційну заяву “Голосу”. Не більше того. Жодного руху з боку офіційного керівництва ані щодо мене, ані щодо моїх колег, ані в негативному змісті, ані в позитивному – немає. Але це цілком лягає в ту парадигму, яка у нас триває кілька місяців – коли керівництво фракції не представляє фракцію, не може зібрати фракцію. Бо є кращі депутати і гірші депутати, тобто наші депутати і чужі депутати. А керівництво партії, нам Кіра Рудик одного разу сказала: партія – окремо, фракція – окремо, вирішуйте собі самі. Хоча насправді партія зараз живе за гроші державного фінансування, які отримала в результаті парламентських виборів. Тобто в результаті потрапляння партії в парламент.

– Я взагалі не розумію логіки дій керівництва. Тривалий час після з’їзду, на якому з керівництва партії виключили Сергія Притулу (що викликало ряд питань щодо проблем з НАЗК і фінансового звіту, були досить жваві обговорення), я кількаразово пробував почати розмову. Та і мої колеги приходили на фракцію з чіткими пропозиціями, запитами. На жаль, односторонньо. Сергій Рахманін, Ярослав Рущишин включалися, щоби спробувати якось шукати середню точку. Але з боку керівництва партії жодних кроків назворот я не бачив.

– Насправді, відрізання від будь-яких партійних можливостей. Наприклад, запрошення на ефіри. Якщо раніше пресслужба партії обслуговувала як партію, так і всю фракцію, то нині депутати, які не угодні, змушені самі домовлятися з ефірами. Це – ламання тих традицій, які були в “Голосі”. У нас завжди по тематичних ефірах йшли профільні депутати. Наприклад, Ольга Стефанішина коментувала вакцинацію. Це не питання політичне. Це насправді питання вузько експертне.

– Так. Коли коментують політики широкого профілю, керівники партії і фракції, тобто політичні фігури, – це звучить зовсім по-іншому. Виглядає, як політизація. Коли це роблять експерти, виглядає більш професійно.

– Поїздки по регіонах. Ви чітко можете побачити, що зараз, представляючи національний план “Голосу”, у регіони до моменту оголошення карантину їздили лише вибрані депутати. Чи я можу сказати, що це рішення самих депутатів? Ні. Це – рішення керівника фракції, керівника партії. І це насправді класична технологія людей, які не готові на відкриту дискусію.

Фото: fb.com/yaroslav.yurchyshyn є різні угрупування?

– Прекрасно – але це не є смерть для партії. Візьміть Демократичну чи Республіканську партію в Сполучених Штатах – там є різні платформи. Так, можна говорити, що “Голос” настільки малий, що що там нам ділитися. Але ж є різні погляди. Окей, давайте збиратися за круглий стіл – і говорити… І знову ж таки, після зустрічі з Притулою не відбулося таких подій, що відбулися останнім часом. Не було ніяких загострень, ніяких агітацій чи контрагітацій. Була зустріч, яка чітко мала продемонструвати: друзі, є інша група, інша позиція. Ми спокійно спілкуємося. Зрештою, ви подивіться на комунікацію після цієї зустрічі з керівництвом партії і фракції. У нас все нормально. А раз все нормально, то які претензій до нас? Тим більше, що в даному випадку ця зустріч точно не містила ніяких розмов про якісь довгострокові плани. Ми просто хотіли зустрітися з Сергієм, з’ясувати його настрій і плани після того, як його виключили з керівництва партії

– Як Сергій сам сказав навіть у своєму telegram-каналі, він залишається в політиці і буде далі шукати можливості втілювати ті цілі, які він анонсував на виборах Київського міського голови.

– Так. Це питання до “Голосу”. Ми це питання не проговорювали на момент зустрічі. І на даний момент, якщо вірити керівництву партії (оскільки з січня нікого не виключали), то Сергій Притула – член політичної партії. І якщо з цього боку аналізувати, на момент нашої зустрічі він, напевно, свою політичну кар’єру пов’язував з “Голосом”.

– Не підозрюю. Це він сам говорив (і це є в інтерв’ю керівництва партії Кіри Рудик) про те, що ведуться якісь переговори з Банковою – ймовірно про створення коаліції. Ми пропонували на фракції підняти це питання і проговорити. Цього не було зроблено. Ярослав Железняк, посилаючись на положення фракції, сказав, що він не буде затверджувати порядок денний, в якому є це питання. Зрештою, до речі, це не дозволило розглянути питання подання в Конституційний Суд щодо закону про ДБР і НАБУ. Яке зрештою – я маю на увазі подання – і стало причиною нашого останнього “китайського попередження”.


Ярослав Железняк

– Я думаю, це просто вияв того рівня довіри, яка зараз є. Тобто користуючись формальними механізмами… Я не скажу, що у нас найдемократичніший статут; зрештою, тому, власне, до з’їзду була пропозиція створити статутну комісію – і його вдосконалити, демократизувати. Це була пропозиція Сергія Рахманіна, і з’їзд її підтримав. Але чомусь на таку не дуже складну роботу вирішили відкласти результат аж на цілих півроку. Зрештою, зараз виглядає так, що цей період, напевно, вирішили використати для того, щоб очистити партію від неугодних.

– У нас є контрольно-ревізійна комісія, яка представила на з’їзді звіт про використання фінансів. І от щодо нього були питання. Звіт представлявся в скороченій формі. На основі розгляду цього питання діючий склад контрольно-ревізійної комісії за пропозицією Кіри Рудик було усунено – і було сформовано новий. Відповіді на питання щодо фінансів, які виникали і на фракції, і на з’їзді, – так і залишилися питаннями. Питання, в принципі – це використання тих самих державних коштів. Наскільки аргументованими були претензії Національного агентства запобігання корупції. Бо ви знаєте, що державні кошти повернулися в результаті рішення Окружного адміністративного суду. Але ви можете подивитися в судових реєстрах – там є два рішення. І перше рішення – негативне для “Голосу”. Буквально через кілька днів було прийнято позитивне для “Голосу”. І, власне, від Кіри Рудик і Ярослава Железняка, як до людей, які займалися цим процесом, хотілося б відверто почути відповіді питання – скажіть, будь ласка, в результаті чого змінилася позиція Окружного адміністративного суду? Чи це відбулося в результаті нашої боротьби в суді? Чи в результаті можливих домовленостей з Банковою, яка явно має вплив на Окружний адміністративний суд?

– Чесно кажучи, зараз навіть не уявляю. Хоча, можливо, Банкова просто не знала, що у нас по факту зараз існують дві групи у фракції, і фракція “Голос” – це не 20 голосів. Це дуже часто 10 на 10. Можливо, були, власне, торги про те, що треба вступати в коаліцію. Цього я не знаю. Нам це навіть не дали обговорити на фракції.

– Я дуже сподіваюся, що в результаті цієї дискусії, яка вихлюпнулась назовні… Одразу хочу вибачитися перед виборцями і перед партійцями. Напевно, треба було шукати більш дієві методи. Я насправді, хоча з політикою і є довший час, але у самій політиці – не так давно. Не так, як Сергій Рахманін. Так от, я дуже сподіваюся, що партійці будуть більше цікавитися тим, що відбувається в партії. Навіть якщо при цьому мої претензії будуть розбиті, і буде показано, що Ярослав Юрчишин навішав три мішки на Кіру Рудик і Ярослава Железняка, і вони насправді відстоювали інтереси партії.

– Насправді, питати треба їх. Я би хотів розуміти, що на моєму боці – не кількість людей, а правда. Мене до цього підштовхує те, що мені не дали можливість захистити свою позицію. Мене не запросили на засідання політради. Якось було не дуже зручно мене слухати. Не тільки мене, а і ще п’ятьох членів партії, які голосували, і кількох не членів партії, які є у фракції і які голосували.

Але я не можу залізти в голову іншій людині. Спілкуюся з різними людьми і чую дуже різні оцінки. Багато хто погоджується з тим, що ситуація близька до критичної. Але хтось навантажений досвідом каже: ну, треба почекати. Хтось каже: слухай, у нас все одно, у порівнянні з іншими, все достатньо добре, відбувається якась дискусія. (Хоча я її не бачу). Тому позиції різні.

– Так, вважаю. І якби мені партія дала можливість захистити свою позицію всередині партії, я ніколи би не виходив назовні. Насправді я прекрасно розумію, що, винісши це назовні, ключовий удар йде не по Кірі, не по Ярославу. Ключовий удар іде по мені. Тому що чи хтось захоче мати в команді людину, яка буде виносити сміття з хати? Команди таких не цінують. Але мені важливіші не мої політичні перспективи. Мені здається, що Ярослав і Кіра прийняли для себе рішення свого публічного просування в політиці, менше зважаючи на інтереси партії. Для мене ж інтереси партії важливіші. Навіть важливіші за те, чи буду я в ній, чи ні.

– Я знаю, що він зустрічався з різними сторонами. Мені він недавно написав фразу “Найважливіше для політика – це мудрість. І давай думати, що робити”.

– Я не вживаю такі фрази. Справді, у нас статут незбалансований, тому повноваження голови партії є дуже широкими, ви можете проаналізувати. Але є запобіжний засіб, є партійці. Якщо справді відбувається щось недобре (а мені здається, що так), то партійці… Насправді, на жаль, у нас, на відміну від багатьох партій, партійці не можуть ініціювати з’їзд. Хоча по демократичним процедурам дві третини партійців мали б мати таку змогу (як і дві третини обласних організацій). У нас такої опції немає.

– Десь понад 500. Але процес розбудови активізувався після місцевих виборів. Багато людей, від 300 до 400, пройшли до місцевих органів влади. Звісно, ці люди активніше включаються в партійну розбудову. Найактивніше розвивається львівська територіальна обласна організація, чернівецька і київська міські організації, ряд інших організацій, де люди отримали реальний доступ до місцевого самоврядування.

Тому я думаю, що механізми запобігти негативним явищам в членів партії точно є.

Фото: goloszmin.org

– Ви почули правильно. Євгене, я не можу сказати, чому так повільно набираються члени партії. Ймовірно, це пов’язано з тим, щоб мати більш реальні механізми контролю – адже чим менше людей, тим легше поговорити з усіма і домогтися, наприклад, делегування на з’їзд лояльних до себе представників. Але я бачу, що десь третина цих членів – це львівська територіальна організація партії. Чому? Тому що там йшли шляхом класичним розбудови партії – залучення максимальної кількості людей, які підходять по ідеологічних цінностях.

Тут варто розуміти, що мотивації для суттєвого залучення членів у партії менше, тому що у нас в “Голосі” делегування на з’їзд переважно відбувається не від кількості членів партії в обласній організації, а методом делегування одного-двох людей. Я думаю, що якби з’їзд формувався з більшим пропорційним представництвом, і більш розбудовані організації (Львів, Київ, Черкаси, Рівне) отримали б пропорційно більше представництво за менш розбудовані (як, там, Волинь чи Суми чи якийсь інший обласний осередок), – тоді мотивація залучати активніше членів партії була би більша. Але чи є люди в регіонах, які готові працювати за принципи “Голосу” без грошей і на голому ентузіазмі? Ще й коли дуже часто з Києва прилітають всякі новини…

– Так. Як та, яку ми з вами зараз обговорюємо… Ні, таких людей небагато. Але вони є – і дуже вмотивовані і активні. Заклик мій був їм – брати відповідальність за діяльність партії. І, якщо треба, то міняти Рудик. Або, якщо треба, то виганяти Юрчишина і розбудовувати партію далі – якщо вдасться.


фракція “Голосу” 

– Напевно, тоді нам, лібералам, чи вам, лібералам (сміється. – Ред.), дуже подобається книжка Володимира Єрмоленка про плинність ідеологій. Де він чітко показує, наскільки в сучасному світі взаємопов’язані різні ідеологічні течії. Але менше з тим, середньому класу в українських мірках насправді треба йти трошки далі за те, що ми робимо завжди (тобто – суто сплачуємо податки і очікуємо, що хтось за нас зробить подальшу роботу, так?). А насправді – треба об’єднуватися і створювати те, що буде чітко представляти його позицію. Я дуже сподіваюся, що “Голос” переживе цю кризу росту, хай навіть таку досить болючу. Зрештою, партії є два роки. Це цілком нормальний етап штормінгу – коли структуру лихоманить. “Голос” очиститься, “Голос” стане більш ідеологічно і ціннісно збитим.

– А це вибір “Голосу” в першу чергу. Я тут не можу вирішувати за “Голос”, за наших партійців.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться