У цій статті наведено дані про бойові втрати Української армії на Сході за весь 2020 рік. Перелік не є остаточним.
2020 рік залишає по собі вкрай неприємні спогади, адже для багатьох із нас він був чи не найважчим за все життя. Перегорнувши останній день календаря, ми ще не знаємо, що чекає на нас попереду, але кожен глибоко всередині плекає надію, що все зміниться на краще, чорна смуга має колись скінчитися яскравими сонячними променями, що розріжуть на шматки пітьму.
Як там буде – невідомо нікому, проте зараз ітиметься не про майбутнє. Війна залишається поруч із нами, і минулого року вона забрала від нас п’ятдесят п’ять життів. Ця цифра є меншою за цифру бойових втрат у 2019 році, і ще меншою за рік 2018-й, але жодним чином вона не надає приводу для радощів. Допоки буде хоча б один випадок бойової втрати на фронті, доти й триватиме війна.
До вашої уваги перелік тих, хто не пережив рік, що минув. Кулі та міни, розтяжки та вогонь пожеж поклали у землю українських захисників, які виконували найголовнішу роботу у нашій країні, стоячи між нами та ворогом.
П’ятдесят п’ять полеглих Героїв 2020 року. Запам’ятайте їх такими.
Старший сержант, головний сержант-командир протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 130-го окремого розвідувального батальйону.
Загинув 5 січня в районі хутора Вільний (Золоте-4) Попаснянського району Луганської області внаслідок підриву вантажівки ГАЗ-66 на невідомому вибуховому пристрої (ймовірно – протитанковій міні).
Старший солдат, механік-водій 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 5 січня поблизу селища Кримське Новоайдарського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Старший солдат, старший стрілець 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.
9 січня в районі міста Красногорівка Донецької області він зазнав надважкого кульового поранення під час обстрілу наших позицій з боку найманців РФ. Його терміново доправили до лікарні, але 10 січня вночі він помер.
Старший солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 15 січня в районі міста Авдіївка Донецької області від смертельного кульового поранення снайпером найманців РФ.
Старший солдат, водій відділення забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 16 січня в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Старший солдат, номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 18 січня в районі селища Оріхове Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Молодший сержант, командир відділення-командир мотопіхотного взводу 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 19 січня в районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Молодший сержант, командир відділення-командир бойової машини 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади.
Загинув 20 січня в районі селища Опитне Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Старший солдат, командир гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Загинув 22 січня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області від смертельного кульового поранення, що дістав під час обстрілу нашого взводного опорного пункту зі стрілецької зброї.
Старший сержант, головний сержант взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Загинув 26 січня в районі селища міського типу Північне Донецької області внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої. Помер за годину після того, як зазнав важких поранень.
Солдат, старший механік-водій 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 26 січня в районі міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області від смертельних поранень, що дістав під час обстрілу БМП-2 з гранатомета СПГ-9.
Сержант, старший бойовий медик механізованої роти 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинула 1 лютого в районі селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ під час доставки медикаментів на позиції.
Солдат, гранатометник 1-ї роти мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 18 лютого в районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Солдат, старший водій мотопіхотного відділення 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Загинув 26 лютого в районі міста Майорськ Донецької області від смертельних поранень, що зазнав під час підриву на невстановленому вибуховому пристрої.
Молодший сержант, головний сержант взводу 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 27 лютого на околицях селища міського типу Новотошківське Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Сержант, старшина роти 46-ї окремої десантно-штурмової бригади (був відряджений з 81-ї ОДШБр).
Загинув 1 березня в районі селища Нижньотепле Станично-Луганського району Луганської області внаслідок смертельних поранень, що зазнав під час влучання протитанкової керованої ракети у кабіну вантажівки КрАЗ, що підвозила продукти до наших позицій.
Старший сержант, головний сержант 1-го взводу 1-ї роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Загинув 3 березня в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Старший солдат, заступник командира бойової машини – навідник оператор 2-го відділення 2-го взводу механізованої роти 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
Загинув 5 березня в районі села Першотравневе Ясинуватського району Донецької області внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої у покинутій будівлі.
Лейтенант, командир взводу 6-ї роти 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 6 березня в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області внаслідок важких поранень, що зазнав під час підриву БМП на невідомому вибуховому пристрої.
Солдат, розвідник 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
Загинув 8 березня в районі селища Опитне Ясинуватського району Донецької області від смертельних поранень, що зазнав під час обстрілу вантажної автівки ЗСУ з ПТРК найманців РФ.
Старший солдат, старший навідник гранатометного взводу 72-ї окремої механізованої бригади.
4 березня в районі села Оріхове Попаснянського району Луганської області він зазнав вкрай важкого поранення голови, був доставлений до Харківського військово-медичного клінічного центру, де помер 10 березня.
Молодший сержант, командир бойової машини 131-го окремого розвідувального батальйону.
Загинув 10 березня в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області внаслідок смертельних поранень, що зазнав під час обстрілу вантажної автівки ЗСУ з боку найманців РФ.
Молодший сержант, головний сержант взводу 131-го окремого розвідувального батальйону.
Загинув 10 березня в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області внаслідок смертельних поранень, що зазнав під час обстрілу вантажної автівки ЗСУ з боку найманців РФ.
Молодший сержант, розвідник-радіотелефоніст 131-го окремого розвідувального батальйону.
Загинув 10 березня в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Сержант, старший стрілець 30-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 19 березня в районі селища Новоолександрівка Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Сержант, командир гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
Загинув 30 березня в районі селища Невельське Ясинуватського району Донецької області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Лейтенант, командир 3-го взводу 1-ї роти 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Загинув 31 березня в районі селища Гнутове Волноваського району Донецької області від смертельного поранення у голову, що зазнав під час обстрілу наших позицій найманцями РФ.
Солдат, механік-водій 3-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 9 квітня в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області внаслідок множинних осколкових поранень, що дістав під час бою з найманцями РФ.
Солдат, навідник 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 12 квітня в районі селища Жолобок Новоайдарського району Луганської області від смертельних осколкових поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій.
Лейтенант, командир взводу 28-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 20 квітня в районі міста Мар’їнка Донецької області від множинних осколкових поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій з СПГ-9.
Солдат, водій кулеметного взводу (відряджений до механізованого взводу) 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 28 квітня в районі селища Жолобок Новоайдарського району Луганської області від смертельних осколкових поранень, що зазнав під час артилерійського обстрілу наших позицій.
Старший солдат, хімік відділення радіаційного, хімічного та біологічного захисту взводу РХБЗ роти РХБЗ батальйону РХБЗ 12-го окремого полку оперативного забезпечення.
13 травня в районі населеного пункту Катеринівка Попаснянського району Луганської області його поцілив снайпер найманців РФ. Олександра негайно доправили до лікарні Старобільська, де він за три години помер.
Полковник поліції, командир батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Луганськ-1”.
20 травня під час патрулювання лінії розмежування в районі села Трьохізбенка Новоайдарського району Луганської області полковник Сергій Губанов підірвався на невідомому вибуховому пристрої та помер дорогою до лікарні.
Солдат, номер обслуги протитанкового артилерійського дивізіону 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 21 травня в районі селища Кримське Новоайдарського району Луганської області від смертельних поранень, що зазнав під час влучання 120-мм міни у вантажівку “Урал-375”.
Молодший сержант, командир 3-го відділення охорони 2-го взводу охорони 363-го окремого батальйону охорони та обслуговування оперативного командування “Південь”.
14.08.2019 року його було відряджено до 28-ї окремої механізованої бригади, у якій він займав посаду командира 2-го відділення зенітного взводу 3-го механізованого батальйону.
Загинув 26 травня в районі міста Мар’їнка Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, що дістав під час обстрілу нашого взводного пункту найманцями РФ з великокаліберних кулеметів та снайперської зброї.
Прапорщик, командир відділення взводу управління розвідувальної роти 30-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 13 червня в районі селища міського типу Троїцьке Луганської області внаслідок смертельних мінно-вибухових поранень, що зазнав під час мінометного обстрілу з боку найманців РФ.
Старший матрос, гранатометник 503-го окремого батальйону морської піхоти.
Загинув 17 червня в районі селища Шуми Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, що зазнав під час обстрілу наших позицій зі стрілецької зброї.
Старший солдат, навідник-оператор 2-го розвідувального взводу 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 18 червня в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ. Помер дорогою до лікарні.
Молодший сержант, командир бойової машини-командир відділення штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” 53-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 27 червня в районі села Старогнатівка Бойківського району Донецької області від смертельних осколкових поранень, що зазнав внаслідок вибуху невідомого походження, який стався під час інженерного обладнання позицій підрозділу.
Солдат, стрілець – помічник гранатометника 30-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 8 липня на підступах до міста Попасна Луганської області від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Лейтенант (посмертно), командир 2-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.
10 липня в районі селища Троїцьке Попаснянського району Луганської області він зазнав вкрай важких осколкових поранень під час мінометного обстрілу наших позицій з боку найманців РФ. Перша міна влучила у бліндаж, той загорівся, і Тарас кинувся рятувати двох побратимів з-під уламків. Витягнув їх, врятував, але в цей час поруч впала друга міна, осколки якої смертельно поранили офіцера. Помер під час евакуації.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Загинув 13 липня в районі села Славне Мар’їнського району Донецької області від смертельних поранень, що дістав під час обстрілу наших позицій з гранатометів та стрілецької зброї.
Лейтенант (посмертно), командир розвідувального взводу 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.
Загинув 13 липня в районі селища міського типу Зайцеве Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання внаслідок підриву на міні.
Сержант, старший бойовий медик десантно-штурмової роти 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.
13 липня 2020 під час виконання бойового завдання з обстеження підходів до позицій батальйону у “сірій” зоні поблизу селища Зайцеве внаслідок підриву на міні загинув лейтенант Дмитро Красногрудь.
Для евакуації тіла загиблого офіцера було домовлено про режим “Тиша” (припинення вогню з 14:00 до 18:00). Отримавши підтвердження цього режиму група евакуації в білих касках із розпізнавальними знаками не встигла дійти до тіла полеглого декілька метрів. У цей час ворог відкрив вогонь на ураження зі стрілецької зброї. Група відійшла, але військовий медик поспішив на допомогу пораненому сержанту Ярославу Журавлю. Ймовірно, Мікола підірвався на забороненій конвенцією протипіхотній міні на розтяжці, у балці, коли біг до пораненого Ярослава, після чого відбувся ворожий обстріл з РПГ.
17 липня з непідконтрольної території передали тіло Міколи Іліна, ідентифікацію проведено за експертизою ДНК.
Сержант, командир бойової машини – командир 3-го відділення розвідувального взводу 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.
13 липня 2020 під час виконання бойового завдання з обстеження підходів до позицій батальйону у “сірій” зоні поблизу смт Зайцеве внаслідок підриву на міні загинув лейтенант Дмитро Красногрудь.
Для евакуації тіла загиблого офіцера було домовлено про режим “Тиша” (припинення вогню з 14:00 до 18:00). Отримавши підтвердження цього режиму, група евакуації в білих касках із розпізнавальними знаками не встигла дійти до тіла полеглого декілька метрів. У цей час ворог відкрив вогонь на ураження зі стрілецької зброї. Ярослав, який ішов попереду групи (він був на завданні разом із загиблим офіцером і знав дорогу), прийняв практично весь удар на себе, діставши поранення у ногу. Намагаючись надати йому допомогу, загинув військовий медик сержант Мікола Ілін. Групі довелось відійти з-під обстрілу, тіла загиблих та поранений Ярослав залишились у “сірій” зоні.
Тіло Ярослава Журавля було передано представниками російсько-окупаційних військ лише 21 липня.
Матрос, старший стрілець десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 503-го окремого батальйону морської піхоти.
Загинув 20 липня в районі селища Шуми Торецької міської ради Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Матрос, номер обслуги гранатометного відділення роти вогневої підтримки 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.
21 липня в районі села Павлопіль Волноваського району Донецької області Артем зазнав украй важких уламкових поранень під час обстрілу наших позицій з АГС. Був евакуйований до мобільного шпиталю у Маріуполі, де того ж дня помер.
Старший солдат, номер обслуги 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки 46-го окремого штурмового батальйону “Донбас” 54-ї окремої механізованої бригади.
5 вересня, в районі селища міського типу Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області, під час гасіння пожежі, що швидко поширювалася, Віталій Грицишин разом із двома побратимами опинився відрізаним від основних позицій підрозділу полум’ям, що швидко роздмухувалося сильним вітром. Під час пересування крізь лісосмугу, що знаходилася у так званій “сірій зоні”, Віталій Грицишин та його побратим Володимир Хоменко підірвалися на невідомому вибуховому пристрої та загинули. Третього військовослужбовця знайшла живим пошукова група, а тіла загиблих одразу виявити не вдалося, їх було знайдено 6 вересня о 6.30 ранку.
Старший сержант, головний сержант-командир 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки 46-го окремого штурмового батальйону “Донбас” 54-ї окремої механізованої бригади.
5 вересня, в районі селища міського типу Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області, під час гасіння пожежі, що швидко поширювалася, Володимир Хоменко разом із двома побратимами опинився відрізаним від основних позицій підрозділу полум’ям, що швидко роздмухувалося сильним вітром. Під час пересування крізь лісосмугу, що знаходилася у так званій “сірій зоні”, Володимир Хоменко та його побратим Віталій Грицишин підірвалися на невідомому вибуховому пристрої та загинули. Тіла загиблих одразу виявити не вдалося, їх було знайдено 6 вересня о 6.30 ранку.
Молодший сержант, механік-водій 14-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 6 вересня в районі села Причепилівка Новоайдарського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ.
Матрос, вогнеметник вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного та біологічного захисту 35-ї окремої бригади морської піхоти.
6 вересня в районі селища міського типу Новгородське Донецької області, під час прямування до осередків пожежі, на невідомому вибуховому пристрої підірвалася авторозливна станція АРС-14. Руслан дістав чисельних опіків, від яких помер у лікарні міста Торецьк наступного дня, 7 вересня.
Старший матрос, водій взводу вогневої підтримки роти морської піхоти 503-го окремого батальйону морської піхоти.
20 червня цього року, в районі селища міського типу Південне Донецької області, Костянтин Ігорович зазнав украй важкого наскрізного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ. Куля пошкодила багато органів, три місяці він перебував у різних шпиталях, у нього розвинувся жовчний перитоніт, Костянтин переніс понад 30 складних операцій, але нічого не допомогло, й 24 вересня він помер у Київському Національному інституті хірургії та трансплантології імені Шалімова.
Сержант, командир відділення 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Загинув 30 жовтня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області в результаті обстрілу з боку найманців РФ, що вівся з гранатометів та стрілецької зброї.
Старший сержант, головний сержант взводу 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Загинув 30 жовтня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області в результаті обстрілу з боку найманців РФ, що вівся з гранатометів та стрілецької зброї.
Старший солдат, старший стрілець 72-ї окремої механізованої бригади.
24 листопада в районі міста Авдіївка Донецької області його було важко поранено снайпером найманців РФ. Того ж самого дня він помер у лікарні.
Що довше триває війна – то тьмяніше людська пам’ять. Все набридає, до всього звикають, зникає гострота відчуттів від випадків загибелі якихось невідомих солдатів на далекій передовій. І деякі люди, які на початку бойових дій пропускали все крізь своє серце, зараз лише пробігають байдужим поглядом по зведеннях з фронту, начебто це відбувається десь у іншій Галактиці.
Це все миттєво скінчиться, якщо за вікном розірветься перший снаряд.
Але снаряди не прилітають, – завдяки тим самим невідомим солдатам з далеких нульових позицій, які не дають російським збройним формуванням просунутися далі на захід. Якщо солдату пощастить і він залишиться живим, – переважна більшість із нас так ніколи не дізнається його ім’я. Але коли солдат падає та більше не відкриває очі, то саме заради пам’яті про нього й пишуться ці рядки.
І якщо читач дійшов до кінця цієї статті, прочитавши про всіх загиблих, то велика йому подяка за те, що він приділив десять-п’ятнадцять хвилин свого часу і знайшов куточок у своїй пам’яті, де ці імена відтепер зберігаються.
Полеглим за Україну присвячується ця остання шана. Вони право на неї вибороли кров’ю.