Заступник голови Комітету ВР з нацбезпеки “слуга народу” Мар’яна Безугла: 2021 рік – “транзитний” для закону “Про оборонні закупівлі”, він поставить рамки, і перебудова відбудеться

"Цензор.НЕТ" поспілкувався із нардепом СН Мар’яною Безуглою, яка працює в Комітеті з нацбезпеки, про ДОЗ на 2021 рік, співпрацю України та НАТО, а також ситуацію із ТСК щодо "вагнерівців".

У четвер на своїй сторінці у Фейсбуці ви написали, що до Комітету з питань нацбезпеки нарешті надійшло Державне оборонне замовлення. Розглянуть, винесуть на голосування до сесійної зали його не раніше травня. Минулого року ДОЗ “провалили”, і Комітет звертався з цього приводу до президента та викликав міністра оборони. Скажіть, коли припиниться цей хаос під час війни?

– Я вас запевняю: Комітет зробив усе можливе, щоб Державне оборонне замовлення, зрештою, надійшло до Комітету (посміхається. – О.М.). Сьогодні (у п’ятницю 16 квітня. – О.М.) о 14 годині ми починаємо його розгляд. Якщо треба, працюватимемо день і ніч, щоб погодити. Відповідно до нового закону “Про оборонні закупівлі”, який вступив в силу з 1 січня цього року, планування за старим зразком мало завершитися у 2020 році. Дійсно, вони запізнилися. Як і в питанні підготовки підзаконних актів щодо нового планування. З іншого боку, з 1991 по 2019 роки оборонно-промисловий комплекс країни працював за інерцією та потихеньку розвалювався. Із понад 100 підприємств “Укроборонпрому” реально потенційно ефективними є зо три десятки. Тому із початку роботи Верховної Ради цього скликання для нашого комітету залишається цей закон одним із пріоритетів. Знаєте, ми навіть готові були пожаліти виконавчу владу та трохи його відтермінувати. Але ж ніхто не скасовував правило: не зробиш документи – не отримаєш кошти. До нас в комітет вже заходять не тільки Державне оборонне замовлення, а й нові документи. Чесно кажучи, комітет по цьому напрямку у 2021 році дуже навантажений.

Розкажу, чому оборонні закупівлі були у пріоритеті. Ви уже частково про це зазначили – йде війна. У воюючій країні ОПК є надзвичайно важливим – його розвиток, стратегія, протидія зовнішньому впливу (передусім країни-агресора) і перспективи. Це перше. Друге, в силу того, що у нас відповідно до законодавства трохи більше засекреченості, ніж потрібно було, та нашої внутрішньої культури (того, як працює наш силовий блок), у нас дуже багато корупційних ризиків. А їх якраз найлегше реалізувати там, де усе найбільше засекречено. Державне оборонне замовлення роками засекречували, переводили науково-дослідні роботи, які не давали результату. Це були ідеальні “коридори” для освоєння бюджетних коштів…

Який там був рівень корупції у відсотках?

– Я предметно у відсотках не рахувала. Але тут ідеться не про конкретні програми і навіть не про персоналії, а про інституційність. У середньостроковій перспективі ми можемо досягти зниження корупційних ризиків і розвитку ОПК, лише полагодивши ті регуляції, які сьогодні існують. Що може це зробити? Закон. Відповідно ми поставили нову рамку, яка робить процедури більш прозорими, детінізує їх, дозволяє використовувати майданчики “Prozorro” і навіть дає можливість закупати напряму у НАТО та США. Відповідно до цієї рамки мають бути підготовлені підзаконні акти. Уже за новими правилами багато суб’єктів не зможуть реалізувати такі корупційні дії, які були раніше. А роль нашого комітету – це парламентський нагляд і контроль. Ми маємо не тільки здійснювати перевірку в освоєнні бюджетних коштів, а й того, наскільки ті закупівлі, які плануються, відповідають державній політиці. Із цим у нас теж були проблеми. Я б не хотіла говорити про попередників (посміхається. – О.М.) чи ще когось. Але скажу: після 2014 року у цьому плані нічого не покращилося. Навіть не було середньострокового плану оборонних закупівель! Відомства планувалися з року в рік. А це ж замовники! Вони роблять замовлення, як у державних, так і приватних компаній. Відповідно, якщо хтось із компаній має намір зробити сучасне озброєння, то не може бути впевненим, що через два-три роки його куплять. Хіба можна спробувати домовитися, що ось ця програма перейде на наступний рік?! А там, де домовленості, знову ж таки, є корупційні ризики. Тому зараз, відповідно до нового закону, вводиться, скажімо так, середньострокове планування. Уже на три роки наперед замовник відповідно до політики розвитку сектору оборони та безпеки знає, що він планує. І компанії в курсі, що мають виконувати, тобто можуть планувати свій розвиток. Звісно, говорячи про закон “Про оборонні закупівлі”, не можна не згадати про “Укроборонпром” і те, що наразі до другого читання готується законопроєкт про його корпоратизацію. Тобто поступово цей “провайдер” (назвемо його так) нівелюється, а створюються сучасні холдинги. В принципі, в комітеті – це не мій напрямок. Так, я підтримую колег і долучаюся до їхньої роботи. Але більшою мірою тут працює підкомітет з питань оборонної промисловості, який очолює наш депутат Ігор Копитін. Я більше спеціалізуюся на питаннях НАТО, міжнародного співробітництва та діяльності спецслужб.

Про НАТО ми з вами ще поговоримо. Але зверну увагу на те, що ви сказали про необхідність хоча б середньострокової перспективи. Чому не виконується указ президента про трирічне планування ДОЗу?

– Я трохи не закінчила відповідь на ваше запитання, чому тут є певні задавнені інституційні проблеми. Але я б не була такою песимісткою, що все аж так погано (посміхається. – О.М.). Наприклад, я все більше переконуюся, що парламентська платформа здатна робити дійсно революційні зміни на законодавчому рівні. Це більш широке залучення експертів і, так би мовити, погляд ззовні на те, що відбувається всередині. Закон певною мірою випередив час, якщо говорити про логіку управління міністерства. Звісно, тут змінювалися персоналії. До речі, найбільше резистентності ми отримали (не виправдовуючи наші призначення) від так званих представників Інституційної пам’яті. На кшталт: “Я 20-30 років тут працюю, весь час було так. А ви прийняли закон і тепер мені доведеться змінювати усі підзаконні акти. Може, я спробую це зробити таким чином, щоб назву поміняти, але зміст ні?” Отакий опір ми мали. Бо вони, знаючи, що готується закон, сподівалися: він буде м’якшим. Але ні. Коли закон був підписаний (за що ми вдячні політичній волі президента), дехто продовжував маніпуляцію із документами. Але тут була тверда позиція членів підкомітету, який я згадала. Вони постійно були на зв’язку із Кабінетом Міністрів та пояснювали: підзаконні акти, які не змінюють суті та не відповідають закону, не мають пройти погодження та бути прийнятими. Тобто правила треба змінювати. Врешті доопрацьовують. Основний пакет документів уже Кабміном прийнятий. До нас почали приходити акти відповідно до нового порядку. Тому навантаження комітету у 2021 році в цьому питанні буде найбільшим. Я спробувала вам описати процеси і логіку. Наголошу, що я намагаюся робити акцент на інституційний розвиток.

– Особисто я вважаю, що уявлення про те, що кадри вирішують все, є хибним. Тому що як систему побудуєш, так апарат і буде поводитися. Якщо система із помилками та якимись хитрощами, то чого очікувати?! Кадри – це ж ми, українці. Значить, це продовження нашої ментальності. Змінюючи структуру того, як діє держава, приходячи до більш цивілізованих правил, ми змінюватимемо результат. Я до Верховної Ради працювала у Міністерстві оборони. Мій перший проєкт – створення Центру підготовки бойових медиків. До 2014 року була ліквідована школа санітарних інструкторів. Коли трапилася війна, не було де системно навчати тих, хто, так би мовити, першим зустрічає пораненого бійця та намагається його врятувати. Останнім моїм проєктом було створення медичного командування, яке, до речі, зараз функціонує. Я почала із повного переписування існуючих стандартів. Були медики, які це не сприймали. Тобто був такий негатив, який у нас взагалі присутній в суспільстві. Але коли ти прописуєш правила – оцю систему check and balance (стримування і противаг), то і люди поступово спочатку змушені діяти за ними, а потім і сприймають, як належне. Наведу приклад. Зараз, на жаль, через ескалацію у нас є поранені бійці. У пресі можна побачити інформацію про те, як нагороджений той чи інший бойовий медик. Ця спеціальність сьогодні уже сприймається, як належне. Коли минулого року ми фракцією масово їздили на Донбас, я запитувала у бойових медиків, де вони проходили навчання? Відповідали: В центрі підготовки у “Десні”. І це для них норма та рутина. Ось це невеликий приклад, до чого ми маємо прийти у максимальній кількості складових у державі.

ЗАРАЗ РОБОТА З НАТО НАЙБІЛЬШ ПРЕДМЕТНА ЗА ВСЮ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ”

10 квітня: “Готуємо рішення РНБО щодо формування національної системи переходу на стандарти НАТО”. Говорив про неї й прем‘єр-міністр Денис Шмигаль, зазначивши, що це допоможе прискорити інтеграцію України в Альянс. А ви впевнені, що нас там чекають? Свого часу ваша колега по фракції та Комітету Ірина Верещук відкрито сказала, що ні.

– Вона якось про це згадала і не так (посміхається. – О.М.). Тим більше, то була така філософська ремарка, яка не містила стільки негативу, яким потім “обросло” її висловлювання. Ви ж знаєте, як це робиться, і в якому середовищі ми знаходимося.

– Так. Двері НАТО для України відкриті.

Представники НАТО завжди так говорили. Дипломатія.

– Дивіться, зараз робота з НАТО, мабуть, найбільш предметна за всю історію України. Я не побоюся цього сказати. Звичайно, з мого боку це може видаватися заангажованим, бо я ж – представник влади (посміхається. – О.М.). Але ж треба дивитися на те, що відбувається. Сьогодні, справді, певною мірою кризова ситуація, підвищена загроза через ескалацію конфлікту, але ми маємо однозначну підтримку з боку НАТО. Низка країн уже заявили, що будуть боротися за наш ПДЧ. У президента з цього приводу однозначна позиція, яка з’явилася не вчора. Наші деякі опоненти закидають нам, мовляв, ви “два роки заглядали в очі Путіну”, а тепер уже прямуєте до НАТО. Приємно, що вони принаймні визнали те, що президент підтримує НАТО, а наша команда хоче до Альянсу. Це уже прогрес (всміхається. – О.М.). Але насправді йдеться про продовження не риторики певної нині опозиційної партії, а політики України. Давайте трохи фактів. Я – голова підкомітету запровадження цінностей і стандартів НАТО. Після його створення ми одразу почали працювати над тим, щоб провести аналіз, окреслити пріоритети, визначити, що має зробити уряд та які потрібні законодавчі ініціативи. У 2019 році подали заявку на EOP (Enhanced Opportunities Program) – статус партнера із розширеними можливостями. Це найближче, що може бути до НАТО, окрім членства. Завдяки підтримці, весною ми отримали відповідь. Тобто фактично через півроку. А цей статус – не якась рамочна угода. Йдеться, наприклад, про покращення обміну розвідданими, що нам дуже знадобилося у нинішній ситуації, поінформованість один одного, можливість участі у операціях та навчаннях з НАТО навіть найвищої складності, які стосуються реалізації 5 статті Колективної оборони. Уже в цьому році ми беремо участь в таких навчаннях. Крім того, це ж і питання перспективної кооперації в операціях експедиційного типу, так і потенційна можливість захисту з боку НАТО.

– Побажаймо самі собі, щоб ця потенційна можливість взагалі не мала потреби бути реалізованою, і щоб ми в цьому питанні залишилися на етапі філософії та роздумів. Продовжу про статус. Ще один плюс – можливість займати різні посади в структурах НАТО. Я веду до того, що це уже працює. Тут більше питання, наскільки ми можемо освоїти ті можливості, які у нас з’явилися…

– Наскільки?

– Прагматична практична кооперація з НАТО – говорити із ними однією мовою. Тут важливо звертати увагу на те, яка у нас логіка прийняття рішень, як відбувається делегування, який у нас підхід до управління, як діють військовослужбовці. У нас тут ще велика різниця. Звичайно, багато зроблено, зокрема із 2014 року. Але недостатньо. Було чимало формалізму. Наприклад, оформили документ про перехід на J-структуру, а командири продовжують проводити делегування рішень та повноважень. В країнах НАТО логіка прийняття рішень така: з одного боку, професійність кожного окремого військовослужбовця, з іншого – можливості максимальне делегування “донизу”. Особливо під час проведення операцій. Тому що командир на місці найкраще знає, яка обстановка, і як потрібно діяти. Якщо система така: йому потрібно пройти з десяток різних етапів, щоб узгодити та отримати дозвіл зверху на те ж застосування зброї, то за цей час уже треба будуть якісь інші рішення. Навіть за сучасних засобів зв’язку бюрократизація в таких ситуаціях неприпустима. У нас в цьому плані все ще є багато питань.

– Велика Британія – це ідеал в тому, як вони будують структуру своїх документів. Це древня країна із інституційним розвитком. Таке не можна зробити за рік чи два. Для цього потрібні століття. Особисто я взагалі є прихильником системи їхнього планування. Мені імпонує ще й британський контроль імплементації. У них є спеціальні структури та відповідні фахівці, які контролюють, що і як виконується. Звичайно, у нас немає 100 чи 200 років. Правда, уже добре, що ми навіть “не лежимо” в цей бік, а вже рухаємося. Наші партнери допомагають нам в цьому. Те, що існує стратегія національної безпеки, що опрацьовуються відповідні доктрини, відбувається зміна документації – це добре. Я уже навела приклади по оборонній закупівлі, коли закон ставить певні рамки, і проходить перебудова. Так, 2021 рік буде важким. Так, наші опоненти знову будуть коментувати й шукати “зраду” (посміхається. – О.М.). але ми пройдемо цей “транзитний” рік. Об’єктивно вже сьогодні закон Про оборонні закупівлі має хороші відгуки від експертного середовища, наших партнерів, НАТО. Я не можу детально коментувати, та це стосується і Закону про розвідку. Не вдаючись в деталі, скажу, що у нас є різні розвідки, які не особливо між собою взаємодіяли і після 2014 року. А якщо говорити про світову практику, ті ж Велику Британію та США, там розвідувальне співтовариство консолідує інформацію та є системою підтримкою прийняття рішень керівництвом держави. Так от у нас є три розвідувальні органи – Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Служба зовнішньої розвідки України та прикордонники, які ведуть розвідку на відносно невеликих площах. А співтовариство охоплює більший спектр представників, як то Міністерства закордонних справ і так далі. Усім їм можуть надаватися певні інструкції для виконання, взаємодоповнюючи один одного. Поінформована держава є більш спроможною. Це ще один приклад, що було зроблено. Чому я його зараз згадала? Навіть у такій сфері, відповідно до нового закону, потрібно переробляти дуже багато підзаконних актів та внутрішніх розпоряджень. Зокрема затверджена нова розвідувальна програма…

Вибачте, що перебиваю, але затвердження програм – це класно. Але потрібно, щоб вони виконувалися.

– Ми опосередковано можемо бачити, що вони виконуються. Наприклад, по тому, як іде співпраця із партнерами, яку ми бачимо реакцію США на події в Україні. Навіть санкції РНБО, певною мірою, пов’язані із цією підвищеною поінформованістю держави і тим, що опрацьовувало співтовариство.

РНБО у нас взагалі зараз виходить на перші ролі.

– Треба поєднувати причину і наслідок. РНБО, як ви говорите, вийшло на перші ролі не за один день. Тільки підготовка санкцій щодо каналів Медведчука тривала більше півроку. Тобто це наслідок. А то у нас деякі люди часто плутають “зраду” / “перемогу” й результат. В Україні досі існує ця проблема засилля популізму в політиці. Знову ж моя думка може здатися заангажованою, але у нашого покоління політиків, які не знали Радянського Союзу, його все-таки менше. Ми природно декомунізовані (посміхається. – О.М.) в силу того, що народилися та росли в іншому середовищі, та маємо інший тип мислення. Тому я сподіваюся, що ця питома частка популізму буде й надалі зменшуватися, а зростатиме прагматизм і будуть робитися необхідні конкретні кроки.

Чому в Україні не проводяться військові реформи, а оборонне планування ніяк не схоже на те, яке є в країнах НАТО? Чому у нас стандартами НАТО називають колір шевронів, а не оборонне планування, яке є основою реформ?

– Це окрема тема. Повертаючись до моєї роботи у Міністерстві оборони, це була моя маленька “вендета” по медичному напрямку (посміхається. – О.М.). От які там були проблеми? Бувало: ми напишемо папірець, що стандарти уже прийняли або просто візьмемо переклад на українську мову. А потім робили звіт про впровадження стандартів НАТО, проведення енної кількісті засідань і таке інше. Мовляв, ось документ. Оцей формалізм, дійсно, наша проблема. Тому зараз ми як раз переходимо до більш практичної роботи. Стандарти НАТО – це спілкування із Альянсом однією мовою. Наскільки у нас це виходить, ми з вами уже обговорили на прикладах.

Європейської Солідарності Андрій Парубій повідомив, що у середу ваш Комітет ухвалив рішення викликати міністра закордонних справ Дмитра Кулебу та керівника Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка через викрадення судді Чауса…

– Дивіться, це спотворена інформація. Засідання комітету проходить у двох режимах – відкритому та закритому. Ми є посередниками між громадянами та силовим блоком. Люди хочуть знати, що відбувається, і як контролюється. Тому ми створили у Фейсбуці сторінку комітету, де проводимо прямі трансляції. Так от на минулому засіданні було три головні питання. Перше, ситуація на Сході. Друге, заслуховування СЗРУ щодо Зонтова (заступника начальника управління Служби зовнішньої розвідки, який є братом глави ОАСК Павла Вовка. – О.М.) та загалом їхньої кадрової політики. Третє, харчування в Збройних Силах.

Першим питанням ми заслухали звіт ГУР МОУ. Правда, трансляцію ми не зберігали, але її можна було подивитися у прямому ефірі. Обговорювали три можливі сценарії на Сході, кількість військ на кордоні – те, що може бути доступним для суспільства. Про це журналісти робили новини.

По другому питанню ми зробили відкриту частину. Кожен може зайти у Фейсбук на сторінку комітету і побачити, як Служба зовнішньої розвідки пояснювала, яким це чином у них опинився цей Зонтов. Робіть висновки самі (посміхається. – О.М.). Ми їх попередили, що засідання – відкрите. Але хочу звернути увагу, що у той момент, коли його викрило НАБУ, він перебував на лікарняному. Ніколи після призначення в СЗРУ не був на оперативних посадах, пов’язаних із активною діяльністю, займався юридичним супроводом. Крім того, як тільки відбулося затримання, він одразу був виведений у розпорядження. Це означає, що людину знімають з посади, і вона залишається в такому собі архіві військовослужбовців. Зараз триває службове розслідування. Причому не тільки щодо його призначення, а й кадрової політики у відомстві. Додам лише, що закрита частина засідання комітету була ще більш різка, аніж відкрита.

Відкрито проходило й питання по харчуванню в ЗСУ. Був “розбір польотів” щодо тендерних процедур та якості харчування. Досить складна ситуація із постійним конфліктом інтересів, зацікавленістю різних компаній. Зрозуміло, чому – йдеться про великі гроші. На жаль, щораз у нас порушуються подібні питання. Думаю, в кожній країні той напрямок, який є дуже коштовним, і де існує конкуренція приватних компаній, трапляються проблеми. Важливо, щоб це не відображалося на харчуванні в ЗСУ. Тобто проблеми можуть бути (якісь затримки в контрактах, суперечки щодо тендеру тощо), але має бути так, щоб військовослужбовці цього не відчули або відчули мінімально. За результатами цього розгляду ми прийняли рішення звернутися до міністра оборони, описати цю проблему, представити запис суспільству та тримати ситуацію на контролі.

Так ось тут питання Чауса не було. Другий момент, те, що обговорювалося із СЗР і ГУР в закритому режимі, я коментувати не можу. Коли колеги, знаючи, що йдеться про закрите засідання, про державну таємницю, роблять заяви, при цьому надаючи спотворену інформацію, це некрасиво. Ми уже мали такий епізод, який став предметом розслідування ДБР (посміхається. – О.М.). Тому не варто повторювати. Щодо того, наскільки інформація була спотворена, ви зможете судити по тому, які будуть наступні засідання комітетів, зокрема кого на них запросять (всміхається. – О.М.).

– Не зовсім, бо взагалі може розглядатися й інше питання, у якому компетентна та чи інша запрошена особа. Але я закликаю колег пам’ятати, що таке закрите засідання та державна таємниця. Добре, що по серйозних питаннях щодо документів із грифом “цілком таємно” та “таємно” прецедентів не було. Сподіваюся, що і не буде.

– Про Верещук я читала ці чутки тільки у Телеграм-каналах, тому не можу коментувати. Щодо зміни міністра, ми повертаємося до початку нашої розмови – вирішальними є інституції, а не кадри. Якого б міністра не поставив, якщо розмежування повноважень не дороблене, він почне конкурувати із Головнокомандувачем ЗСУ.

– Згадаймо Полторака й Муженка. “Прекрасно координувались”, так? (сміється. – О.М.). Та й інші попередники. А тут ще й відкрита позиція. Значить, менше кулуарності. Може, це навіть краще? (посміхається. – О.М.). Взагалі побажайте нашому комітету удачі, щоб ми нарешті завершили це розмежування. Тоді незалежно від прізвища, міністр буде заходити в рамки. Це єдиний напрямок, до якого приходить цивілізоване людство. Поступово від ручного контролю й телефонного права треба переходити до інституалізації та системи стримування і противаг.

Комітет ще восени минулого року ухвалив рішення про створення тимчасової слідчої комісії по вагнерівцях. Чому парламент зволікає?

– Я хочу зробити важливе уточнення, що це зробив не наш комітет, а регламентний. Ми розглядали тільки питання петиції щодо створення такої ТСК по “вагнерівцях”. За результатами її опрацювання я якраз доповідала у Верховній Раді. Ми звернулися до регламентного комітету, тому що саме він має приймати подібні рішення. Колеги з комітету рекомендували парламенту створити таку комісію.

Чи потрібна така ТСК? Я є ініціатором того, що тимчасова слідча комісія по резонансних кейсах потрібна парламенту. Тому що він в таких випадках не може мовчати. У дискусіях у нашій фракції вдалося прийти до рішення про створення ТСК щодо дій високопосадовців проти України. Регламентний комітет підтримав цю ідею. Йдеться про те, щоб ми розглянули одразу кілька справ. Причому першою має бути по “вагнерівцях”. Звичайно, деякі опозиційні сили заявили: ви розмиваєте питання, а нам потрібен тільки один маленький кейс. Але у кожному цивілізованому парламенті світу є так званий комітет по нагляду за спецслужбами. Звичайно, ці державні органи та установи – інструмент президента. Ще одне – вони працюють в інтересах держави, її безпеки та національних інтересів. А чи може громадян їх контролювали? Ні. Тут же все таємно, такі от Джеймси Бонди (посміхається. – О.М.). Тому можна здійснювати контроль через парламент, адже народні депутати обрані виборцями. Зараз Верховна Рада може контролювати спецслужби? І так, і ні. З одного боку, вперше за усі скликання ВР комітет з питань нацбезпеки, оборони і, підкреслюю, розвідки. Ми з самого початку більше приділяли цьому увагу, аніж це робилося до нас. Ввели практику заслуховування розвідувальних органів. Раніше щодо розвідок взагалі був якийсь “космос”. Який наступний крок? Зміни, які ми внесли по посиленню цивільного демократичного контролю в закон про комітети і регламент Верховної Ради. Уповноважений комітет отримав більше можливостей для контролю та нагляду за такою специфічною сферою. Але, щоб повністю їх розкрити, потрібно все-таки створення окремого комітету. Має бути окремий секретаріат, приміщення, тобто певна специфіка, щоб убезпечити його роботу. Як я бачу, в парламенті ще не готові для створення такого окремого комітету. Тому формування ТСК може бути тут виходом. Нормальна робота такої комісії десь протягом року може розібрати кілька резонансних кейсів, а далі ставити питання про те, що такий нагляд спрацьовує, тому можна створювати комітет. А ефективність такої ТСК залежить також від пропорційності представлення депутатів із різних політичних сил. На жаль, у нас історично так склалося, що фракція, вибачте за сленг, “мочить” фракцію. Раптом що – створюється комісія. У питанні “вагнерівців” саме така ситуація. А пройтися по усіх кейсах не хочуть.

Так от, повторюся, регламентний комітет підтримав пропозицію про формування такої ТСК щодо дій високопосадовців проти України. Як тільки парламент розблокується після розгляду ринку землі, голосуватимемо її. Від “Слуги народу” підтримка є. Фракції, окрім “Європейської Солідарності” і “Голосу”, подали своїх представників. Сподіваюся, що і вони це зроблять. Якщо будуть представники від усіх, ця комісія може стати таким-от тимчасовим комітетом. Тоді не доведеться говорити, що хтось щось хотів розмити. Ми усе покажемо. Якщо робота буде неякісною, усі це будуть бачити. Треба спробувати зробити таку ТСК. Я вдячна керівництву фракції, що вони погодили мене на керівника (посміхається. – О.М.).

Але ж ви зараз не лише земельні поправки розглядаєте. От у четвер було позачергове засідання, де розглядалися й інші питання. Чому не проголосувати й ТСК?

– Мені тут складно коментувати. Наразі поки така ситуація. Можливо, щось зміниться. Але не факт.

Ми говорили із вашим колегою по комітету Михайлом Забродським, який заявив: “Говорячи про справу “вагнерівців”, “Слуги народу” оперують такими поняттями, як загроза імпічменту, розуміючи, до чого може призвести з’ясування усіх обставин”. Тобто у вас розуміють усі загрози. Може, тому й затягується розгляд питання?

– Не люблю відповідати на такі заяви, бо вони – це чисто політична боротьба. Я особисто настільки намагаюся концентруватися на інституалізації, що не хочу навіть коментувати такі заяви.

Але ви часто буваєте на ефірах, де періодично виникають якісь конфліктні ситуації та перепалки. Вам не здається, що фракція кидає вас на амбразуру?

– Знаєте, беручи до уваги питання інформаційної безпеки, зараз я обмежила кількість ефірів. Наприклад, телеканал “Наш”. Я за ними довго спостерігала, досліджувала. Навіть провела опитування у Фейсбуці, чи являють вони собою загрозу нацбезпеці. Прийшли багато аккаунтів, які схожі на ботів, причому із ОРДЛО, Криму та Росії, та захищали канал. Очевидно, інформаційна війна продовжується. На жаль, деякі наші медіамайданчики тією  чи іншою мірою афілійовані із країною-агресором. Ми мали великий конгломерат, пов’язаний із Медведчуком, на який вже накладені санкції. Зараз викликає застереження ще один канал. Не буду називати, але здогадатися неважко. Подивіться на їхню риторику: коли говорять про Нобелівську премію для Путіна, це ніби знущання та зневага наших загиблих. Хіба так чинять українські медіа?! Навряд. Думаю, ця історія теж дійде до логічного завершення, яке покращить наше безпекове середовище. Нехай над цим працюють відповідні органи.

“Цензор.НЕТ”

Источник: censor.net
Вам также может понравиться