Заступник голови Комітету ВР з питань антикорупційної політики Галина Янченко: “Можна було збільшити термін покарання за недостовірне декларування, але це повертає ризик того, що стаття може бути “збрита” новим рішенням КСУ”

Судді можуть отримати окремий механізм перевірки декларацій, якщо депутати підтримають законопроєкт, підготовлений робочою групою, яка була створення після скандального рішення Конституційного Суду і скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування.

Про це заявила заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики Галина Янченко. На її переконання, перезавантажити повністю КСУ наразі не вдасться, але частина суддів мала б піти у відставку.

В інтерв’ю “Цензор.НЕТ” вона також розповіла про результати роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з захисту прав інвесторів, яку очолює, та реакцію на гучні розслідування правоохоронців, новий механізм, який обмежить права АРМА на управління арештованим майном, а також як головні лікарі маніпулюють з “ковідними” виплатами.

Тимчасова слідча комісія з захисту прав інвесторів, яку ви очолюєте, працює вже пів року. Наскільки вона виявилася ефективною? Чи виправдане її створення?

– На мій погляд, і такий же ж зворотний зв’язок ми отримуємо від бізнес-асоціацій, нині ТСК, напевно, один з найефективніших і найоперативніших органів реагування на свавілля окремих чиновників. Фактично можна сказати, що у бізнесу з’явився реальний сторожовий пес проти корупції, договорняків правоохоронців і свавілля чиновників.

– У нас є два напрями діяльності. Ми так собі запланували роботу комісії ще коли її створювали. Перше – це розгляд скарг бізнесу, а друге – законотворча діяльність. Обидва напрями між собою безпосередньо пов’язані.

Якщо говорити про кейси, то тут ми застосовуємо інструмент парламентського контролю, й у принципі діяльність ТСК максимально гласна. Коли беремо якийсь кейс у розгляд, запрошуємо всі сторони, яких стосується ця справа. І заявника, і протилежну сторону, й усі державні органи, які прямо чи опосередковано залучені до цієї справи. Якщо йдеться про державні органи, зазвичай приходять керівники або їхні заступники. Тобто рівень представництва доволі високий.

Ми робимо акцент на об’єктивності й гласності процесу. Таким чином формується довіра до нашої комісії.

До того ж, за рахунок гласності й парламентського контролю справи досить швидко розглядаються тими компетентними органами, які за це відповідають. Якщо до звернення в комісію бізнесові доводилося чекати по 5-10 років, судитися з державними органами, то ми за 2-3 місяці вже отримуємо певні перемоги. Наприклад, один із останніх, досить гучний кейс, це ситуація з компанією ТОВ “РІГЛІ-Україна”. Компанія, яка належить найбільшому в світі виробникові жувальної гумки і солодощів. Вони 7 років судилися, щоб повернути 27 млн гривень. Пройшли всі три судові інстанції, отримали рішення Верховного Суду, але його вже було неможливо виконати.

Після того, як комісія взяла цей кейс у роботу, нам вдалося знайти вихід упродовж 3 місяців. Минулого тижня компанія отримала кошти на свій рахунок. Ми називаємо цей кейс “справа на мільйон баксів”, причому тут у прямому сенсі.

– Вони судилися з Державною фіскальною службою. Тому що на момент, коли у них виник цей спір щодо переплачених податків, питаннями адміністрування також займалася ця служба. А коли вони отримали рішення Верховного Суду, виявилося, що його неможливо виконати, адже після реформування ДФС рахунки компанії передали до Державної податкової служби. В результаті виникла така колізія, що одна служба, якій приписано виконати рішення, фізично не могла його виконати, бо не мала доступу до рахунків і облікової картки, а інша теж не могла, її просто не було зазначено в судовому рішенні.

– Провели перемовини з керівництвом ДФС і ДПС і колегіально вирішили, щоб податкова сама ініціювала в судовому порядку заміну сторони. Тобто Державна податкова служба сама на себе подала в суд, отримала рішення і супероперативно його виконала. Все завдяки парламентському контролю та незаангажованості комісії.

Це лише один із прикладів, який демонструє, що ми надаємо не лише майданчик для діалогу між усіма учасниками конфлікту, а й намагаємося розібратися, через що і коли він виник, а також знайти змогу для його розв’язання.

Кейси, які ми розглядаємо, мають важливе практичне значення. Окрім того, що допомагаємо конкретним великим інвесторам, ми на основі цих кейсів можемо провести певний аналіз і зрозуміти, що потрібно змінити у законах або підзаконних актах.

Якщо раніше захист інвесторів носив теоретичний характер, а народні депутати вигадували, що б можна було змінити у законодавстві, то нині у нас є конкретні проблеми й розуміння, якими мають бути шляхи для їхнього вирішення.

З цього випливає другий напрям роботи комісії – законотворчий. За ці пів року ми подали три законопроєкти. Два з них – антирейдерські, третій стосується зміни управління арештованими активами в АРМА. Також разом із найпотужнішими адвокатськими компаніями розробляємо зміни в Кримінальний процесуальний кодекс, який дасть змогу розширити права потерпілих.

– Умовний рейтинг по проблемних питаннях можна окреслити так. Перше – це досудове розслідування, яке або затягується, або, на думку заявників, здійснюється неефективно. На другому місце – питання, пов’язані з органами місцевого самоврядування. Переважно дрібні чиновники гальмують запуск інвестиційних проєктів. Третє місце цього умовного рейтингу посідають складнощі у відносинах з податковими органами.

Але хочу зазначити, що практично по всіх кейсах, з якими звертаються в комісію, ми знаходимо спільну мову з керівництвом державних органів влади і правоохоронних органів. Особливо хотіла відзначити роботу Офісу генпрокурора. Ще не було жодного звернення, яке надходило від ТСК, на яке Офіс генпрокурора не відреагував би. Один із прикладів – це ситуація з компанією “Еконія”, виробником дитячого харчування торговельної марки “Малятко”. У них 12 років відбувалися “гойдалки”, їх періодично намагалися зарейдерити. Лише цього року спецкомісії вдалося відреагувати адекватно на ситуацію, і сподіваюся, що вирішити це питання.

– Це був ключовий запит від представників компанії, які вважали, що слідство велося неефективно. Окрім того, воно було спрямовано проти самих власників бізнесу. Тобто, власникам бізнесу, який рейдерили, ще додатково з боку правоохоронців створювалися проблеми. Коли справу було передано в інше відомство, більшість цих проблем зникла.

– Розповім на прикладі. Це, до речі, у нас один із найбільших кейсів у грошовому вимірі. До нас звернувся великий міжнародний інвестор – АМSТAR EUROPE. Вони планували побудувати на Київщині величезний логістичний центр, безпосередньо проєкт реалізовує компанія “АЕ Логістик1”, вони і стали заявниками. Сума інвестицій – 4,7 млрд грн. Для реалізації цього проєкту вони викупили 50 га землі. Але не могли почати будівництво, тому що на рівні архітектора району їм не видавали містобудівні умови і обмеження. Під приводом того, що в майбутньому буде змінено генплан цього населеного пункту. Таким чином, питання інвестицій обсягом майже 5 мільярдів гривень гальмувалося місцевим чиновником.

Ми взяли цей кейс до розгляду і звернули увагу на цю проблему глави Київської облдержадміністрації Володіна. Спільними зусиллями впродовж двох місяців вдалося “розморозити” такий потужний інвестиційний проєкт. Адже в подібних ситуаціях йдеться не лише про залучення великої суми, а й про створення нових робочих місць. Після реалізації цього проєкту їх буде створено 1300.

Ви питаєте, чому чиновники гальмують? Тут причини можуть бути різними. Починаючи з того, що звикли отримувати щось за кожен папірець і кожен дозвіл, і закінчуючи сподіваннями, що такі “продєлкі” залишаться не поміченими на загально-національному рівні. Напевно, воно так і було всі ці роки до створення ТСК. Ми беремо всі справи, які стосуються великих інвестпроєктів, і максимально швидко вирішуємо. Це дає позитивний фідбек від бізнесу, який вважає ТСК найбільш дієвою “бітою” інвесторів проти корупції й свавілля людей, які заважають їм працювати.

– Об’єктивно є багато скарг, пов’язаних з Національною поліцією. Але така кількість радше пояснюється тим, що поліція здійснює найбільше розслідувань в абсолютних цифрах. Та коли ми до них звертаємося, реагують. Така співпраця в інтересах як парламентської спецкомісії, так і керівництва органів досудового розслідування. Керівник не завжди може бути поінформованим щодо того, як проводиться розслідування в тій чи іншій справі, адже їх сотні тисяч.

– Так, переважно про рейдерські захоплення. Нас просять, щоб розслідування проводилося об’єктивно і оперативно. Іноді буває, що слідство не ведеться, тому що слідчий чи керівник районного відділу може бути зацікавлений. А десь із об’єктивних причин, тому що навантаження, наприклад, на ту саму Національну поліцію дуже велике. На кожного слідчого припадає сотні кримінальних проваджень. І вони можуть розставити певні пріоритети, коли йдеться про тяжкі злочини, де підозрювані утримуються під вартою.

Ми бачимо ситуацію ширше. ТСК виступає “швидкою допомогою” для інвесторів.

– Давайте краще розповім про законопроєкт щодо АРМА, він народився з конкретного кейсу, яким займалася ТСК.

Рік тому мене запросили як спікера на велику конференцію по інвестиціях. Там були присутні власники найбільших українських і іноземних компаній, які працюють в Україні. Під час сесії “Запитання і відповіді” до мене звернулася керівник українського відділення “Ашану” і розповіла про те, що через антикорупційний орган АРМА, який займається питаннями розшуку і управління активами, набутими злочинним шляхом, у них фактично зарейдерили ділянку в 27 га землі під Одесою. У грошовому вимірі це 200 млн грн, які вони вже вклали на той момент. Ще більші кошти вони збиралися доінвестувати для того, щоб збудувати там величезний рітейл-парк, дорожню розв’язку та до всього цього інфраструктуру.

Це був кричущий випадок. По-перше, тому що АРМА в цьому разі нібито сприяла корупції. По-друге, через недосконалість законодавства через АРМА почали реалізовуватися рейдерські захоплення. Якщо класичне рейдерство – це кримінальний злочин, то зарейдерити якийсь актив через це Нацагенство можна в абсолютно законний спосіб.

– Вибираєш актив, сприяєш, щоб правоохоронці й суд наклали на нього арешт. Як тільки його передають в АРМА, вона віддає його тобі. Власник активу кілька років вбиває, щоб у суді довести, що він не корупціонер, а цей актив не має корупційного походження. Часто трапляється, що після судової тяганини повернути актив уже неможливо.

Ми розробили зміни до законодавства, яке регулює роботу агентства. Якщо їх ухвалять, то АРМА не зможе продавати активи до рішення суду, яке набуло чинності. Бо сьогодні так виходить, що держава двічі ображає добросовісного інвестора. Перший раз, коли не завжди обґрунтовано накладають арешт, і вдруге – без визнання того, що цей актив має незаконне походження, а його власник корупціонер.

Законопроєкт запроваджує механізм, за яким АРМА забороняється продаж майна, переданого в управління до моменту винесення вироку суду по справі, окрім речей, що швидко псуються або втрачають свою вартість, та речей, щодо яких власник надав згоду на їхню реалізацію. Також новелою законопроєкту є надання права власнику майна подавати процесуальні документи до АРМА, наприклад при ухваленні рішення про повернення майна власнику, що безумовно прискорить виконання таких рішень.

– З тих скарг, які надходять у комісію, видно, що йдеться переважно не про корупціонерів. Наведу ще один приклад. У Миколаївській області у власника теж віджали його маслозавод. І попри те, що він виграв усі суди, впродовж року рішення про повернення не виконувалося.

– Нехай передають у тимчасове управління. Наприклад по “Ашану” АРМА вирішила продати земельну ділянку, пояснивши тим, що ніхто не хотів нею управляти.

– Його підготовлено до повторного першого читання, комітет підтримав і рекомендував його розглянути в сесійній залі.

– По “Ашану” зараз розслідується справа щодо дій співробітників АРМА одразу двома правоохоронними органами: НАБУ і ДБР. Ми зі свого боку спрямували в Офіс генпрокурора звернення, в якому ТСК просить провести службову перевірку прокурорів прокуратури Одеської області, через процесуальні дії яких, а це, до речі, було пізніше встановлено Апеляційним господарським судом міста Києва, була почата уся ця схема із передачі землі інвестора в АРМА, а потім і зняття арешту, щоб землю можна було швидко продати.

– Нещодавно прочитала статтю колишнього посла Канади в Україні Романа Ващука, де він говорить про проблеми громадянського суспільства. Що громадянське суспільство дуже часто рішення, яке не є перемогою на 105%, починає таврувати як зраду. В цьому разі, як мені здається, ми маємо той самий кейс. Якщо говорити про повернення відповідальності, такий законопроєкт був вимушено-компромісним. Якщо ухвалити норму в тій самій редакції, з таким самим покаранням, яке діяло до рішення КСУ, то він знову її знесе. Допустити цього не можна.

І ще одне, про що постійно забувають активісти. Це голоси, які потрібно знайти для ухвалення законопроєкту. Цей документ підтримали всі депутатські фракції і групи. Таким чином ми зменшуємо ризик, що якась група депутатів знову понесе подання в КСУ.

– Так, теоретично можна було не лише залишити кримінальну відповідальність за недостовірне декларування, а й збільшити термін покарання, але це все одно повертає ризик того, що стаття може бути “збрита” новим рішенням КСУ.

ТІ СУДДІ КСУ, ЯКІ ПРОЯВИЛИ СЕБЕ НЕ З НАЙКРАЩОГО БОКУ, МАЛИ Б ДОБРОВІЛЬНО ПІТИ У ВІДСТАВКУ”

– Ні, робоча група досить довго шукала формулу, як можуть перевірятися декларації суддів і суддів КСУ, готуючи окремий документ. Конституційний Суд бачив це собі таким чином, що НАЗК як один із органів виконавчої влади взагалі не повинен мати ніякого стосунку до збору і перевірок таких декларацій. Що це має робити якийсь інший орган: чи Вища рада правосуддя, чи Вища кваліфікаційна комісія суддів. Та коли робоча група запросила до діалогу всіх причетних і запитала думку з цього приводу ВРП, то там відмовилися від такої прекрасної пропозиції КСУ. Адже нині, крім НАЗК, спроможності збирати, проводити автоматичну перевірку декларацій і повну перевірку ні в кого немає. Тому й запропоновано все залишити за НАЗК, але воно має інформувати ВРП у випадках, коли планується повна перевірка декларацій.

– Це складне питання. Я особисто вважаю, що перезавантаження Конституційного Суду було б позитивним. Але, з іншого боку, маємо таку норму в законі, яка навіть не дозволяє добровільно піти у відставку, якщо суддя КСУ працює на своїй посаді менше 4 років. Поки що можемо говорити лише про часткове оновлення і заміну суддів КСУ.

Проте я вважаю, що ті судді КСУ, які проявили себе не з найкращого боку, мали б добровільно піти у відставку. Це як мінімум зняло б репутаційну пляму з інституції, яку вони представляють.

– Рішення КСУ по е-декларуванню і недостовірних відомостях було прийнято з порушенням духу і букви закону. Судді вирішили свої власні проблеми, просто скасувавши цей закон. Там у чотирьох суддів були проблеми з електронним декларуванням, і щодо двох з суддів вже були складені протоколи НАЗК.

– Як мінімум судді, які ухвалили рішення у власних інтересах. Так само до їхнього числа я б віднесла голову Конституційного Суду.

– На мій погляд, так.

– Не виключено, що це буде наступного пленарного тижня.

– Не знаю. Є регламентні процедури, і від моменту реєстрації законопроєкту, який лише зараз підготовлено, потрібно вичекати від 7 до 14 днів на внесення альтернативних законопроєктів. Потім – розгляд профільним комітетом і внесення до порядку денного. Навіть якщо до кінця грудня такий законопроєкт ухвалять, все одно якийсь час іще піде на його підписання і опублікування. Тому поки що складно щось прогнозувати. Але завдання, яке ставить перед собою парламент, – максимально швидко вирішити цю колізію.

– Повертаємося до того, з чого й починали, – це був “шкурний” інтерес суддів збити цю норму.

– Поки що основний – це урядовий законопроєкт. Є ще кілька від депутатів. Наскільки мені відомо, вони не пріоритетні порівняно з тим, який подано Кабміном.

– Складно сказати. Існує два теоретичні рішення. Можна змінити в законі норму, щоб директора НАБУ призначав уряд. А можна залишити функцію призначення за президентом, але для цього потрібно буде міняти Конституцію. Це триваліший у часі процес, але він зможе легалізувати частково створення НАБУ і призначення директора. Мені невідомо, чи є нині політичний консенсус і яким з двох напрямів рухатися. Тому урядовий законопроєкт на паузі.

– Ні, цю інформацію знаю лише поверхнево.

– Щоб реагувати на цю історію, потрібно володіти деталями слідства. Наприклад, свого часу, коли я очолювала Раду громадського контролю при НАБУ, нас як громадськість теж обурювало, коли САП закривала справи, які розслідували детективи. Ми влаштовували дебати між НАБУ І САП, щоб суспільство бачило, хто правий. І чому САП таким чином нівелює результати і плоди праці детективів НАБУ. Але виявлялося, що справи все ж таки закриваються через неякісне розслідування, оскільки не було зібрано достатньо доказів винуватості або зібрано в неналежний спосіб.

Тому, щоб оцінити цю історію з Татаровим, потрібно, щоб цю справу прокоментували Офіс генпрокурора, детективи чи керівництво НАБУ, з’ясувати всі деталі, щоб зрозуміти, хто, умовно кажучи, “налажав”. І вже з огляду на це вимагати конкретних дій.

– Теоретично міг би. Та поки що бачимо незрозумілу для мене позицію голови комітету, яка за будь-якої згадки НАБУ “ховає” голову в пісок.

– Це складне питання, на яке немає однозначної відповіді. Тут усе залежить від того, чи мають під собою ґрунт обвинувачення або підозри. Але я б не вимагала відставки чи відсторонення. Фігурант справи мав би як жест доброї волі ініціювати призупинення своїх повноважень.

Але дуже часто бувають ситуації, коли політики роблять у ЗМІ заяви, вкидаючи звинувачення, що базується на загальних фразах, які не підкріплюють ні фактами, ні документами, ні доводами. У такому разі я не впевнена, що посадовця потрібно відсторонювати від посади. Заяви у ситуації з Татаровим не готова коментувати. Тому що, як уже казала, детально не розбиралася й не знаю, наскільки обґрунтованими є звинувачення на його адресу.

– Я не знаю, щоб хтось уже розпочав напрацьовувати такий законопроєкт. І тут, знову ж таки, потрібно зазначити, що йдеться про тяжкі або особливо тяжкі злочини.

– Я вважаю, що навіть як превентивний захід це могло б бути гарною ініціативою.

– Це дуже цікава законодавча ініціатива. Ми свого часу щодо неї проводили цілі дискусії і дебати ще в передвиборчому штабі. Частина експертів, зокрема і я, пропонувала розглянути таку ініціативу, але юристи й правозахисники звернули увагу на те, що таку норму можна буде легко відбити через Європейський суд з прав людини як дискримінаційну. За нашим законодавством, навіть по насильницьких злочинах є змога вийти під заставу на період проведення судового розгляду чи досудового слідства. При цьому і за Конституцією України, і за міжнародним законодавством насильницькі злочини вважаються більш тяжкими порівняно з економічними і корупційними.

Нині немає єдності серед тих самих антикорупційних активістів, захисників прав людини і фахових юристів і експертів щодо, того можна чи не можна, варто чи не варто вводити таку норму.

– Ні, не обговорювалося.

– Переадресуйте це питання керівникові комітету.

– Гарне питання. Я думаю, що можна буде цю проблему порушити. Але ліквідація судів – це повноваження президента, і ми не повинні цього порушувати, щоб, знову ж таки, ніхто не звертався до Конституційного Суду.

Ви ж чули напевно, що Офіс президента вже почав консультації щодо ліквідації ОАСК.

– Її треба розглядати. Але важливо, щоб була чітка і зрозуміла процедура звільнення будь-якого керівника центрального органу влади в Україні. Зокрема щодо керівників НАБУ і САП. Якщо людина не відповідає професійним стандартам і не показує результатів роботи, її можна було звільнити. Ця процедура не повинна бути легкою, там також потрібно передбачити запобіжники, але такої ситуації, як зараз, коли фактично не можна керівника звільнити, бути не повинно. Можемо згадати сумний досвід з НАЗК, коли п’ять членів завалили роботу, регулярно створювали скандали загально-українського і міжнародного рівня, та через те, що в законодавстві не було прописано нормальних механізмів звільнення, їх довелося Верховній Раді звільняти у ручному режимі. Тобто ухвалювати закон, в якому було б написано чорним по білому: звільнити членів НАЗК. Це неправильно і не про розвиток інституцій.

– Локдаун вводиться з однією головною метою – вберегти медичну систему від колапсу. У нас динаміка захворюваності, яка спостерігалася у вересні, жовтні й на початку листопада, показувала стрімке зростання. Тому посилювати карантинні умови потрібно було. Карантин вихідного дня, який медики критикували за те, що він недостатньо жорсткий, а підприємці – навпаки, що він занадто жорсткий, став компромісом між епідеміологами і бізнесом.

– Тому що у нас з Кабінетом Міністрів було різне розуміння цього питання і пропрацювання глибини проблеми. МОЗ внесло норму, що біологам чисто теоретично можуть нараховуватися “ковідні” доплати, але рішення ухвалюють головні лікарі. На жаль, головні лікарі медичних установ їх розподіляли не на користь біологам. Перші скарги я почала отримувати ще навесні від медичних працівників. Біологи з різних регіонів почали досліджувати, чому вони не отримують гроші, які вже давним-давно виділені НСЗУ. Ми шукали, де ці кошти загубилися. Хай як прикро це казати, але досить часто слабкою ланкою виявлялися головні лікарі, які на власний розсуд їх розподіляли. Навіть сьогодні мені надходять повідомлення, що в деяких лікарнях “ковідні” виплати передовсім здійснюються на користь керівництва. Головні лікарі отримують солідні доплати, а біологи, середня зарплата яких сягає від трьох до п’яти тисяч гривень, нічого додатково не отримують.

Та їх дискримінують не тільки щодо “ковідних” виплат. На них загалом не поширюються жодні інші соціальні гарантії, які держава забезпечує медичному персоналу. Тому я зареєструвала законопроєкт, щоб поширити на них усі гарантії медичних працівників. Це страховка на випадок інфікування якоюсь хворобою, виплата оздоровчих, медичний стаж тощо. На цих людях тримається велика частина лікувального процесу, без їхньої роботи встановлення діагнозу й подальша робота медиків неможлива. Тому держава повинна попіклуватися про людей, які працюють зараз на копійчану зарплатню.

Катерина Лащикова, для “Цензор. НЕТ”

Источник: censor.net
Вам также может понравиться