“Звільнити наркомана взагалі нереально”: що робити з наркозалежними військовими та кому перейшов дорогу комбат Лановенко

Офіцери ЗСУ розповіли Цензор.НЕТ про відсутність тестів на наркотики, про те, чому наркоманів не забирає ВСП та які фінансові наслідки має для підрозділу "здача" неадекватного військовослужбовця правоохоронцям. Також наші співрозмовники вважають: комбат 37 батальйону потрапив на гауптвахту зовсім не через конфлікт у підрозділі.: Справа командира 37-го батальйону Лановенка (Морпіха): що відбувалося в підрозділі до арешту

Нагадаємо, 27 грудня командир 37 батальйону Павло Лановенко (позивний Морпіх) був заарештований та відправлений на гауптвахту на 30 діб за побиття старшого солдата. Сам Павло Лановенко факт побиття військовослужбовця, який перебував у стані наркотичного сп’янінння, заперечує. Свідків, які на власні очі бачили б бійку між військовослужбовцями, також немає. За словами комбата, він сказав підлеглим, що не хоче бачити “це тіло на позиціях” .

… Нічого іншого сказати він, в принципі, і не міг.

Якими ідеальними не хотілося б бачити українських захисників, на фронт потрапляли і потрапляють абсолютно різні люди різні. Алкоголіки та наркозалежні пачками відправлялися в армію під час мобілізації. Вони ж, в умовах браку людей та відсутності адекватного відбору, приходили та приходять на контрактну службу. А часом – навіть їдуть до добровольчих підрозділів.

“У нас, наприклад, був боєць, який “нюхав”, – пригадує медик одного з добробатів. Дівчина просить не називати її ім’я та підрозділ. – За ним приїхав командир і сказав йому, що ми зробимо тест на наркоту. Тоді цей чоловік визнав, що постійно нюхає амфетамін. І попросив сам, щоб його відпустили додому…”

Проблема регулярної армії полягає в тому, що просто “відпустити додому” людину командири не можуть. Навіть якби саме таке рішення влаштувало б обидві сторони.

Звільнити залежного від алкоголю та наркотиків бійця – та ще епопея. До того ж, процес це дуже тривалий. Саме через це командири того чи іншого рівня інколи змушені діяти жорстко на місці. Мова, звичайно, не йде про нанесення військовослужбовцям важких травм. Однак неадекватних військових легко можуть, наприклад, посадити на “яму” або іншим чином обмежити їхню свободу – просто тому, що вони становлять небезпеку для оточуючих. І – насамперед – тому, що відсутність швидких та результативних легальних шляхів вирішення ситуації просто не залишає офіцерам іншого виходу.

“Звільнити наркомана взагалі нереально. Його неможливо навіть здати співробітникам ВСП (Військова служба правопорядку, – Ред), у них навіть в інструкції згадується лише стан алкогольного сп’яніння. Наркоман може поїхати лише у “дурку”, та і те – якщо він сам захоче”, – розповідає майор Оксана Якубова, колишній заступник командира батальйону по роботі з особовим складом у 54 ОМБр.

Тестів на наркотики, продовжує Оксана Петрівна, у ЗСУ просто немає: “Такі тести ми купували самі”. Але якщо алкотестери сертифіковані, то тест на наркотики, зауважує вона, має хоч якусь вагу лише у тому випадку, якщо робиться у присутності лікаря-нарколога.

Якого на передовій і навіть у прифронтових містах знайти, певна річ, важкувато.

Якщо людина під дією наркотиків у зовсім неадекватному стані – для того, щоб відправити її до лікарні примусово, знадобляться письмові свідчення трьох інших військових. “Покладуть таку людину у лікарню, як правило, зі стресом”, – зауважує Якубова.

Шансів звільнити алкоголіка більше: потрібно три “задувки”, безліч паперової роботи – але за таких умов людину можуть все ж таки звільнити через атестаційну комісію. “Однак тут є нюанс. Коли здаєш бійця на ВСП – з усіх командирів, від командира взводу до командира батальйону, можуть зняти премію. Бо це псує показники дисципліни. Відповідну статистику подає “нагору” ВСП”.

Зрозуміло, що чимало командирів уникатиме цього шляху і просто заплющить очі на те, що відбувається. І “віддадуть” бійця у ВСП лише у тому випадку, коли тримати на місці його стане зовсім неможливо.

“…У червні 2016 року один напився під час боїв за Мурашник на Світлодарській дузі. Кинувся з гранатою під бензовоз, – пригадує такий випадок засткомбата. – Ледь витягнули його звідти… Зв’язали, привезли у ВСП. А потім у лікарню. Уяви – йдуть бої, тільки-но передали, що є загиблий. Ми ще не знали хто саме, але це був Василь Сліпак… А тут – цей довбень з гранатою”.

З огляду на те, що діяти інколи доводилося жорстко (адже навіть рішення зв’язати неадекватну людину вже може розглядатися як порушення її прав), жінка-офіцер цілком могла пройти шлях Павла Лановенка. “На мене скарги писали в Адміністрацію Президента. Викликали у штаб ВСП, пояснення брали. Врятувало мене те, що ті, хто жалівся на мене – здоровенні дядьки, а я маленька… Дівчинка. Зріст 158 см”, – усміхається.

“Я двох наркоманів звільнила через “дурку”. Лікарі не писали, що вони наркомани. А от з лейтенантом-наркоманом, який якось розстріляв туалет на позиції, армія попрощалася аж за рік після мого звільнення… Іншого наркомана, також лейтенанта, звільнили за станом здоров’я – інакше ніяк не виходило”, – додає Оксана Якубова.

Військкомати за те, що приймають на службу людей до неї непридатних та навіть потенційно небезпечних для інших військовослужбовців, жодної відповідальності не несуть. “За час моєї служби один раз воєнкома позбавили премії – коли суїцид стався. Вони призвали людину хвору! “Дебілізм” було написано у військовому квитку! Добре, що приїхав нормальний перевіряючий… Воєнкому тому премію скосили. На 20%…”

“У моїй бригаді, але в іншому підрозділі (у ЗРАДн) біля Маріка був випадок – військовослужбовець був під дією наркотичних речовин. Тестів для виявлення речовин у крові в штабі не було. У військових частинах просто відсутні дані тести! Однак офіцери через волонтерів змогли швиденько дістати тест, який у висновку дав позитивний результат, – ділиться досвідом Микола Спіней, колишній заступника командира з морально-психологічного забезпечення у батареї протитанкових керованих ракет. – Потім даний тест з позитивним результатом був прикріплений до службового розслідування – і військовослужбовець був звільнений”.

Але цей випадок поодинокий. “У частині були випадки, коли звільняли через атестаційну комісію, але потім припинили. Тому що в цьому випадку рішення, тим більше за відсутності проведеного службового розслідування, легко оскаржити в суді”, – продовжує офіцер. Він зауважує, що потрібного результату варто очікувати насамперед тоді, коли той, хто вживав наркотики, сам відкрито визнає це. Свідчень інших військових та навіть результатів тесту може виявитися недостатньо.

“Мене прибрали за схожим сценарієм, – коментує ситуацію з Лановенком звільнений з посади комбат іншого бойового підрозділу. Своє ім’я він просить не називати. – Тільки приписували мені вимагання… Я запустив на свою ділянку добровольців, перекрив контрабас і відкривав вогонь згідно з ситуацією, а не по команді. Моя думка? Я думаю, що почалася чистка…”

Вважає підозрілою ситуацію і Оксана Якубова. “Думаю, або ВСП ставить жирний “плюс” собі, або дійсно гадить комбату за щось… Або на чиєсь прохання. Чому? Бо, як правило, комбатів на “губу” не відправляють”.

Навіть у випадку наявності юридичних підстав для цього – що у випадку з Морпіхом залишається питанням за відсутності свідків та визнання комбатом своєї провини.

Як приклад Оксана Якубова наводить одного зі знайомих офіцерів аналогічного рівня, який був у подібних ситуаціях “протистояння” з залежними військовослужбовцями щонайменше чотири рази. Однак представники ВСП, підкреслює майор, тоді навпаки умовляли бійців забрати свої заяви.

Источник: censor.net
Вам также может понравиться